Метал, добрива та деревина. Як Україна може витіснити токсичні товари Росії та Білорусі із західних ринків

Після 24 лютого 2022 року росіяни почали нашвидкуруч перенаправляти свій експорт із західних на більш дружні для держави-спонсора тероризму азійські ринки.

Після десяти пакетів санкцій у західних країнах значно поменшало товарів з Росії та її сателіта Білорусі. Оскільки частина обмежень почали діяти лише в другій половині 2022 року, можна очікувати, що торгівля між "колективним Заходом" та агресором буде падати ще стрімкіше.

Україна тут виграє не тільки від економічного ослаблення ворога. Небажання країн торгувати з РФ може створити привабливу нішу для українських товарів. Тим паче, що з 2022 року між Україною та ЄС запрацював "торговельний безвіз".

В уряді запевняють, що протягом наступних двох років Україна може замістити російських товарів на ринку Євросоюзу на 7-8 млрд дол. Проте українському виробникові доведеться за це поборотися.

Крім цього, Україні ще належить замінити російські і білоруські товари на внутрішньому ринку. І цей процес уже триває. 

Наскільки Україна залежала від товарів з РФ та Білорусі

П'яту частину (19,5%) товарів, з яких в Україні виробляють готову продукцію, країна імпортує. Про це свідчить остання доступна статистика Міністерства економіки за 2021 рік.

Проте є галузі, де цей показник вищий. За даними 2020 року, у виробництві коксу частка імпортних товарів становила 52,8%, гуми та пластику – 55,2%, автотранспорту – 60,7%, нафтопереробки – 36,9%.

Висока частка імпорту у виробництві – явище не критичне, проте воно може стати таким за відсутності диверсифікації поставок. 

Наприклад, з квітня по червень 2022 країна стикнулась з дефіцит пального,в першу чергу, через припинення постачання нафтопродуктів з Росії та Білорусі, на які припадали 90% внутрішнього споживання дизелю і 50% – бензину, та блокуванням морських портів. Паралельно росіяни ще знищували нафтопереробні заводи. 

Це змусило український ринок швидко шукати альтернативних постачальників, передусім – з країн Європейського Союзу.

Помітні проблеми для українського аграрного сектору створює залежність країни від імпорту білоруських добрив. В Україні так звані комплексні добрива є другими за обсягами використання (близько 30% споживання добрив), третину яких завозили з Білорусі.

За даними за 2020 рік, на Росію та Білорусь також припадали близько 20% імпорту деревини та паперової маси. У ці обсяги входила і продукція, яка з квітня 2021 року потрапила під ембарго. Це змусило українські видавництва шукати альтернативні поставки та збільшило вартість виробництва.

Що українські виробники можуть замінити в ЄС та США

Від енергетичного імпорту з РФ та РБ залежала не лише Україна. До 2022 року основним ринком для російських нафти й газу був Євросоюз. На ЄС припадали 60% російського нафтового експорту.

Якщо в низці галузей Україна сама зіткнулася з потребою швидко замінити російські товари, то в агросекторі та металургії Україна та Росія є прямими конкурентами на світових ринках.

Агресор це чудово розуміє. Саме тому блокуванням вільного судноплавства в Чорному морі росіяни намагаються витіснити українські зерно і метали своєю аналогічною продукцією. Україна також конкурує з Росією в хімічній промисловості та деревообробній галузі.

Відповідно, витіснення російських товарів зі світових ринків створює для України нові можливості.

За словами заступника голови парламентського комітету з економічного розвитку Дмитра Кисилевського, протягом 12-18 місяців Україна може замістити російських товарів на 7-8 млрд дол у Євросоюзі, а якщо говорити про світовий ринок, то йдеться про 30 млрд дол.

Центр розвитку ринкової економіки (CMD-Ukraine) дослідив сфери, у яких Україна та Росія конкурують на світових ринках, і зʼясував, де вітчизняні виробники можуть боротися за покупців.

В аграрній сфері українські виробники спроможні замінити російські олію та шоколад. Країни Заходу відмовляються запроваджувати санкції проти російського продовольства, тож у цьому випадку йдеться не стільки про вільні ніші, скільки про нарощування експорту з України.

У чорній металургії українські напівфабрикати з вуглецевої сталі, чавун, гарячекатаний плоский прокат, прутки й бруски з вуглецевої сталі можуть витіснити російські аналоги.

Як пояснюють аналітики, ЄС застосовує квоти до металургійного імпорту з третіх країн. Оскільки з другої половини 2022 року запрацювали санкції проти російських та білоруських заліза та сталі, їх квоти будуть поділені між рештою країн, що дозволить наростити експорт у Євросоюз.

"Україна може замістити до трьох четвертих російських поставок металургійної продукції до західних країн, що становить близько 9,4 млрд дол", – йдеться в дослідженні CMD-Ukraine.

Серед менш популярних товарів, які можна поставляти в ЄС замість країни-агресора, – мийні засоби і пральні порошки, які Україна і так експортує в значних обсягах. За останні п’ять років виробництво цих товарів в Україні впало вчетверо, тож є простір для відновлення галузі.

Унаслідок накладених на РБ та РФ санкцій щодо деревини і виробів з дерева українські фабрики можуть нарощувати експорт меблів, деревоволокнистих плит, деревостружкових плит та фанери.

Перспективною сферою для заміщення називають добрива. Поки що їх експорт заборонений урядом, проте за умови доступу до газу Україна може наростити поставки до країн ЄС, США та Канади.

Чи можливо замістити російський експорт

Хоча санкції і небажання Заходу торгувати з РФ і Білоруссю збільшують шанси українських виробників, самої лише наявності вільних ніш недостатньо для їх заповнення вітчизняними товарами.

По-перше, чимало виробництв знищила війна. Металургія втратила низку найбільших підприємств на сході країни. Через бої, замінування чи тимчасову окупацію неможливо використовувати 25% полів, що означатиме падіння врожаю та експорту продовольства.

По-друге, Україна продовжує оборонятися від російської армії, тож очікувати стрімкого зростання економіки не варто. Після відключень електроенергії внаслідок ворожих обстрілів економісти та уряд прогнозують лише незначне відновлення ВВП у 2023 році після падіння на понад 30% у 2022 році.

Проблеми, які створює війна, обмежують можливість підприємств працювати повноцінно. Передусім ідеться про логістику. Так, унаслідок блокування морських портів металургійні підприємства не можуть відвантажувати той обсяг продукції, який могли б виробляти.

Наразі, за словами директора консалтингового агентства GMK-Centre Станіслава Зінченка, металургія працює на 20-25% потужностей без урахування зупинених підприємств. Розблокування морських портів для металургії може принести додаткові 400-600 млн дол від експорту.

Аграрії із серпня можуть користуватися морськими портами, проте вони теж страждають від браку ліквідності через наднизький експорт у лютому-липні 2022 року. Логістика суходолом надто дорога, тож така торгівля не приносить достатніх прибутків для інвестицій у власне виробництво.

Без морської логістики Україна втрачає свої позиції на основних експортних ринках.

Зруйновані й ланцюги постачань. Як пояснює Зінченко, Україна купувала багато сировини для металургійного виробництва за кордоном, а з початком великої війни традиційні шляхи поставок розірвалися. Наприклад, чимало коксівного вугілля йшло з РФ та Казахстану.

Відмовитися від російського не означає купувати українське

Усі названі фактори впливають на можливість України виготовляти більше продукції на експорт. Виправити їх протягом одного-двох років украй складно. Особливо в хімічній промисловості, яка потребує інвестицій для нарощування втрачених обсягів виробництва.

"Якщо мислити більш перспективно, то в нас має бути додаткова інвестиція в розвиток потужностей у всіх напрямках", – розповідає заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук. Проте через війну неможливо залучати не лише зовнішні, а й внутрішні інвестиції.

Є й інші фактори, які не сприяють українським виробникам. Передусім те, що відмовитися від російського не означає купувати українське. Тобто, за нові ринки доведеться боротися.

"Якщо якась компанія в ЄС не купує російське, це не значить що вона буде купувати українське. Вона може купувати індійське, бразильське, турецьке чи китайське", – зауважує Зінченко.

Як зазначає Марчук, в агросекторі без додаткового фінансування претендувати на заміщення російської продукції буде дуже складно. Це справедливо і для решти перспективних для України сфер.

Аби сприяти залученню коштів, влада розробляє "концепцію світлофора" для страхування інвестицій, каже Кисилевський. Вона передбачає, що в червоній зоні (у зоні боїв) таке страхування не надаватиметься, у жовтій – можливе для важливих підприємств, у зеленій – можливе для всіх.

Після перемоги пріоритет матимуть теперішні "червоні" підприємства.

Критично важливим для українських виробників є подальше відкриття зовнішніх ринків. Ідеться про "торговельні безвізи", активну торговельну дипломатію та можливості страхування експорту.