Справа VS Energy. Чому суди не бачать росіян за підставними особами та родичами
Як російські бізнесмени та політики через підставних осіб володіють об’єктами критичної інфраструктури та чому українські прокурори їх не арештують.
"Треба проявити жорсткість. Необхідно довести це до логічного завершення". Такими словами віцеспікер російської держдуми Олександр Бабаков закликав до страти трьох іноземних військових, які з першого дня великої війни захищали Україну в лавах ЗСУ та потрапили в полон до окупантів.
"Залишити без задоволення". А це вердикт двох інстанцій українських судів на прохання накласти арешт на енергетичні активи, які небезпідставно вважаються власністю того самого Бабакова та його бізнес-партнерів.
На фоні постійних арештів майна російських олігархів, політиків та пропагандистів в усьому світі ця історія викликає чимало запитань. Незрозуміло, що заважає поставити у ній крапку: відсутність політичної волі, непрофесіоналізм слідчих та прокурорів чи заангажованість суддів.
Як росіяни через підставних осіб володіють об’єктами критичної інфраструктури та чому українські прокурори двічі не спромоглися їх заарештувати?
Український бізнес
Будувати енергетичний бізнес в Україні росіяни Олександр Бабаков, Євгеній Гінер та Міхаіл Воєводін почали у 2000 році з купівлі акцій "Одесаобленерго". У тому ж році росіяни отримали контроль над "Севастопольенерго", "Херсонобленерго", "Житомиробленерго" та "Кіровоградобленерго".
Угоду купівлі-продажу активів провели через словацьку Východoslovenskými energetickými závodmi ("Східно-словацькі електростанції"), правонаступником якої згодом стала зареєстрована в Нідерландах компанія VS Energy. Після цього бізнес росіян в Україні почав розвиватися ще більш динамічно.
Група створила власну мережу готелів (девʼять – під брендом Premier, пʼять – Accord Hotels), придбала "Перший інвестиційний банк", зайнялася комерційною нерухомістю (ТЦ "Метрополіс" та "Метроград"), отримала частку в заводі "Дніпроспецсталь" та продовжила скуповувати енергетичні активи.
Зараз у власності VS Energy перебувають пакети акцій "Херсонобленерго", "Кіровоградобленерго", "Житомиробленерго", "Рівнеобленерго" та "Чернівціобленерго", оформлені на фірму "ВС енерджі інтернешнл Україна".
Донедавна ні в кого, окрім українських судів, факт володіння росіянами цими активами, хоч і через номінальних власників, не викликав жодного сумніву. Про це писали медіа і говорили офіційні особи, це підтверджували самі "лужниківці". Після початку великої війни всі ці активи росіян опинилися під прицілом.
З огляду на загрозу конфіскації майна в травні 2022 року група заявила, що Гінер, Воєводін та Бабаков з 2014 року не мають стосунку до українських обленерго, а їх бенефіціарами є Марина Ярославська, Олег Сізерман (Німеччина), Валтс Вігантс, Віліс Дамбінс та Артурс Альтбергс (Латвія).
Хоча у 2014 році Гінер запевняв, що не планує продавати активи в Україні. "Що виводити? Хіба стоїть черга з покупців на бізнес в Україні?" – запитував він.
Крім того, на початку 2021 року голова парламентського комітету з питань енергетики Андрій Герус повідомляв, що Бабаков, Гінер та Воєводін залишалися акціонерами VS Energy принаймні до 2020 року.
Коли ж росіяни вийшли з українського енергетичного бізнесу? Якщо придивитися до європейських "бенефіціарів" "ВС енерджі інтернешнл Україна", то можна зробити висновок, що вони цього досі не зробили.
"Гінер усе купив"
Власницею 20% компанії, яка володіє українськими обленерго, вказана Марина Ярославська – дружина Гінера. Вона народилася в Україні і є громадянкою Німеччини, хоча до березня 2008 року мала російський паспорт.
В указі Путіна про її вихід з громадянства РФ, який є в розпорядженні ЕП, зазначається, що донька Ярославської Юлія має прізвище батька – Гінер. Це може свідчити про те, що заява "акціонерів" щодо виходу трійці росіян з бізнесу неправдива, і про те, що Гінер досі впливає на енергетичні активи в Україні.
Ще один непрямий доказ причетності Гінера до українських обленерго – "ВС енерджі інтернешнл Україна" багато років обслуговується в "Першому інвестиційному банку", мажоритарним власником якого є цей росіянин.
Бізнесмен також є партнером російської державної корпорації "Ростех", яка виробляє та експортує високотехнологічну цивільну та військову продукцію. Керує нею колишній офіцер ФСБ, давній друг і соратник Путіна Сергій Чемезов.
"Фунти" Бабакова
Вігантс та Дамбінс, як свідчить архів документів Panama Papers, є довіреними особами Бабакова. За даними "Нової газети", за допомогою цих громадян Латвії Бабаков намагався сховати свою комерційну присутність на Заході. З цими людьми віцеспікер держдуми Росії співпрацює доволі давно.
Сам Бабаков відомий тим, що у 2014 році голосував за анексію українського Криму. Наразі він перебуває під санкціями України, Євросоюзу та США.
Недавно Бабаков пішов далі і закликав стратити трьох іноземних бійців, які захищали Україну та 9 червня були "засуджені" до смертної кари терористами з тимчасово окупованих територій Донецької області. Мова йде про британців Ейдена Ейсліна та Шона Піннера і марокканця Саадуна Брагіма.
"Мені здається, що тут нема що багато обговорювати. Необхідно довести це (виконати смертний вирок – ЕП) до логічного завершення", – заявив Бабаков.
Росіянин має чітку позицію і щодо територіальної цілісності України.
"Майбутнє Запоріжжя та Херсонської області, очевидно, буде пов'язане з Росією. Якщо ці території опинилися у сфері діяльності СВО (так у Кремлі називають війну з Україною – ЕП), то їхнє майбутнє буде пов'язане безпосередньо з Росією", – каже віцеспікер держдуми.
Може собі дозволити, адже навіть після голосування за анексію Криму Бабаков з партнерами зберегли контроль над "Севастопольенерго".
Так само досі відсутні будь-які заяви офіційних осіб України щодо стану справ на "Херсонобленерго", окремі об’єкти якого вже захопили окупанти. Чиї інтереси вони представляють – можна лише здогадуватися.
Міша Лужнецький
Останній фігурант трійки власників українських обленерго Міхаіл Воєводін, за даними Інтерполу, має статус "злодія в законі". Про це свідчить документ, який мають "Схеми". У картці Інтерполу вказаний його нікнейм: Misha Luzhnetskiy.
Європол стверджує, що у 2000 році правоохоронні органи Швейцарії вели розслідування щодо Воєводіна за фактами відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом, і підтримки зв’язків між ним та "східноєвропейськими організованими злочинними угрупованнями, у тому числі з Бабаковим".
Вплив Воєводіна на українські активи підтверджував Герус. За його інформацією, у 2020 році росіянин начебто викупив частки VS Energy в Бабакова та Гінера. Що насправді сталося в той період, достеменно невідомо, оскільки в офіційних реєстрах ця оборудка не була відображена.
Офіційними власниками залишаються громадяни ЄС, але це ще один побічний доказ того, що реальними бенефіціарами українських активів є росіяни.
Спроба номер три
19 квітня Печерський суд відмовив слідчому Державного бюро розслідувань Роману Туліну в арешті корпоративних прав на активи групи VS Energy. У травні попри резонанс справи правоохоронці програли справу і в апеляції.
Колегія суддів Київського апеляційного суду повідомила, що "прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно".
ЕП двічі зверталася до Туліна з проханням про коментар. Після першого програшу він відмовився від спілкування, обмежившись відповіддю, що справа стосовно VS Energy перебуває в активній фазі розслідування.
"Справа громіздка і велика, тому процесуальний результат зможемо дати трохи пізніше", – сказав Тулін. Після програшу в апеляції слідчий не відповів.
Керівний партнер Matviyiv&Partners Сергій Матвіїв вважає, що стороні обвинувачення слід було ретельніше обґрунтувати власну позицію.
"Не хочу виглядати системним критиком ДБР чи ГПУ, проте в провадженні, до розслідування якого приступили у 2020 році з кваліфікацією за 110 статтею Кримінального кодексу (посягання на територіальну цілісність і недоторканість України), можна було зібрати трохи більше доказів", – вважає адвокат.
"Є низка прикладів, коли за схожих підстав судді задовольняли клопотання прокурора. Можливо, у цій справі доводи прокурора були недостатніми для арешту майна", – додає партнер LCF Law Group Максим Шевердін.
Утім, програш у судах не означає, що активи неможливо арештувати. "Прокурор може зібрати додаткові докази і повторно звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт. Акції також можуть бути заблоковані та стягнені в дохід держави рішенням Вищого антикорупційного суду", – підсумував Шевердін.