"Навіть якщо війна закінчиться завтра, хвиля високих цін у світі буде ще 3-5 років". Аграрний міністр Микола Сольський

В перші дні після повномасштабного наступу Росії на Україну полиці з продуктами в магазинах дуже швидко спорожніли. Панічні закупки прокотились всією країною, що зафіксував і один з головних індикаторів рівня переляку в суспільстві – дефіцит гречки. 

Триває 50-й день і питання продовольчої безпеки, схоже, відійшло на другий план. Принймні, у містах, де немає активних бойових дій.

У Мінагрополітики, яке курує ці питання, зараз інші турботи – як вивезти з України сільгосппродукцію без працюючих портів. Зараз в країні значний надлишок олії та зерна. Останнього близько 20 млн тон, а залишки пшениці – удвічі більше від внутрішньої потреби.

Для власників аграрного бізнесу з великими запасами зерна – це неабиякий виклик. Певні логістичні ланцюги уже працюють до кордонів Польщі, Румунії та Угорщини, але шийка експортних шляхів все одно занадто вузька, а бажаючих чимало.

Напередодні ЕП поговорила про це з керівником міністерства Миколою Сольським, якого Рада призначила на посаду через місяць після війни. Попередній голова Мінагро Роман Лещенко залишив свою посаду, як він заявив, через хворобу.

За даними співрозмовників ЕП, на призначенні Сольського міністром наполіг саме Володимир Зеленський. Хоча ще якихось півроку назад керівництво фракції "Слуги" планувало звільнити Сольського з посади голови комітету.

У нього чималий досвід в сільськогосподарському бізнесі і йому не потрібен час на "розкачку", враховуючи, що він і так із самого початку був включений у всі процеси.

— Як зараз Мінагро працює. На яких основних напрямках роботи ви зосереджені?

— Передусім, питання, яке займає 80% часу – це вирішення того, як вивозити зерно зараз з України. До війни в місяць було близько 5 млн тонн експорту через українські порти. Наразі порти в Одесі, Миколаєві із зрозумілих причин не можуть працювати, а кудись вивозити треба.

Є 20 мільйонів тонн ще торішнього врожаю, які треба було вивезти цієї весни. Це, по-перше, гроші для аграріїв. А гроші аграріїв – це нова посівна, орендна плата, і все решта.

Крім того, через три місяці почнуться озимі – ячмінь, ріпак, пшениця. Навіть з урахуванням проблем, об’єм для експорту буде великий, а восени додасться кукурудза. Якщо порти не відкриються, ми і далі будемо вивозити через західні країни автотранспортом, залізницею та через дунайські порти баржами. Проте проблему це не вирішує, за березень ми вивезли лише 200 тисяч тонн.

Ми, Мінінфраструктури, залізниця будемо намагатися завдяки зусиллям бізнесу, влади, переговорам з іншими країнами про спрощені транзити, вийти на півтора мільйона тонн у місяць. Але для цього ще потрібно дуже постаратися.

Втім, ми маємо 20 млн тонн зерна на складах з минулого року, і, умовно, 30 млн тонн нового врожаю, який треба буде вивезти. Скільки років його треба буде вивозити тоді? І це при тому, що щороку буде з’являтися новий обсяг. Тому очевидно, що це проблема номер один.

— Залізниця – основний вид транспорту, яким вивозиться зерно?

— Основний. В таких умовах і буде основний.

— Близько 20 мільйонів тонн зерна – це те, що є на складах, в портах і на кораблях?

— Так, це приблизна оцінка того, що є в портах і на кораблях. Це новий врожай за винятком внутрішнього споживання. Воно десь на рівні 5-7 мільйонів, але по результатах сезону, можливо, частина цього обсягу також буде надлишковою, і піде на експорт.

— Це зерно переважно українських виробників чи іноземних трейдерів?

— В порту в абсолютній більшості – це зерно трейдерів. На елеваторах – зерно і аграріїв, і трейдерів. Останні досить часто закуповували зерно на елеваторах і там залишали на зберігання.

— Тобто, більшість українських агровиробників уже отримала кошти за це зерно, і у них наразі є необхідний ресурс.

— Частково – так, десь отримали повністю. Аграрії в більшості випадків реінвестують кошти, і це правильно. Тобто, хороший урожай, який був минулого року і непогані ціни, дозволив десь закрити борги, десь купити нове господарство, внести аванс на новий сезон за різні матеріали, оновити техніку. Хтось почав щось будувати, хтось вирішив елеватор робити, хтось сину купив Land Cruiser. 

Тобто, у них гроші не затримуються, і це, насправді, для економіки дуже добре. Це приклад висококонкурентної економіки, де кожен хоче щось нове робити постійно. Раніше Київська школа економіки робила дослідження, яке показало, що інфраструктурна оновленість серед усіх бізнесів була найвищою саме в агросекторі – 60-70% за рахунок самих підприємців.

Тому, коли вони підійшли до сезону, десь вже були гроші витрачені, десь – сплачені за матеріали, які були на складах і які мали приїхати. Частина "сиділа" на товарі, який планували продати весною, щоб сіяти далі. Тоді і почалися проблеми.

— Чи є проблеми з зерном, яке знаходиться на кораблях? Скільки його там і скільки часу воно може зберігатись в таких умовах? 

— Воно не розвантажується, і надалі знаходиться на кораблях. Там наразі 57 суден, в яких 1,25 млн тон – це зернові і олійні. 

Щодо термінів зберігання, я думаю, що навіть самі капітани в більшості випадків не знають, чи є з цим проблеми. Вони точно не планували, щоб це зерно знаходилось на кораблях тривалий час.  

Загалом все залежить від того, в якому стані трюми цих кораблів. Коли зерно лежить більше трьох місяців, то виникають проблеми, і частина вантажу може бути зіпсована. Залежить від стану суден.  

— Близько 70% експорту агропродукції вивозилося саме портами. Якщо говорити про весь експорт агропродукції, то наскільки впав він за час війни?

Довідка Мінагрополітики. Якщо в березні 2021 року було експортовано агарної продукції на суму 1,86 млрд дол, то у поточному році показник зменшився до 842 млн дол, тобто у 2,2 рази. Зниження обсягів спостерігалось по більшості товарних груп, але найбільше постраждали основні експортні позиції – зернові культури та рослинні олії, перш за все соняшникова.

Так, за березень 2021 року було вивезено 3,5 млн т зернових, наразі – лише 1,4 млн тонн. Причому даний показник міг би бути і гіршим, зважаючи що в нього увійшла частина обсягів, які фактично були експортовані ще у лютому, але формально були оформлені тільки в березні.

Експорт олійних культур фактично залишився на минулорічному показнику у 60 млн дол. Однак дані поставки зумовлені нарощуванням експорту насіння соняшнику – з 2 до 23 тис т, який раніш перероблявся всередині країни.

— Загалом треба розуміти, що березень не буде таким показовим, тому що 24 лютого – початок війни, ракетні обстріли… і одразу березень. Очевидно, що це найбільше "дно" через мільйон причин. Зараз воно уже відстрілює вверх однозначно. 

Можна говорити, що впало на 10%-20%-50%-70% чи 90%, але треба ще трохи часу. Тому що у березні всі орієнтувалися на війну, частина працівників почала шукати можливості, як вивозити інакше і налагоджувати процес.

Було близько 200 тисяч загалом всієї агропродукції за місяць, і можна вийти на 1,5-2 млн тонн. Для цього треба багато речей зробити, це все не буде за один місяць.

— Над чим зараз потрібно працювати, щоб збільшити наші експортні потужності?

— Припустимо, вагони. У нас широка колія – у Європі вузька. Ми ніколи не робили заміну колісних пар в такій кількості. Треба ці моменти відрегулювати, цим вже займаються.

Що робить керівник шиномонтажу, якщо потрібно не десяти машинам поміняти колеса в день, а тисячі? Набирає додаткових людей, купляє додаткове обладнання і відкриває приміщення. Тут подібна історія. Визначаються нові ділянки, де це можна робити, нові місця, набираються люди, виробляється додаткове обладнання. 

Другий момент: транспорту в Європі під такі об’єми не вистачає. Тому що інфраструктура Румунії, Угорщини, Польщі не була розрахована на таке навантаження, і на це теж потрібен певний час. 

Щодо барж, як і з вагонами, є місця, в які вони заходять в Україну, і потрібно робити перевантаження. 

Є питання, як і з літаками, коли страхові компанії не покривають рейси, коли вони заходять в Україну. Також багато питань пов’язані з тим, аби спростити документацію з боку України, а також з боку транзитних країн. Питань багато, їх треба вирішувати.

— Через які країни найбільше вивозиться зерна та як формуються нові потоки? 

— В потенціалі це Польща і Румунія. Зараз, я думаю, в березні поділ приблизно однаковий між Польщею, Угорщиною та Румунією. Це знову ж таки, не показник. Потоки будуть формуватися, виходячи з такого, як будуть будуватись ланцюжки до моря, до портів, тому що Європі така кількість зерна не потрібна. 

Куди ми можемо їхати? Це балтійські порти, порти Румунії, зокрема, Констанція, і Ґданськ в Польщі.

— Зараз з усіх сторін лунають сигнали про продовольчу кризу, спричинену війною. Якими можуть бути наслідки для країн, які традиційно купували у нас зерно?

— Ну слухайте, у нас насправді значно більше турбот. Щодо того, куди їде, то це традиційні ринки (За даними 2021 року, найбільшими імпортерами були Китай, Єгипет, Туреччина та Індонезія – ЕП). Тепер вони витрачатимуть більше грошей і будуть орієнтуватися на пшеницю з інших країн. А це буде дорожче, тому що пропозиція значно впала. 

Єгипет вже витрачає і буде витрачати більше. Також ця ситуація підштовхне їх до того, що, крім поточних закупівель, вони, як і інші країни, я думаю, захочуть сформувати більші резерви на подібні випадки. Це теж розжене ціни.

Тобто, навіть якби ця історія закінчилася чарівним чином завтра, хвиля високих цін буде ще 3-5 років, поки не вирівняються настрої, і не буде балансу.

— Що стосується забезпечення продовольчої безпеки України. Зрозуміло, що в нас є зерно. Але чи слідкуєте ви за запасами інших товарів, чи є такий перелік і чи немає дефіциту?

— Є продукти харчування, але кожній людині завжди потрібно щось трошки інше. Тому Мінагро разом з Мінекономіки моніторять ситуацію, пов’язану з зерном та іншими базовими речами. 

Ми не бачимо зараз проблем з продовольством в Україні. Вони є там, куди його не можа довезти, але це інше. Всі бачать, що товари, номенклатура в магазинах зменшилася, але вона є. У мене є відчуття, що ситуація почала потроху відновлюватися. 

Є процедура держзакупівель, за якою військові цивільні адміністрації, наприклад, купують певні продукти для своїх потреб: для переселенців, силових органів, тощо. Компанії, які хочуть поставляти, подаються в список тих, хто може це робити. Ми їх перепровіряємо, і якщо вони мають бажання щось поставляти і ВЦА це потрібно, вони подаються на номенклатуру. 

Ми перевіряємо, чи відповідають ціни ринковим, підтверджуємо, і запускається в роботу. Задіяні тут Мінагро, Мінекономіки, "Укрзалізниця" і ВЦА.

— Тобто, виходить, що у нас взагалі немає проблем з основними товарами і продуктами?

— Проблеми є завжди, навіть в мирний час, але запаси по базових продуктах у нас є на декілька років. Олії – хоч на 10 років. На певних складах в торгових мережах – вони невеликі, менші, ніж до війни. Але вони й не можуть сформувати великі обсяги, тому що на це потрібні обігові кошти, і таке завдання, насправді, не стоїть.

Щодо переліку необхідних товарів. Окремо треба додати, оскільки в нас є багато зернових, і частина з них – це корми для тварин, то у нас точно є м'ясомолочна продукція. І особливих приводів тут для хвилювань немає. 

— Як можна було б оцінити стан виробників і переробної харчової промисловості? Чи є тут великі втрати? Чи допомагає їм якось держава зараз чи вони вирішують ці проблеми самостійно?

— Втрати великі, однозначно, як і в будь-якого бізнесу. Щодо допомоги – ніхто компенсації не буде платити зараз. Очевидно, це треба фіксувати, але наразі компенсації за знищені склади немає. Це фіксується з огляду на те, що будуть компенсаційні механізми, я сподіваюся, за рахунок заарештованих російських грошей.

Очевидно, що в них є проблема зі скороченням бізнесу. Тому що людей немає, ринків немає, проте це логічний процес для будь-якої війни. 

В держави є пріоритети, і це всі розуміють. Це компенсації, пов’язані з армією, щоб війна закінчилася швидше і перемогою. Тому до цієї ситуації зараз треба ставитися з розумінням. 

Що може робити держава? В першу чергу, спрощувати процедури, щоб бізнес міг переорієнтовуватися на інші ринки. 

— Як проходить сівба загалом і який стан озимих культур? Ви раніше казали, що сівба розпочалася на 3,5 млн га меншій площі. Що це означає? 

— Стан озимих непоганий, кращий, ніж очікувався. За озимими найбільше хвилювання в іншому – велика їх частина в зоні під окупацією, на Півдні. Вони переважно там сіялись. Десь близько 40% під окупацією. 

Щодо сівби – декілька днів тому Україна засіяла перший мільйон гектар, і на цю дату засіяли навіть більше, ніж на ту саму дату торік. Але це не показник. 

— Як загалом може змінитися структура посівних площ, які культури домінуватимуть наступні роки?

— Структура посівів вже змінюється, і ми як Мінагро, це підтримуємо. Справа у тім, що значна частина аграріїв переорієнтувалася на культури, які дешевші при посіві, наприклад, ті ж самі ярий ячмінь та яра пшениця, посів якої відбувається зараз. Натомість, посіви кукурудзи очевидно будуть зменшуватись. 

Саме тому засіяний сьогодні мільйон гектар не є показовим. Змінилась поведінка аграріїв і порівнювати площі засіяних земель нема сенсу. 

Є культури, які з гектару дають 2-3 тонни в середньому, такі як соя, соняшник, ріпак, а кукурудза, наприклад, дає 8-10 тонн за рік, але ціна різна. Зараз дуже багато агрокомпаній переходять на культури, які мають меншу врожайність на гектар, але коштують набагато більше, щоб потім мати менше проблем з логістикою. Від кукурудзи відмовляються на користь соняшника і сої.

Тож основні скорочення ще попереду. Буде затягнутий хід сівби через комендантську годину, логістичні проблеми, меншу кількість транспорту та людей. Також клімат буде коригувати. 

— Чи можливо спрогнозувати, скільки можна зібрати зернових цьогоріч? 

— Це зараз найбільш неможливий прогноз зі всіх, який можна робити. Все пов'язане з тим, як і коли в нас закінчиться війна, що буде з посівом на Сході, де відбуваються найбільш активні бойові дії. 

До визволення Чернігівщини, Сумщини і цих територій, за опитуванням аграріїв, ми розуміємо, що близько 20% не будуть засіюватися, 15% будуть думати, решта будуть засіюватися. Ця статистика змінилася, як мені здається, в кращу сторону. Але наскільки – невідомо. Тому що багато хто вирішує це в останній момент

При цьому у тих, що все-таки будуть засіюватися, менше добрив, здебільшого дешеве насіння, менше обробки ґрунту, менше гербіцидів. І там, де засіяно – це, очевидно, менший потенціал. Наскільки суттєво менше – час покаже. А це ще невідомо, що буде з Півднем. 

— Ймовірно, що на Херсонщині і Миколаївщині не буде потрібного врожаю овочів зі зрозумілих причин. Ми будемо закривати це імпортом? Чи є якісь власні запаси плодоовочевої групи?

— Є. Але треба розуміти, що овочі ніколи не зберігалися так, як зернові. Овочі по кількості гектарів значно дорожчі. І от Херсон, Миколаїв вирощував овочі на поливі. Всі системи зараз на території, яка повністю під окупацією. 

Очевидно, аграрії в таких умовах не будуть іти в дорогі культури. Ніхто їх не змусить. І ми їх не змусимо. Гаслами тут не допоможеш. Тим паче овочі – це не критична історія. 

Така сама історія з рисом,. Наприклад, в Кілійському районі на Одещині переорієнтувалися на інші культури цього сезону, аби скоротити вкладення. Рис буде заходити в необхідному обсязі, але цього року буде імпортний, як і овочі.

Ми абсолютно не бачимо тут критичної історії. В умовах війни треба працювати з тим, з чим працювати легше.

— Щодо тих земель, які було звільнено на Півночі. Аграрії там же не можуть приступити відразу до роботи, площі треба, принаймні, розмінувати. Як відбувається цей процес і наскільки швидко агровиробники зможуть вийти в поле?

— Агровиробники вже, по-перше, працюють, тобто це не критично. За можливості оглядають і визначають місця, де потрібна робота саперів. Це роблять зараз, бо за два тижні все покриється зеленим, і з цим працювати буде вже неможливо. Ви не побачите не те, що міни, а трьохтонні бомби, і трактор може в них заїхати.  

Але там вся робота проводиться Державною службою з надзвичайних ситуацій. Є спільний алгоритм, на який ми орієнтуємося. Також асоціація саперів створила сайт, і ми разом донесли це до аграріїв, провели роботу, щоб вони швидко заявки подавали. Цей процес рухається, наскільки це можливо.  

Але треба розуміти, що, дійсно, саперів дуже сильно не вистачає. В першу чергу треба розміновувати місця, де живуть люди.  

— Раніше звучала інформація від перших осіб, зокрема, що цілеспрямовано знищується інфраструктура агропромислового комплексу – елеватори, техніка – щоб спричинити продовольчу кризу.

— Знищується, факти є. Але тут, звичайно, немає такого особливого полювання, як на нафтобази. Тобто, ракети туди, наприклад, масово не летять. Але там, де вони (російські окупанти. – ЕП) були, вони цим займалися.