Розкол у ЄС та повернення вугілля. Як Європа бореться з енергетичною кризою

Так стрімко не зростав навіть віртуальний Bitcoin. Всього за пів року вартість ф'ючерсу на поставку реального блакитного палива зросла вшестеро. За тисячу кубометрів газу на головному європейському хабі TTF просять близько 800 дол, а ще місяць тому ціни досягали 2 тис дол.

Такий потужний ціновий удар уже позначився на квитанціях підприємств та домогосподарств в усіх європейських країнах. Як виникла ситуація, у якій бізнесу та громадянам доводиться платити таку ціну за газ? На це є причини.

Уже багато років Євросоюз впроваджує "зелену" енергетику заради досягнення повної вуглецевої нейтральності. ЄС поставив амбітну мету: до 2030 року скоротити шкідливі викиди в атмосферу на 55% порівняно з 1990 роком.

У першій половині 2020 року відновлювальні джерела енергії вперше мали більшу частку, ніж вугілля, нафта і газ. Однак лідерство "зеленої" енергетики не було стабільним, тому ЄС залишився вразливим перед майбутньою кризою.

Перша проблема виникла з вітровою генерацією. У 2021 році метеорологи зафіксували зниження швидкості вітру на півночі Європи на 15%, що позначилося на обсягах виробленої електроенергії. Так, у Британії частка відновлювальної енергетики скоротилася на 7,2%, у Німеччині – на 5%.

Тимчасом відновлення європейської промисловості після коронавірусної кризи спричинило зростання попиту на електрику на 6% порівняно з 2020 роком.

Оскільки виробництво "зеленої" енергії не збільшується, європейські країни змушені частково повертатися до традиційних джерел виробництва струму.

Про вугілля мова не йде: інвестори не бачать у ньому перспектив. Виробляти "вугільну" електроенергію з часом буде дорожче, бо в ЄС зростають ціни на викиди вуглецю. Вигідною опорою для ЄС в умовах "зеленого переходу" є газ. При його спалюванні викидів СО2 вдвічі менше, ніж під час спалювання вугілля.

Необхідність купівлі газу також обумовлена холодною торішньою зимою, яка виснажила європейські газосховища. Отже, Євросоюзу треба або збільшувати власний видобуток природного газу, або нарощувати його імпорт.

З першим усе доволі складно. Видобуток природного газу в ЄС та Великій Британії скорочується вже двадцять років. У 2020 році країни видобули 87,3 млрд куб м газу, що майже втричі менше, ніж у 2001 році.

Антикризовим рішенням могло б стати збільшення видобутку на найбільшому газовому родовищі в нідерландському Гронінгені, на яке припадало майже 17% загального видобутку блакитного палива в Європейському Союзі.

Однак влада Нідерландів має намір у 2022 році майже повністю припинити експлуатацію родовища. З жовтня видобуток газу в Гронінгені не збільшиться, а навпаки – зменшиться з 8,1 до 3,9 млрд куб м на рік. Оскільки видобуток газу в ЄС падає, ресурс доводиться купувати в інших країн, зокрема в Росії.

Газ із Російської Федерації – це не лише дешевий енергоносій, а й потужна політична зброя. Аналітики вважають, що "Газпром" зацікавлений у тому, аби на європейському енергетичному ринку виник гострий дефіцит.

В умовах кризи політики Євросоюзу будуть більш зговірливими в питанні швидкої сертифікації і введення в експлуатацію "Північного потоку-2". В ідеальному для Москви варіанті перші навіть погодяться вивести "потік" з-під дії європейського антимонопольного законодавства.

Саме тому "Газпром" не поспішає нарощувати постачання, хоча може це робити. Це підтверджують близькі до Кремля джерела агентства Bloomberg.

За статистикою "Газпром експорту", у 2021 році Росія планує поставити на європейський ринок на 16 млрд куб м газу менше, ніж у 2019 році. У четвертому кварталі РФ поставить до ЄС на 15% менше газу, ніж в останні три місяці "провального" 2020 року, вважає аналітик "Сбербанку CIB" Андрій Громадін.

Недавно президент РФ Володимир Путін сказав, що додаткові поставки газу почнуться тільки після запуску "Північного потоку-2".

Після того, як Німеччина зробила перший крок до сертифікації труби, Путін публічно доручив "Газпрому" збільшити постачання до Європи з 8 листопада. Деталей президент не уточнив, але ринок відреагував падінням цін на газові ф’ючерси на 18%. 

Утім, впевненості у подальшому швидкому падінні цін немає. Жодних гарантій "Газпром" не надав, а газопровід "Ямал-Європа" поки припинив постачання газу до Європи. 

Отже, європейські країни мають самостійно шукати шляхи вирішення кризи. І влада кожної з них розв'язує цю проблему самостійно.

Податки та субсидії

Подорожчання газу призвело до рекордного підвищення цін на електроенергію. В Італії в четвертому кварталі 2021 року споживачі очікують зростання цін на електрику на 40%, витрати британців можуть збільшитися на 30%.

Ціни на газ та електроенергію зростуть у всьому ЄС. Щоб зменшити удар по кишенях споживачів, влада великих країн готує антикризові рішення.

У ЄС користуються трьома основними інструментами для зменшення навантаження на кінцевих споживачів: фіксація тарифів, зменшення податкового навантаження та збільшення субсидій для бідного населення.

Франція розробила план, який прем'єр-міністр країни Жан Кастекс назвав "тарифним щитом". Париж заблокував будь-яке зростання регульованих тарифів та знизив податки на електроенергію. Також уряд спрямує разові виплати по 100 євро шістьом мільйонам малозабезпечених сімей.

Очікується, що антикризові заходи влади стримають зростання цифр у квитанціях за газ та електрику для домогосподарств до ледь помітних 4%.

В Італії для пом'якшення кризи виділили 3 млрд євро. Вони підуть на тимчасове припинення системних зборів, які становлять близько 20% кінцевої ціни на електроенергію, а також на збільшення субсидій для малозабезпечених.

Уряд уже вдруге виділяє гроші на стримування цін (раніше він виділив 1,2 млрд євро). Енергетика Італії є однією з найбільш уразливих серед країн ЄС.

У Римі також працюють над реформою, яка прибере з ціни на електрику збори на стимулювання відновлюваних джерел енергії та ядерну безпеку. Це має стримати інфляцію на тлі загальноєвропейського зростання цін.

В Іспанії прем'єр-міністр Педро Санчес запровадив "шоковий план". Податки на електрику знизили до 0,5%, а надприбутки енергетичних компаній до квітня розподілятимуть на інфраструктуру та здешевлення тарифів для споживачів. Це має стримати зростання цін до 4,4% порівняно з прогнозованими 35%.

Наразі в Євросоюзі триває дискусія з приводу політичної реакції на зростання цін. Тут думки країн розділилися. Одні вважають, що необхідно докорінно реформувати систему закупівлі газу, інші не хочуть втручатися в роботу ринку.

Одна група, до якої входять Франція, Італія та Іспанія, пропонує членам співдружності спільно купувати блакитне паливо для посилення позицій на ринку (за аналогією з вакцинами проти Covid-19). Ці ж країни лобіюють створення стратегічного газового резерву в масштабах Євросоюзу.

Інша група, включаючи Німеччину, Нідерланди та Данію, проти такої ініціативи. Ці країни вважають, що криза є тимчасовою, і що вона ніяк не пов’язана зі структурою імпорту ЄС та способом закупівлі.

Єврокомісія оцінює причетність Росії до підвищення цін на енергоносії і зважує плюси та мінуси спільної закупівлі газу.

"Зелений" відступ

Ризик енергетичного колапсу змусив ЄС зробити крок назад в екологічних прагненнях. Зокрема, країни частково повертаються до вугільної енергії.

Раніше спалювати вугілля було невигідно порівнянно з газом через високі ціни на квоти СО2. Зараз же вартість природного газу зросла, тому вироблення вугільної енергії виявилося не найгіршим варіантом.

У Німеччині за першу половину 2021 року частка вугілля в енергетиці зросла на 7%, у Румунії та Нідерландах – на 5%, у Данії – на 4%. Повернутися до найбруднішого джерела електроенергії вимушена і Велика Британія, яка раніше припинила роботу своїх вугільних електростанцій.

Обсяги спалювання вугілля зростають, бо питання цін на газ досі не вирішене. Попереду зима, а попит на електрику у 2022 році збільшиться ще на 4%.

Утім, якщо вугілля і стане порятунком для деяких країн, то лише до певної межі. Розвиватися вугільній енергетиці заважають високі світові ціни на цей енергоносій, зростання вартості квот на СО2 і політичний тиск з боку влади ЄС.

Генерація вугільної енергії не наздогнала рівень 2019 року, однак перевищила показник 2020 року. Поки вугілля залишається не більш ніж перевіреним інструментом диверсифікації для покриття дефіциту електроенергії.

Ще один вихід з кризи пропонують десять країн на чолі з Францією. Вони закликають визнати атомну енергію "зеленою". Париж зацікавлений у цьому через залежність від АЕС: 70% енергії країна отримує з ядерних реакторів.

Єврокомісія не дає точного визначення, наскільки брудною є атомна енергія, тому Франція намагається використати кризу у своїх інтересах.

Визнання екологічності "мирного атома" може розв'язати руки країнам, які закривають ядерні реактори, та відкласти питання залежності від атомної енергії. В умовах дефіциту струму це має зменшити тиск на енергоринок.

Утім, Франція має потужних опонентів, які принципово націлені на закриття ядерних реакторів. Серед них Німеччина, Австрія, Данія, Іспанія та Люксембург.

Диверсифікація

На Росію припадає близько 50% газового імпорту до Євросоюзу, тому країни замислилися про зменшення залежності від ресурсу "Газпрому".

За прогнозом Європейської мережі газотранспортних систем, для подолання дефіциту Євросоюз повинен за зиму наростити імпорт газу на 5-10%. Досягти такого результату без російського газу неможливо, однак ЄС цілком може пом'якшити наслідки кризи, диверсифікувавши постачання.

Для ЄС відкритий імпорт з Норвегії, Азербайджану, Алжиру, Катару та США. На початку жовтня норвезька компанія Equinor отримала дозвіл на збільшення видобутку газу на двох родовищах на 2 млрд куб м. Додаткові об'єми призначені для подолання наслідків енергетичної кризи в Євросоюзі.

Повністю відмовитися від російського газу на користь норвезького планує Польща. У 2022 році почне працювати трубопровід Baltic Pipe, який з 2023 року зможе постачати з Норвегії до 10 млрд куб м газу на рік.

Азербайджан, який почав експортувати газ до ЄС рік тому, теж має намір збільшити продажі. За сім місяців 2021 року країна поставила до Італії, Греції та Болгарії 4 млрд куб м газу. З 2022 року країна постачатиме 10 млрд куб м палива на рік та шукатиме можливості для розширення списку країн-імпортерів.

Міністр енергетики Алжиру теж заявив про збільшення постачань газу до ЄС. За його словами, у четвертому кварталі планується розширення газопроводу "Медгаз", що дозволить продавати в Іспанію на 2,6 млрд куб м газу більше.

Водночас конфлікт Алжиру із сусіднім Марокко може призвести до того, що ЄС не отримуватиме алжирське паливо газопроводом Магриб-Європа. Якщо країни не домовляться про продовження транзиту, то Алжир вратить значну частину своєї експортної потужності та зможе постачати газ лише напряму власними газопроводами або через СПГ-термінали. 

Однак справжнім ударом по монополії "Газпрому" може стати вихід на європейський ринок Нігерії. У 2023 році ця країна планує ввести в експлуатацію газопровід АКК з пропускною потужністю 36 млрд куб м на рік.

Здавалося б, врятувати ЄС мають СПГ-термінали для нарощування імпорту скрапленого газу з Катару та США. Однак зараз це неможливо. Катар заявив, що не зможе допомогти, бо його видобуток і так працює на повну потужність.

У змаганні за американський газ ЄС програє азійським країнам, тому імпорт ресурсу до європейських терміналів поки залишається на рівні 2020 року.