Олег Самчук: Ми вийшли з прірви 2017 року тільки завдяки колективу і наданому мені кредиту довіри

Сьогодні працювати у ПАТ "Черкасиобленерго" комфортно і почесно, але так було не завжди. Ще кілька років тому з підприємства масово звільнялися робітники, проходили страйки з перекриттям доріг через майже піврічну невиплату заробітної плати, а рахунки товариства були заблоковані.

Коли у травні 2017 року головою правління було обрано Олега Самчука, він зустрівся з працівниками і попросив їх не припиняти виконання обов'язків з подачі енергії місту, адже "колесо повинно крутитися, щоб були й оплата за електроенергію, і зарплата".

Пообіцяв оббивати всі пороги – і в Черкасах, і в Києві, щоб реструктуризувати борги і вивести підприємство з кризи. І 3,5 тис працівників повірили йому. Мабуть, тому сьогодні він так орієнтований на свій колектив, намагаючись створити бездоганні умови праці.

Зараз ПАТ "Черкасиобленерго" – прибуткове підприємство, що вчасно виплачує всі поточні зобов'язання, податки і заплати. У 2018 році товариство ввело в експлуатацію нову сучасну підстанцію "Дніпровська".

А ще ПАТ увійшло до 13 енергопостачальних компаній рейтингу Офісу ефективного регулювання України, які оприлюднили дані своїх мереж для спрощення підключення до електричних мереж.

Час збирати каміння

Олег Самчук пам'ятає збори акціонерів у 2017 році в підрозділі підприємства, де навіть не було світла і довелося вмикати генератори.

"Перше, що я пообіцяв, – ніхто не буде звільнений за те, що приєднався до страйку та вимагає заробітної плати. Це взагалі дикість якась, – згадує голова правління. – Далі тільки дії, часу на роздуми не було. Я очолив товариство з боргом із зарплати понад 100 млн грн, 300 млн грн податкового боргу та 900 млн грн боргу перед ДП "Енергоринок".

Усі кошти, які надходили в компанію від споживачів, НКРЕКП списувала ДП "Енергоринок". Нам взагалі нічого не залишалося, крім невеличкої суми з реактивної електричної енергії і суми із спільної підвіски від провайдерів".

У ті часи на підтримку стану електромереж 22 районів Черкаської області виділялося десять літрів пального на тиждень.

"Це ні про що, – каже Олег Самчук. – Крім того, ні викрутки, ні пилки, ні бензоінструменту – нічого не було. Зрештою, це вже загрожувало безпеці держави, адже ми забезпечували і соціальну сферу, і медичні заклади, і військові частини".

"Пам'ятаю, як ми приїхали з колективом в НКРЕКП, а мене питає тодішній керівник: "Навіщо ви привезли людей?". Я йому кажу: "Тому що у нас безвихідь. У нас прірва, і далі у нас нічого немає", – розповідає Самчук.

Зрештою, НКРЕКП надала нам алгоритм, за яким кошти, що надходили на той час від основного боржника підприємства ПАТ "Азот", можна було використовувати на зарплату протягом трьох місяців – червня, липня і серпня.

Далі було ще три роки боротьби. Знекровлене підприємство поступово поверталося до життя.

Цінність стабільності

Зараз підприємство виконує всі поточні зобов'язання та договір реструктуризації боргу з податковою, за яким щомісячно сплачується 1,7 млн грн. Згідно з рейтингом найбільших платників податків, за 2018 рік компанія збільшила сплату податків усіх рівнів на 102%.

За цей час компанія вдвічі збільшила зарплату працівникам, запровадила так звану преміальну зарплату до Дня енергетика.

Під час пандемії ПАТ "Черкасиобленерго" не звільнило жодного працівника і не вдавалося до практики відпусток за власний кошт. Заплату та аванс підприємство виплачує день у день, не змушуючи людей згадувати ганебні часи.

Олег Самчук згадує, як проводив перші колективні заходи, відроджував спортивні традиції та професійні змагання, щоб згуртувати колектив.

"Мені хотілося, щоб після тієї "ситуації", яка була до 2017 року, люди трішки видихнули і повірили в завтрашній день. Сьогодні ми нарешті нормально працюємо, забезпечені спецзасобами, спецодягом, виконується новий колективний договір, капітально відремонтовані приміщення районної та міської філій, у всіх філіях поліпшуємо та модернізуємо умови".

Свого часу ПАТ "Черкасиобленерго" уклало мирові угоди із своїм найбільшим боржником – ПАТ "Азот", борг якого становить 1,7 млрд грн. Підприємство повинно було повністю виплатити цю суму за п'ять років.

Протягом семи місяців 2018 року ПАТ "Азот" сплатило підприємству 70 млн грн. Ці кошти переказувалися на рахунок ДП "Енергоринок" для погашення боргу ПАТ "Черкасиобленерго".

Однак пізніше мирові угоди були скасовані судом за позовом ФДМ та ДП "Енергоринок", хоча це була єдина можливість для енергетичного підприємства сплачувати борг перед ДП.

"Ці гроші поверталися в державу, чому і для кого вони виявилися зайвими? – говорить голова правління. – Структура тарифу не включає розрахунків за старими боргами, які доводиться сплачувати підприємству".

Кожен з нас держава

"Черкасиобленерго" – найбільше підприємство за чисельністю працівників в області. Мабуть, тому соціальну стабільність, яку зміг забезпечити нинішній голова правління, оцінило нове обласне керівництво. Підприємство наразі працює ефективно, і влада області зацікавлена, щоб так було і далі.

Утім, Самчук чудово розуміє, що рано чи пізно підприємство буде остаточно приватизоване: держава продасть свої 46% акцій.

"Я обома руками за те, щоб передати підприємство інвестору, щоб спокійно працювали люди, запроваждувалися ефективні інвестиційні програми, – говорить він. – Лише б не дати махінаторам розграбувати підприємство і вимити кошти, як це було раніше".

За словами керівника підприємства, Україна повинна зменшити використання дорогої теплової енергії і почати будувати блоки АЕС.

"Частку атомної генерації цілком можна збільшити до 80-90%, що дало б можливість зменшити ціну енергії для споживачів та вартість комунальних послуг", – говорить Самчук.

Він також пропонує забудувати сонячними станціями територію Чорнобильської АЕС, де залишилися підстанції та мережі.

Утім, поки що зона відповідальності голови правління ПАТ "Черкасиобленерго" – надійне та якісне забезпечення електроенергією черкащан та інфраструктури області, а пріоритетом є 3,5 тис сімей, для яких підприємство й енергетика – це життя.

Сьогодні вони стоять горою за свого керівника і не жалкують, що колись йому повірили.

"Коли державні управлінці перетинають межу і починають уявляти, що вони і є держава, я завжди кажу, що держава – не ви, – наголошує Самчук. – Держава – це тисячі працівників, жителі сіл і міст, люди, громада. Отже, ми всі – держава".