Поділля в бокалі: як вирощують виноград на Хмельниччині

Богдан Павлій рве всі шаблони й уявлення про те, як бути виноробом в Україні. Він вирощує виноград в абсолютно нетрадиційному для цієї справи регіоні – на Хмельниччині.

При цьому вважає область перспективною для виноробства, що підтверджують його нагороди на професійних дегустаціях та фестивалях.

До приходу у виноробство львів'янин Павлій був радіоінженером – ремонтував та обслуговував великогабаритні обчислювальні машини. Пріоритети в житті змінилися у 2000 році. Після складної операції він вирішив вирощувати виноград. Про технологію процесу прочитав у лікарні в журналі "Огородник".

Усе почалося з кількох кущів. Потім на ділянці з'явилася колекція білих та червоних сортів. Перші вина були зроблені в трилітрових банках з ягід одного-двох кущів.

"Уже тоді, на початку 2000-х, я розумів, що виноробство стане справою мого життя. Я постійно навчався, читав, їздив на виноробні в ЄС, присвячував винограду весь свій час, бо одна справа вирощувати один-два кущі, а інша – вирощувати їх сотнями чи тисячами. Це зовсім інші технології, які треба розуміти і знати", – розповідає Павлій.

Починав з морозостійких технічних сортів. Вино з них, згадує, було невисокої якості.

У 2012 році винороб на дачній ділянці в селі Каветчина на 40 сотих землі висадив перший дослідний виноградик, де кожного сорту було мінімум 50 кущів. Серед них – німецькі гібриди і класичні сорти: трамінер, рислінг, шардоне, аліготе, сильванер, гевюрцтрамінер, йоханнітер, солярис, мускарис.

Здавалося б, Хмельниччина – нетиповий регіон для виноробства, але Павлій легко спростовує цю тезу.

"На західній та центральній Україні вирощуванням лози займалися з 12-го століття. Усі південні схили поблизу Львова і навіть вулиця Личаківська були засаджені виноградниками. Не дарма поблизу Львова є містечко Винники і село Виннички, та й сама Вінниця є доказом того, що вирощуванням винограду і виробництвом вина тут займалися дуже давно", – розповідає Павлій.

Ситуація змінилася в XV-XVII століттях: під час малого льодовикового періоду сильні морози знищили виноградники в цих регіонах. Під час антиалкогольної кампанії Михайла Горбачова у 1980-х роках сотні гектарів виноградників на Вінниччині, Львівщині та Хмельниччині були вирубані, і регіони перестали бути такими відомими щодо виноробства, як Бессарабія, Закарпаття, Херсонщина та Миколаївщина.

На думку винороба, зараз для вирощування винограду і виробництва вина придатна вся територія країни: "Клімат змінюється, уже немає сенсу говорити про виноградні регіони України. Уся країна – це виноградний регіон. Люди роблять вино на Чернігівщині, Київщині, Волині, Вінниччині, Дніпропетровщині, Запоріжжі".

У 2003 році дружина Павлія запропонувала поїхати в гості до друзів на Бакоту – у води Дністра неможливо було не закохатися. Згодом там, у селі Каветчина, подружжя придбало стару хату і вирішило збудувати виноробню.

Раніше у цій місцевості вирощували виноград на 300 га, було навіть первинне виноробство, проте зараз люди вирощують переважно столовий виноград.

"Спочатку я заклав дослідний виноградник, а одну з хат у Каветчині хотів переробити на виноробню. Потім я познайомився з Аурелом Рожкою, який на Бакоті мав яблуневий сад. Він запропонував поряд купити ділянку.

Земля там недешева, але місце унікальне з позиції теруарності (сукупність природних факторів, які впливають на вирощування продукції. – ЕП), поряд проходять відомі туристичні шляхи. Аурел Вікторович допомагав технікою під час будівництва винарні і частково кредитував", – згадує підприємець.

Ґрунти на Бакоті багаті кремнієм і вапняком, що дозволяє виробляти унікальні для регіону вина. "Ми розташовані на одній паралелі з Бургундією. На Бакоті виноградник із сортів для червоного вина (каберне, мерло) та з італійських сортів, які я дуже люблю (неббіола, санджовезе)", – каже винороб.

У 2019 році він добудував винарню, де може переробляти до 40 тонн винограду. У будівництво вклав усі заощадження, які мав від продажу виноградних саджанців, чим займався з 2002 року. Частину коштів позичив.

"У мене не було мільйона євро, щоб зробити виноробню, як у ЄС. Проте там є все необхідне: дробарка, холодильна камера, бочки для зберігання, напівавтоматична система розливу, кондиціонери для забезпечення мікроклімату", – розповідає Павлій.

З 2019 року на його винарню Bohdan's Winery почали приїжджати туристичні групи на дегустації. Бакота тільки починає розвиватися як туристичний напрям. Карантин усе поставив на паузу: більшість винних фестивалів скасовані, а кількість туристів скоротилася. Проте винороб не скаржиться. Він звик бути готовим до викликів.

У 2019 році град знищив майже весь урожай винограду. У 2020 році пощастило: сезон дозрівання був рівним, хоча врожай не виправдав очікувань.

Щороку Павлій робить близько десяти сортових вин: шість білих, два рожевих і два червоних. Спробувати їх можна на фестивалях вина або у нього на виноробні з виглядом на одне з найкрасивіших місць в Україні.

У серпні підприємець отримав ліцензію на виробництво вина за спрощеною процедурою. Раніше для цього потрібно було збирати безліч дозвільних документів. "Найважчим етапом на шляху до ліцензійного виробництва був не пошук грошей на будівництво виноробні, а спілкування з державними органами", – згадує Павлій.

Навесні 2021 року вино Bohdan's Winery можна буде придбати в магазинах та ресторанах. Винороб мріє, щоб Україна зарахувала сухі вина до категорії продуктів харчування, як у ЄС. Тоді виробники не будуть платити акциз, 1 коп за літр, і проходити складну систему отримання та обслуговування акцизних марок.

Головне завдання влади Павлій бачить у подальшій дерегуляції галузі та популяризації українського виробника.

ВІД РЕДАКЦІЇ. Всі ми хочемо бачити на полицях крамниць якісне українське вино. Всі ми хочемо, щоб у нас була можливість обирати класне вино українських виробників, і щоб цей вибір не обмежувався одним десятком.

"Українська правда" разом з Торгово-промисловою палатою та корпорацією "Укрвинпром" щорічно в листопаді проводить НАЦІОНАЛЬНИЙ ВИНОРОБНИЙ ФОРУМ. Проведення VI Національного виноробного форуму переноситься на наступний рік. Таке рішення було  ухвалене на нараді організаторами форуму.

Ми дбаємо про Ваше здоров’я і про Ваш бізнес. На нашу думку, в нинішніх умовах проводити такий захід у звичному форматі недоцільно. Тому ми вирішили провести Форум у наступному році, і в подальшому,  у другий четвер листопада, напередодні національного свята – Дня виноградаря і винороба.

Наші цілі залишаються незмінними. Ми постійно працюємо з нашими партнерами – Торгово-промисловою палатою, корпорацією "Укрвинпром", "Reikartz Hotel Group" і посольством Франції в Україні – і всілякими засобами підтримуємо розвиток вітчизняної виноградно–виноробної галузі.