Як бізнесу судитися з державою: ключові рекомендації

Недавно автори писали про те, як правильно проходити перевірки контрольних органів. У багатьох випадках знати правила поведінки під час перевірки цілком достатньо, щоб її пережити.

Однак не завжди перевірка закінчується позитивно для підприємця і не завжди негатив у вигляді штрафів чи призупинення діяльності підприємства є об'єктивним та неупередженим.

У таких ситуаціях підприємець може поскаржитися на рішення інспектора у відповідний контрольний орган, в окремих випадках – у Державну регуляторну службу (кому можна скаржитися та як повинна виглядати скарга).

Як правило, якщо підприємець чітко аргументує свою позицію, цього цілком достатньо, щоб довести свою правоту. Однак не завжди все проходить настільки легко: контрольний орган часто не надто детально досліджує скарги на своїх інспекторів і не задовольняє такі звернення. Тоді все доходить до суду, де підприємець змушений ще раз доводити свою позицію та захищати свої права.

Однак чи варто судитися з контрольними органами і чи можливо виграти судову справу? В описаних нижче кейсах наведені показові випадки судових спорів бізнесу та контрольних органів, у яких бізнес переміг. Автори виділили ключові правила, що можуть допомогти бізнесу відстояти свої права.

Важливо пам'ятати, що в Україні офіційно не функціонує прецедентна система права. Тому не можна бути впевненим, що описані в статті судові рішення повністю повторяться в будь-якій іншій ситуації.

Кейс 1. Розуміння процесу – понад усе

Процес важливіший, ніж результат.

Було проведене інспекційне відвідування підприємства на предмет дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин. На основі виявлених правопорушень щодо неофіційного оформлення працівника був складений акт і накладений штраф на підприємство у розмірі близько 130 тис грн.

Позиція підприємця відрізнялася від тверджень контрольного органу. Підприємець запевняв, що інспекційне відвідування проводилося з порушеннями встановленого порядку, зокрема, не було пред'явлене службове посвідчення інспектора, уповноваженій особі не були роз'яснені її права та обов'язки.

Крім того, перевірялася компанія, якій підприємство надає охоронні послуги, а самого об'єкта перевірки чи уповноваженої особи на місці не було. Детальне вивчення справи судом дозволило дійти висновку, що дії контрольного органу були неправомірними і накладений штраф потрібно скасувати.

Компанія виграла судову справу, адже службове посвідчення не було пред'явлене керівнику підприємства або уповноваженій особі на початку перевірки, що є обов'язковим правилом для контрольного органу. До того ж документи про прийняття на роботу працівника не вимагалися, тому припис базувався на неповній інформації, а викладені в ньому зобов'язання не підлягали виконанню.

Таким чином, навіть базове розуміння процесу державного нагляду, знання чіткої послідовності дій та вимог дозволили підприємцю оскаржити результат перевірки, яка проходила не за правилами. Саме тому законодавчо закріплений процес перевірки став важливішим за результат, який був отриманий після неї.[BANNER1]

Кейс 2. Правила перевірки – перше, що потрібно засвоїти

Знання закону звільняє від незаконної відповідальності.

Інспектори Держпраці прибули на планову перевірку на підприємство, однак не були допущені до неї. Інспектори склали акт про недопуск до перевірки. У результаті були анульовані дозволи на ведення діяльності підприємством.

Підприємець не заперечував факт недопуску до проведення планової перевірки. Однак він чітко аргументував причину недопуску: уніфікована форма акта не була затверджена та оприлюднена на офіційному сайті контрольного органу, що є обов'язковою умовою перевірки відповідно до закону про державний нагляд.

Спершу суд не хотів вдаватися в деталі справи і відхилив скаргу підприємства на рішення Держпраці. Однак наполегливість підприємця дозволила йому довести свою точку зору і відновити функціонування бізнесу.

У даній ситуації все було ще більш очевидно: контрольний орган не затвердив та не оприлюднив уніфіковану форму акта, яка б відповідала новій методиці. Він був зобов'язаний зробити це відповідно до чинного законодавства. У результаті, наказ про анулювання дозволів був виданий з порушенням і був скасований.

Таким чином, уважність підприємця і знання законодавства допомогли не тільки в оскарженні результатів перевірки, а навіть у тому, що підприємцю не довелося її проходити. Тому детальне засвоєння правил перевірки – понад усе.

Кейс 3. Відео має значення (але не завжди)

Усе, що ви не зробили, не може бути використане проти вас в суді.

Інспектори Держпраці мали намір здійснити інспекційне відвідування підприємства. Підставою для проведення позапланового заходу було звернення фізичної особи (третьої сторони) щодо працевлаштування без оформлення трудового договору.

На підприємстві інспектори зіткнулися з проблемою неможливості проведення інспекційного відвідування. Вони стверджували, що підприємець не допускав їх до службових приміщень та відмовлявся надавати необхідну інформацію.

Інспектори склали акт про неможливість проведення заходу, і на основі цього документа на підприємство був накладений штраф у розмірі понад 400 тис грн.

Підприємець стверджував, що спроба проведення інспекційного відвідування взагалі не здійснювалася і жодних запитів на отримання інформації не було.

Крім того, в акті було вказано, що підприємець не допустив інспекторів до службового приміщення, хоча у відеозаписі, який є доказом недопуску, чітко видно дане службове приміщення. Відповідно, акт і відеозапис містили суперечливу інформацію, тому не могли бути доказом порушення.

Позиції сторін кардинально відрізнялися, і в кожного суб'єкта були сильні, на їх думку, аргументи, щоб переконати суддю у своїй правоті. Оскарження штрафу та задоволення даного оскарження потягли за собою апеляцію з боку Держпраці. Однак аргументи підприємства виявилися сильнішими.

Що ж стало ключовою причиною такого рішення суду?

По-перше, відеозапис, здійснений контрольним органом, був фрагментарним: на ньому не було чітко зафіксовано факт вимоги контрольного органу надати інформацію та факт відмови підприємця у її наданні.

По-друге, підстава для проведення позапланової перевірки була незаконною, адже заявник не має відносин з підприємством, що суперечить законодавству і не може бути причиною позапланового інспекційного відвідування. До того ж, недопуск до перевірки не міг бути причиною накладення штрафу на підприємство.

Таким чином, відео, яке за законом може підтвердити чи спростувати неправомірність дій інспектора чи підприємця, не зіграло ніякої ролі через його неповноту, а заява, що стала підставою для перевірки, не могла бути підставою.

Тому важливо пам'ятати, що докази повинні прозоро і чітко свідчити про факт, який ви хочете довести. Якщо відео чи будь-які інші матеріали не дають зрозуміти ситуацію повністю, вони не матимуть жодної ваги.

* * *

Незважаючи на велику кількість успішних для бізнесу кейсів, трапляються ситуації, коли підприємці програють судові спори з представниками контрольних органів. Як правило, причиною таких результатів стають реальні порушення закону бізнесом.

Ситуації, коли контрольний орган хоче скористатися правовою неграмотністю бізнесу, почасти закінчуються фіаско саме державного інституту. Тому ми наполегливо рекомендуємо діяти в рамках правового поля і не порушувати закон, адже це може закінчитися для підприємця негативно.

Якщо повністю розуміти процедуру перевірки, то до суду може і не дійти. Навіть якщо доведеться судитися з контролерами, то такі знання дозволять підсилити аргументацію та збільшити ймовірність ухвалення рішення на користь підприємця. Не тільки перевірка, а й суди можуть бути легкими, головне – знати свої права.

Андрій Шпаков, Ярослав Жидик, EasyBusiness

Детальніше про перевірки – у посібнику "Легкі перевірки: порадник для бізнесу" і в короткому відеокурсі. Інструменти розробив аналітичний центр EasyBusiness за підтримки Програми USAID "Конкурентоспроможна економіка України".

Фото на головній: ua.depositphotos.com