Зацементований добробут: як зберегти цементну галузь в Україні

Ми звикли до комфорту, що навколо нас сучасні споруди, на дорогах асфальт, а парками зручно гуляти по барвистій тротуарній плитці.

Важко переоцінити роль цементу серед існуючих будівельних матеріалів. Його застосовують для виробництва розчинів, які скріплюють об'ємні частини всієї будівельної конструкції, причому скріплюють, що називається, на століття.

Крім того, цемент використовують для виробництва низки будматеріалів - бетону, залізобетону, азбестоцементних виробів тощо.

Цемент може стати внутрішнім драйвером розвитку інфраструктурного будівництва в Україні. Дороги з бетонним покриттям все частіше розглядають як більш практичну альтернативу асфальту.

Варто зазначити, що більше третини європейських і більше половини американських доріг - це саме бетонне покриття. Тоді як в Україні "бетонки" складають всього близько 1%.

Серед експертних оцінок економічного зростання від запуску будівництва бетонних доріг в Україні озвучуються вражаючі цифри: 1 тис.км цементобетонного покриття на рік - це $ 20 млрд. ВВП до 2030 року.

У свою чергу бетонні дороги підвищують привабливість міжнародного транзиту і дозволяють розвантажити залізничні потужності.

Істотний внесок в економіку будівництво таких доріг забезпечує ще й тим, що створення тут одного робочого місця дає за оцінками різних експертів від 10 до 20 додаткових робочих місць в суміжних галузях.

Крім того, бетонні дороги здатні забезпечити більшу економічну користь і приріст ВВП через відмову від імпортного бітуму, який використовують при виробництві асфальту.

Головні переваги будівництва бетонних доріг відомі і фахівцям, і пересічним громадянам: гарантійний термін експлуатації, що становить біля 30, а фактичний - і біля 50 років, на 40% менша ніж у асфальтових доріг вартість матеріалів (у першу чергу тому, що бітум імпортується, а цемент виробляється усередині країни),  менша потреба у частих капітальних ремонтах, більша зносостійкість та надійність, більша витривалість до навантажень, економія на освітленні, тощо.

Але мало хто задумувався - що стоїть за "цементним комфортом"?

Насправді, виробництво цементу це ціла галузь зі складним технологічним процесом та сучасними технологіями, яка створює понад 4500 робочих місць, сплачує понад 1 млрд гривень податків до бюджету щороку та залучила внутрішніх та прямих іноземних інвестицій більш ніж на 2 млрд євро.

І здавалось би - що може зруйнувати те, що скріплено цементом? А відповідь проста - деформація конкуренції. У 2019 році Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі при Мінекономрозвитку (МКМТ) встановила наявність демпінгового імпорту цементної продукції з Росії, Білорусі та Молдови протягом 2015-2018 років.

Ввезення цементу із цих країн створювало дисбаланс на українському ринку. Адже там галузь підтримується державою, а ціна на енергоносії значно нижча в порівнянні з ціною для українських виробників.

Цементна галузь є енергоємною: частка енергоносіїв у собівартості цементу може складати до 70%.

Технологічний процес виробництва цементу вимагає ретельної сушки та подрібнення сировини, з якої випалюють клінкер, а сам випал клінкеру, напівфабрикату для виробництва цементу – це процес, температурний режим якого досягає 1400 °C.

Звідси і великі енерговитрати, до яких додаються транспортні витрати – вартість залізничних перевезень як сировини, так і готової продукції постійно зростає.

І якщо Білорусь має доступ до енергоресурсів в 2 рази дешевших, ніж Україна, зрозуміло, що собівартість виробництва на білоруських цементних заводах виходить помітно нижчою, ніж на українських.

Тому, за словами голови Асоціації виробників цементу "Укрцемент" Павла Качура, білоруський цемент в Україні продавався в півтора рази дешевше, ніж місцевий.

Маючи таку перевагу у ціні на енергоресурси, імпортери цементу із Росії, Білорусі та Молдови змушували підприємства української цементної галузі знижувати ціну власної продукції.

Фактично, це вимивало кошти з економіки України, а вітчизняні цементники зазнавати збитків, не маючи можливості надалі розвивати та осучаснювати виробництво.

Найбільший ризик відсутності ефективних заходів захисту внутрішнього виробництва на українському ринку полягає в тому, що стимулюючи демпінговий імпорт, країна може втратити стратегічних інвесторів, які вже присутні в Україні і готуються вкласти в цементну галузь значні кошти.

Недавнім прикладом реальності цього ризику було рішення групи Heidelbergcement, прийняте в кінці 2018 року про продаж активів в Україні і переспрямування інвестицій на інші ринки.

Вихід з українського ринку другої за розміром в світі цементної компанії стало значною репутаційною втратою для цементної галузі і економіки країни в цілому.

У травні 2019 року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі України (далі - МКТМ) прийняла рішення про  запровадження антидемпінгових мит на імпорт цементної продукції з Росії, Білорусі і Молдови.

Рішення набуло чинності у кінці червня 2019 року, було цілком об’єктивним та базувалося на даних ДП "Укрпромзовнішекспертиза" та результатах попереднього антидемпінгового розслідування, ініційованого Мінекономрозвитку за скаргою міжнародних компаній, що працюють на ринку України, та українського виробника Івано-Франківськцемент.

Антидемпінгові мита до вказаних країн застосовуватимуться протягом 5 років у таких розмірах:

• 114,95% з товару походженням з РФ;
• 57,03% з товару походженням з Республіки Білорусь;
• 94,46% з товару походженням з Республіки Молдова.

Загороджувальні мита жодним чином не закрили український ринок від імпорту цементу.

Навіть більше, після запровадження антидемпінгових мит, спрямованих на обмеження імпорту з країн, де виробництво субсидується державою і стимулюється "політичними" цінами на енергоносії, на ринок України почали експортувати турецькі та литовські компанії, котрі побачили більш справедливі умови для конкуренції по імпорту.

Така захисна політика держави щодо цементної галузі дозволяє будувати довгострокові плани щодо інвестицій у розвиток, вкладати кошти у екологію та новітні технології, відкривати нові лінії, нарощувати темпи виробництва на українських підприємствах і створювати нові, тим самим збільшуючи кількість робочих місць і надходження податків до бюджету держави.

Тому сьогодні не стоїть питання - як розвивати цементну галузь, надавати їй субсидії чи пільгові кредити.

Представники галузі готові працювати за чесними ринковими правилами та на умовах чесної конкуренції. Загороджувальні мита - дієвий механізм, який дозволяє нарощувати потужність українським гравцям та залучати на ринок нових.

Важливо зберегти існуючу ситуацію та дозволити цементній галузі розвиватись, збільшувати ВВП та зміцнювати економіку України.