"Останній вимкне світло": Якими є реальні масштаби трудової міграції з України до ЄС

Національні та міжнародні джерела повідомляють про нібито масове збільшення трудової міграції громадян України до Польщі та інших країн Євросоюзу.

Після політичних потрясінь та економічної кризи, починаючи з 2014 року, значні зміни в міграції та міграційних тенденціях українців справді ймовірні. Однак досі дебати на цю тему часто ґрунтувалися на припущеннях та випадках, а не на фактах та аналізі.

Базуючись на останніх дослідженнях Німецької консультативної групи в Україні, автори підготували фактологічний аналіз недавніх змін у трудовій міграції українців, а також їхніх причин та наслідків.

Загальне зростання трудової міграції

Щоб оцінити кількість трудових мігрантів, автори спираються на два статистичні джерела, оскільки жоден статистичний метод не може охопити всіх мігрантів.

Спеціальні модулі з міграції за 2012 рік та 2017 рік "Українського обстеження робочої сили" (LFS) охоплюють мігрантів, які є членами домогосподарств в Україні, отже, переважно тимчасову міграцію — регулярну та нерегулярну.

Адміністративні дані країн-партнерів, особливо узгоджені Євростатом, стосуються всіх офіційно працевлаштованих громадян України.

Країни працевлаштування українських мігрантів, тисяч осіб   

Автори отримали оцінку за 2017 рік, виходячи з даних країни-партнера та додаючи близько третини мігрантів з даних українського обстеження робочої сили, щоб урахувати тимчасових мігрантів. Оцінку за 2012 рік автори сформували за тим же принципом.

Щодо Росії, де не існує даних про зареєстрованих українських мігрантів у 2012 році, автори припустили, що зменшення кількості трудових мігрантів у РФ, помітне з даних обстеження робочої сили, стосується й адміністративних даних щодо РФ.

Отже, автори оцінюють загальний обсяг міграції робочої сили з України так: 2012 рік — щонайменше 1,6 млн осіб, 2017 рік — щонайменше 2 млн осіб.

Ці оцінки консервативні. Вони показують середню кількість трудових мігрантів за ці роки, а не загальну кількість людей, задіяних у процесі трудової міграції. Проте загальна кількість буде вищою, оскільки багато людей проводять за кордоном на тимчасових або сезонних роботах лише частину року.

Наведені цифри підтверджують зростання міграції робочої сили у 2012-2017 роках. Хоча, можливо, не таке різке, як про це пишуть деякі коментатори.

Утім, оцінка за 2017 рік вказує на значне зростання міграції — 7% (кількість трудових мігрантів, поділена на кількість населення працездатного віку). Оцінки авторів також переважно збігаються з останніми дослідженнями ЦЕС, які оцінили середню кількість трудових мігрантів за 2017 рік 2,6 млн осіб.

Зміна вектора — зі Сходу на Захід

Спостерігається зміна вектора "Схід-Захід" відносно країн працевлаштування українських трудових мігрантів. За наведений в дослідженні час міграція до Росії зменшилася щонайменше на третину, а кількість мігрантів до Польщі зросла втричі до 0,5 млн.

Зважаючи на велику кількість українських мігрантів в Італії та Чехії, Євросоюз є найбільшим регіоном для працевлаштування мігрантів з України. Троє з чотирьох українських трудових мігрантів у 2017 році працювали у країнах ЄС.

Розподіл мігрантів за країнами працевлаштування, тисячі

Недавні дослідження в Польщі допомагають визначити тенденції міграції робочої сили після 2017 року. Дослідження Нацбанку Польщі вказує, що у 2017-2018 роках до цієї країни щороку прибувало 200 тисяч українських трудових мігрантів.

Автори очікують, що більшість цих людей не мали міграційного досвіду та не переїхали з іншої країни. Загалом це відповідає загальному уявленню про те, що міграція робочої сили з України протягом останніх років сильно зростає.

У 2019 році трудова міграція з України уповільнилася, але не зрозуміло, чи це є загальним уповільненням міграції. Можливо, це пов'язано із зменшенням різниці в заробітній платі, або відображає перехідні явища протягом виборчого року.

Мігранти: хто вони?

Більш детальний аналіз характеристик мігрантів виявляє деякі чіткі тенденції.

Мігранти, населення та валовий регіональний продукт (ВРП) за економічними регіонами

69% трудових мігрантів у міграційному модулі 2017 року обстеження робочої сили були із заходу України, хоча в цьому регіоні проживає лише 27% населення країни.

Набагато більша тенденція до міграції в цьому регіоні не є новим явищем. Захід залишається відносно бідним регіоном, виробляючи лише 16% ВВП України.

70% трудових мігрантів у 2017 році — чоловіки. У країнах працевлаштування єдиним винятком є Італія, де 71% трудових мігрантів — жінки, які ймовірно, надають послуги з догляду в італійських сім'ях. У Росії та Польщі переважає фізична праця в сільському господарстві, будівництві та промисловості.

41% трудових мігрантів молодші за 35 років порівняно з 34% у загальній чисельності населення. Це ще більше виражено в Польщі, де 47% українських трудових мігрантів молодші за 35 років.

Мігранти майже однаковою мірою є вихідцями з міст і сіл. Оскільки менше третини українців проживає в селах, міграція поширена там удвічі більше, ніж в містах.

Люди з вищою освітою демонструють меншу ймовірність мігрувати, тоді як люди з професійно-технічною освітою надмірно репрезентовані серед трудових мігрантів.

Частка мігрантів з вищою освітою (33%) є нижчою, ніж серед населення працездатного віку (45%). Навпаки, люди з професійною підготовкою становлять 34% мігрантів (46% у Польщі), що становить лише 24% населення працездатного віку. Це може допомогти пояснити деякі заяви фірм у трудомісткій легкій промисловості, які недавно повідомили про зростання дефіциту робочої сили.

Мігранти ризикують втратити свої професійні навички. Більше половини мігрантів у країнах ЄС зайняті працею, яка вимагає елементарної підготовки. 46% мігрантів у Польщі, 56% в Італії і лише 21% у Росії заявили, що вони мають зависоку кваліфікацію для роботи, яку виконують.

Ризики та вигоди для України

Трудова міграція позитивно впливає на Україну: грошові перекази зросли з 7 млрд дол у 2015 році до 10 млрд дол у 2018 році або близько 8% ВВП. За таких масштабів грошові перекази є вагомим внеском у доходи домогосподарств, а отже, і у внутрішній попит, зменшуючи дефіцит поточного рахунку.

Чисті персональні перекази в Україну, 2015-2018 роки

Схоже, міграція робочої сили також сприяла відновленню реальної заробітної плати в Україні завдяки каналам пропозиції робочої сили та внутрішнього попиту на робочу силу. З 2015 року реальна заробітна плата в Україні має тенденцію до зростання і наразі явно перевищує рівень 2013 року.

Таке підвищення зарплати, звичайно, добре для працівників, особливо в Україні, яка наразі має один з найнижчих ВВП на душу населення у Європі.

Реальна зарплата та реальний обмінний курс на основі вартості витрат на робочу силу, 2010-2018 роки

Однак різке підвищення зарплати разом з повідомленнями окремих компаній про підвищення зарплати і труднощі у пошуку працівників спричинило занепокоєння, чи не призвела міграція робочої сили до втрати конкурентоспроможності України — завдяки зростанню зарплати і тиску на обмінний курс через грошові перекази.

Наразі це не так: реальний обмінний курс на основі питомих витрат на робочу силу, який вимірює відносні витрати на працю в Україні порівняно з Єврозоною, поки що відновився до рівня 2010 року. Зайнятість в Україні також останнім часом збільшується відповідно до зростання валового внутрішнього продукту.

Це свідчить про відсутність загальної проблеми з конкурентоспроможністю.

Звичайно, компаніям, які прагнуть працевлаштувати людей на нижньому кінці розподілу заробітної плати у схильних до міграції регіонах, може бути нелегко шукати працівників, якщо робота за кордоном пропонує значно більший дохід. Однак в цілому Україна не стала неконкурентоспроможною.

Наслідки міграції для України досі були позитивними, але якщо значний чистий відплив мігрантів зберігатиметься, Україна врешті зазнає втрат.

У ситуації скорочення робочої сили та зростання реальної заробітної плати швидше за продуктивність зростання витрат на робочу силу та нестача працівників врешті стануть факторами стримування інвестицій.

Якщо все більше українців працюватимуть і платитимуть податки за кордоном, з часом стане складно фінансувати національні видатки — пенсії та інфраструктуру. Для країни, яка має населення похилого віку, тривала чиста еміграція людей працездатного віку створить проблеми в довгостроковій перспективі.

Міграція може сповільнитися, але, ймовірно, триватиме

Важливе питання — чи триватиме трудова міграція у формі чистого відпливу працівників з України. Це залежить від того, наскільки заробітна плата й умови життя відрізняються в Україні та в потенційних країнах для працевлаштування, і від того, наскільки ці країни відкриті для українських заробітчан.

Середньомісячна зарплата, долари, 2018 рік

Різниця в оплаті праці між Україною та іншими європейськими країнами залишається великою. Хоча середньомісячна зарплата в Україні значно зросла, із 192 дол у 2015 році (найнижчий показник під час економічної кризи) до 326 дол у 2018 році, це лише близько чверті середньої зарплати у Польщі або Чехії та менше однієї десятої частини зарплати в західних або північних країнах ЄС.

Навіть з урахуванням неофіційної зарплати, нижчих витрат на життя та майбутній ріст різниця в оплаті праці залишатиметься стимулом для міграції ще довгі роки.

Крім того, відкритість країн Євросоюзу до трудових мігрантів з України може зростати. Через демографічні зміни та старіння населення багато країн, включаючи старі країни-члени ЄС, все частіше будуть стикатися з нестачею працівників і можуть відповідно коригувати свою імміграційну політику.

Таким чином, міграція робочої сили з України, ймовірно, збережеться, хоча її щорічний відплив може зменшитися. Неминучого тиску економічної кризи, що почався 2014 року і створив труднощі для багатьох людей, вже нема.

Однак зберігається різниця у заробітній платі та умовах життя, тоді як групи українців за кордоном та посилення демографічного тиску на західних сусідів України зроблять трудову міграцію легшою у найближчі роки.

Наслідки для України

Трудова міграція буде важливим фактором для України в наступні роки.

Хоча її ефекти досі були переважно корисними для мігрантів та української економіки, це може змінитися в довгостроковій перспективі, якщо еміграція почне шкодити ціновій конкурентоспроможності, інвестиційному клімату та державним фінансам.

Політичні наслідки не є тривіальними. Очевидно, що жоден уряд не може і не повинен перешкодити громадянам вільно виїжджати за кордон. Що тоді робити урядові щодо міграції?

Відповідь складається з трьох частин.

Перше. Необхідно збирати більше статистичних даних, щоб мати актуальну та вичерпну інформацію з цього важливого питання.

Це можуть бути питання щодо практики трудової міграції колишніх і теперішніх членів домогосподарств у ході наступного перепису, щорічні модулі обстеження робочої сили стосовно міграції, а також питання щодо міграційного статусу членів домогосподарств у регулярних обстеженнях робочої сили.

Друге. Міграція повинна бути частиною стратегічного планування політики України. Оскільки немає короткострокових інструментів призупинення нинішнього відпливу, Україні слід намагатися адаптуватися до чистої еміграції та використати її переваги, пом'якшуючи негативні наслідки, які вона спричинює.

Мова йде про політику зменшення регіональних розбіжностей, надання допомоги українцям за кордоном через консульські служби, служби зайнятості та юридичні консультації, запровадження політики діаспори задля заохочення залучення українців за кордоном до економіки та суспільства вдома, навчання студентів, заохочення користування офіційними каналами для грошових переказів.

Третє. Економічне зростання та позитивні економічні перспективи необхідні для того, щоб спонукати людей залишатися та інвестувати у своє майбутнє в Україні.

Впроваджуючи реформи, Україна має можливість створити сприятливі умови для економічного зростання та соціального розвитку, які покращать очікування людей на їхнє життя в Україні порівняно з потенційними країнами для працевлаштування.

Давід Заха, Німецька консультативна група, професор, доктор Маттіас Люкке, Німецька консультативна група та Кільський інститут світової економіки, для VoxUkraine

Стаття базується на дослідженні "Трудова міграція з України: зміна країни працевлаштування, зростаючий макроекономічний вплив" Німецької консультативної групи в Україні і надана VoxUkraine