Дешевий газ і ліки, зарплата — тисяча доларів, пенсія — 5 тисяч гривень. Популізм чи ні?

Напередодні президентських виборів передвиборні обіцянки зустрічаються на кожному кроці: на екранах телевізорів та комп'ютерів, білбордах та сітілайтах. Однак не всі обіцянки однаково корисні.

Втілення деяких обіцяних змін може піти на користь країні, інші — відверто популістські або нереалістичні.

Чи розуміють виборці, що саме з цих обіцянок є популізмом, а що — ні, та чи можливо увімкнути критичне мислення українців?

Щоб відповісти на ці запитання, Центр економічної стратегії проаналізував результати опитування 2 тис респондентів, проведеного на замовлення ЦЕС міжнародною дослідницькою компанією Kantar TNS в Україні.

На думку українців, популістські реформи покращать добробут їх родин. Вони вірять, що кандидати в президенти їх виконають. Однак вірять вони в це лише до надання більш повної інформації.

Не всі обіцянки однаково корисні

Автори проаналізували програми кандидатів в президенти і запропонували виборцям список 13 потенційних реформ, пропонованих кандидатами в президенти, з яких вісім, на думку авторів, популістські, а п'ять — ні.

Автори вважають популістськими реформи, які здаються простим рішенням складної проблеми, однак є нереалістичними. Вони можуть принести помірні позитивні короткострокові наслідки і суттєві негативні довгострокові наслідки.

Популістські заходи

Зниження ціни на газ в два рази. Субсидування газу для всіх, зокрема, й для багатих, зменшує, а не збільшує соціальну справедливість. Для такого суттєвого зниження тарифів потрібні значні кошти, яких у бюджеті нема. Друк грошей призведе до прискорення інфляції.

Також Україна відповідно до меморандуму з МВФ взяла на себе зобов'язання привести ціну на газ для громадян до ринкового рівня. Ігнорування цих зобов'язань може призвести до зупинки фінансування МВФ та дефолту країни.

Видобутий в Україні газ спрямувати на потреби населення. Ця обіцянка нереалістична. Насправді видобутого в Україні газу державними компаніями не вистачає для потреб населення, а держава не може змусити приватних виробників продавати газ громадянам за низькими цінами.

Підвищення мінімальної пенсії до 5 тис грн. Різке підвищення мінімальної пенсії збільшить дефіцит бюджету та призведе до інфляції. Як зазначалося, коштів для фінансування такого дефіциту нема.

Зниження пенсійного віку. Зниження пенсійного віку збільшить дефіцит Пенсійного фонду. Коштів для цього нема. Збільшення внесків до Пенсійного фонду призведе до тінізації зарплат.

Гарантоване державою працевлаштування всім громадянам. Така пропозиція нереалістична. Держава не може змусити приватний бізнес наймати більше працівників. Держава може збільшити кількість робочих місць у державному секторі, однак на це нема грошей в бюджеті.

Наказати роботодавцям збільшити зарплату до 1 тис дол. Держава не може наказати приватному сектору збільшити оплату праці, вона лише встановлює мінімальну зарплату. Суттєве підвищення мінімальної зарплати може спричинити ріст безробіття або тіньового сектору.

Якщо працівникам треба буде платити більше, деякі роботодавці можуть скоротити кількість працівників або почнуть платити зарплату в конвертах.

Державне регулювання цін на ліки та продукти. Регулювання може здатися легким способом гарантувати низькі ціни для населення. Однак економічна теорія й історичний досвід доводять, що встановлення цін нижче ринкових призводить до дефіциту товарів та зниження їх якості.

Максимальна зарплата не повинна перевищувати мінімальну більш ніж уп'ятеро. Для цього державі доведеться або суттєво збільшити мінімальну зарплату, або встановити прогресивну шкалу податків із стовідсотковою ставкою для високих доходів.

Підвищення мінімальної зарплати призведе до зростання безробіття або тінізації виплат. Встановлення ліміту на максимальну зарплату зменшить стимули до праці, а це стримуватиме економічне зростання.

Корисні реформи

Збільшення видобутку українського газу і припинення його імпорту. Збільшення видобутку українського газу та поступове зменшення імпорту допоможе Україні бути енергонезалежною. Проте для цього потрібно прозоро і на справжніх конкурсах розподіляти ділянки для видобутку газу.

Перехід від солідарної до накопичувальної пенсійної системи. Перехід до накопичувальної системи може бути складним, бо в перехідний період потрібно буде виплачувати пенсію тим, які не встигли накопичити на пенсію, і робити заощадження для пенсій тих, хто зараз працює.

Крім того, в Україні недостатньо надійних фінансових інструментів, у які можна інвестувати кошти для примноження заощаджень. Однак в довгостроковій перспективі накопичувальна пенсійна система слугуватиме стимулом для збільшення особистих заощаджень та підвищить ефективність системи.

Поступове збільшення стажу, необхідного для виходу на пенсію. Збільшення трудового стажу, необхідного для виходу на пенсію, допоможе збалансувати бюджет Пенсійного фонду за невпинного старіння населення. Це дозволить платити гідну пенсію людям старшого віку і тим, хто не може працювати через стан здоров'я.

"Живі" гроші замість негрошових пільг та субсидій. У споживачів з'являється стимул бути більш енергоефективними — споживати менше електроенергії, газу або води. Зекономлені кошти залишаться у сімейному бюджеті.

Зростання зарплат повинно відповідати зростанню виробництва. Підвищення зарплат не повинно бути надто високим, бо це спричинить більшу інфляцію, а реальна зарплата не зміниться. Якщо ж підвищення зарплат відповідатиме зростанню виробництва, зарплати будуть рости разом з економікою. Тоді збільшаться реальні зарплати, а не лише номінальні.

Чи підтримують українці популістські реформи

Автори запитали у виборців, як ці реформи вплинуть на добробут населення. 84% респондентів вважають, що популістські зміни позитивно вплинуть на добробут, 62% позитивно оцінюють вплив непопулістських реформ.

Державне регулювання цін — найбільш популярна популістська реформа. 90% українців вважає, що це позитивно вплине на їх добробут. На думку авторів, такий крок може призвести лише до дефіциту товарів.

Найпопулярніша корисна реформа — зростання зарплат відповідно до зростання виробництва, щоб не підштовхувати ріст цін. 91% людей позитивно оцінює її вплив на добробут. Це підкреслює глибоко вкорінений в українцях страх зростання цін — набагато більший, ніж надія на зростання зарплат.

Найболючішою зміною українці вважають збільшення трудового стажу для виходу на пенсію. Лише 24% українців переконані, що це позитивно вплине на їх добробут. При цьому ухвалення у 2017 році пенсійної реформи, яка передбачала підвищення вимог до стажу, не спричинило протестів.

Чи вважають українці популістські реформи реалістичними

Автори також перевірили, чи вважають українці, що вподобані ними реформи не тільки позитивно вплинуть на добробут, а і є реалістичними. Для цього вони відібрали лише ті реформи, які, на думку респондентів, покращать їх добробут.

Автори запитали, чи зможуть виконати кожну з відібраних реформ підтримувані респондентами кандидати, якщо вони пообіцяють це зробити.

В середньому 69% респондентів, які вважають, що популістські реформи позитивно вплинуть на добробут їхніх родин, вважають їх реалістичними.

Найбільш реалістичною серед популістських реформ українці вважають державне регулювання цін на продукти та ліки. Її вважають реалістичною 83% тих, хто підтримує встановлення такого регулювання.

Найменш реалістичним українці вважають збільшення середньої зарплати до 1 тис доларів. Зараз вона становить близько 340 дол, отже, за цією пропозицією, середня зарплата повинна зрости майже в три рази.

Однак навіть таку пропозицію вважають реалістичною 55% тих, хто переконаний у її правильності. Найменше у можливість втілення популістських реформ своїми кандидатами вірять прихильники Петра Порошенка — 58%, найбільше — прихильники Юлії Тимошенко — 74%.

Непопулістські реформи вважають реалістичними дещо більше громадян. В середньому 78% серед тих, хто підтримує такі реформи, вважають їх реалістичними. Найбільш реалістичною, 85%, вважають монетизацію пільг та субсидій. Це й не дивно, адже цю реформу уже почали втілювати.

Найменш реалістичним вважають поступове підвищення стажу для виходу на пенсію — 73%. Хоча ця реформа вже відбувається, таке ставлення пов'язане з непопулярністю реформи. Це найменш популярна з відібраних реформ, тому навіть її прихильники не вірять, що їх кандидат наважиться її реалізувати.

Чи можливо змінити ставлення людей до популізму

Крім простих запитань про ставлення людей до популістських та непопулістських реформ, опитування також перевіряло, чи можливо змінити думку українців про популістські реформи, якщо надавати їм більш повну інформацію чи просто формулювати твердження про реформи по-іншому.

Для цього автори розділили вибірку навпіл випадковим чином і запропонували кожному респонденту обрати між двома твердженнями, одне з яких популістське, а інше — ні. Обом групам автори пропонували однакові за змістом опції, але вони були сформульовані по-різному.

Автори перевірили, чи відрізняється рівень підтримки популістських реформ між групами, а отже, чи справді українці підтримують популістські реформи.

Егоїзм чи альтруїзм

Яка риторика працює краще: коли політик каже, що реформа може покращити добробут конкретного виборця, чи коли апелює до піклування про інших?

Автори перевірили це на прикладі пенсійної реформи, сформулювавши переваги підвищення пенсійного стажу з вищою пенсію відносно альтернативи раннього виходу з низькою пенсією.

Для однієї групи автори сформулювали егоїстичну мотивацію (краще працювати довше, але отримати вищу пенсію), для іншої — альтруїстичну (підвищення пенсійного віку, щоб платити більше старшим людям).

Результати вказують, що українці більш схильні підтримувати непопулярні реформи, коли їм кажуть, що такі реформи покращать їх особистий добробут, а не добробут бідніших верств населення.

Підтримка збільшення пенсійного віку становила 53% та 44% відповідно (сума відсотків за альтернативами "скоріше погоджуюсь" та "цілком погоджуюсь"). Підтримка збільшення стажу без додаткового контексту становила лише 24% (сума відсотків за альтернативами "частково або суттєво покращить добробут").

Патерналізм чи боязнь ризику

Тривалий час експерти обговорюють запровадження в Україні накопичувальної пенсійної системи. Однак ця реформа гальмується через нерозвиненість в Україні фінансових інструментів, потрібних для довгострокових заощаджень.

Низька підтримка накопичувальної системи є результатом небажання ризикувати чи українці підтримують провідну роль держави в економіці?

Автори протестували дві альтернативи. Результати показують: коли українцям нагадують, що зміни — це ризик, що стане гірше, лише 31% погоджується з цим і не підтримує запровадження накопичувальної пенсійної системи.

Коли ж опція, протилежна впровадженню накопичувальної системи, сформульована як "держава повинна вирішувати, скільки громадяни платять в пенсійний фонд і яким буде розмір пенсій", 45% з цим згодні.

Отже, при комунікації щодо накопичувальної пенсійної системи боротьба з патерналістськими настроями важливіша, ніж боротьба з острахом змін.

Чи готові українці визнавати ризики

Монетизація субсидій — корисна реформа, яка може збільшити енергоефективність. Проте є ризики, що люди витрачатимуть ці гроші на інші потреби, а це призведе до зростання неплатежів.

59% респондентів вважають, що виплата пільг "живими" грошима покращить добробут їх родин. Стільки ж опитаних вважають, що монетизація субсидій — стимул до енергоефективності у парі з альтернативою, що люди витратять гроші на поточні потреби замість платити комуналку (34%). 53% підтримують монетизацію субсидій у парі з пропозицією зберегти все як є (37%).

На думку авторів, респонденти не хочуть асоціювати себе з несумлінною поведінкою. Чи буде реальна поведінка відповідати задекларованій, незабаром стане відомо з даних статистики щодо комунальних платежів.

Чи переконує авторитетна аргументація

Щоб перевірити, чи впливають на чутливість до популізму раціональні аргументи, які приписуються авторитетним джерелам, автори запитали в українців, як вони ставляться до суттєвого збільшення мінімальної зарплати.

Одній з груп на противагу альтернативі на користь зростання зарплат автори сказали, що таке зростання, на думку економістів, призведе до інфляції та безробіття. Ця група частіше була проти такого підвищення мінімальної зарплати (25% порівняно з 8% для контрольної групи).

Чи може зупинити популізм негативний попередній досвід

Регулювання цін — найбільш популярна популістська реформа. Чи можливо зменшити її підтримку? Якщо так, які контраргументи діють краще: апелювання до Радянського Союзу, нагадуючи про дефіцит продуктів, чи апелювання до ринкової конкуренції, яка може призвести до нижчих цін?

Результати свідчать, що в контексті регулювання цін обидва аргументи діють однаково. При згадуванні про дефіцит регулювання цін підтримують 83%, при згадуванні конкуренції — 82%. В обох випадках відсоток дещо нижчий, ніж 90% підтримки позитивного впливу на добробут без наявності контраргументів.

Чи допомагає додаткова інформація

Наявність двох варіантів дій — популістського та непопулістського — з аргументацією суттєво знижує підтримку популістських реформ. Так, на початку опитування популістські реформи підтримували 84%. Однак в тій частині, де людям надавався вибір між двома опціями, ця підтримка знизилася до 54%.

Отже, надання людям повної інформації про можливі альтернативи у державній політиці може бути ліками від популізму, але їх ефективність обмежена.

Чи є ефективна протидія популізму

На жаль, більшість українців схильна до підтримки популістських змін та вірить у їх реалістичність. Ця підтримка дещо зменшується при наданні більш повної інформації та апеляції до егоїстичних почуттів або авторитетної аргументації.

Однак ці аргументи не завжди ефективні. Попри суттєве зниження підтримки популістських обіцянок, більшість все одно залишається прихильниками "простих рішень", які насправді не працюють.

Як розірвати порочне коло, коли виборці хочуть швидких покращень, не усвідомлюючи їх шкідливості у довгостроковій перспективі, а політики, віддзеркалюючи такі очікування, змагаються у тому, хто пообіцяє більше?

Спроби донести альтернативну точку зору наштовхуються на небажання олігархів — власників телеканалів — дати прайм-тайм для її донесення.

Оскільки ні політики, ні олігархи не зацікавлені прищеплювати українцям критичне мислення, єдиною можливістю розірвати порочне коло є граблі. Автори сподіваються, що чергова ґуля на лобі, яку українці з великою ймовірністю отримають на виборах, змусять їх замислитися наступного разу.

Дарія Михайлишина, економіст Центру економічної стратегії, Дмитро Яблоновський, заступник директора Центру економічної стратегії

Опитування проведене за підтримки Ініціативи з розвитку аналітичних центрів, яку виконує міжнародний фонд "Відродження" у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів за фінансової підтримки посольства Швеції в Україні