На зв'язку: чому чиновники видають ліцензії навіть після скасування ліцензування

Закон про ліцензування видів господарської діяльності скасував ліцензії для тисяч інтернет-провайдерів та мобільних операторів 1 січня 2018 року.

Однак незважаючи на закон і єдину з учасниками ринку позицію, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, — НКРЗІ — продовжує ліцензувати бізнес у сфері телекомунікацій. Бізнес змушений проходити традиційні бюрократичні процедури і платити гроші за ліцензії.

"Економічна правда" з'ясувала, чому склалася така парадоксальна ситуація, які ризики вона спричиняє і чи можна її виправити.

Просто бюрократія

На абсурдність ситуації у сфері ліцензування звернув увагу Офіс ефективного регулювання при Міністерстві економічного розвитку — BRDO.

Там нагадали, що закон про ліцензування видів господарської діяльності набув чинності у 2015 році і ввів принцип єдиної державної системи ліцензування. Його суть у тому, що ліцензується тільки та діяльність, яка прописана в цьому законі.

Закон також передбачає, що ліцензування у сфері телекомунікацій втрачає силу 1 січня 2018 року. Попри це, НКРЗІ у 2018 році продовжила видавати ліцензії.

У BRDO таку поведінку комісії пояснюють двома причинами. Перша — юридична: закон про телекомунікації не узгоджений із законом про ліцензування. Друга — економічна: плата за ліцензії забезпечує надходження до державного бюджету.

Експерти офісу називають аргументи НКРЗІ сумнівними. Там посилаються на експертно-апеляційну раду з питань ліцензування при Державній регуляторній службі. Вона підтвердила, що ліцензування діяльності у сфері телекомунікацій втратило чинність 1 січня 2018 року.

До того ж, надходження в бюджет від плати за ліцензії у 2016-2017 роках становили лише 0,07-0,08% від загального обсягу зборів у сфері зв'язку. Більшість коштів галузевий бізнес платить за ліцензії на радіочастоти і дозволи на номерний ресурс. Ще одна суттєва стаття витрат — рентна плата за радіочастоти.

Кількість виданих ліцензій у сфері телекомунікацій

Джерело: НКРЗІ

У BRDO підкреслюють, що ліцензування стосується понад 1 тис компаній. Вони надають послуги мобільного та фіксованого зв'язку, інтернет-доступу, теле- і радіомовлення. Коштують ліцензії від 340 грн для проводового радіомовлення до 9 млн грн для міжнародного фіксованого зв'язку.

Крім того, ліцензування передбачає необхідність проходження бюрократичних процедур. Воно стало істотним бар'єром в роботі операторів, особливо суб'єктів малого та середнього бізнесу, які становлять більшість ліцензіатів.

"Маніпуляції з наданням ліцензій дозволяють або не допускати до діяльності операторів, або стимулювати їх звертатися "за консультацією" для правильного оформлення документів і своєчасного отримання ліцензій", — говорять у BRDO.

Функція ліцензій себе вичерпала

Учасники ринку неохоче коментують діяльність НКРЗІ з ліцензування всупереч закону. У компанії "Датагруп" відзначили, що вони усвідомлюють відповідальність НКРЗІ, та все ж вважають, що функція ліцензування не є прогресивним методом регулювання ринку телекомунікацій.

Директор департаменту регуляторної політики "Датагруп" Анна Некраха сказала, що компанія не стикалася з ситуацією, коли регулятор відмовляв у видачі або переоформленні ліцензій на види діяльності.[L]

"Очевидно, що регулятор стоїть на захисті інтересів держави, дотримуючись норм профільного законодавства. Тому не в інтересах регулятора шукати привід відмовити у видачі ліцензій", — говорить вона.

Однак, додає Некраха, початкова функція ліцензій як обмежувача конкуренції і перешкоди для доступу на ринок себе вичерпала: "Доступ до надання послуг фіксованої чи мобільної телефонії давно не регулюється за допомогою ліцензій на господарську діяльність в країнах ЄС".

За словами виконавчого директора Інтернет-асоціації України Володимира Куковського, ситуація стала наслідком колізії двох законів: про ліцензування видів господарської діяльності та про телекомунікації.

За чинними нормами, пріоритет має закон, ухвалений пізніше. У даному випадку — закон про ліцензування.

Проте існує інша законодавча норма: в разі суперечності законів пріоритет має профільний акт. Для ринку телекомунікацій таким документом є закон про телекомунікації. НКРЗІ вирішила керуватися логікою профільного закону.

Куковський надав ЕП хронологію і зміст листування ІнАУ з усіма держструктурами, прямо і побічно причетними до законодавчої колізії. Це НКРЗІ, Державна регуляторна служба, Мін'юст, Мінекономрозвитку, Адміністрація президента.

Однак жоден орган чітко не відповів на питання, чи потрібно після 1 січня 2018 року ліцензувати діяльність у сфері телекомунікацій.

Потрібна комплексна реформа держрегулювання

У коментарі ЕП член НКРЗІ Сергій Дзюба пише, що Нацкомісія послідовно бореться за скасування ліцензування в галузі. З грудня 2015 року вона підтримує необхідність скасування ліцензування видів діяльності у сфері телекомунікацій і введення декларативного принципу реєстрації суб'єктів господарювання.

Разом з тим, Дзюба вважає, що потрібно збалансувати інтереси держави, бізнесу і споживачів. Це, на його думку, стане можливим лише за умови комплексного реформування державного регулювання, ліцензування, контролю і нагляду у сфері телекомунікацій відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

"Зараз ліцензування у сфері телекомунікацій (видача, переоформлення, продовження терміну дії, визнання недійсними, анулювання ліцензій, видача копій та дублікатів ліцензій) здійснюється відповідно до вимог закону "Про телекомунікації", — підтверджує Дзюба.

За його словами, вирішити проблему можна шляхом узгодження двох законів: про ліцензування видів господарської діяльності та про телекомунікації.