Полювання на бізнес. Чому аграрні підприємства не можуть зупинити рейдерів

"У вас спокійний суботній вечір? Гарно! А у поліцейських Полтавщини — видалася робота. Щойно затримали більше 40 рейдерів на Полтавщині, які намагалися заволодіти активами агропідприємства", — цей допис міністра МВС Арсена Авакова з'явився на його сторінці в Facebook 4 листопада майже опівночі.

"Я вже попереджав. Для тих, хто досі не зрозумів. Ми живемо у правовій державі, де всі непорозуміння, у тому числі у господарчих відносинах, вирішуються у суді", — йшлося в дописі міністра.

Незабаром його розповсюдили впливові політики, народні депутати і чиновники. Міністр внутрішніх справ був настільки переконливим, що пост про затримання рейдерів у себе на сторінці поширив також і прем'єр-міністр Володимир Гройсман.

Начебто успішна операція правоохоронців, яка повинна сигналізувати бізнесу і інвесторам про те, що в Україні все гаразд із гарантіями захисту прав власників. Проте насправді це лише поодинокий випадок, який навіть і близько не пояснює, наскільки катастрофічною є зараз ситуація із рейдерськими набігами на малі та середні аграрні підприємства. Особливо у 2016-2017 роках.

За даними Асоціації фермерів та приватних землевласників, у 2016 році відбулося 7150 атак на фермерську власність.

Сюди асоціація включає як рейдерські класичні ситуації (коли захоплення відбуваються буцімто на законних підставах, які можуть бути насправді бути сфабрикованими або побудованими на законодавчих прогалинах), так і просто бандитські (від незаконних методів стягнення боргу до звичайних крадіжок врожаю на сотні тисяч гривень).

Справжньою епідемією ці атаки в останні два роки стали на Херсонщині, Одещині та Кіровоградщині.

Білі плями у реєстрах

Однією з головних причин розквіту рейдерства у 2016-2017 роках, на думку юристів, стала бюрократична плутанина.

Так, в державних базах немає більшості договорів оренди землі, які укладалися до 2004 року.

Зараз розпорядником землі сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів є Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр). Раніше землею розпоряджались місцеві адміністрації. Після зміни розпорядника, за відсутністю електронного реєстру, інформація та тексти договорів повинні були бути передані до Держгеокадастру. Та багато з них так до служби й не потрапили.

Аналогічна ситуація з договорами, укладеними в сільських, селищних, міських радах. Дані про більшість з них не перенесені в електронний реєстр, який веде Міністерство юстиції.

Разом з тим більшість фермерів, особливо власники невеликих господарств, не тримають руку на пульсі змін. Тому і стають зручними мішенями для рейдерів.

За словами партнера юрфірми ILF Олексія Харитонова, який спеціалізується на земельних питаннях, у агрорейдерів є три методи атак.

Варіант перший — пряма фальсифікація документів на землю.

Другий — через агрофірму: викуповується частка одного з акціонерів, знаходяться інсайдери серед працівників компанії і відбувається напад. Схема схожа з рейдерством в інших галузях економіки.

Нарешті, третій, найпоширеніший спосіб — "перехоплення" землі. Для цього рейдери чекають моменту, коли спливає термін оренди чи просто використовують неповноту реєстрів.

"У Держгеокадастру немає в базах договорів оренди, укладених, наприклад у 1999 році. Рейдер робить запит до Держгеокадастру — чи є договори? Йому відповідають: "Зареєстрованих договорів нема, отримайте інформацію у попереднього розпоорядника", – описує сценарій рейдерської атаки Харитонов. – А там рідко надають змістовні відповіді, тому рейдер формально отримує дозвіл на розробку технічної документації, швиденько проводить її та подає на затвердження. А потім землю реєструють на нового користувача".

Зазвичай, каже юрист, реальний користувач землі у цей час навіть не здогадується, що його землю вже відбирають. Але одного дня приїжджає "новий законний орендар" із документом із Держгеокадастру та вимагає звільнити його ділянку.

"Так, у вас є договір оренди 1995 року, де вказано якесь "Поле №24 площею 10 га". А в рейдера — кадастровий номер, який за публічною мапою має конкретні координати. Все. Єдине, що тут можна зробити — якнайшвидше звернутися до суду з вимогою відмінити це рішення Держгеокадастру. В суді треба домогтися негайного накладення арешту на свою ж землю та на свій врожай", — пояснює Харитонов.

Юрист наголошує, що землекористувачам треба не чекати рейдерів, а заздалегідь подавати на розробку технічної документації та надання кадастрового номеру:

"Але для цього треба обтерти пороги, знайти землевпорядника, сплатити йому за послуги. Фермери кажуть, що їм ніколи, бо ж треба на землі працювати. А рейдер усе це зробить, йому на землі працювати не треба, він має час".

Не менш уважно рейдери ставляться і до термінів оренди земельних ділянок. За законом, чинний орендар має переважне право на продовження оренди на існуючих умовах або на умовах, які пропонує інший потенційний орендар. Якщо не продовжити термін оренди вчасно, землю з усім, що на ній зросло, отримає інша фірма.

Юристи радять: за півроку до закінчення строку оренди вже варто починати готувати документи. Не менш як за три місяці – починати працювати з власником ділянки. Якщо проґавити строки, єдиним шансом зберегти землю в оренді буде суд.

Рейдери атакують середній бізнес

Рейдерство — справа витратна. Тож атакувати маленькі фермерські господарства рейдерам невигідно — у багатьох регіонах їх атакують просто озброєні невідомі банди, які навіть не пробують посилатися на законодавчі підстави, а просто викошують врожай, погрожуючи зброєю.

Великі агрохолдинги добре захищені арміями адвокатів та охоронців.

Тож у фокусі інтересів рейдерів — середній бізнес з обсягом землі від 2 до 5 тис га, який не має юридичного захисту та охорони.

"Часто рейдерська атака сприймається як щось невідворотне, раптове. Та здебільшого її можна попередити. Є певні маркери загрози. Наприклад, якщо вам не вдається продовжити 15% договорів оренди землі або більше; якщо почастішали запити контролюючих органів – це означає, що вами цікавляться", — вважає адвокат ILF Олена Петрова.

Юрист радить розділяти функції й активи поміж декількома компаніями — тоді рейдерам доведеться готувати атаку на дві фірми, а це вдвічі дорожче й важче. Варто й запровадити договори про нерозголошення з працівниками, організувати дружини або найняти охорону. Постійно відстежувати зміни щодо власних активів на сайтах реєстрів — якщо там відбувається щось дивне — чекайте "гостей".

Правоохоронці на службі у рейдерів

Більшість зареєстрованих справ про так зване самостійне зайняття ділянки, за словами юристів, сфальсифіковані. Про це свідчить нехитра статистика: з 1396 справ про самозахоплення, зареєстрованих у 2016 році, лише 20 передано до суду.

Адвокат Борис Замікула вважає: більшість із таких справ ніхто й не планує передавати до судових інстанцій, вони заводяться з двох причин. Перша — отримати від фермера хабаря.

"Якщо врожай заарештовано, фермер кілька місяців не має змоги його продати, а отже — виплатити зарплати працівникам та пустити гроші в обіг. Рано чи пізно багато хто з фермерів не витримує і відкуповується від прокуратури замість того, щоб дотиснути в правовому полі. На жаль, часто це означає, що наступного року з ним зроблять знову те саме. Хабар породжує наступний хабар", — пояснює Замікула.

Друга причина фальсифікацій — психологічний тиск на фермера з метою змусити відмовитись від ділянки.

"Якщо на орендовану фермером ділянку накинув оком більш заможний аграрій, він платить прокуратурі за заведення справи, ділянку або врожай заарештовують. Бізнес стає нерентабельним, фермер здається і відмовляється від ділянки", — розповідає юрист.

Закон дозволяє вносити в Єдиний реєстр досудових розслідувань будь-які справи, незалежно від того, чи є для них підстава, чи ні. Справа реєструється, слідчим до суду подається клопотання про накладення арешту на врожай, суд його схвалює. З цією постановою поліція приїжджає на ділянку й заарештовує врожай.

Буває, що під виглядом правоохоронців приходять просто шахраї, із фіктивною постановою, котра насправді ніде не зареєстрована. Перше, що треба робити в таких випадках — перевіряти реквізити такої постанови.

"Яка справа, який номер, чи є печатка? Чи вказано, врожай на якому саме полі треба арештувати? Чи є кадастровий номер ділянки? Якщо там немає кадастрового номеру, а вказано "поле №6 N-ської сільскої ради", ви можете відмовитись від виконання постанови. Це повинні зробити юристи легальним шляхом", — каже Замікула .

На цьому етапі треба зібрати якомога більше документальних доказів, радить юрист. Треба й відстежити шлях зібраного урожаю — чи поїде він на найближчий елеватор, як вимагає закон, чи його спробують вивезти в невідомому напрямку.

Усі все знають і мовчать

В усіх справах, пов'язаних із земельним рейдерством землевласникам варто залучати медійну підтримку. Рейдери не люблять увагу ЗМІ, вони намагаються діяти в тиші і темряві.

З медійною увагою до аграрного рейдерства все складно.

"Районні газети про атаки часто бояться писати, бо знають, хто за цим стоїть і не ризикують. Для національних медіа кілька викошених фермерських полів — не привід для уваги, хоча проблема уже системна. Утім, є багато медіа, котрі таки працюють із цими темами".

"Вони не завжди встигають приїхати під час самої атаки, бо господарства часто знаходяться досить далеко від обласних центрів, але більшість із них радо візьме той відеоматеріал, котрий ви назнімаєте на свій смартфон. Ті ж матеріали ваши юристи потім використають у суді. Ваш смартфон – це така ж ваша зброя, як ваш юрист", — наголошує керуючий партнер PR-агенції Bagels & Letters Іванна Скиба-Якубова.

За її словами, є мінімум три причини для публічного розголосу. По-перше, медіа часто проводять те розслідування, на яке не здатні правоохоронці. По-друге, правоохоронна система досі працює дуже повільно, тому справи вимагають публічного тиску.

По-третє, висвітлення проблеми допоможе захистити наступного, розірвати коло, коли всі все знають, але ніхто про це не каже. "Якщо аграрії об’єднають зусилля у спільній кампанії, їхня обороноздатність суттєво виросте", — вважає Скиба-Якубова.

Голова Agro Food Cluster Kharkiv Юрій Михайлов каже, що малому і середньому агробізнесу треба запозичити методи боротьби з рейдерством, які використовують великі аграрні холдинги.

"Поодинокі фермери не мають таких ресурсів та можливостей, але разом, наприклад, у кластері — інша справа. Нам треба об’єднуватись. Ми зможемо законно впливати на роботу правоохоронців, державні адміністрації, залучати до протидії рейдерству ЗМІ. Я переконаний: найкращий захист — це об'єднання", — каже Михайлов.

Денис Куклін, журналіст, Харків