Економіка санкцій. Що буде з російськими банками

У четвер президент Петро Порошенко увів у дію рішення Ради нацбезпеки і оборони про застосування санкцій до російських банків.

Цьому передувала низка інших визначальних подій, які привели до такого рішення.

Все почалося з новини в російських ЗМІ про обслуговування російським Сбербанком клієнтів, які надають паспорти "ДНР" та "ЛНР".

Реакція українських чиновників не забарилася. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков закликав НБУ негайно ввести санкції щодо російського банку і припинити його діяльність в Україні. Потім це питання було винесене на засідання Кабміну, а згодом відреагувала і РНБО.

Так, 15 березня секретар РНБО Олександр Турчинов доручив Нацбанку і Службі безпеки проаналізувати діяльність російських банків та протягом доби внести пропозиції щодо запровадження проти них санкцій.

Того ж дня НБУ запропонував ввести санкції щодо п'ятьох українських банків з російським державним капіталом, серед яких ПАТ "Сбербанк", ПАТ "ВТБ", ПАТ "Промінвестбанк", ПАТ "БМ банк" та ПАТ "ВіЕс банк".

Пропоновані заходи полягають у забороні будь-яких фінансових операцій на користь материнських структур.

Акціонери російських банків, 1 січня 2017 року

Так НБУ застрахувався від виведення капіталу назад до РФ. Разом з тим НБУ не заперечує проти проведення розрахунків між резидентами України та їхніми контрагентами, які мають рахунки в материнських банках.

В НБУ також вважають, що санкції не завадять цим банкам розраховуватися з українськими вкладниками та обслуговувати вітчизняних клієнтів.

ЕП разом з YouControl з'ясовували, якими можуть бути економічні наслідки від таких санкцій.

Експансія, що захлинулася

Перш ніж перейти до аналізу можливих економічних наслідків від санкцій, важливо розібратися, яку роль відіграють банки з російським державним капіталом у банківській системі України і як змінилися їх позиції за останні роки.

Експансія російських банків була важливим трендом у розвитку банківської системи за часів президентства Віктора Ющенка та Віктора Януковича. Зростання впливу росіян на сектор тривав навіть після виходу західних інвесторів, коли Україна потрапила під удар глобальної фінансової кризи 2008-2009 років.

Так, частка банків з державним російським капіталом в активах системи за 2005-2014 роки зросла з 0,42% до 10,8%, в роздрібних депозитах — з нуля до 7%.

Максимальне нарощення присутності росіян було зафіксоване у 2009 році після купівлі Промінвестбанку: з 2,5% до 7,8% активів. У наступні роки відбувалася органічна експансія "Сбербанку Росії" в Україні.

Після зміни політичної ситуації та банківської паніки у 2014-2015 роках росіяни почали стрімко втрачати позиції. В очах і без того переляканих вкладників ці фінансові установи сприймалися як агенти країни-агресора.

Тож незабаром російські банки в Україні очолили ренкінги з відтоку депозитів. Середній рівень відношення кредитів до депозитів залишився на високому рівні — 214%, середня рентабельність капіталу впала до мінус 425% через низьку якість кредитних портфелів і значні відрахування до резервів під кредитні ризики.

Попри виведення з ринку половини місцевих банків, частка державних російських установ на українському ринку депозитів населення скоротилася за останні три роки з 7% до 5,2%, на ринку корпоративних вкладів — з 6,1% до 3,7%, в активах — з 10,8% до 8,8%.

Для кількох банків з приватним російським капіталом ця криза виявилася останньою. Енергобанк російського бізнесмена і фінансиста Анатолія Данілицького знаходиться у стані ліквідації. Міноритарні акціонери-росіяни були у виведених з ринку банку "Траст" (Сергій Беляєв, 16%) та "НК банку" (Валерій Макаренко, 14%).

Економічні наслідки санкцій

Економістам важко зрозуміти, чому питання санкцій реалізується саме зараз, а не після перших фактів агресії у 2014 році, а також чому правоохоронні органи не оприлюднили докази фінансування тероризму, якщо такі були.

Якими ж будуть економічні наслідки введення санкцій? Як зреагують на санкції банківська система, реальна економіка та іноземні інвестори?

Прихильники введення санкцій вважають позитивним згортання діяльності банків, підконтрольних країні-агресору, принаймні, з точки зору зміцнення фінансового суверенітету.

Поверхового погляду на баланси банків з російським державним капіталом достатньо, щоб зрозуміти: вони значно менш залежні від депозитного фондування порівняно із своїми конкурентами.

Кошти банків, отримані від материнських структур, перевищують суму ритейлових та корпоративних  депозитів. Для українських вкладників це гарний сигнал, адже чим менше банк має депозитних зобов'язань, тим менший ризик втрати ліквідності через канали банківської паніки. Як уже зазначалося, виведення російських недепозитних коштів блокується санкціями.

Хоча 150 млрд загальних активів санкційних банків легко покривають 36 млрд депозитних зобов'язань, через нагнітання медійної інформаційної паніки з приводу санкцій, блокування чи пошкодження відділень активістами цілком реальним видається суттєвий відплив депозитів населення з усіх російських банків.

Сбербанк уже ввів ліміт на видачу готівки з кас фізичним особам у розмірі 30 тис грн після блокування головного офісу.

Для утримання фінансової стійкості важливо, щоб список банків під "народними" санкціями не виявився ширшим за офіційно затверджений.

Якщо будуть тривати інформаційні атаки, існує ймовірність загальної паніки через подальше падіння довіри до банківської системи.

Хоча такому негативному сценарію може зарадити достатній обсяг ліквідних коштів та капіталу для вчасного розрахунку із вкладниками, санкції потенційно гальмуватимуть темпи загального приросту депозитів у системі.

Другим напрямком впливу санкцій стане подальше згортання кредитування з боку російських банків з огляду на втрату інтересу до українського ринку та зростання випадків неповернення кредитів з боку недобросовісних позичальників.

Третій очевидний для економістів ефект — сигнал іноземним інвесторам щодо високих непередбачуваних політико-регуляторних ризиків України.

Як відомо, 45,6% акціонерів материнського холдингу Сбербанку становлять юридичні особи-нерезиденти, не всі з яких можуть бути пов'язані з урядом агресора, оскільки акції банку торгуються на Лондонській фондовій біржі.

Зрештою, якщо ініціатори санкцій адекватно оцінили можливі ризики і вважають їх гідною ціною за згортання діяльності російських державних банків в Україні, то питання щодо мотивів введення заборон закрите. На відміну від того, хто, крім росіян, оплатить частину цієї ціни.

Де інші російські банки

Читачі соцмереж після виходу санкційного релізу від НБУ часто ставили питання: "Чому у списку НБУ відсутні банки "Альфа" і "Форвард", акціонери яких пов'язані з Росією?".

Формальною відповіддю може бути посилання на рішення РНБО, де прописане завдання дослідити саме ті банки, де є "частка державних банків РФ", тоді як ці обидва банки мають приватних російських бенефіціарів.

Суспільству було б важливо почути офіційну позицію РНБО щодо приватних російських установ, зокрема "Форвард банку", 100% капіталу якого за відкритими даними контролює російський бізнесмен Рустам Таріко.

Акціонери "Форвард банку" за даними платформи YouControl

Питання щодо належності "Альфи" більш дискусійне. Якщо уважно розібратися у структурі власності "Альфа банку" та проданого його власникам Укрсоцбанку, можна помітити, що віднесення їх до групи російських залежить від строгості підходів.

По-перше, за даними НБУ безпосереднім номінальним акціонером "Альфа банку" є кіпрська компанія ABH Ukraine Limited, Укрсоцбанку — ABH Holdings S.A, зареєстрована в Люксембурзі.

Номінальний власник "Альфа банку" за даними платформи YouControl

По-друге, 9,9% обох великих банків після угоди належать італійцям з UniCredit S.p.A.

По-третє, їхні найбільші акціонери Михайло Фрідман та Герман Хан із сукупною часткою в капіталі близько 54% мають громадянство Ізраїлю і проживають у Великобританії. З іншого боку, загальновідомо, де зароджувався і досі зосереджений їхній бізнес.

Офіційно громадянами Росії, за даними НБУ, є лише їхні бізнес-партнери Олексій Кузмічов (проживає у Великобританії) та Петро Авен, що контролюють 16,3% та 12,4% відповідно.

"Альфа банк" та Укрсоцбанк набули рис транснаціональних банків із змішаною структурою власності і позиціонуються як частина європейського холдингу. Втім, чи буде це достатнім аргументом для активістів?

Роман Корнилюк, фінансовий аналітик YouControl