Китайський тупик ДПЗКУ, або Чому державний зернотрейдер — це погана ідея

Близько місяця тому Кабінет міністрів вилучив з переліку об'єктів, які підлягають приватизації, єдиного державного зернотрейдера — компанію "ДПЗКУ" або Державну продовольчо-зернову корпорацію.

В уряді повідомили: державну корпорацію неможливо продати без погодження з китайським Ексімбанком, який є її основним кредитором — на 1,5 млрд дол.

Приватизація ДПЗКУ напрошується уже давно — хоча б тому, що зараз це єдиний в країні збитковий зернотрейдер. До того ж, корпорація продовжує все глибше занурюватися у кризу і рухається до дефолту.

За даними джерел ЕП, у 2016 році державний оператор зірвав експорт через погіршення відносин з Китаєм та продовжує фіксувати мільйонні збитки.

До того ж, якщо нинішнє керівництво ДПЗКУ не зможе домовитися про реструктуризацію мільярдного боргу перед китайським державним банком, на українців ляже ще один великий тягар. Мільярдну позику корпорація отримала під держгарантії, тож якщо вона не впорається, розраховуватися буде вся країна.

ВАЖЛИВО ЗНАТИ

ДПЗКУ була створена урядом України в серпні 2010 року. До її складу входить мережа філій — лінійні і портові елеватори, млини, комбікормові і круп'яні заводи. Сумарно 53 підрозділи-філії ДПЗКУ можуть зберігати 3,75 млн тонн зерна. В тому числі сумарні потужності з перевалки на експорт Одеського та Миколаївського портів становлять близько 2,5 млн тонн вантажів на рік.

Корпорації належить 10% сертифікованих зернових потужностей України, а можливості її портових терміналів дозволяють забезпечити до 12% середньорічних обсягів експортної перевалки зерна. Останні три роки компанія збиткова. Сума збитків: 2014 рік — 3,536 млрд грн, 2015 рік — 3,029 млрд грн, 2016 рік — 560 млн грн (прогноз).

З чого все почалося

ДПЗКУ — це класичний зернотрейдер, компанія, яка торгує зерном. Відмінність лише в одному: вона збиткова. Хоча сам по собі збитковий зернотрейдер, та ще й державний, — це нонсенс.

Справа у тім, що приватні компанії працюють у значно гірших умовах. У них, принаймні, нема "дармових" зернових елеваторів та портових терміналів, які ДПЗКУ дісталися від держави.

Натомість за останні три роки держкорпорація зафіксувала збитки на 7,6 млрд грн.

Звісно, є об'єктивні причини, які пояснюють проблеми ДПЗКУ. В першу чергу — девальвація, яка в рази збільшила вартість обслуговування мільярдного боргу, та зниження світових цін на зерно.

Тепер щодо боргу. Фінансова основа корпорації — китайський кредит. У 2012 році Пекін надав ДПЗКУ позику на 1,5 млрд дол. Насправді заявлена сума кредиту була більшою — 3 млрд дол, але, на щастя, урядовці вирішили освоїти тільки перший транш.

Головна умова перед кредиторами — українська компанія повинна була поставляти в Китай щорічно близько 5 млн тонн зерна, переважно кукурудзу. Кредити повинні були використовуватися як обігові кошти для виконання зобов'язань.

Але куди поділися отримані гроші? 1 млрд дол корпорація поклала на депозитний рахунок в Укрексімбанку, і переважна частина грошей, буцімто, досі там лежить.

Правда, існує думка, що цих грошей номінально нема — ними були оплачені ОВДП. Так, наприкінці 2012 року команда Віктора Януковича мала труднощі з фінансуванням обов'язкових бюджетних статей.

Ще півмільярда, отримані від китайців, пішли в оборотний капітал корпорації. Через кілька років частина цих коштів буде виведена в офшорні компанії, які не розрахувалися за зерно. Ще частина — розчиниться в сумнівній дебіторці за внутрішніми контрактами. Загалом за вказаними епізодами зникло понад 200 млн дол.

Чим не задоволені китайці

За умовами підписаного з Китаєм пакета документів у 2012 році, Україна повинна була поставити китайській стороні, а саме Китайській національній корпорації машинної промисловості і генеральних підрядів (CCEC), щорічно 4-6 млн тонн кукурудзи та інших зернових протягом 15 років.

Якщо більш детально, то очікуваний загальний обсяг поставок — 80 млн тонн збіжжя. У перший рік з моменту підписання — 4 млн тонн, у другий рік — 4,5 млн тонн, у третій рік — не менше 5,2 млн тонн.

ДПЗКУ могла поставляти продукцію і в інші країни, але через китайську корпорацію, яка повинна була отримувати певну маржу від таких операцій — 5 дол з кожної тони. Так званий принцип ексклюзивного партнерства.

Утім, державний зернотрейдер ніколи не виконував норми щодо поставок. Наприклад, мінімальний обсяг зерна у 2016 році повинен був становити 5,17 млн тонн, а отримали китайці лише 0,59 млн тонн.

Нижче наведені дані ДПЗКУ щодо експорту зерна в Китай за останні чотири роки.

Скільки ДПЗКУ поставила зерна в Китай до 31 січня 2017 року

До того ж, весь цей час ДПЗКУ торгувала з іншими країнами без посередництва китайців і не платила з відповідних контрактів згадувану преференційну маржу 5 дол. Саме це є причиною ускладнення відносин української держкорпорації з китайцями. Саме через це китайська корпорація CCEC звернулися до арбітражу в GAFTA.

"Можна ще зрозуміти, чому 2014 рік був таким млявим, але до 2016 року є питання, він найгірший. Головне питання — чому з листопада ДПЗКУ заморозила поставки. За останні три місяці ДПЗКУ, згідно з даними митної статистики, не продала за кордон жодної тонни зерна. При цьому на складах підприємства його накопичилося 550 тис тонн", — каже співрозмовник ЕП в Міністерстві аграрної політики та продовольства.

За його словами, причина в тому, що відносини з китайцями остаточно зайшли в глухий кут.

Проте голова ДПЗКУ Олександр Григорович запевняє, що за останній час все-таки вдалося знайти порозуміння із східними партнерами, і поставки начебто відновилися.

"За останні півтора тижні ми продали п'ять кораблів, 160 тис тонн отримали наші китайські партнери. Тому торгівля йде, і йде дуже активно. Ми з оптимізмом дивимося на співпрацю з Китаєм", — заявив Григорович в коментарі ЕП.

При цьому голова ДПЗКУ стверджує, що з травня 2016 року до жовтня відносини з китайською корпорацією були на "нульовому рівні". (Тобто, в той період, коли він ще не керував ДПЗКУ. Проте в цей час Григорович так само працював в держкорпорації, і не на рядовій посаді — він був заступником голови. — ЕП).

"У нас тоді не було жодних стосунків. Вони писали листи у міністерства та Кабмін із звинуваченням, що ми не виконуємо свої зобов'язання. Наприкінці жовтня нам вдалося перейти на конструктив... Що ми зараз маємо? Ми прибрали цю проблематику — "ексклюзивність" і "преференційна маржа". Ми вирішили, що це питання потребує доопрацювання, що треба змінити умови", — зазначає Григорович.

Натомість співрозмовник в міністерстві називає ці пояснення нісенітницею і каже, що переговори з китайцями в жовтні мали зворотний ефект. За його словами, китайці нав'язували українській стороні "кабальні умови" і переговори нічим не закінчилися.

"Ціни закупівлі, які зафіксували представники ССЕС, були на 5-7 дол за тонну нижче середньоринкових. У ДПЗКУ не погоджувалася і говорили, що це приведе компанію до дефолту. Після цього поставки не поновилися", — зазначає співрозмовник ЕП.

Злий кредит

За оцінками одного з колишніх керівників ДПЗКУ, сьогодні держкомпанії необхідно експортувати 4 млн тонн зерна з маржею 13 дол на тонні лише щоб пройти точку беззбитковості.

В таких умовах це зробити неможливо. Якщо не додати в операційній діяльності, ДПЗКУ не здатна буде обслуговувати китайський кредит на 1,5 млрд дол.

Зараз ставка за кредитом становить 4,5% + LIBOR, підсумкова вартість — 5,5-5,8%. Відповідно, це генерує зобов'язання за відсотками на рівні 80-85 млн дол на рік.

Загалом у фінансовому плані ДПЗКУ, який є в розпорядженні ЕП, зазначається, що витрати держкорпорації на обслуговування боргу разом із сплатою за надання держгарантій становитимуть у 2017 році 2,28 млрд грн.

Відсотки за депозитом в Укрексімбанку, на якому розміщений мільярд доларів китайських грошей, не надто допоможуть. Зараз китайські гроші лежать під 0,25%, а вартість обслуговування цього кредиту не знижена.

Україна отримала цю позику для закупівлі зерна, і факт її розміщення на депозиті в українському банку може свідчити про неефективність менеджменту компанії. Це стосується як нинішніх керівників ДПЗКУ, так і їх попередників.

Натомість Григорович запевняє, що в цьому "нема потреби" і що це лише додатково тиснутиме на компанію.

Менеджери і куратори

За сім років роботи ДПЗКУ стрімко пройшла шлях від провідного гравця на аграрному ринку, який має власну експортну інфраструктуру та адміністративні можливості, фактично до банкрута.

Так, частина проблем держкорпорації виникла через зовнішні, об'єктивні причини: рекордно низькі ціни на збіжжя і втрати через подорожчання обслуговування валютного боргу. Проте до зовнішніх факторів додалася корупційна складова.

Один з українських аграріїв-бізнесменів колись дотепно визначив суть ДПЗКУ. "Це великий "обнал" під виглядом зернової компанії", — казав він, наголошуючи, що за рік у корпорації крадуть більше, ніж коштує його бізнес.

За словами бізнесмена, трьома основними каналами виведення коштів в попередні роки були міжнародні контракти, закупка зерна в країни і фрахт. У липні 2015 року ЕП опублікувала документ, який підтвердив існування в компанії планів "тіньових" доходів.

Тоді в компанії був інший менеджмент, у кріслі міністра була інша людина і "куратори" були інші. Що ж відомо про нинішній менеджмент ДПЗКУ?

Голова правління Олександр Григорович працює в компанії з жовтня 2015 року. У його біографії є два цікаві факти. По-перше, він був одним з радників скандального аграрного міністра Миколи Присяжнюка. По-друге, він трохи менше року обіймав посаду заступника голови легендарної Держсільгоспінспекції.

Ця установа за три роки існування встигла наробити чимало галасу. В часи Януковича вона разом з податковою міліцією була ще одним "рекетирським" інструментом для збирання "податі" з бізнесу, переважно аграрного.

За підрахунками ЕП, інспеція за рік могла приносити своїм "бенефіціарам" не менше мільярда гривень. Також руками інспекторів цієї установи усувалися з шляху неугодні бізнеси.

Крім того, одним із заступників голови ДПЗКУ є Олександр Сень, який довго працював заступником Присяжнюка. Фактично він — "права рука" Григоровича, що відповідає за фінансовий та юридичний блоки компанії.

За даними "Нового времени", куратором Григоровича є відомий армійський товариш президента Ігор Кононенко.

Ще однією знаковою фігурою для держкорпорації став колишній однопартієць аграрного міністра Тараса Кутового Артур Палатний, якого останнім часом часто бачать в ДПЗКУ, в офісі на Саксаганського, 1.

За словами одного з народних депутатів БПП, Палатний "наглядає" за корпорацією і має неабиякий вплив на керівництво.

Міністр, натомість, каже, що нічого про це не знає.

"Ви можете побачити, наприклад, як половина Верховної Ради виходить з міністерства. Ще половину ви побачите, як вони виходять з Аграрного фонду, "Укрспирту", ДПЗКУ, з інших державних підприємств. Народні депутати вболівають за свої округи", — сказав Кутовий ЕП, коментуючи вплив Палатного.

* * *

Загалом ситуація навколо ДПЗКУ та її багатостраждального китайського контракту як була, так і залишається в глухому куті. Знайти з неї вихід всупереч деклараціям і обіцянкам не в змозі ні колишній, ні нинішній менеджмент, ні їх куратори. Єдиний вихід — якомога швидше продати державного зернотрейдера.