Уряд "другого пришестя". Що вони зробили у 2015 році
Вівторок, 29 грудня 2015, 09:00 -
Чи заслуговує цей Кабмін на відставку? Чи заслуговують на це окремі міністри? ЕП підбила підсумки роботи міністерств економічного блоку. До об'єктів огляду ми також долучили Національний банк.
Майже рік тому парламент затвердив програму діяльності другого Кабінету міністрів Арсенія Яценюка на 2015-2016 роки. Це сталося 11 грудня.
Навколо цієї дати останнім часом витало багато чуток, зокрема і те, що недоторканність уряду закінчиться разом з термінами дії програми. А також, що її невиконання - це формальний привід для відставки Кабміну.
Але цього, як відомо, не сталося.
По-перше, довгоочікуваний звіт уряду навіть не був запланований. Так, ЗМІ анонсували, що міністри разом з прем'єром у звітуватимуть про виконану роботу.
Втім з незрозумілих причин формат цього заходу був переглянутий. Замість повноцінного звіту, за яким теоретично мало б постати питання про відставку Кабміну, в порядку денному був вказаний так званий "день уряду в Раді".
Тобто, не могло бути й мови про внесення на розгляд Ради рішення про довіру або відставку Кабміну.
По-друге, навіть жорсткого допиту не вийшло з тієї причини, що з легкої руки вже колишнього депутата БПП Олега Барни засідання перетворилося на цирк. Квіти, борцівські прийоми та бійки в парламенті перебили за рейтингом всі негативні новини, що стосуються дій прем'єра та його оточення.
Зараз риторика "БПП" і "Народного фронту" зводиться до того, що уряд жодним чином не можна відправляти у відставку. Найпоширеніша "страшилка" - цього не можна робити, оскільки Кабмін повинен завершити підготовку податкової реформи і держбюджету на 2016 рік, інакше Україна не отримає черговий транш від МВФ.
Чи заслуговує цей Кабмін на відставку? Чи заслуговують на це окремі міністри або можливо прем'єр-міністр? Ймовірно, "Фактор Барни" і позиція міжнародних "стейкхолдерів" дасть Арсенію Яценюку фору ще в кілька місяців.
| Фото zbruc.eu |
Хоча не секрет, що з реформами в цьому році не склалося - їх рівень виконання був дуже низьким за підсумками дев'яти місяців, про що ЕП вже писала. За цей час мало, що змінилося, так як реформатори були активними переважно тільки в першій половині року.
Саме на це період припадають дві основні реформи, які пройшли успішний шлях від регуляторного акту до безпосереднього виконання - підвищення тарифів на газ для населення і патрульна поліція.
Як змінився за останній рік Індекс моніторингу реформ читайте тут.
Загалом питань нагромадилось багато як до самих міністрів, так і до роботи міністерств в цілому. ЕП попросила дати оцінку роботі уряду профільних журналістів, які слідкували за окремими міністерствами. До об'єктів огляду ми також долучили Національний банк.
Якщо ставити оцінку усьому, що сталося за 2015 рік у транспортній галузі у зрозумілих українському читачу категоріях, то цей рік був швидше роком "перемоги" із вкрапленнями "зради".
Уже з початку 2015 року однією з топ-тем в українських ЗМІ стала авіація, що виглядає доволі дивно, як для країни, де купівельна спроможність громадян за рік впала в рази.
Почалося усе із цікавого експерименту із відкриттям неба на Львовом. Мінінфраструктури вирішило не чекати, поки в ЄС дозріють до підписання угоди про спільний авіапростір, і запропонувало усім країнам зняти обмеження на польоти з/у Львів. Під кінець року до цього підключилась і Одеса, стараннями місцевого губернатора Міхеіла Саакашвілі.
В обох випадках експеримент не дав швидких результатів, хоча, як бачиться, їх ніхто і не очікував: поки що Україна перебуває у становищі, коли мусить створювати умови і запрошувати, а не диктувати і вимагати.
У цьому ж ключі слід розглядати і підписану угоду про відкрите небо зі Сполученими Штатами, яку Україна підписала цього року. У те, що хоч хтось у США серйозно розглядає можливість почати регулярні польоти в Україну, не вірить ніхто.
Проте усунення перепон майже завжди означає збільшення шансів. Головне, щоб хоч колись ними хтось скористався.
Найбільші ж надії і найбільше розчарування України у 2015 році пов’язані із багатостраждальною угодою про спільний авіа простір з ЄС (САП). Угода, яку парафували ще за Януковича, уже кілька років лежить готова до підписання. За той час в Україні уже змінилось кілька міністрів транспорту, а Лондон і Мадрид усе не можуть поділити контроль над Гібралтаром.
Чому Україна має бути заручницею локальної суперечки двох старих столиць не розуміють, згідно із заявами, навіть у Брюсселі. Єврокомісія обіцяла втрутитись у ситуацію і вирішити її до кінця цього року, та тільки САП і досі там.
Не минулось у 2015 році і без великих скандалів в авіагалузі України.
Перший був внутрішнім і почався після феєричного приходу Саакашвілі на засідання комісії Державіа, яка видає дозволи на польоти. Одеський губернатор виголосив палку "антиколомойську" промову, звинувативши уже екс-голову авіаслужби Дениса Антонюка у "роботі на олігарха".
До скандалу підключився президент, а згодом і Кабмін. Антонюка спершу відсторонили, потім звільнили, а на додачу ще й завели кримінальну справу.
Єдина проблема, що у звіті урядової комісії якихось серйозних кримінальних порушень у роботі Державіа під керівництвом Антонюка не знайшли. Тож цілком імовірно, що він просто стане ще однією жертвою словесної «деолігархізації».
Справді ж серйозним конфліктом виявилась санкційна війна із Росією, яка розгорілась в українському небі під кінець року.
Не вдаючись у деталі, у підсумку Київ і Москва практично повністю припинили авіасполучення, заборонивши одне одному не лише прямі польоти, а й вантажний і військовий транзит.
Українські пасажирські компанії змушені облітати Росію ще з минулого року, а їхні російські колеги щойно тепер спробують, що воно таке. Виграли у цій ситуації сусіди України, які по змозі швидко намагають урвати шмат від транзитного пасажиропотоку, який раніше ішов з України через Росію.
Проте не небом єдиним жила українська транспорта спільнота.
Не менші шторми спостерігались в українських портах, більшість з яких після анексії Криму, сконцентровані під владою все того ж Саакашвілі, який не втомлюється створювати новинні приводи, як у ситуації з Іллічівським портом.
Поки ще чинний міністр Пивоварський мусив забрати достатньо одіозного начальника порту Юрія Крука собі в радники, відкривши тим самим шлях для проведення конкурсу на його посаду.
З портами пов’язана і одна із найбільших "перемог" 2015 року. Після достатньо скрупульозної і нелегкої праці, супроводжуваної саботажем а то й відкритими конфліктами з різного роду інспекторами і ревізорами, Кабмін зумів добитись того, що усі портові перевірки товарних суден тепер займають кілька годин, а не дні і тижні, як це відбувалось раніше.
Відчутні потрясіння пережили і транспортники суші. Головна годівниця кількох поколінь українських корупціонерів – Укрзалізниця – під сам кінець року стала публічним акціонерним товариством.
В "УЗ" з’явилась достатньо прозора наглядова рада і струнка вертикаль роботи. У парі з напрацьованим законопроектом про реформу залізничного транспорту, яки змінить якщо не все, то майже все, 2015 рік можна вважати роком початку зрушень на залізниці. Правда, усі їх уже доведеться робити новому міністру, але тепер "надія є".
Окрема тема – конкурси з відбору керівників для ДП. Претензій було чимало з приводу відбору голови львівського аеропорту та аеропорту "Бориспль". Львівський аеропорт навіть хотіли виторгувати собі нардепи профільного комітету.
Роман Романюк, ЕП
Уже з початку 2015 року однією з топ-тем в українських ЗМІ стала авіація, що виглядає доволі дивно, як для країни, де купівельна спроможність громадян за рік впала в рази.
Почалося усе із цікавого експерименту із відкриттям неба на Львовом. Мінінфраструктури вирішило не чекати, поки в ЄС дозріють до підписання угоди про спільний авіапростір, і запропонувало усім країнам зняти обмеження на польоти з/у Львів. Під кінець року до цього підключилась і Одеса, стараннями місцевого губернатора Міхеіла Саакашвілі.
В обох випадках експеримент не дав швидких результатів, хоча, як бачиться, їх ніхто і не очікував: поки що Україна перебуває у становищі, коли мусить створювати умови і запрошувати, а не диктувати і вимагати.
У цьому ж ключі слід розглядати і підписану угоду про відкрите небо зі Сполученими Штатами, яку Україна підписала цього року. У те, що хоч хтось у США серйозно розглядає можливість почати регулярні польоти в Україну, не вірить ніхто.
Проте усунення перепон майже завжди означає збільшення шансів. Головне, щоб хоч колись ними хтось скористався.
Найбільші ж надії і найбільше розчарування України у 2015 році пов’язані із багатостраждальною угодою про спільний авіа простір з ЄС (САП). Угода, яку парафували ще за Януковича, уже кілька років лежить готова до підписання. За той час в Україні уже змінилось кілька міністрів транспорту, а Лондон і Мадрид усе не можуть поділити контроль над Гібралтаром.
Чому Україна має бути заручницею локальної суперечки двох старих столиць не розуміють, згідно із заявами, навіть у Брюсселі. Єврокомісія обіцяла втрутитись у ситуацію і вирішити її до кінця цього року, та тільки САП і досі там.
Не минулось у 2015 році і без великих скандалів в авіагалузі України.
Перший був внутрішнім і почався після феєричного приходу Саакашвілі на засідання комісії Державіа, яка видає дозволи на польоти. Одеський губернатор виголосив палку "антиколомойську" промову, звинувативши уже екс-голову авіаслужби Дениса Антонюка у "роботі на олігарха".
До скандалу підключився президент, а згодом і Кабмін. Антонюка спершу відсторонили, потім звільнили, а на додачу ще й завели кримінальну справу.
Єдина проблема, що у звіті урядової комісії якихось серйозних кримінальних порушень у роботі Державіа під керівництвом Антонюка не знайшли. Тож цілком імовірно, що він просто стане ще однією жертвою словесної «деолігархізації».
Справді ж серйозним конфліктом виявилась санкційна війна із Росією, яка розгорілась в українському небі під кінець року.
Не вдаючись у деталі, у підсумку Київ і Москва практично повністю припинили авіасполучення, заборонивши одне одному не лише прямі польоти, а й вантажний і військовий транзит.
Українські пасажирські компанії змушені облітати Росію ще з минулого року, а їхні російські колеги щойно тепер спробують, що воно таке. Виграли у цій ситуації сусіди України, які по змозі швидко намагають урвати шмат від транзитного пасажиропотоку, який раніше ішов з України через Росію.
Проте не небом єдиним жила українська транспорта спільнота.
Не менші шторми спостерігались в українських портах, більшість з яких після анексії Криму, сконцентровані під владою все того ж Саакашвілі, який не втомлюється створювати новинні приводи, як у ситуації з Іллічівським портом.
Поки ще чинний міністр Пивоварський мусив забрати достатньо одіозного начальника порту Юрія Крука собі в радники, відкривши тим самим шлях для проведення конкурсу на його посаду.
З портами пов’язана і одна із найбільших "перемог" 2015 року. Після достатньо скрупульозної і нелегкої праці, супроводжуваної саботажем а то й відкритими конфліктами з різного роду інспекторами і ревізорами, Кабмін зумів добитись того, що усі портові перевірки товарних суден тепер займають кілька годин, а не дні і тижні, як це відбувалось раніше.
Відчутні потрясіння пережили і транспортники суші. Головна годівниця кількох поколінь українських корупціонерів – Укрзалізниця – під сам кінець року стала публічним акціонерним товариством.
В "УЗ" з’явилась достатньо прозора наглядова рада і струнка вертикаль роботи. У парі з напрацьованим законопроектом про реформу залізничного транспорту, яки змінить якщо не все, то майже все, 2015 рік можна вважати роком початку зрушень на залізниці. Правда, усі їх уже доведеться робити новому міністру, але тепер "надія є".
Окрема тема – конкурси з відбору керівників для ДП. Претензій було чимало з приводу відбору голови львівського аеропорту та аеропорту "Бориспль". Львівський аеропорт навіть хотіли виторгувати собі нардепи профільного комітету.
Роман Романюк, ЕП
Головне досягнення року в енергетиці - реальна диверсифікація зовнішніх джерел постачання газу в Україну.
Особливо добре про це знають в російському "Газпромі", частка якого на нашому ринку за підсумками 2015 скоротиться з торішніх 90% до 40%.
Решта 60% зосереджені в руках різношерстих європейських трейдерів. Такий розподіл дозволяє НАК "Нафтогаз України" лавірувати між пропозиціями постачальників та обирати кращі цінові пропозиції.
Таким чином, держкомпанія економить десятки мільйонів державних коштів. Але це не полегшує навантаження на бюджет, тому що паралельно на нього зростає тиск по лінії збільшення обсягів закупівель імпортного газу, який частково перенаправляють на задоволення потреб населення.
Так, якщо в 2014 році на ці цілі було витрачено 26,5 млрд грн, то за один тільки перший квартал поточного року цей рядок витрат склала вже 22,9 млрд грн.
Зростання витрат в геометричній прогресії обумовлене провалом програми з розвитку внутрішнього газовидобутку, за рахунок якої покривалися в минулі роки потреби українців у блакитному паливі.
Ще один рядок великих витрат держави - закупівлі вугілля дефіцитних антрацитових марок, під які заточені 5 з 14 українських теплових електростанцій.
У Міністерстві енергетики не розголошують цю цифру, але обчислити її не так складно: у пікові періоди Україна закуповує 500 тис тонн донбаського антрациту в місяць, що в перерахунку на сьогоднішню ціну - близько 1200 гривень за тонну - складає близько 600 млн грн.
Фактично ця цифра є сумою фінансування бойовиків із зони АТО, які контролюють всі шахти на окупованій території Донецької та Луганської областей.
Припинити ці "дотації" неможливо з двох причин. Перша - за рік Україна так і не налагодила постачання антрациту з далекого зарубіжжя.
Друга - Міненерго фактично відмовилося від реалізації програми з переобладнання енергоблоків ТЕС, яке дозволило б перевести потужності на споживання інших марок вугілля.
Разом з тим, за рік також нічого не змінилося в корпоративному державному секторі - багато підприємств в галузі продовжують залишатися під контролем наближених до влади "сірих" кардиналів. Останні скандали навколо "Енергоатому" і ОПЗ підтверджують це.
Боротьба за енергетичний сектор між двома основними центрами триває. Олігархи втрачають контроль, що підтверджує і конкретний приклад: за півтора року після зміни влади в країні Рінат Ахметов розгубив практично весь свій колишній вплив в енергетиці.
Дмитро Рясний, для ЕП
Особливо добре про це знають в російському "Газпромі", частка якого на нашому ринку за підсумками 2015 скоротиться з торішніх 90% до 40%.
Решта 60% зосереджені в руках різношерстих європейських трейдерів. Такий розподіл дозволяє НАК "Нафтогаз України" лавірувати між пропозиціями постачальників та обирати кращі цінові пропозиції.
Таким чином, держкомпанія економить десятки мільйонів державних коштів. Але це не полегшує навантаження на бюджет, тому що паралельно на нього зростає тиск по лінії збільшення обсягів закупівель імпортного газу, який частково перенаправляють на задоволення потреб населення.
Так, якщо в 2014 році на ці цілі було витрачено 26,5 млрд грн, то за один тільки перший квартал поточного року цей рядок витрат склала вже 22,9 млрд грн.
Зростання витрат в геометричній прогресії обумовлене провалом програми з розвитку внутрішнього газовидобутку, за рахунок якої покривалися в минулі роки потреби українців у блакитному паливі.
Ще один рядок великих витрат держави - закупівлі вугілля дефіцитних антрацитових марок, під які заточені 5 з 14 українських теплових електростанцій.
У Міністерстві енергетики не розголошують цю цифру, але обчислити її не так складно: у пікові періоди Україна закуповує 500 тис тонн донбаського антрациту в місяць, що в перерахунку на сьогоднішню ціну - близько 1200 гривень за тонну - складає близько 600 млн грн.
Фактично ця цифра є сумою фінансування бойовиків із зони АТО, які контролюють всі шахти на окупованій території Донецької та Луганської областей.
Припинити ці "дотації" неможливо з двох причин. Перша - за рік Україна так і не налагодила постачання антрациту з далекого зарубіжжя.
Друга - Міненерго фактично відмовилося від реалізації програми з переобладнання енергоблоків ТЕС, яке дозволило б перевести потужності на споживання інших марок вугілля.
Разом з тим, за рік також нічого не змінилося в корпоративному державному секторі - багато підприємств в галузі продовжують залишатися під контролем наближених до влади "сірих" кардиналів. Останні скандали навколо "Енергоатому" і ОПЗ підтверджують це.
Боротьба за енергетичний сектор між двома основними центрами триває. Олігархи втрачають контроль, що підтверджує і конкретний приклад: за півтора року після зміни влади в країні Рінат Ахметов розгубив практично весь свій колишній вплив в енергетиці.
Дмитро Рясний, для ЕП
Найгучніша подія в економічній політиці - провал податкової реформи. Всупереч задекларованим обіцянкам і широкому публічному обговоренню, Мінфіну не вдалося підготувати проект Податкового кодексу, який влаштував би бізнес, парламент і власне, уряд.
У підсумку реформа звелася до перетасування податкових ставок і зачистки пільг, у тому числі соціальних і податкових для аграріїв.
Те ж саме можна сказати про ухвалення бюджету на 2016 рік, який у черговий раз став предметом торгів і кулуарних домовленостей. Як і минулого року, депутати його ухвалювали вночі.
Цього разу о 4.05 ранку. У порівнянні з минулим роком - прогрес у чотири доби. Тоді бюджет на майбутній рік депутати прийняли 29 грудня о 4.22 ранку. Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк обіцяв, що більше подібне не повториться. Як бачимо ситуація не змінюється.
Обіцянки чиновників знову не були виконані у питанні мораторію на перевірки бізнесу. Він набув чинності з січня 2015 року, а термін його дії закінчився 1 липня. Чиновники заявляли, що Кабмін схвалив продовження мораторію на перевірки бізнесу до кінця 2016 року, проте Рада так і не прийняла відповідний закон в цілому.
Ще один приклад - різниця між тим, що хотіли, і що отримали від "податкового компромісу". Очікувалося, що його застосування поповнить скарбницю на суму до 3 млрд грн.
Однак бізнес не продемонстрував довіри до фіскалам, побоюючись притягнення до кримінальної відповідальності або донарахування великих сум до сплати.
У підсумку, згідно з офіційними даними, за підсумками "компромісної" компанії бюджет поповнився на 794 млн грн.
Ще одне гучна, але більш результативна подія - реструктуризація зовнішніх боргів на суму близько 15 млрд доларів. З Росією про реструктуризацію "кредиту Януковича" на суму 3 млрд доларів домовитися не вдалося - очікуються судові розгляди.
Статус "виконано" в економічній політиці можна поставити навпроти пунктів, пов'язаних зі змінами до Бюджетного та Податкового кодексів. Правда, вони були ухвалені в грудні минулого року.
Так, в рамках податкової реформи-2014 вдалося скоротити кількість податків з 22 до 11, трансформувати спрощену систему оподаткування за рахунок скорочення кількості груп спрощенців до чотирьох і зниження ставок єдиного податку.
В цілому ж, дії уряду протягом року складно назвати реформаторськими.
Галина Калачова, ЕП
У підсумку реформа звелася до перетасування податкових ставок і зачистки пільг, у тому числі соціальних і податкових для аграріїв.
Те ж саме можна сказати про ухвалення бюджету на 2016 рік, який у черговий раз став предметом торгів і кулуарних домовленостей. Як і минулого року, депутати його ухвалювали вночі.
Цього разу о 4.05 ранку. У порівнянні з минулим роком - прогрес у чотири доби. Тоді бюджет на майбутній рік депутати прийняли 29 грудня о 4.22 ранку. Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк обіцяв, що більше подібне не повториться. Як бачимо ситуація не змінюється.
Обіцянки чиновників знову не були виконані у питанні мораторію на перевірки бізнесу. Він набув чинності з січня 2015 року, а термін його дії закінчився 1 липня. Чиновники заявляли, що Кабмін схвалив продовження мораторію на перевірки бізнесу до кінця 2016 року, проте Рада так і не прийняла відповідний закон в цілому.
Ще один приклад - різниця між тим, що хотіли, і що отримали від "податкового компромісу". Очікувалося, що його застосування поповнить скарбницю на суму до 3 млрд грн.
Однак бізнес не продемонстрував довіри до фіскалам, побоюючись притягнення до кримінальної відповідальності або донарахування великих сум до сплати.
У підсумку, згідно з офіційними даними, за підсумками "компромісної" компанії бюджет поповнився на 794 млн грн.
Ще одне гучна, але більш результативна подія - реструктуризація зовнішніх боргів на суму близько 15 млрд доларів. З Росією про реструктуризацію "кредиту Януковича" на суму 3 млрд доларів домовитися не вдалося - очікуються судові розгляди.
Статус "виконано" в економічній політиці можна поставити навпроти пунктів, пов'язаних зі змінами до Бюджетного та Податкового кодексів. Правда, вони були ухвалені в грудні минулого року.
Так, в рамках податкової реформи-2014 вдалося скоротити кількість податків з 22 до 11, трансформувати спрощену систему оподаткування за рахунок скорочення кількості груп спрощенців до чотирьох і зниження ставок єдиного податку.
В цілому ж, дії уряду протягом року складно назвати реформаторськими.
Галина Калачова, ЕП
Відомство Айвараса Абромавичуса встигло зробити чимало.
По-перше, це реформа система держзакупівель. Вона зазнала кардинальних змін, які дозволять заощадити для державної казни мільярди гривень.
Передноворічний успіх - ухвалення в ніч на 25 грудня одного з останніх законів про державні закупівлі. Цей закон встановлює проведення всіх державних закупівель через систему електронних закупівель Prozorro з 1 квітня 2016 року для міністерств і великих держкомпаній, і з 1 серпня 2016 року - для всіх держкомпаній і держорганів.
По-друге - дерегуляція і скасування низки дозволів для бізнесу.
По-третє, успішні переговори про зону вільної торгівлі з ЄС, Канадою, іншими країнами.
Поряд з цим можна було спостерігати незначне просування в рейтингу Doing Business. Проте варто враховувати, що оцінювалися лише півроку роботи команди Абромавічуса.
Одна з найбільших проблем – провал приватизації. Втім, навряд чи тут можна звинувачувати лише Мінекономрозвитку - це, скоріше, колективна відповідальність Кабміну, Ради і Адміністрації президента.
Реформи у сфері приватизації весь рік блокував парламент. Основна причина – немає політичної згоди у питанні, що робити з держактивами. Урядовий законопроект N2319а про скасування обов'язкового попереднього продажу 5-10% акцій підприємства і недопуску до приватизації осіб, пов'язаних з країною агресором, безуспішно включався до порядку денного парламенту 11 разів.
Кадрова політика в держсекторі особливим успіхом теж не увінчалася - конкурси на керівників держкомпаній за типом "Укрспирту", "Укрпошти" та "Укразалізниці" супроводжувалися скандалами, судовими розглядами, зривом конкурсів.
Втім, і тут основні проблеми виникають на рівні профільних міністерств. Остання інстанція, Номінаційний комітет, який працює при Мінекономрозвитку, відпрацював майже на відмінно.
Співпраця з МФО також під питанням. Вибірка коштів за проектами, що фінансуються за кошти міжнародних кредиторів, дуже низька. У тому числі через коливання курсу гривні. Зрештою, це також вина уряду в цілому.
Нагадаємо, співпраця з МВФ протягом року продовжувалося, але в кінці року виявилося під загрозою зриву.
У 2015 року Україна отримала два транші від Фонду на загальну суму 6,7 млрд доларів. Третій транш очікувався в жовтні, проте через невизначеність з проектом бюджету на 2016 рік і податковою реформою його виділення затримується на невизначений термін. За інформацією ЕП, кошти можуть надійти не раніше кінця січня.
Дмитро Дєнков, Галина Калачова, ЕП
По-перше, це реформа система держзакупівель. Вона зазнала кардинальних змін, які дозволять заощадити для державної казни мільярди гривень.
Передноворічний успіх - ухвалення в ніч на 25 грудня одного з останніх законів про державні закупівлі. Цей закон встановлює проведення всіх державних закупівель через систему електронних закупівель Prozorro з 1 квітня 2016 року для міністерств і великих держкомпаній, і з 1 серпня 2016 року - для всіх держкомпаній і держорганів.
По-друге - дерегуляція і скасування низки дозволів для бізнесу.
По-третє, успішні переговори про зону вільної торгівлі з ЄС, Канадою, іншими країнами.
Поряд з цим можна було спостерігати незначне просування в рейтингу Doing Business. Проте варто враховувати, що оцінювалися лише півроку роботи команди Абромавічуса.
Одна з найбільших проблем – провал приватизації. Втім, навряд чи тут можна звинувачувати лише Мінекономрозвитку - це, скоріше, колективна відповідальність Кабміну, Ради і Адміністрації президента.
Реформи у сфері приватизації весь рік блокував парламент. Основна причина – немає політичної згоди у питанні, що робити з держактивами. Урядовий законопроект N2319а про скасування обов'язкового попереднього продажу 5-10% акцій підприємства і недопуску до приватизації осіб, пов'язаних з країною агресором, безуспішно включався до порядку денного парламенту 11 разів.
Кадрова політика в держсекторі особливим успіхом теж не увінчалася - конкурси на керівників держкомпаній за типом "Укрспирту", "Укрпошти" та "Укразалізниці" супроводжувалися скандалами, судовими розглядами, зривом конкурсів.
Втім, і тут основні проблеми виникають на рівні профільних міністерств. Остання інстанція, Номінаційний комітет, який працює при Мінекономрозвитку, відпрацював майже на відмінно.
Співпраця з МФО також під питанням. Вибірка коштів за проектами, що фінансуються за кошти міжнародних кредиторів, дуже низька. У тому числі через коливання курсу гривні. Зрештою, це також вина уряду в цілому.
Нагадаємо, співпраця з МВФ протягом року продовжувалося, але в кінці року виявилося під загрозою зриву.
У 2015 року Україна отримала два транші від Фонду на загальну суму 6,7 млрд доларів. Третій транш очікувався в жовтні, проте через невизначеність з проектом бюджету на 2016 рік і податковою реформою його виділення затримується на невизначений термін. За інформацією ЕП, кошти можуть надійти не раніше кінця січня.
Дмитро Дєнков, Галина Калачова, ЕП
Якщо послухати керівний апарат аграрного міністерства, то вони завжди твердять одне і те ж саме: про локомотив національної економіки, про рекорди врожайності, адаптацію виробників до європейських стандартів та успіхи в дерегуляції.
Часто останнім часом голова Мінагрополітики згадує і про незалежність продовольчого російського ринку.
Якби там не було, але такі досягнення насправді є. Аграрний сектор очолив список експорторієнтованих галузей і кожного року фіксує нові рекорди врожайності. Близько 250 вітчизняних підприємств успішно пройшли сертифікацію й мають право поставляти продукцію на ринки ЄС.
Щодо Росії, то тут виробникам вдалося диверсифікувати експортні ринки за рахунок країн Європи, Азії, СНД, Близького Сходу. Експорт з України до Росії скоротився з 12% всієї української продукції до 2%.
Також 8 грудня парламент прийняв пакет з 22 норм, що скасовують ряд документів для роботи в аграрному секторі.
Напевно, правильно буде сказати, що здебільшого це заслуга самого бізнесу, або аграрних лобістів, які писали ті ж самі дерегуляційні норми. Але все одно відбувається це за підтримки і сприяння профільного міністерства на усіх можливих фронтах. Ніхто, принаймні, палки в колеса не вставляє.
Недарма Олексія Павленка вважають людино із групи недоторканих міністрів, які у разі переформатування Кабміну залишаться на стільчику.
Утім, такою ідеальною картина є лише на перший погляд. Найбільш слабке місце аграрного міністерства та її очільника – це управління державними підприємствами, які знаходяться в підпорядкуванні Мінагрополітики.
Більше 400 підприємств з туманним майбутнім, які ледве дихають, але мають безліч можливостей для наповнення кишень своїх керманичів. Тепер більшість з них не можуть і кроку ступити без відома аграрного міністра. В Мінагрополітики є спеціальний відділ, який займається моніторингом усіх операцій держпідприємств в режимі он-лайн.
Це добре чи погано? У 2015 році було декілька скандалів, пов'язаних з трійкою найбільших аграрних держпідприємств – ДПЗКУ, ПАТ "Аграрний фонд" і "Укрспирт". Щодо останнього, то тут найбільший резонанс викликав конкурс обрання керівника ДП, який триває уже більше року.
В міністерстві полюбляють розповідати про прозорість процесу відбору та незалежну комісію, яка долучається до цього процесу. Проте, затягування конкурсів і нинішній стан справ на тому ж самому "Укрспирті", коли рівень контрафактного спирту на ринку уже досягає 40%, свідчить про інше.
До того ж, недавно стало відомо, що були проведені обшуки у голови ПАТ "Аграрний фонд" Андрія Радченка.
У той же час, за інформацією ЕП, депутати "Самопомочі", за квотою якої був призначений Павленко, проводять власні розслідування діяльності міністра.
Дмитро Дєнков, ЕП
Часто останнім часом голова Мінагрополітики згадує і про незалежність продовольчого російського ринку.
Якби там не було, але такі досягнення насправді є. Аграрний сектор очолив список експорторієнтованих галузей і кожного року фіксує нові рекорди врожайності. Близько 250 вітчизняних підприємств успішно пройшли сертифікацію й мають право поставляти продукцію на ринки ЄС.
Щодо Росії, то тут виробникам вдалося диверсифікувати експортні ринки за рахунок країн Європи, Азії, СНД, Близького Сходу. Експорт з України до Росії скоротився з 12% всієї української продукції до 2%.
Також 8 грудня парламент прийняв пакет з 22 норм, що скасовують ряд документів для роботи в аграрному секторі.
Напевно, правильно буде сказати, що здебільшого це заслуга самого бізнесу, або аграрних лобістів, які писали ті ж самі дерегуляційні норми. Але все одно відбувається це за підтримки і сприяння профільного міністерства на усіх можливих фронтах. Ніхто, принаймні, палки в колеса не вставляє.
Недарма Олексія Павленка вважають людино із групи недоторканих міністрів, які у разі переформатування Кабміну залишаться на стільчику.
Утім, такою ідеальною картина є лише на перший погляд. Найбільш слабке місце аграрного міністерства та її очільника – це управління державними підприємствами, які знаходяться в підпорядкуванні Мінагрополітики.
Більше 400 підприємств з туманним майбутнім, які ледве дихають, але мають безліч можливостей для наповнення кишень своїх керманичів. Тепер більшість з них не можуть і кроку ступити без відома аграрного міністра. В Мінагрополітики є спеціальний відділ, який займається моніторингом усіх операцій держпідприємств в режимі он-лайн.
Це добре чи погано? У 2015 році було декілька скандалів, пов'язаних з трійкою найбільших аграрних держпідприємств – ДПЗКУ, ПАТ "Аграрний фонд" і "Укрспирт". Щодо останнього, то тут найбільший резонанс викликав конкурс обрання керівника ДП, який триває уже більше року.
В міністерстві полюбляють розповідати про прозорість процесу відбору та незалежну комісію, яка долучається до цього процесу. Проте, затягування конкурсів і нинішній стан справ на тому ж самому "Укрспирті", коли рівень контрафактного спирту на ринку уже досягає 40%, свідчить про інше.
До того ж, недавно стало відомо, що були проведені обшуки у голови ПАТ "Аграрний фонд" Андрія Радченка.
У той же час, за інформацією ЕП, депутати "Самопомочі", за квотою якої був призначений Павленко, проводять власні розслідування діяльності міністра.
Дмитро Дєнков, ЕП
Реформи на фінансовому ринку, за які відповідає голова Нацбанку Валерія Гонтарєва, в 2015 році також буксували. Нацрада реформ оцінила прогрес у виконанні завдань у секторі за підсумками дев'яти місяців на 69%.
На думку Нацради, досягнута макроекономічна стабільність, триває очищення фінансового сектора, ростуть золотовалютні резерви НБУ, завершився перший етап рекапіталізації банківської системи, проведена реорганізація НБУ, розроблено і прийнято низку профільних законопроектів.
Найбільш суттєві й успішні зміни відбулися в банківському секторі. НБУ продовжив виводити з ринку і невеликі установи - Унікомбанк, Укрінбанк, "Софійський", і великі, наприклад, "Фінанси та кредит". У стадії ліквідації - понад 60 банків, в чотирьох працює тимчасова адміністрація.
Щоб виконувати всі вимоги регулятора, що залишилися на ринку, гравці повинні були нарощувати капітал. Сумарно акціонери "влили" в капітал банків майже 90 млрд грн. Лише частина суми була внесена живими грошима - акціонери воліли конвертувати субборг в капітал.
Також НБУ більш ретельно почав перевіряти операції з пов'язаними особами. Зокрема, під особливий контроль потрапили кредити. Крім того, регулятор зобов'язав банки розкрити структуру власності до кінцевого бенефіціара.
Істотні зміни відбулися і в самому Нацбанку. Повністю змінилася структура регулятора, були прийняті закони, які підсилюють його інституційну спроможність і фінансову незалежність.
Внесені до Цивільного кодексу зміни ввели поняття строкових депозитів: тепер клієнт має право зняти кошти тільки по закінченню терміну дії договору. Раніше всі депозити, по суті, були до запитання: клієнт міг в будь-який момент розірвати договір з мінімальними втратами.
Найбільш істотна недоробка НБУ - затягування стрес-тестування великих банків. Результати повинні були з'явитися у вересні, а до 31 грудня акціонери були зобов'язані погодити з регулятором план докапіталізації.
Однак результати тестування досі не затверджені, тому термін затвердження планів докапіталізації продовжили до 1 лютого 2016 року.
Крім того, досі не прийнята стратегія розвитку держбанків, яку НБУ розробляє спільно з Мінфіном і МВФ. Її розгляд в Кабміні планувалося на жовтень, але узгодженого тексту стратегії все ще немає.
Нещодавно ЕП опублікувала один з проектів стратегії. Найбільший резонанс викликало питання про позбавлення банків держгарантій за вкладами.
Наразі у вкладників "Ощадбанку" безлімітні гарантії на повернення вкладів на відміну від клієнтів комерційних банків, яким Фонд гарантування вкладів повертає лише до 200 тисяч гривень.
Вікторія Руденко, журналіст FinClub
На думку Нацради, досягнута макроекономічна стабільність, триває очищення фінансового сектора, ростуть золотовалютні резерви НБУ, завершився перший етап рекапіталізації банківської системи, проведена реорганізація НБУ, розроблено і прийнято низку профільних законопроектів.
Найбільш суттєві й успішні зміни відбулися в банківському секторі. НБУ продовжив виводити з ринку і невеликі установи - Унікомбанк, Укрінбанк, "Софійський", і великі, наприклад, "Фінанси та кредит". У стадії ліквідації - понад 60 банків, в чотирьох працює тимчасова адміністрація.
Щоб виконувати всі вимоги регулятора, що залишилися на ринку, гравці повинні були нарощувати капітал. Сумарно акціонери "влили" в капітал банків майже 90 млрд грн. Лише частина суми була внесена живими грошима - акціонери воліли конвертувати субборг в капітал.
Також НБУ більш ретельно почав перевіряти операції з пов'язаними особами. Зокрема, під особливий контроль потрапили кредити. Крім того, регулятор зобов'язав банки розкрити структуру власності до кінцевого бенефіціара.
Істотні зміни відбулися і в самому Нацбанку. Повністю змінилася структура регулятора, були прийняті закони, які підсилюють його інституційну спроможність і фінансову незалежність.
Внесені до Цивільного кодексу зміни ввели поняття строкових депозитів: тепер клієнт має право зняти кошти тільки по закінченню терміну дії договору. Раніше всі депозити, по суті, були до запитання: клієнт міг в будь-який момент розірвати договір з мінімальними втратами.
Найбільш істотна недоробка НБУ - затягування стрес-тестування великих банків. Результати повинні були з'явитися у вересні, а до 31 грудня акціонери були зобов'язані погодити з регулятором план докапіталізації.
Однак результати тестування досі не затверджені, тому термін затвердження планів докапіталізації продовжили до 1 лютого 2016 року.
Крім того, досі не прийнята стратегія розвитку держбанків, яку НБУ розробляє спільно з Мінфіном і МВФ. Її розгляд в Кабміні планувалося на жовтень, але узгодженого тексту стратегії все ще немає.
Нещодавно ЕП опублікувала один з проектів стратегії. Найбільший резонанс викликало питання про позбавлення банків держгарантій за вкладами.
Наразі у вкладників "Ощадбанку" безлімітні гарантії на повернення вкладів на відміну від клієнтів комерційних банків, яким Фонд гарантування вкладів повертає лише до 200 тисяч гривень.
Вікторія Руденко, журналіст FinClub