Чому не треба вивчати Коаліційні угоди

Проекти коаліційних угод з'явилися напрочуд швидко. Ще не проголошені остаточні результати виборів до парламенту, а Блок Петра Порошенка та "Народний Фронт" вже виклали до мережі ультиматуми.

Як пояснив нам один з експертів, обізнаних у ситуації, таким чином представники президента вирішили трохи натиснути на Арсенія Яценюка. Адже той зайняв дуже жорстку позицію, і від самого початку вирішив монетизувати великий відсоток, отриманий на виборах. Несподівано великий.

Але вигладає так, нібито обидві політичні сили готувалися до такої циркової вистави. Хтось дуже добре потусував результати виборів, аби політична сила Арсенія Яценюка раптом отримала вдвічі більше голосів, ніж очікувалося від самого початку. Начебто комусь впливовому дуже хотілося, щоб склався такий собі природний баланс сил у парламенті. Щоб Порошенко отримав менше, а хтось інший – більше.

Параноя? Та як подивитися. Дивним чином, функціонери Блоку Петра Порошенка вдають, нібито до Верховної Ради не потрапив ніхто, окрім них самих та "Народного фронту". Якось забуті Ляшко, колишні регіонали та "Самопоміч", хоча це такі ж можливі учасники більшості. Хіба що ми забули, що більшість з них - це проекти-клони...

Знову ж таки, відчувається тендітна невидима рука, яка малює в очах суспільства такий собі сценарій, в якому задіяні нічого не варті фрази "проєвропейські сили", "воля народу", "одна команда" та все інше, чим будь який український парламент нехтує в першу чергу, коли мова йдеться про розподіл грошей та посад.

Чомусь проштовхується ідея, що коаліція має бути саме між Блоком Порошенка та Блоком Яценюка (назвемо НФ так). Чому саме так? Кому це потрібно? Чи насправді буде коаліція саме між ними?

Політикум вже погоджується з думкою, що Яценюк і надалі буде прем'єром. Що з ним варто вести переговори. Що варто піти на зустріч його умовам. Знову ж таки, чому?

А найголовніше, які процеси зараз відбуваються насправді? Про що насправді зараз розмовляють перші особи тих політичних сил, що потрапили до парламенту? Що хочуть забрати під себе Петро Порошенко, Микола Мартиненко, Ігор Коломойський, Сергій Льовочкін? Якими посадами вони не хочуть поступатися один одному?

Ще напевно обговорюється питання, чи надавати Порошенку посилені повноваження – на кшталт тих, що мав Янукович. Чи і надалі прем'єр матиме автономію в діях. Це – реальні речі, без жодного присмаку романтизму чи ідіотизму. Саме заради них "Самопоміч" зараз блокується з Яценюком, а усі лідери вперше якось по-іншому дивляться на Олега Ляшко.

Юлія Тимошенко до Ради пройшла, але на посади та жодні важелі впливу вже не претендує. Фото tsn.ua

Але ці речі лишаються поза увагою суспільства. Йому винесли та поклали перед очима кілька паперців, які були заздалегідь підготовлені політиками. З боку Блоку Петра Порошенка – заступником голови Адміністрації президента Дмитром Шимківим, на якого зараз працює команда екс-міністра економіки Павла Шеремети. З боку "Народного фронту" – не знаємо ким. Мабуть, купа законопроектів - це єдине, що змогли зробити дуже швидко. Мабуть, силами Міністерства юстиції, яке очолює Павло Петренко. Напевно, у Яценюка дійсно не чекали такого високого відсотку.

Проекти коаліційних угод можна не читати. Вони не мають жодного значення. За ними ніхто не збирається жити, а тим більше працювати. Якщо станеться інакше, буде дуже дивно.

Це піар-документи. Їхня цінність – в тому, що вони певний час будуть відволікати увагу суспільства від "розпилу" посад та грошей.

Але заради любові до мистецтва, ми вирішили трохи проаналізувати ці документи. Щоб згодом, коли ані уряд, ані президент не виконають обіцяного, можна було пригадати – ось як це починалося.

***

Коаліційна угода "Народного фронту" не піддається аналізу. Професійний уряд, шлях до Європи, виконання програми Кабміну, співробітництво з МВФ, бюджетна та податкова реформа, боротьба з корупцією – під усім цим охоче підписався б екс-президент Віктор Янукович. З цими гаслами пішли б на вибори Блок Петра Порошенка та "Батьківщина" Юлії Тимошенко.

Ці гасла є так само зрозумілими, як і заклики чистити зуби ввечері.

До цього маніфесту прикладені кілька аркушів паперу з переліком невідкладних законопроектів. Це відходи нормотворчої діяльності уряду Яценюка. Було б цікаво, якщо б йому таки довелося виконувати взяті на себе зобов'язання.

Натисніть, щоб переглянути

Проект "Народного фронту" майже не містить конкретики, тому його важко критикувати або підтримувати. У переліку назви 36 законів без жодного пояснення їх змісту. Все одно що погоджуватись на "кота в мішку".

Проект угоди від Блоку Петра Порошенка є цікавішим. Не тому, що він кращий – це дуже риторичне питання. А тому, що там є певна конкретика.

Ось які речі здалися нам дуже цікавими та доцільними, з економічної точки зору.

1. Зменшення видатків бюджету на 25% та введення мораторію на прийняття видатків бюджету, що не збалансовані доходами, зокрема за рахунок зменшення нехарактерних для державного бюджету видатків, зменшення кількості органів влади та зменшення чисельності державних службовців.

Теперішній уряд навіть в умовах кризи спромігся знизити видатки бюджету лише на 6%. Нарешті відкрито ставиться амбітна ціль та вперше говориться про зменшення видатків бюджету, а не про збільшення.

Натисніть, щоб переглянути

2. Створення системи щодо управління ризиками державного боргу з метою запобігання піковим навантаженням на державний бюджет, розвитку вторинного ринку державних облігацій за рахунок проведення активних операцій з державним боргом з вільними коштами на єдиному казначейському рахунку.

Якщо вдасться, то нарешті припиниться бездумно дороге запозичення коштів та зменшиться частка боргу уряду в іноземній валюті. У разі передачі вільних коштів казначейського рахунку в банківську систему, відчутно знизяться відсоткові ставки по кредитам. Однозначний плюс.

3. Зупинення передачі морських портів в довгострокову концесію. Здійснити їх приватизації після стабілізації ситуації на сході.

Приватизація портів – правильно поставлене питання. Зараз 100% з них знаходиться у державній власності та потребують інвестицій. Питання дуже важливе, адже більшість експорту/імпорту здійснюється через порти.

Зараз порти все одно намагаються приватизувати – через механізми концесії чи аренди, або просто шляхом призначення своєї особи на керівну посаду. Тож має сенс продати це господарство, і отримати гідні гроші у бюджет.

Проте, з приватизацією потрібно бути дуже обережним, оскільки власник порту має неабиякі можливості впливати на власників портових терміналів із завантаження вантажів. Потрібно врівноважити права всіх суб'єктів в портовій території.

4. В галузі АПК цікавими є наступні пункти:

- Відмова від державного регулювання цін на сільськогосподарську продукцію.

- Приватизація державних підприємств, підпорядкованих Мінагрополітики.

- Зменшення витрат, пов’язаних із реалізацією сільськогосподарської продукції, зокрема, скасування надмірних дозвільних документів (сертифікати якості, карантинні та ветеринарні сертифікати).

Усі ці пункти – мрія профільних аграрних асоціацій. Якщо їх впровадити, то на аграрну галузь чекає розвиток та світле майбутнє.

5. Скасування ліцензування ВНЗ. Реорганізація Національної та галузевих академій наук, перехід на фінансування наукових розробок за важливими для держави напрямами виключно на конкурсній системі замовлення.

Фактично означає майже повну ліквідацію всіх державних академій наук, які займаються прикладними розробками. Бюджету це може зекономити 3 млрд грн щороку. Крок давно назрілий, адже, для прикладу Національна академія аграрних наук не має шансів змагатись із такими компаніями, як "Монсанто", по виробництву нових сортів рослин. Натомість вона отримує 700 млн грн субсидії з держбюджету. Скасування ліцензування ВНЗ нарешті знизить вартість вищої освіти.

Сергій Льовочкін та Ігор Коломойський залишились поза кадром, хоча напевно впливають на домовленості. Фото antikor.com.ua

А ось і відверті дивацтва у проекті Блоку Петра Порошенко.

1. Створення Національного антикорупційного бюро України (НАБ), Створення Національного агентства з питань запобігання корупції.

Так, саме два органи пропонується створити для боротьби з корупцією. Чим мають відрізнятись два відомства з майже однаковою назвою не пояснюється. Практика показує, що розмноження органів – одна з першопричин виникнення корупції.

2. Прийняття комплексних змін до законодавства щодо запровадження державного фінансування політичних партій.

В Україні діє понад 200 партій. Як тільки почнеться державне фінансування, то їх стане в рази більше. Чому кошти платників податків повинні витрачатись на фінансування КПУ чи Правого сектору – незрозуміло.

3. Розширення бази податку на нерухомість на всю житлову та комерційну нерухомість та вдосконалення механізм адміністрування (право на надання пільг та ставок податку закріпити за органами місцевого самоврядування), передача з 2016 року повноважень з реєстрації речових прав на місцевий рівень.

Незрозуміла пропозиція про передачу реєстрації прав власності на місцевий рівень. Чим ширше коло реєструючих органів – тим краще. Тут варто добавляти не тільки місцеві органи, але й нотаріусів. Але все одно мають бути єдині реєстри, які наразі веде Державна реєстраційна служба.

4. Посилення відповідальність профільних міністерств за розвиток галузей - запровадити галузеві субвенції, формульні розрахунки субвенцій у відповідності до запроваджених галузевих стандартів надання послуг (гарантовані державою послуги) та фінансових нормативів їх забезпечення на одного отримувача послуги.

Назад до комунізму. Єдине галузеве міністерство в уряді, що залишилось – це МінАПК. Це раніше за союзу були галузеві міністерства. В ринковій економіці підхід інший – уряд займається лише питаннями державних послуг, соціального страхування, забезпечення безпеки, правосуддя, тощо. Галузі ж розвиваються в ринковій економіці самі, без мудрих дороговказів уряду, адже власники підприємств самі зацікавлені розширити свій бізнес. Чому повинні передбачатись субсидії за кошти платників податків на розвиток окремих галузей – взагалі незрозуміло.

5. Забезпечення дотримання "структурних маяків", передбачених у програмі МВФ щодо дефіциту сектора загальнодержавного управління (за методологією МВФ).

МВФ, нажаль, не завжди надає найкращі поради, часто вони міняються із керівниками місії. Жодна країна ніколи їх 100% не дотримується, тут більш важливий діалог, а не сліпа віра в економістів, які раз в один-два роки міняють країну, яку аналізують.

6. Скорочення переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (не більше 500 об’єктів, з урахуванням об’єктів, розташованих на території АР Крим).

Це означає біля 270 все ще в переліку, по-суті це калька із законопроекту розробленого урядом Яценюка. Можна ставити і більш амбітну ціль.

7. Зниження єдиного соціального внеску до 23%

Разом із запропонованим скороченням видатків бюджету на 25% це навряд чи вийде. ЄСВ в основному йде в пенсійний фонд, який субсидіюється з бюджету. Як скоротити його на третину, зберегти пенсії і урізати витрати бюджету?

КОМЕНТАРІ ЕКСПЕРТІВ

Павло Шеремета, екс-міністр економіки

- Дивився проект Коаліційної угоди від Блоку Петра Порошенка. Це солідний документ.

Наскільки реальною є ця програма? Для нинішнього уряду вона є нереальною.

Хоча для урядів, які очолювали б Бальцерович чи Бендукідзе, можливі були б навіть більш радикальні сценарії розвитку."

Алекс Ліссітса, президент асоціації "Український клуб аграрного бізнесу"

- Я не изучал и не собираюсь изучать коалиционное соглашение, поскольку не вижу смысла тратить время на абсолютно никому не нужный документ. Даже в продвинутых демократиях такие соглашения никогда не выполняются. А в условиях, в которых находится сейчас Украина, вероятность его выполнения равна нулю.

Все это похоже на очередной пиар-ход, и не более. Как таковых партийных программ у победителей  нет, ровно как и партии (вернее большинство из них) существуют де-факто несколько месяцев. Просто есть группы по интересам. Соответсвенно, вопросы этих групп нужно будет все равно рано или позно учитывать. Вопрос только, корда.

Чтобы понять, как будет выглядеть программа той или иной партии или блока, нужно просто посмотреть фамилии депутатов, которые прошли по спискам и по мажоритарке. Все станет ясно.

Павло Розенко, екс-замголови парламентського Комітету з питань соціальної политики та праці 

- Є велика ймовірність створення конституційної більшості. Понад 300 голосів.

В неї точно не ввійде Опозиційний блок.

Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" 

- Скорее всего, в коалицию войдут следующие силы:

- Блок Петра Порошенко - "Народный фронт" - "Самопомощь"

- Блок Олега Ляшко - "Батькивщина"

и 20-30 мажоритарщиков-самовыдвиженцев (за исключением тех, кто голосовал за законы 16 января).

Анатолій Амелін, член НКЦБФР

- Я понимаю одно, что для реализации реформ нужно единство взглядов Президента, Кабмина и Рады.

Ключевая роль в проведении реформ - это законы (здесь именно такие молодые силы, как "Самопоміч", будут играть первую скрипку) и Кабмин, у которого все рычаги влияния в руках.

Мне не хотелось бы видеть прежние лица в составе Кабмина. Они не только не провели ожидавшиеся от них реформы, но скорее даже усугубили ситуацию в стране и поддержали старые коррупционные схемы.

Нужны новые люди.

Я считаю, для эффективных реформ, ключевыми участниками коалиции должны быть Президентский блок (центр объединения) и "Самопоміч" (драйвер реформ).

Олег Устенко, виконавчий директор Фонду Блейзера

- Президент Петр Порошенко выступал в Сенате США, премьер-министр Арсений Яценюк вел переговоры с американскими и мировыми инвесторами. Мнение международного бизнеса сводится к тому, что играть нужно с этими двумя игроками.

Поэтому если каким-то образом у них с коалицией не сложится, это будет серьезным ударом по перспективам развития украинского бизнеса и возможностям работы в Украине иностранных компаний. Очень многие украинские олигархи действуют под прикрытием иностранных инвесторов.

Следующая политическая сила, которая может войти в коалицию, - это "Самопоміч". В принципе, этих трех сил будет достаточно для проведения качественных преобразований в стране.

Вопрос в том, насколько они сумеют реализовать озвученные реформаторские планы. Пока к их программам, в частности к их экономической части, есть целый ряд вопросов.

Анатолій Пінчук, керівник ВОО "Українська стратегія"

Проекти Угод від НФ та БПП демонструють протилежний підхід.

Угода НФ начебто ні про що, але з переліком законопроектів. Угода від БПП – навпаки, з переліком планів, іноді занадто деталізованих. Але конкретики щодо механізмів втілення бракує і там, і там.

По-перше, процедури функціонування більшості носять маніпулятивний характер і зменшують роль фракцій як головних суб'єктів коаліції. По-друге, не визначені чіткі критерії підбору кандидатів до Уряду. Якби в проекті НФ була виписана сутність пропонованих законопроектів, такий підхід був більш правильним. Але...

В проекті БПП поєднані й стратегічні цілі й конкретні дії, причому абсолютно не систематизовано. Тобто, уявити собі картинку майбутньої України, у разі потенційної реалізації написаного, вкрай складно. А тим більше, складно визначити, яка економічна стратегія там закладена.

Окремі речі речи абсолютно не аргументовані - як, наприклад, 23% ЄСВ. Як кажуть, "взято зі стелі". Ну й відсутність ініціатив, спрямованих на протидію агресії РФ, також дивує.

Документ фактично дійсно для обговорення, причому  попереднього.

Анатолій Баронін, директор аналітичної групи Da Vinci AG

- Анализируя содержание коалиционного договора, я бы сказал, что это идеальный пакет реформ. Он задает их ориентиры и направления. Безусловно, он не является детальным их раскрытием, но основные их направления понятны.

Я бы не стал критиковать этот документ. Его реализация приведет к радикальным изменениям в стране. Здесь я вижу три ключевые проблемы.

Во-первых, полное выполнение всех изложенных в документе реформ потребует более пяти лет. Это требует кредита доверия со стороны населения, и я боюсь, что стремление людей получить все и сразу может не предоставить такой кредит.

Во-вторых, реализация некоторых реформ, особенно в части инфраструктуры, обороны и здравоохранения потребует значительных капиталовложений. Ставить под сомнение реальность их выполнения неправильно, но темпы реализации из-за стоимости программ могут быть снижены.

В-третьих, и это ключевое, препятствием для выполнения соглашения станет кадровый вопрос. Реализация многих реформ требует большого количества эффективных, профессиональных и некоррумпированных госменеджеров.

Именно здесь и могут начаться проблемы. Например, наиболее проблемным станет кадровый вопрос в судебной реформе и реформе госуправления. Причем именно эти реформы будут определять эффективность реализации всех остальных реформ. Поэтому я опасаюсь, что кадры либо решат, либо погубят все.