"Чорноморнафтогаз" відходить "Газпрому"

Більше тижня тому самопроголошена влада Криму вустами місцевого "прем'єра" Сергія Аксьонова заявила про намір відібрати "Чорноморнафтогаз".

Після цього Верховна рада АРК прийняла постанову "Про незалежність Криму".

Акт містить норми про суверенітет півострова та "націоналізацію" власності України, що знаходиться на території республіки, на користь Криму.

Це не порожні слова - "Газпром" підтвердив інтерес до компанії.

Уже захоплений головний офіс цієї державної компанії у Сімферополі.

Туди прибули представники російського "Газпрому" із завданням перебрати на себе функції управління однією з найбільших газовидобувних компаній України.

Захоплення "Чорноморнафтогазу" стало одним з пріоритетів Володимира Путіна та його команди. "Газпрому" потрібні нові потужності, а в Криму вони лежать прямо під ногами і не потребують великих додаткових зусиль. Відтак, захоплення державного підприємства - цілком прийнятне рішення для Кремля.

Сепаратисти відпрацьовують

Один з лідерів "влади Криму" перший віце-прем'єр Рустам Теміргалієв оголосив про націоналізацію цілої низки об'єктів. Спочатку - згаданий "Чорноморнафтогаз", потім - залізниця та відомчі санаторії України на території півострова.

Крім новоспеченого громадянина Росії Аксьонова та Теміргалієва, про намір передавання Причорноморського шельфу російським компаніям заявляв і спікер парламенту Криму Володимир Константинов.

Така позиція цілком відповідає складній фінансовій ситуації горе-бізнесмена, бо саме Константинов погруз у боргах, в тому числі - російським банкам.

Дрейфом Криму до Росії спікер позбувається, як мінімум, кредиту на 1 млрд грн, отриманого в Укрексімбанку. Про інші блага, обіцяні йому Кремлем, поки невідомо.

На півострові існують й інші стратегічні підприємства, наприклад "Кримський титан" та Кримський содовий завод з менеджментом олігарха Дмитра Фірташа.

Проте навряд чи російське керівництво буде їх утискати: як відомо, саме олігарх своїми "газовими" грошима вивів у люди сепаратистів Аксьонова і Теміргалієва.

Затриманням Фірташа у Відні американці показали російському керівництву, що передусім візьмуться за "придворних" олігархів Кремля.

Відповідно до офіційної інформації, "газовий король" України був заарештований на вимогу Федерального бюро розслідувань через підозру в хабарництві та злочинній змові.

Захмарна застава - 125 млн євро - лише підтверджує серйозність намірів Білого дому. Юристи Фірташа намагалися оскаржити арешт і чекають на вирок суду. За олігарха внесені "російські" гроші, і їх перевіряють на предмет відмивання.

Дмитро Фірташ. Фото dmitryfirtash.com

Кремль і газова політика

"Чорноморнафтогаз" - цінний актив для Путіна, адже це одна з найбільших газовидобувних компаній в Україні, власність державної НАК "Нафтогаз".

Підприємство працює на Чорноморському та Азовському шельфах. У 2013 році воно видобуло близько 1,7 млрд кубометрів блакитного палива. Порівняно з 2012 роком компанія збільшила видобування на 40,6% або на 476 млн кубів.

Українське керівництво не раз повідомляло про плани стати лідером серед країн, що ведуть видобуток газу в басейні Чорного моря. Ці новини дуже дратували "Газпром", він опирався незалежності сусідніх країн від поставок свого газу.

Більше того, команда Путіна намагалася будь-якими способами втримати рівень закупівлі палива. Саме для цього свого часу впровадили принцип take-or-pay. Тодішній прем'єр-міністр Юлія Тимошенко погодилася на ці умови, за що пізніше кілька років перебувала у місцях позбавлення волі.

Звісно, це була політична справа, але в цілому потрібно зменшувати залежність від постачальника, який застосовує політичні важелі впливу на контрагентів.

Навесні 2013 року український уряд прогнозував баланс надходження і розподілу газу на рівні трохи більше 60 млрд кубометрів.

Державне підприємство "Укргазвидобування" планувало видобути 15,3 млрд кубів, "Укрнафта" - 2,5 млрд кубів, "Чорноморнафтогаз" - 1,649 млрд кубів, інші підприємства - 2,6 млрд кубів.

У "Газпрому" уряд Азарова планував купити 18 млрд кубів, у німецької RWE Supply & Trading GmbH - 1,3 млрд кубів і 8 млрд кубів того ж газпромівського палива у компанії Дмитра Фірташа Ostchem.

Отож, 2013 року держава купила у "Газпрому" 26 млрд кубів палива, використовуючи послуги посередника. Фірташ ніколи не втрачав шанс вибудувати схему продажу російсько-туркменського газу за участі своїх компаній.

Раніше - "Росукренерго", потім - Ostchem. Чи відмовиться діюча влада від послуг компаній Фірташа, наразі невідомо.

Більше проблем, ніж газу

За словами екс-глави "Чорноморнафтогазу" Ігоря Франчука, Росію насторожували темпи освоєння Україною Чорного та Азовського морів. Якби всі шельфові проекти здійснилися, держава забезпечила б свою енергетичну незалежність.

Фото naftogaz.com

Відтак, величезна увага Кремля до цього підприємства закономірна. Здавалося, після захоплення об'єктів видобутку газу керівництво Росії може передати видобутий газ на потреби Кримського содового заводу та "Кримського титану". Це надало би неконкурентні переваги двом підприємства Фірташа.

Однак за словами експерта Олександра Тодійчука, за рахунок видобутку газу на шельфі Чорного моря можна забезпечити потреби лише населення Криму. На великі промислові підприємства паливо завжди постачали з континенту.

Через ці події Україна втратила кошти, витрачені на "вишки Бойка". За допомогою корупційної схеми держава переплатила тоді близько 300 млн дол. Також були розвідані та облаштовані нові родовища навколо Криму, але зараз перспективи підписання контрактів з компаніями Exxon Mobil та Shell нульові.

"Газпром" наразі не має досвіду роботи на великих глибинах. Найбільші перспективи пов'язують з родовищами понад 2 км, тому для видобутку газу доведеться залучити іноземців. Однак через складну політичну ситуацію в Криму великі компанії навряд чи підуть на співпрацю з російським монополістом.

"Чорноморнафтогаз" принесе Кремлю більше репутаційних втрат, ніж газу. За міжнародними правилами на спірних територіях газові гіганти працювати не мають права. Через це і Shell, і Chevron вийшли з переговорного процесу.

Україні залишається сподіватися, що жодна з великих компаній і надалі не виявить бажання співпрацювати з російськими колегами, поки статус Криму не буде вирішено в рамках міжнародного публічного права.