Українська правда

Хто вкраде 239 мільйонів

Якщо владі не вистачить політичної волі змінити ситуацію в енергетиці, зокрема, взяти курс на модернізацію станцій за новітніми технологіями, то через кілька років Україна перетвориться з експортера електроенергії в імпортера.

Уряд оголосив про плани провести масштабну приватизацію в енергетиці.

Невідомо, чи цей процес стосуватиметься державної "Донбасенерго", але її збиралися приватизувати ще за часів Віктора Януковича.

Є вагомі підстави вважати, що "сім'я" хотіла за безцінь приватизувати велике об'єднання.

А щоб не вкладати у модернізацію власні гроші, ремонт вирішили влаштувати за державний кошт. Мабуть, деяка частина виділених грошей навіть пішла б на приватизацію "Донбасенерго".

Наразі факти такі. У травні 2013 року "Донбасенерго" "відзначилося" величезним кредитом - 1,34 млрд грн. Ці гроші компанія повинна була отримати в Ощадбанку і спрямувати на модернізацію Слав'янскої ТЕС.

Не залишилася поза увагою колишньої влади інша велика електростанція, що входить до складу об'єднання, - Старобешівська ТЕС.

ДП "Держбудекспертиза" схвалило проект модернізації 12-го енергоблоку Старобешівської теплової електростанції "Донбасенерго".

Якщо новий уряд не зупинить цей проект, його виконавці привласнять щонайменше 239 млн грн, які, за даними Мінфіну, необґрунтовано додані до раніше затвердженого кошторису.

Скільки коштує реконструкція

У січні Кабмін схвалив проект реконструкції однієї з найпотужніших в Україні теплових електростанцій - Старобешівської ТЕС, 2 300 МВт, що входить до складу ПАТ "Донбасенерго". Заплановано реконструювати енергоблок №12 потужністю 200 МВт. Загальна вартість - 959,3 млн грн.

Така велика цифра викликала великий подив у Мінфіну.

У протоколі узгодження позицій міністерств та відомств щодо цього проекту розпорядження Мінфін наголошує: "Загальна кошторисна вартість техніко-економічного обґрунтування "ПАТ "Донбасенерго" Старобешівська ТЕС. Реконструкція енергоблоку №12" становить 719,971 млн грн".

За даними Мінфіну, вартість проекту збільшено на 239,325 млн грн. У тому числі будівельних робіт - на 39,539 млн грн, устаткування - на 135,161 млн грн.

Мінфін у січні звернувся до Міненерговугілля з проханням надати детальну інформацію про причини збільшення вартості проекту. Однак жодне зауваження не було враховано, і Міненерговугілля спрямувало проект на затвердження уряду.

ТЕО і сам проект розроблені Донецьким проектно-розвідувальним та науково-дослідним інститутом "Теплоелектропроект". Реконструюватимуть енергоблок №12 власним коштом "Донбасенерго" та за рахунок кредиту.

Окупність проекту - 7,7 року. Роботу блоку обіцяють продовжити на 15-20 років. Перша черга проекту коштуватиме майже 756 млн грн.

Прикро, що кошти на реконструкцію Старобешівського енергоблоку №12 виймають з кишені українця. До тарифу на електроенергію компанії "Донбасенерго", у якій державі належить лише 25% акцій, вже внесено інвестиційну складову.

Старобешівська ТЕС. Фото wikimapia.org

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, 25 квітня 2013 року видала постанову №457 "Про затвердження величини інвестиційної складової тарифу ПАТ "Донбасенерго".

Відтак, за травень-грудень 2013 року на рахунок "Донбасенерго" надійшло понад 55 млн грн. Це при тому, що проект ще не був ухвалений Кабінетом міністрів.

В експертному висновку до цього проекту сказано, що уряд затвердив план реконструкції теплоелектростанцій і теплоелектроцентралей до 2020 року ще 8 вересня 2004 року розпорядженням №648 та змінами, внесеними наказом Міненерговугілля №253 від 20 квітня 2012 року.

Однак у цьому розпорядженні не йдеться про реконструкцію 12-го енергоблоку, а лише про модернізацію блоків №5, №11 та №13. Спроба знайти наказ №253 на сайті Міненерговугілля також не увінчалася успіхом. Суть проекту містить пояснювальна записка Міненерговугілля за підписом Едуарда Ставицького.

"Завданням реконструкції енергоблоку №12 Старобешівської ТЕС є відновлення котельного, турбінного, електротехнічного обладнання, модернізація системи газоочищення, що включає установку сучасного електрофільтра для очистки відхідних газів від пилу та спорудження сіркоочистки", - сказано у записці.

За словами екс-міністра, це дозволить досягти навантажувальної спроможності блока на рівні 210 МВт, забезпечити надійну та економічну роботу блоку на 15-20 років, знизити викиди шкідливих речовин у довкілля.

Про нові технології спалювання вугілля навіть не згадується. Хоча протягом 1990-х років, коли енергетикою керували не міністри-одноденки, а справжні фахівці, діяли програми з переобладнання всіх ТЕС новими сучасними котлами, які не забруднюють атмосферу і мають незрівнянно вищий коефіцієнт корисної дії.

Збудовані у 1960-ті роки ТЕС України стали потужними виробниками шкідливих для здоров'я речовин. Обсяги викидів станцій в десятки разів перевищують допустимі світові норми. Галузь потребує докорінної модернізації, запровадження новітніх технологій спалювання вугілля, якісного очисного обладнання.

Натомість приватні власники зайнялися косметичним ремонтом, але його вартість майже зрівнялася з кошторисом модернізації теплових електростанцій. Цілком очевидно, що застаріле обладнання необхідно виводити з експлуатації.

Це і передбачає оновлена "Енергетична стратегія України до 2030 року". Модернізовані блоки повинні відповідати європейським стандартам за рахунок запровадження котлів за технологією циркулюючого киплячого шару - ЦКШ, що дозволяє спалювати величезні запаси низькосортних відходів збагачення вугілля.

Едуард Ставицький. Фото Михайла Марківа

Саме на Старобешівській ТЕС у 2005 році завершився перший в Україні проект: на четвертому блоці було замінено старий котел на новий за технологією ЦКШ.

Вартість цього проекту, в основі якого лежить технологія німецької фірми Lurgi Lentjes AG, - 124 млн євро, його окупність - 4,5 року.

На 90% фінансував роботи ЄБРР. Для втілення мрії енергетиків знадобилося майже десять років. Унікальність проекту в тому, що котел з ЦКШ спалює відходи. Вони коштують 5 дол за тонну, тоді як ціна вугілля в десятки разів вища.

Набутий досвід планувалося тиражувати на інших енергоблоках регіону. За різними оцінками, в териконах Донбасу зберігається 100-200 млн тонн шламів, які можна було б спалювати у котлах з ЦКШ.

Були розроблені ТЕО таких проектів. Планувалося навіть налагодити виробництво котлів з ЦКШ в Україні за іноземною технологією. Однак цього не сталося: приватні інтереси переважили здоровий глузд.

З часом шлами опинилися у приватних руках, і нові власники стали продавати це сміття теплоелектростанціям за ціною якісного вугілля, отримуючи надприбутки.

Водночас старе обладнання ТЕС приходить в занепад, адже технологія діючих ТЕС не розрахована спалювати шлами з високим вмістом золи.

Відтак, один з енергетичних експертів, доктор технічних наук, вважає ухвалений урядом проект реконструкції Старобешівської ТЕС "способом відмивання коштів".

"У Європі давно не використовують такі енергоблоки, як в Україні. Японці пропонували збудувати станцію "під ключ" без викидів оксидів сірки та азоту, але ми йдемо своїм шляхом. Значить, це комусь вигідно", - вважає він.

Втрачений потенціал

Після розпаду Радянського союзу Україна отримала величезний надлишок генеруючих потужностей - 52,2 млн кВт, з яких частка теплової генерації - 52%, атомної енергетики - удвічі менша.

Майже половина енергоблоків ТЕС простоювала і занепадала, тому в загальній структурі виробництва електроенергії частка ТЕС довго трималася на рівні 40%, тоді як АЕС - приблизно 50%.

Терикони Донбасу. Фото wikipedia.org

У 2013 році виробництво НАЕК "Енергоатом" штучно скорочено до 43,1%. Зроблено це на користь виробництва приватної теплової енергетики. Перекоси у цифрах свідчать, що теплова енергетика не витримує конкуренції з атомними електростанціями, проте уряд Азарова завжди був на боці приватної генерації.

Тривале падіння української економіки створило передумови стагнації в енергетиці. Щоб забезпечити роботу відпрацьованого ресурсу ТЕС, електростанціям доводиться вкладати величезні кошти в ремонти.

Традиційно до зими готували 70-80 теплових енергоблоків, загалом їх в Україні близько сотні. Решта блоків простоювала, іржавіла, ставала непридатною до експлуатації, а тому нині генеруючі потужності в дефіциті.

Модернізація ТЕС із запровадженням провідних технологій - незворотний процес. Однак генеруючі компанії не зацікавлені виводити з експлуатації свої потужності. Отже, владі слід проявити волю і списати застарілі блоки, частину законсервувати, а зекономлені гроші сконцентрувати на якісній модернізації теплових блоків.

Україна повинна запустити виробництво власних котлів, що дозволило б удвічі знизити їх вартість порівняно з іноземними аналогами. Колишній народний депутат, атомник Володимир Бронніков у 2006 році закликав теплоенергетиків створити національний інжиніринг.

"Машинобудівники, енергетики та вчені повинні консолідувати зусилля. Кошти на відновлення енергетики будуть передбачені у тарифі. Гроші перестали бути вирішальним фактором у відновленні енергетики. Прийшов час подумати над відродженням інтелектуального потенціалу", - закликав він. Проте віз і нині там.

За роки незалежності в Україні реалізовано лише два проекти модернізації відпрацьованих енергоблоків ТЕС за сучасними технологіями.

Другою після Старобешівської стала Зміївська ТЕС на Харківщині - компанія "Центренерго". Там на восьмому блоці збудовано котел потужністю 325 МВт за технологією німецької фірми "Сіменс" спільно з харківським "Турбоатомом". У котлі запроваджено ефективну технологію "арочного спалювання".

Цей досвід також планували тиражувати на інших ТЕС, проте плани тодішнього Міненерго не справдилися. Натомість відбувалося коштовне "латання дірок".

Якщо владі не вистачить політичної волі змінити ситуацію в енергетиці, то через кілька років Україна може перетворитися з експортера в імпортера електроенергії. Про експорт доведеться забути, адже ЄС запровадить більш жорстку політику щодо країн і компаній, які зневажають сучасні екологічні стандарти.

Зміївська ТЕС. Фото wikipedia.org