Економіка після Євромайдану

Нам, українцям, здається, що ми унікальна країна, і шлях, який ми проходимо, неповторний і непередбачуваний.

Але це помилка, яка випливає з нашої неосвіченості.

Як писав видатний економіст Пол Самуельсон, будь-які політики чи бізнесмени, які думають про себе як людей, вільних від ідеологічних догм, насправді є рабами якогось економіста минулого.

Всі, хто зараз при владі, у кращому випадку - раби Маркса, а в гіршому - Леніна і Сталіна.

Наші правлячі "еліти" просто пропустили чи не вивчали Кейнса і Мінські - економістів, які відповіли на питання, поставлені останніми світовими кризами.

Виявляється, відповіді на виклики, які "створили" Євромайдан, найкраще підказує теорія порядку обмеженого доступу і ренти Норда та його співавторів.

Згідно з нею країни, де домінує порядок "ренти" та "обмеженого доступу", характеризуються незначним економічним ростом, малою кількістю підприємств, системою відносин, які будуються за принципом сімейних та особистих привілеїв, неоднорідністю примусів до виконання законів та незахищеністю прав власності.

До таких держав належить і Україна.

Для країн "відкритого доступу" характерні економічний розвиток, демократія, забезпечене та динамічне громадянське суспільство з численними організаціями та розгалуженою системою безособових соціальних відносин, які включають верховенство закону і захист прав власності.

Саме за такий політичний устрій зібрався Євромайдан, саме таку мету переслідує Єврореволюція в Україні.

Далі починається найцікавіше. Згідно з цією теорію, формування ренти, тобто зиску правлячих еліт, за умови обмеженого доступу є не лише способом грабунку держави і її народу, але і способом контролю над насильством в державі.

Саме через доступ до ресурсів - по суті до розкрадання державних ресурсів - сім'я чи правляча партія залучає до коаліції інші сили і таким чином забезпечує політичну і, за можливості, соціальну стабільність.

Важливо зрозуміти, що ця теорія допускає тіняву або явну коаліцію режиму з опозиційними партіями, силами та окремими депутатами. Еліти знають, що насильство скоротить їх ренту, вони мають стимул не битися один з одним. Більше того, будь-яка еліта усвідомлює, що інша еліта має ті самі стимули.

Таким чином, у звичайному стані політична система управляє економічною, використовуючи її для створення ренти, яка укріплює політичний порядок.

Виходячи з цієї теорії та моєї оцінки рівня інтелектуального та культурного розвитку влади, опозиції та українського суспільства, я стверджую, що існує три варіанти розвитку подій, які народив Євромайдан.

Фото УП

1. Президент і правляча коаліція допускають до розподілу ренти всю опозицію чи її частину та імітують допуск до бюджету народу через підвищення пенсій і зарплат.

Максимальний рівень кооперації влади та опозиції - це імплементація представників опозиції на посаду прем'єр-міністра чи навіть президента залежно від вірогідності повернення Конституції  2004 року.

Важливо, що система обмеженого доступу та ренти залишається незмінною, навіть за умови укладання угоди з ЄС про асоціацію.

Міняється лише конфігурація сил, допущених до ренти, і в кращому випадку - розміри і форми ренти. Наприклад, "відкати" з бюджетних витрат на будівництво зменшаться з 40% до 30%, а побори за надання юридичної адреси для нового будинку становитимуть не 200 тис дол, а 100 тис дол.

Вірогідність "коаліційного" сценарію найбільша і дорівнює 50%.

2. Президент та правляча коаліція не ідуть на поступки, тобто не допускають до ренти опозицію чи її частину та імітують покращення для народу перед виборами.

Статус-кво влади зберігається, рента не змінюється. Насильство стає звичайним елементом українського життя, держава стає в один ряд з Білорусією та Росією.

Можуть з'явитися нові ренти, наприклад, як зараз, коли допущенний до ренти комерційний банк купує у НБУ валюту за 8 грн і тут же продає її за 9,1 грн.

Вірогідність такого сценарію - близько 40%.

3. Нарешті - третій сценарій. Влада радикально трансформується. Президент стає арбітром, в парламенті формується більшість, яка підтримує асоціацію з ЄС і справжні економічні реформи через формування технічного уряду професіоналів.

Відбувається зміна формацій - система обмеженого доступу і ренти відкидається, Україна переходить до системи вільного доступу, де панує чесна конкуренція. Це надто добре, щоб бути правдою. Вірогідність такого сценарію не перевищує 10%.

Далі я хотів би показати, як буде розвиватися економіка за цими трьома можливими сценаріями, чого варто чекати у найближчі місяці і роки.

Фото УП

Однак спочатку хочу зупинитися на деяких важливих моментах розв'язання кризи, які випливають з теорії порядку обмеженого доступу і ренти.

По-перше, ренти, які є наслідком порядку обмеженого доступу до ресурсів, перш за все до бюджету, створюють і стимули, які регулюють насильство. Впливові групи та індивіди розуміють, що у випадку насилля рента зменшується або зникає.

По-друге, альтернативою порядку обмеженого доступу є не ринкова економіка, а, як пише Норд, "суспільство, яке перебуває у стані хаосу і насильства".

Виходячи з цих двох принципових положень, зрозуміло, чому я віддаю перевагу першому сценарію розвитку - коаліції влади та опозиції у системі обмеження доступу і ренти. Це економічно вигідно і діючій владі, і їх опонентам.

Рента зберігається! Однак цю вигоду ще треба вміти оцінити, так само, як треба вміти оцінити втрати від продовження насильства. Моралі тут не варто шукати. Вміння оцінити ситуацію вимагає лише певного рівня культури і цивілізованості.

Ще один важливий фактор існування системи обмеженого доступу - наявність зовнішнього арбітра. Насправді ж сучасна українська держава, включаючи суди і міліцію, - не інститути влади, а обслуговуючий персонал правлячої партії. На жаль, це нормально для будь-якої країни, де панує система обмеженого доступу.

Уявіть: під час футбольного матчу арбітр є просто дванадцятим гравцем одної з команд. Тому для вирішення конфліктів слід залучати як арбітрів сильні країни з відкритим доступом, наприклад США, чи міжнародні організації - ЄС та МВФ.

Отже, повернімося до сценаріїв розвитку соціально-політичної ситуації в Україні, які допускає теорія обмеженого доступу і рент.

За першим сценарієм, найбільш вірогідним, влада та опозиція чи її частина сформують коаліційний уряд з орієнтацією на ЄС. Насильство припиниться.

За другим сценарієм влада нічого не міняє, сама формує уряд та орієнтується на Росію. Насильство стає латентним з періодичним загостренням.

Третій варіант - найменш імовірний. Міняється Конституція, і вже вільні депутати формують технічний уряд, який за згодою президента бере відповідальність за стан економіки принаймні на два роки - до чергових виборів парламенту.

Як буде розвиватися країна за цих трьох можливих сценаріїв, показує таблиця.

Варто підкреслити, що перший і третій варіанти стануть більш вірогідними за умови надання президенту і прем'єр-міністру політичного імунітету - неможливості притягнення до кримінальної відповідальності протягом п'яти років після відставки.

Більш того, слід гарантувати недоторканість їх приватної власності. Ці гарантії повинні бути оформленні як закон, а ще краще - внести їх до Конституції.

Дуже хотів би, щоб президент і вся правляча коаліція уважно проаналізували дані таблиці. Це не пропаганда, а розрахунок. Другий варіант закінчиться вже не Євромайданом, а голодним бунтом і дефолтом у 2015-2016 роках. Це мусить розуміти і опозиція: краще компроміс і політична смерть, ніж смерть країни.

Олександр Савченко, доктор економічних наук