Інвестфонди вимагають скасувати акциз на цінні папери

21 жовтня у Верховній раді зареєстрований законопроект, який пропонує вилучити особливий податок на операції з відчуження цінних паперів - ЦП - та операцій з деривативами з Податкового кодексу.

Або скорочено - "акциз на цінні папери".

Мета закону, у якому пропонується внесення змін до Податкового кодексу, - вилучити так званий акциз на ЦП з Податкового кодексу.

Ця пропозиція пояснюється гучним гаслом: "не допустити руйнівного впливу на розвиток інвестиційних процесів та фондового ринку України".

Чи все насправді саме так?

Кого дротує податок на цінні папери?

Заважає цей акциз або ні? Звісно, заважає. Передусім - позабіржовому ринку, на якому до запровадження збору проводилася левова частина операцій з цінними паперами в Україні.

Як відомо, є три ставки оподаткування "акцизного" податку. 0% - якщо угода укладена на біржі при наявності біржового курсу. 0,1% - якщо на день угоди є біржовий курс цього цінного паперу. Якщо угода укладена поза біржею, і біржовий курс, розрахований за методикою Міндоходів, відсутній, то ставка сягає 1,5%.

Це дуже багато, інколи перекриває можливий прибуток від операції.

У пояснювальній записці до законопроекту його автор депутат з фракції ВО "Батьківщина" Денис Дзензерський пише, що запроваджений з 1 січня 2013 року особливий акциз є фактично податком на право продажу цінного паперу.

Причому він збирається незалежно від фінансового результату учасників операції. Це призводить до збільшення витрат інвесторів на здійснення інвестицій у ЦП.

Практика застосування цього акцизу, каже автор, "довела його неефективність як інструмента формування дохідної бази державного бюджету, а також призвела до додаткового оподаткування фактично збиткових операцій з продажу інвестицій у цінні папери як інвесторів-фізосіб, так і інституційних інвесторів".

Денис Дзензерський. Фото rada.gov.ua

Чи справді це так? Не зовсім. Поява акцизу призвела до інших наслідків.

Насправді, інтернет-трейдерів, які вкладають гроші в цінні папери, що котируються на біржах, він не зачіпає.

Також поза ударом залишилися інвестиційні фонди, які формують свої портфелі за рахунок цінних паперів, що котуються на біржах. А це саме ті фонди, що співпрацюють з фізособами.

Іншою є ситуація щодо  інституційних інвесторів. Їм стало важко проводити операції на позабіржовому ринку. Це призвело до перерозподілу фінансових потоків.

Зокрема, з позабіржового на біржовий ринок перейшли угоди з так званими сміттєвими паперами. Про те, що це за папери, і як від їх надходження виграли раніше невідомі біржі, ЕП вже писала.

Торговці також знайшли інший механізм, завдяки якому можна не платити акциз: проводити операції через емітента цих паперів. Ринок пристосувався. Хто хоче інвестувати - інвестує без акцизу.

Тобто справдилися передбачення експертів. Головний відчутний ефект від запровадження акцизу - це перехід операцій із "сміттєвими" паперами під контроль певних осіб. І те, що жоден з державних органів не вимагає змін, говорить лише про одне: діючу владу все влаштовує.

Отже, шанси на прийняття законопроекту Дзензерського невеликі. Головне, що це прийняття вимагає від держави визнання помилки, навіть якщо помилки не було, і все спрацювало саме так, як повинно було спрацювати.

Прийняття законопроекту поставило б у невигідне становище не лише Міндоходів, а й Нацкомісію з цінних паперів та фондового ринку і галузеві об'єднання учасників ринку цінних паперів АУФТ та НАБУ. Адже усі вони підтримували податківців, і навіть НКЦПФР не сказала тоді жодного слова проти.

Варто звернути увагу і на політичний фактор. Суттєвим недоліком документу є те, що він поданий депутатом від опозиції. А це навряд чи спонукатиме виконавчу і законодавчу владу підтримати ініціативу.

Великі інвестори відчули силу

Начебто ніхто не зацікавлений у змінах. Однак нещодавно відбулася дивна подія.

Під час конференції "Нова економічна модель: інвестиції та інновації для реального сектора" член НКЦПФР Анатолій Амелін наголосив, що податок не потрібен.

"Акциз на цінні папери - ущербний податок. Причиною його введення стало бажання отримати додаткові надходження в бюджет", - вважає член Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Анатолій Амелін.

За його словами, за дев'ять місяців 2013 року сума надходжень від особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операції з деривативами не досягла і 50 млн грн, тоді як влада планувала зібрати 600 млн грн.

"Якщо підрахувати кількість коштів, які бюджет втратив через недобір інвестицій, викликаний переляком від нового податку, рахунок йтиме на сотні мільйонів гривень", - зауважив член НКЦПФР.

Фото ria.ru

Комісія, додав Амелін, позиціонує себе як адвокат інвесторів. Вона вестиме переговори з іншими регуляторами щодо даного акцизу, який викликає переляк.

В Амеліна є своя група підтримки на ринку.

"Ми не відрізняємося від європейських колег, які теж іноді чинять нерозважливо. Однак вони швидше визнають свої помилки", - зазначив голова ради Української асоціації інвестиційного бізнесу Дмитро Леонов.

За його словами, не лише Україна, прагнучи "взяти" гроші у фінансовому секторі, вводила акциз на цінні папери. Швеція це зробила і протягом півріччя втратила обсяги фондового ринку. Втім, вона швидко відмовилася від цієї ініціативи.

Пан Леонов представляє УАІБ, а ця асоціація здебільшого захищає інтереси так званих інституційних інвесторів - інвестиційних фондів, інвестиційних компаній та недержавних пенсійних фондів.

Інвестиційні фонди, здебільшого закриті, часто купували цінні папери нікому не відомих емітентів, і завдяки штучному роздуванню їх вартості демонстрували позитивні результати діяльності. Або, навпаки, різко знижували вартість паперів, створюючи збитки. В залежності від того, яка мета зараз поставлена власником.

Це є нормальним бізнес-процесом, і це не означає, що фонди роблять щось погане.

В будь-якому разі, саме інституційним інвесторам тепер важко в ручному режимі проводити позабіржові операції з цінними паперами, а це прямо шкодить їх діяльності. Зокрема, вони не можуть вільно купувати-продавати векселі чи акції підприємств, що не котуються на біржі.

Ось побічний доказ нашого припущення. Оргкомітет конференції "Нова економічна модель: інвестиції та інновації для реального сектору" надіслав резолюцію до Кабінету міністрів, Нацбанку та Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку.

У документі рекомендується підготувати пропозиції щодо скасування спеціального податку на операції з продажу цінних паперів та не допускати посилення податкового навантаження на інвестиційний капітал в майбутньому.

У резолюції, зокрема, сказано, що практика реалізації цього спеціального податку довела: всі, хто використовував цінні папери для мінімізації оподаткування, легко обійшли "акциз" шляхом виконання операцій на біржі або перейшли на використання інших активів, наприклад, корпоративних прав.

Фото ria.ru

В той же час, наголошують автори листа, постраждали сумлінні інвестори, передусім іноземні, для яких незручно або неможливо укладати угоди з цінними паперами на біржі. Є також випадки, коли окремі інвестори після введення цього податку просто закрили операції в Україні.

Отже, що відбувається насправді?

В момент запровадження акцизу, представники інституційних інвесторів не мали жодних шансів зупинити новацію. Але зараз вони отримали докази, що податок дав інші результати, ніж очікувалося. Зокрема, "сміттєві папери" не зникли з українського ринку цінних паперів.

Інституційні інвестори стали сміливішими, знайшли підтримку в особі НКЦПФР, і тепер намагаються домогтися скасування податку. Щоб виглядати більш переконливими, вони протестують проти інших можливих законодавчих новел.

"Якщо акциз - це постріл в інвестиції, то далі можуть пролунати два контрольні постріли: подвійне оподаткування ІСІ, через які могли б заходити кошти населення (60-80 млрд дол. - ЕП), та оподаткування капіталу - вкладень у цінні папери", - каже голова комітету підприємців ринку фінансових послуг при ТПП Олег Лиховид.

Поки що це чергова спроба налякати бізнес: жодного документа, який би пропонував такі новації, нема. Зате ці чутки додають ваги аргументам на користь скасування акцизу.

Чи вдасться великим компаніям домогтися свого, покаже час.