Як побороти бідність

У жовтні 1987 року понад 100 тис осіб зібралися на площі Трокадеро у Парижі і засвідчили свої наміри щодо боротьби з бідністю.

Відповідні заяви були викарбувані на Пам'ятному камені. А вже у 1992 році цей день - 17 жовтня - проголосили Міжнародним днем боротьби з бідністю.

Відтоді у різних країнах світу 17 жовтня проводяться заходи, що привертають увагу до теми бідності, закликають громадян боротися із злиднями, шукати шляхи для подолання цієї проблеми, допомагати людям, яким не вистачає на життя.

В Україні цей день збігся з робочою поїздкою Віктора Януковича на Донеччину, де відбувався саміт "Сталий розвиток: енергоефективність, ресурсозбереження, екобезпека". Президент не втомлювався нагадувати про покращення, підкресливши, що в Україні розпочато "капітальний ремонт".

У зверненні гаранта до дня боротьби з бідністю також йшлося про зростання зарплат, "осучаснення" пенсій і ні слова - про заходи з викорінення бідності. Хоча експерти кажуть, що бідняки в Україні - це люди з достатком на особу менше 673 грн, важко уявити, як для нормального існування може вистачити навіть 1 тис грн.

Розкіш та злидні світу

За даними банку Credit Suisse у 2013 році світове багатство досягло нового історичного максимуму - 241 трлн дол, що на 4,9% більше, ніж 2012 року, і на 68% - порівняно з 2003 роком. Середній рівень достатку на душу дорослого населення досяг нового абсолютного максимуму - 51 600 дол.

Згідно з доповіддю банку загальні статки протягом наступних п'яти років виростуть на 40%, сягнувши 334 трлн дол до 2018 року. Зростання передусім буде обумовлене збільшенням кількості представників середнього класу, але мільйонерів протягом наступних п'яти років також стане більше.

Для аналізу регіональних відмінностей світового розподілу багатства треба порівняти частки багатства сімей кожного регіону з часткою дорослого населення. Північна Америка є регіоном з найвищим середнім рівнем багатства і з найвищою часткою сукупного багатства - 32,8%. У Європі цей показник становить 31,7%.

Двадцять відсотків світового багатства зосереджено в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, якщо не брати до уваги Китай та Індію. Це досить близько до частки загального населення світу - 23,7%. Однак в інших регіонах невідповідність між населенням і рівнем добробуту стає все більш очевидною.

Частина населення, що живе на 1,25 дол на добу, %

Джерело: Світовий банк, 2010 рік, останні дані

Незважаючи на великі успіхи Китаю, доросле населення якого становить 21,4% від населення світу, країна володіє тільки 9,2% світового багатства. У Латинській Америці це співвідношення подібне: 8,4% до 3,8%. Однак в Африці та Індії частка населення перевищує частку багатства в десятки разів.

Хоча рівень бідності знизився у всіх регіонах, у 35 країнах з низьким рівнем доходу, 26 з яких - в Африці, було зареєстровано на 100 млн більше людей, що живуть в умовах крайньої бідності, ніж 30 років тому. У 2010 році в країнах з низьким рівнем доходу жило 33% таких людей порівняно з 13% у 1981 році.

Фото i-g-t.org

Аналіз Світового банку показав, що у 2010 році незаможні жили так само погано, як і в 1981 році, за винятком Індії і Китаю. Вкрай бідні також відстають з точки зору доступу до основних послуг. У 2010 році лише 26% бідного населення мали доступ до чистої води порівняно з 56% тих, хто перебував вище межі бідності.

Тільки 49% вкрай бідних мали доступ до джерел електроенергії порівняно з 87% серед заможніших. Доступ до основних санітарних послуг мали лише 20% бідняків, тоді як аналогічний показних серед більш заможних становив 61%.

Група багатих країн з багатством на душу дорослого населення вище 100 тис дол на рік має стабільним склад. Греція, яка вийшла з групи рік тому, вже повернулася у список. Кіпр та Іспанія теж здавалися вразливими, але зараз відійшли від прямої загрози з середнім багатством дорослої людини 120 тис дол і 124 тис дол.

На кордоні добробуту перебувають країни, рівень багатства на душу дорослого населення в яких становить від 5 тис дол до 25 тис дол. Ці країни займають найбільшу площу світу і є найбільш густонаселеними, включаючи Китай, Росію, Індонезію, Бразилію, Філіппіни, Єгипет та Іран.

Група також містить багато країн з перехідною економікою - Албанія, Вірменія, Азербайджан, Боснія, Грузія, Сербія, Казахстан, Монголія, більшість країн Латинської Америки - Аргентина, Еквадор, Сальвадор, Панама, Парагвай, Перу, Венесуела - і середземноморські Алжир, Йорданію, Лівію, Марокко, Сирію і Туніс.

Остання група країн з багатством на душу дорослого населення нижче 5 тис дол значною мірою зосереджена в центральній Африці та Південній Азії. Вона включає в себе всю центральну Африку, крім Анголи, Екваторіальної Гвінеї та Габону.

Індія є найбільш помітним членом з Азії. Сюди також входять Бангладеш, Камбоджа, М'янма, Непал, Пакистан і В'єтнам. В середині списку, на жаль, знаходяться три країни, що межують з ЄС: Білорусь, Молдова та Україна.

637 грн на місяць - багатство?

Чи так все погано в Україні? Серйозних досліджень цієї теми в державі нема. Тим не менш, за словами експертів, рівень бідності в країні зменшується. За підсумками першого кварталу 2013 року бідних в Україні налічувалося 2,9% від загальної кількості населення проти 3,2% за відповідний період 2012 року.

Мова йде про абсолютну бідність, яку розраховує Світовий банк. В основі його методики - паритет купівельної спроможності. Тобто бідні українці - це ті, хто живе за менш ніж 5 дол за добу, але не за звичним для громадян курсом 1:8, а 1:4.

Частина населення, що живе за 2 дол на добу, %

Джерело: Світовий банк, 2010 рік, останні дані

Дивно, що люди з доходом кілька сотень гривень на місяць - за останніми розрахунками 637 грн - не бідняки. За цю суму можна придбати лише їжу, тож про повноцінне життя не йдеться. Це яскраво підтверджує той факт, що за дослідженнями 2012 року близько 60% українців вважають себе бідними.

Навіть якщо брати до уваги показник відносної бідності, ця цифра буде далекою від 25,6% - саме так оцінюють відсоток бідних громадян в Україні дослідники.

Характерно, що кількість бідних людей за критерієм 5 дол за добу вираховують лише для країн Східної та Центральної Європи. У Західній Європі, наприклад, бідними вважатимуть тих, хто має менше 21 дол на добу.

"У США бідними вважаються громадяни, які мають річний дохід на сім'ю з чотирьох осіб до 23 550 дол", - розповідає радник Програми розвитку ООН з питань подолання бідності Аделін Гоне. Отже, навряд чи можна порівнювати бідність у різних країнах за одним і тим же підходом, за єдиними критеріями.

Фото nnm.me

"Якщо ви у Франції маєте 1 тис євро на місяць, ви не можете жити нормально, адже тут дуже високі витрати на комунальні послуги", - відзначає Гоне.

Рівень бідності можна аналізувати і за показником "умови життя".

"Передусім йдеться про обмежений доступ населення до медичних та освітніх послуг. Навіть коли мова йде про якісну середню освіту, то доступ до неї дуже диференційований. Жителі невеликих населених пунктів відчувають проблеми.

Разом з житловою проблемою це основні складові бідності", - каже науковець Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ Людмила Черенько.

Є показники, додає експерт, за якими бідність скорочується. "Кількість населення з доходами, нижчими за прожитковий мінімум, скоротилася до 13,9% проти 15,5% у 2012 році", - каже вона.

Цікаво, що раніше в Україні не було чітких осередків вищого чи нижчого рівня бідності. У 2012 році ситуація змінилася. "Осередками бідності стали північно-західний і південно-центральний регіони. Більш благополучна ситуація - у центрі, на сході і в частині півдня", - розповідає Черенько.

Які б підходи до визначення бідності не застосовувалися, зрозуміло одне: серед українців немало людей, які живуть неповноцінним життям. З цим явищем слід боротися, і неабияку роль у цьому повинна відігравати держава. Вона мусить створити реальний план з викорінення бідності з життя населення.

Варто пам'ятати, що бідність існує у різних вимірах. Найстрашніша бідність - коли у людей нема нічого - від їжі до ліків. Для таких людей повинні існувати спеціальні програми і фонди, що забезпечать принаймні нормальне існування населення.

Бідність - це нестача матеріальних благ. Україні варто вивчити досвід інших країн та міжнародних організацій, наприклад, ООН, організації, для якої боротьба з бідністю є одним з ключових завдань. Як розповіла Гоне, ООН з метою подолання бідності впроваджує так звані моделі на місцях, зокрема, і в Україні.

"Два роки тому у Криму ми спробували розвивати кооперативи у молочній галузі. Учасники могли об'єднати свої зусилля, щоби продавати продукцію краще і швидше. Це дозволило збільшити доходи селян", - підкреслила вона. З 2006 року ООН підтримала кілька десятків таких проектів на сотні тисяч доларів.

В контексті України бідність часто є станом душі. Особливо тривожно, що такий синдром поширений серед молодого покоління, яке слабо вірить у свої сили. На "поле битви" повинна вийти влада і вирішити безліч проблем: від забезпечення достойної системи освіти та медицини до сприятливих умов для підприємництва.

"Для боротьби з бідністю держава мусить стимулювати малий та середній бізнес", - наголошує директор консалтингової агенції ААА Сергій Наливка.

Найбідніші люди світу

Світ знає, як боротися із злиднями. За даними журналу The Economist, за останні 20 років з крайньої бідності вибрався 1 млрд людей. Чи достатньо цього?

Так, число людей, що живе в умовах крайньої бідності, за останні три десятиліття різко скоротилося, але у 2010 році воно, як і раніше, включало 400 млн дітей. Це третина від усіх, хто живе у жахливих умовах, повідомляє Світовий банк.

Він наголошує, що у 2010 році кількість людей, що живуть в умовах крайньої бідності, тобто менш ніж на 1,25 дол в день, скоротилася на 721 млн осіб порівняно з 1981 роком. Проте банк також робить висновок, що серед найбідніших людей діти становлять непропорційно велику частку.

У 2010 році у світі діти становили одну третину тих, хто жив в умовах крайньої бідності, і лише одну п'яту тих, хто жив вище межі бідності. У країнах з низьким рівнем доходу цей показник був ще гіршим: кожен другий бідняк був дитиною.

"За останні три десятиліття ми були свідками історичних змін: все більше і більше людей позбавлялися бідності. Проте одне лише число дітей, що живуть у злиднях, не повинно залишати ніяких сумнівів: зробити належить ще дуже багато", - заявив президент групи організацій Світового банку Джим Ен Кім.

Фото un.org