Рейдерська атака "Газпрому"?

21 лютого газета "Комерсант-Україна" опублікувала інформацію про те, що "Нафтогаз" програв судову суперечку ціною у 3,9 мільярда доларів.

Видання зазначало, що Стокгольмський арбітраж зобов'язав НАК виконати контракт з італійським трейдером Italia Ukraina Gas, і поставити йому 13 мільярдів кубометрів газу за цінами 2003 року – 110 доларів за тисячу кубометрів при нинішній його вартості в 416 доларів.

Крім того, арбітри також зобов'язали "Нафтогаз" заплатити італійцям штраф у розмірі 12,7 мільйонів доларів за затримку поставок.

Однак прес-служба "Нафтогазу" зажадала, щоб "Комерсант" спростував нібито недостовірну інформацію. Позиція НАКу була дещо дивною:

"За результатами розгляду Стокгольмським арбітражним судом спору між італійською компанією IUGAS і НАК "Нафтогаз України" 19 жовтня 2010 року і 19 грудня 2012 року були прийняті рішення, згідно з якими рішення про стягнення з "Нафтогаз України" 13,1 млрд. куб. м природного газу на користь італійської компанії IUGAS не приймалося".

За версією вітчизняної компанії, арбітражем були прийняті рішення, згідно з якими:

- у період до 1 вересня 2008 року "Нафтогаз" не несе відповідальності за нездійснення поставок природного газу в зв'язку з тим, що IUGAS не подавала заявок на його поставку;

- в період з 1 вересня 2008 року по 31 грудня 2010 року відповідальність "Нафтогазу" обмежується штрафом у 12,7 мільйона доларів;

- в період 2011-2012 років "Нафтогаз" не несе відповідальності за нездійснення поставок природного газу в зв'язку з існуванням обставин, які були поза контролем компанії.

Також у НАК заявили, що арбітраж не приймав рішень щодо поставок газу в 2013 році, який є останнім роком дії контракту.

Тобто "Нафтогаз" не заперечує, що рішення арбітражу за позовом IUGAS приймалися. Але компанія стверджує, що її лише оштрафували на 12 мільйонів доларів. "Комерсант" опублікував зазначене спростування "Нафтогазу", і "тема заглохла".

У розпорядженні "Економічної правди" опинилися тексти рішень Стокгольмського арбітражу та контракту між "Нафтогазом" та Italia Ukraina Gas. Як випливає з цих документів, ситуація є далеко не найкращою. Більше того, ця історія цілком може зіграти на користь "Газпрому", який всіма силами намагається загнати Україну у глухий кут.

Історія питання

Текст угоди

Проблемний документ між "Нафтогазом" і IUGAS був підписаний ще 9 років тому - 24 грудня 2003 року. Згідно з контрактом, в період з 1 січня 2004 до 31 грудня 2013 НАК мав поставити італійцям газ в обсязі до 13 мільярдів кубометрів.

Сторонами було обумовлено, що газ поставляється Україною на пункт здачі-приймання в районі газовимірювальної станції Велке Капушани у Словаччині. Обумовлено, що газ має бути туркменського, казахського, узбецького або українського походження.

Треба зазначити, що Україна у часи підписання контракту отримувала середньоазійський газ за ціною близько 50 доларів. І на його перепродажі можна було непогано заробити.

Цей контракт був підписаний представником IUGAS Андреа Міеле і тодішнім заступником глави правління "Нафтогазу" Ігорем Вороніним.

Але контракт не був виконаний. 17 січня 2008 року італійці подали позов до Стокгольмського арбітражу з проханням визнати контракт чинним, зобов'язати "Нафтогаз" поставити газ та накласти на українську компанію штраф за невиконання.

Треба зазначити, що в самому контракті була прописана норма про те, що всі суперечки між сторонами вирішуються згідно зі шведським законодавством у Стокгольмському арбітражі.

Як йдеться в рішеннях арбітрів, у 2009 році "Нафтогаз" та IUGAS домовилися, що спочатку арбітраж має вирішити питання чинності контракту та зобов'язання України поставити італійцям газ. Якщо контракт визнають чинним, то в остаточному рішенні арбітри мають визначити суму штрафу за непоставку.

Слухання у справі були призначені на травень 2010 року. 19 жовтня 2010 року арбітраж ухвалив окреме рішення, згідно з яким контракт між "Нафтогазом" та IUGAS був визнаний чинним і НАК зобов'язаний поставити газ.

Також арбітри вирішили, що "Нафтогаз" зобов'язаний сплатити штраф за непостачання заявленого газу за період від 1 вересня 2008 року до дати винесення остаточного рішення.

Текст остаточного рішення

"Зобов'язання "Нафтогазу" з оплати штрафу стосуються тільки невиконання заявок на постачання природного газу, які фактично були представлені IUGAS. Розрахунок штрафу повинен бути заснований на запитаних обсягах природного газу", - йшлося у рішенні.

У грудні минулого року було винесено остаточне рішення, яким визначена остаточна сума штрафу. Загалом, італійці просили арбітрів оштрафувати "Нафтогаз" на 168 мільйонів 335 тисяч доларів з відсотками. Або ж на 203 мільйони 958 тисяч доларів з відсотками у випадку відхилення першої вимоги.

Але НАК стверджував, що такі розміри штрафів є завищеними. В цілому, арбітри погодилися з цим твердженням українців, і присудили лише 12 мільйонів доларів.

Втім, більш цікавим є окреме рішення, яким "Нафтогаз" зобовязали виконати угоду. Завдяки цьому документу можна дізнатися багато цікавих подробиць цієї історії.

Окреме рішення

Першим суттєвим моментом є те, що "Нафтогаз" мав поставляти IUGAS паливо за ціною у 110 доларів за тисячу кубометрів. Тобто, згідно з рішенням арбітрів, "Нафтогаз" має поставляти газ за ціною майже учетверо дешевше, ніж зараз купує у "Газпрому".

Також з документу випливає, що компанія IUGAS мала би бути партнерським проектом. "Нафтогаз" мав придбати контрольний пакет італійської компанії, однак цього не сталося. НАК наголошував, що цей факт також є підставою для визнання контракту недійсним.

Але італійці стверджують, що передавали НАКу опціон на 60% акцій IUGAS. Зокрема, італійський підписант Андреа Міеле заявляв, що 30 грудня 2003 року на зустрічі в Мілані він передав пропозицію придбання акцій IUGAS особисто в руки Ігорю Вороніну.

"Надалі він нагадував пану Вороніну кілька разів про пропозицію, але пан Воронін не продемонстрував більше інтересу до нього і ніколи не обговорював більш це питання", - йдеться у рішенні арбітражу.

Крім того, НАК у суді стверджував, що контракт має бути визнаний недійсним через невиконання низки умов. Наприклад, до таких умов "Нафтогаз" відніс позитивні результати процедури дью ділідженс, проведеної юридичною фірмою "Magister&Partners".

Дью ділідженс мало би підтвердити, що IUGAS здатна виконувати свої зобов'язання. Як відомо, "Magister&Partners" очолював екс-заступник міністра юстиції Євген Корнійчук. Він також відомий, як зять екс-глави Верховного суду Василя Онопенка.

Текст окремого рішення

У 2010 році Корнійчука звинуватили у перевищенні службових повноважень, яке спричинило тяжкі наслідки, а самого екс-чиновника закрили у СІЗО. Ця справа стосувалася як раз надання "Нафтогазу" юридичних послуг компанією "Magister&Partners". Щоправда, у 2011 році Корнійчука амністували.

Як йдеться у рішенні арбітражу, "Нафтогаз" заявив, що восени 2003 року "Magister" ініціювала процедуру дью ділідженс щодо здатності італійської сторони до виконання запланованого бізнес-проекту.

"Згідно із заявою "Нафтогазу" "Magister" не була задоволена результатами виконаної процедури дью ділідженс і ніколи не представила остаточний дью ділідженс звіт... Фактом є те, що "Нафтогаз", не очікуючи більш повного звіту від "Magister", вирішила підписати контракт", - йдеться у рішенні.

Ще більш цікавим є пункт, який стосується внутрішніх процедур "Нафтогазу".

Як випливає з рішення арбітрів, НАК направляв у Стокгольм досудову заяву, яка в кінці кінців не була додана до рішень. Але в ній містився пункт про те, що попередньою умовою домовленостей з італійцями було те, що внутрішні процедури "Нафтогазу" повинні були бути закінчені перед підписанням контракту.

"Нафтогаз" стверджував, що стосовно контракту компанія не зробила звичайних кроків у своїй внутрішній організації з підготовки до виконання довгострокового контракту. Таким чином, "Нафтогаз" не ставився до контракту як до такого, що має силу і є здійсненним", - йдеться рішенні.

Арбітри заслухали з цього питання заступника глави правління "Нафтогазу" Валентина Ульянова, який заявив, що, "проект контракту повинен бути завізований на звороті різними зацікавленими підрозділами". "Без цих віз контракт не міг бути розглянутий як такий, що має юридичну силу всередині "Нафтогазу", - зазначав Ульянов.

"Він (Ульянов) виявив, що контракт не був зареєстрований у відомості обліку контрактів "Нафтогазу", як це повинно було б бути, якщо б це був дійсно працюючий контракт", - йдеться у рішенні арбітрів.

У свою чергу, начальник митного відділу "Нафтогазу" Олег Борділовський також заявив, що у контракту з італійцями немає візового листа, і він не зареєстрований у відомості обліку контрактів Нафтогазу. "Більш того, згідно із заявою Борділовського, оригінал контракту пропав з архіву Нафтогазу", - зазначається у рішенні.

"Безперечно те, що контракт був підписаний паном Вороніним, який, як це було продемонстровано, був уповноважений це зробити", - наголосили арбітри та відхилили це заперечення.

Ще одним суттєвим моментом є те, що у компанії IUGAS не було угоди щодо транзиту газу з України зі словацькою компанією SPP, близькою до російського "Газпрому". Тоді газовимірювальна станція Велке Капушани була повністю завантажена обсягами російської монополії.

Як зазначається у рішенні арбітрів, ще 2004 року почалися переговори між італійцями і словаками. Однак SPP рекомендувала IUGAS запросити офіційне підтвердження від росіян, що газ для італійців буде поставлений через українську трубопровідну мережу.

Водночас росіяни запросили підтвердження від "Нафтогазу" про наявність чинного контракту. Навесні 2004 року IUGAS попросив НАК направити необхідну інформацію росіянам. Однак, як стверджується в документі, Ігор Воронін відмовився це робити.

Також важливим є посилання "Нафтогазу" на наслідок "першої газової війни" між Україною та Росією 2006 року. Як відомо, результатом конфлікту стало введення посередника "РосУкрЕнерго" та заборона реекспорту газу.

Крім того, НАК посилалася на вітчизняний закон, яким визначається, що газ українського походження має першочергово використовуватися для задоволення потреб населення. Однак суд вирішив, що "Нафтогаз" має вплив на зведення газового балансу та міг передбачити виконання домовленостей з італійцями.

У кінцевому рахунку, розглянувши всі заперечення "Нафтогазу", арбітраж вирішив, що контракт між "Нафтогазом" та IUGAS має юридичну силу і є чинним. Також суд визначив, що "Нафтогаз" зобов'язаний поставити паливо італійцям згідно з умовами контракту.

"Нафтогаз" оскаржив це рішення у Шведському апеляційному суді. Однак апеляційна інстанція підтвердила рішення арбітрів. А вже в грудні 2012 арбітраж установив, що НАК винен IUGAS ще й 12 мільйонів доларів штрафу.

"Вічний" контракт

Насправді, ситуація з італійським контрактом мала би бути "аховою" для неформальної владної групи "РосУкрЕнерго" бізнесмена Дмитра Фірташа та екс-міністра енергетики, а нині віце-прем'єра Юрія Бойка.

Адже на контракті з IUGAS стоїть підпис багаторічного соратника "газовиків", екс-заступника керівника "Нафтогазу" Ігоря Вороніна. У часи своєї роботи у НАК, він був куратором зовнішньоекономічного напрямку.

Після "Помаранчевої революції" Вороніна ледь не арештували. У СБУ часів Олександра Турчинова існувала кримінальна справа щодо газових поставок в Україну, однак за Вороніна заступився тодішній перший помічник президента Віктора Ющенка Олександр Третьяков.

Ігор Воронін. Фото ЕП

І вже у 2006 році Воронін став керівником компанії "Укргаз-Енерго" - дочірньої структури "РосУкрЕнерго", через яку пішли поставки газу всім промисловим споживачам.

І коли Воронін працював заступником глави правління "Нафтогазу", держмонополію очолював саме Юрій Бойко. Складно собі уявити, що Бойко не давав санкцію на підписання контракту з IUGAS. І за що там сидить Юлія Тимошенко? Так-так.

Викликають низку питань і такі дивні речі, як, наприклад, відсутність на контракті віз внутрішніх департаментів "Нафтогазу", його відсутність у реєстрі угод та в архіві НАКу, а також відмова підтвердити існування домовленостей "Газпрому".

Наприклад, чи не виникають схожі явища, коли існує намір "в тиху" заробити, не привертаючи зайвої уваги?

І скільки ще у "Нафтогазі" є таких "мін уповільненої дії" у вигляді невідомих контрактів на невідомі обсяги невідомого газу, і коли такі "міни" можуть вибухнути?

А найголовніше, чому саме наприкінці 2012 року хтось вирішив дістати цей контракт, та розголосити його. І яку роль у цьому висвітленні відіграють Бойко та Воронін?

"Економічна правда" зверталася за коментарем відносно цієї справи до "Нафтогазу". Однак НАК відмовився детально коментувати описані події. Прес-служба компанії заявила, що позиція компанії була викладена у повідомленні щодо публікації "Комерсанту", яке цитувалося вище. Більше держмонополії, очевидно, сказати нічого.

Також ми поспілкувалися з представником IUGAS Андреа Міеле, який у 2003 році підписував контракт з "Нафтогазом". "Ми виграли суд, і тепер наші адвокати будуть вживати заходи, щоб отримати оплату штрафу", - розповів він.

За словами італійця, у сумі штрафу також треба враховувати відсотки. "Сума, яку вирахували наші адвокати, - 17,5 доларів. І це тільки до 1 липня 2012 року. Ще є 18 місяців контракту, який або виконується, або треба платити штрафні санкції", - зазначив Міеле.

"Мені видається, що "Нафтогаз" не має наміру виконувати контракт. Ми отримали листа від "Нафтогазу", в якому вони пропонують зустріч та переговори. Ми маємо погодити дату такої зустрічі у найближчі тижні", - зазначив Міеле.

Окремо варто зазначити, що в угоді між "Нафтогазом" та IUGAS міститься пункт про те, що контракт втрачає чинність лише після виконання сторонами всіх зобовязань. Міеле заявив, що, з огляду на рішення арбітражу, IUGAS має право вимагати повного виконання контракту.

На питання про те, чи є можливим укладення мирової угоди та про її можливі умови, Міеле відповів: "Все можливо. Ми готові йти на зустріч".

Юрій Бойко. Фото ipress.ua

У свою чергу, старший партнер Юридичного бюро "Єгоров Пугінскій Афанасьєв і партнери" Маркіян Ключковський стверджує, що окреме рішення, яким "Нафтогаз" зобов’язали виконати контракт, має статус повноцінного арбітражного рішення. "А значить, в силу регламенту арбітражу, є остаточним та обов’язковим до виконання з моменту його винесення", - наголосив юрист.

Водночас, відповідаючи на питання, яким чином може бути виконане рішення арбітражу, Ключковський заявив: "Якщо сторони погодились на арбітраж, то вони взяли на себе зобов’язання виконати рішення без затримок".

Втім, юрист стверджує, що "українське законодавство – особливо в частині валютного регулювання та контролю за використанням державних коштів – фактично вимагає проходження процедури визнання та виконання арбітражного рішення в судах України".

Однак, за словами Ключковського, "українське законодавство не має подібного спеціального регулювання у відношенні негрошових зобов’язань – наприклад, зобов’язань виконати обов’язок в натурі, тобто виконати контракт".

За його словами, "Нафтогаз" може добиватись відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення на території України, однак навіть в такому разі рішення можна буде виконати в інших країнах.

"Процедуру визнання та виконання арбітражного рішення можна ініціювати фактично в будь-якій країні світу – в тій, в якій сторона-кредитор знайде активи сторони-боржника, на які можна звернути стягнення. В такому разі вони можуть бути арештовані на час розгляду цього питання у відповідному суді", - зазначив юрист.

"Якщо мова йде про активи "Нафтогазу", то під ризиком стягнення можуть опинитися й інші активи України чи інших державних компаній – якщо сторона-позивач доведе, що "Нафтогаз" та Україна – тісно пов’язані та залежні один від одного суб’єкти", - наголосив він.

Водночас, коментуючи пункт угоди про те, що контракт між італійцями на "Нафтогазом" передбачає пункт, що дія угоди подовжується до її виконання, юрист сказав: "Таке положення завжди є проблемним, адже вступають в конфлікт різні договірні положення".

"Дуже складно зробити висновок про те, чи повинен Нафтогаз поставляти газ італійській компанії за умови продовження дії українського законодавства про заборону реекспорту, а також у випадку, коли в кінці 2013 року втратить дію контракт. Це може стати приводом для ще одного звернення до арбітражу", - вважає Ключковський.

"Слід зазначити, що "Нафтогаз" не зобов’язаний поставляти газ італійській компанії за контрактною ціною в 110 доларів за тисячу кубічних метрів. Арбітражний трибунал у своєму рішенні зобов’язав сторони узгодити нову ціну з огляду на значну зміну цін на європейських ринках, як це і передбачено контрактом", - зазначив юрист.

Рейдерська атака?

Останнім часом у газових питаннях спостерігаються дещо дивні явища. У листопаді минулого року вибухнув один з найгучніших скандалів останніх років – підписання угоди щодо будівництва LNG-терміналу з "лижним інструктором".

Як розповідають на ринку, насправді іспанська компанія Gas Natural Fenosa майже погодилася на проект, кінцевою метою якого є послаблення залежності України від російського газу.

Принаймні, достеменно відомо, що відповідні переговори велися. Але начебто іспанці відмовилися від українського терміналу в останній момент під тиском російського "Газпрому".

Після цього, у грудні 2012 року, приватні газодобувні компанії були викреслені з газового балансу. Тоді інформовані люди пояснювали такі явища необхідністю "Нафтогазу" реалізувати дорогий російський газ. Для чого було примушувати?

Нібито у 2013 році ціна газу могла бути набагато нижчою завдяки вступу України в Митний союз. Але Митний союз зірвався. І вже в січні "Газпром" виставив "Нафтогазу" рахунок на 7 мільярдів доларів за газ, який Україна не купувала в 2012 році.

Зараз - це не підйомна сума. В Україні просто немає таких грошей. Спочатку про відмову платити цей штраф заявив "Нафтогаз", а потім і сам президент Віктор Янукович.

А тепер з'явилися ще й італійці з претензіями на поставку 13 мільярдів кубометрів. Звісно, немає документальних доказів приналежності IUGAS до російського монополіста.

На відповідне питання представник італійців Міеле заявив, що IUGAS належить акціонерному товариству Idreg Liguria, яке, у свою чергу, належить групі FISI італійського бізнесмена Марко Маренко. "Я не знаю стратегію "Газпрому". У нас всі компанії прозорі за законодавством Італії", - сказав Міеле.

Однак серед обізнаних людей панує думка, що ситуація з контрактом IUGAS вигідна як раз "Газпрому".

Адже сама ціна російського газу, закладена "контрактом Тимошенко-Путіна" 2009 року, є нереальною для вітчизняної економіки і шаленими темпами "вимиває" резерви. А тепер ще й "нокдаун" з LNG-терміналом, штраф у 7 мільярдів і "італійська справа".

Це схоже на заганяння в глухий кут. І найбільш вірогідною метою росіян є газотранспортна система. Москва наполягає, що можлива лише оренда української "газової труби". Але навіть такий стан речей означатиме повний перехід ГТС "Газпрому" і втрату Україною останніх важелів впливу.

Є ще один важливий момент. Віктор Янукович радий був би домовлятися з Володимиром Путіним, але не може. Як стверджують джерела "Економічної правди", у Москві відверто не сприймають особисто Януковича і не бажають домовлятися з новим міністром енергетики, "сімейним" Едуардом Ставицьким.

Віктор Янукович та Володимир Путін. Фото прес-служби президента

Стверджується, що газові питання Москва згодна вирішувати зі своїми давніми партнерами –командою "РосУкрЕнерго", духовними лідерами якої є віце-прем'єр Юрій Бойко та олігарх Дмитро Фірташ.

Співрозмовники "ЕП" стверджують, що відповідне бажання мають й самі "газовики", які були б раді знову "сісти на трубу". Нібито саме ця ситуація рятує їх від "розриву" та призначення "Сім'єю" нового керівництва нафтогазової галузі, яка сьогодні контролюються "РУЕ".

Нібито Едуард Ставицький навіть подав Януковичу "шорт-лист" претендентів на крісло глави "Нафтогазу" та його похідних підприємств – "Укргазвидобування", "Укртрансгазу" і так далі. Але поки що "Папа" жодних рішень не ухвалив.

Розповідають, що штраф на 7 мільярдів від "Газпрому" був інспірований не без участі "газовиків". Чи мають вони стосунок до теперішньої історії контракту з IUGAS? Дехто вважає, що так. Очевидно, "газовики" мають намір дотиснути Януковича.

Очевидно, що й "Газпром" в українському питанні вирішив йти до кінця. Російська монополія буде чинити опір навіть найменшим намаганням України зіскочити з "газової голки" всіма можливими методами.

Найцікавіше, що в цьому випадку росіян абсолютно не хвилює, хто царює в Києві. Ющенко, Янукович, Тимошенко – неважливо. Будь-яку українську владу росіяни душитимуть газом з метою досягнення політичної мети.

Мета дуже проста: у Кремлі хочуть бачити Україну абсолютно залежною і підконтрольною. Інші конфігурації їх не цікавлять.