Олігархів прийняли у "Сім'ю"

Напевно, Сергій Арбузов ніколи не уявляв, що стане допомагати Рінату Ахметову. Та чого не зробиш, аби Віктор Янукович виграв вибори 2015 року?

Перший віце-прем'єр та його прибічники створили програму, яка дозволить "Сім'ї" та окремим олігархам непогано заробити напередодні виборів. А ще одна частина видатків спрямована на те, щоб майбутній електорат наочно побачив, як багато влада робить для народу.

Презентація документа призначена на середу 27 лютого. Можна вважати, що цей день стане початком нової передвиборчої кампанії Віктора Януковича.

За розкладом, це має бути засідання уряду, але за сутністю це буде шоу. Вже друге за останній тиждень – після позорнячого "спілкування" Віктора Януковича з країною. Мабуть, в оточенні президента з'явився масовик-заворушник, який заохочує різного роду театральні постанови. Ось тільки клас постановника такий, що неозброєним оком видно – це вистава.

Ось і цього разу. Такого ще не було ніколи, щоб на засідання Кабміну виносилося лише одне єдине питання - Державна програма активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки.

Документ розробила команда "видатного економіста" та "найкращого центрального банкіра Восточної Європи" Сергія Арбузова. Він виносився на розгляд уряду уже вдвічі, але обидва рази прем’єр Микола Азаров відправляв програму на доопрацювання. Цього разу з неї вже мали зробити "лялечку", тому що вихвалятися напрацюваннями урядовців буде саме Віктор Федорович.

"Економічна правда" вже аналізувала попередню версію документу - №2. Відверто кажучи, за сутністю останній варіант не сильно відрізняється від попереднього.

Він поєднує у собі три компоненти: відвертий популізм, похмурі фіскальні перспективи та величезні видатки на проекти, які є цікавими для "Сім'ї". А фінансуватися вони будуть в борг – будуть витрачати гроші, які держава збере лише у наступні роки.

Це все ще явно передвиборчий документ. Поки наближені до президента особи зароблятимуть, звичайні люди мають відчути надвисоку активність влади. Наприклад, через модернізацію комунальної сфери та побудову нових доріг. Мабуть, за задумом авторів програми, населення має побачити, що влада таки працює. І що "покращення" – це не гумористичний вислів.

І все ж таки, різниця між останньою версією та попередніми є величезною.

В остаточній версії програми з'явився потужній блок, присвячений підтримці олігархів. Це вже не просто дерибан державних грошей у надвеликих розмірах. Це остаточне примирення "Сім'ї" та олігархів. І перехід до спільного "розпилу" усього того, що ще можна "пиляти".

"Пілітє, Шура. Пілітє".

Передвиборчий піар Януковича

Вибори наближаються. Їх треба вигравати. Для цього треба витратити багато грошей, і вигадати щось красиве про того, хто ці гроші дав. Власне, про Януковича.

Ця логіка нахабно стирчить зі сторінок програми.

Автори документу просто таки розсипаються в компліментах голові держави і його "дієздатній команді", яка на їх думку, зуміла розпочати реформи в усіх секторах економіки.

Такий перелік заслуг "команди Януковича" був відсутнім у попередніх версіях програми. Можливо, через це урядовці переписували кілька разів документ?

Починається програма з констатації поточного стану економіки України. Автори стверджують, що після півторарічного спаду 2008-2009 років економіка, починаючи з 2010 року, демонструвала стійкі позитивні тенденції. Проте, 2012 рік "не виправдав оптимістичних сподівань".

В цілому Кабмін збирається "покращувати" економічну політику під старими-новими гаслами. Зокрема, повторюються всі ті ж самі "заклинання" про підвищення конкурентоспроможності економіки та покращення інвестиційного клімату.

Так само незмінним залишається курс на підтримку національного виробника і реалізацію політики імпортозаміщення. До пріоритетів автори документу також віднесли і розвиток високотехнологічних секторів та стимулювання перетворень у стратегічних галузей.

Якщо ви цікавитеся риторикою влади, читайте епохальне інтерв’ю першого віце-прем'єра Сергія Арбузова у журналі "Бізнес". Там немає жодного живого слова – замість "видатного економіста" відповіді писали його підлеглі. Але програмні речі прописані дуже ретельно.

Власне, немає нічого поганого в тому, що політики себе піарять. Так було навіть в давні часи.

Але методи. Давайте подивимось, як українські чиновники збираються все це робити. Ось де бажання заробити перемогло бажання зробити передвибочий піар президенту.

Зупинимося на основних заходах в розрізі пріоритетних напрямків розвитку.

Блок перший. Підвищення конкурентоспроможності економіки та покращення інвестиційного клімату

Як не смішно, але урядовці вважають, що досягли уже значних успіхів в цьому напрямку. Для прикладу вони наводять в програмі нинішню позицію України в Глобальному індексі конкурентоспроможності 2012-2013 – 73 позиція з 144 можливих.

В документі зазначається, що за останній рік наша країна поліпшила результат одразу на 9 пунктів. Зрештою, в Україні у попередні роки були і кращі результати: 2001 – 69 місце, 2006 – 69 місце, 2007 – 73 місце, 2008 – 72 місце.

Погодьтеся, ну як можна протиставляти цим цифрам той факт, що торговельне сальдо України є найбільш негативним за усі часи? Тобто, ще ніколи наша країна не імпортувала так багато. Навіть якщо не рахувати мегадорогий газ, кидається у очі відвертий факт: Україна вже майже нічого не виробляє сама, крім металу, добрив та продуктів харчування.

У розпродажі власних надр ми дійсно є непереможними.

Можна милуватися прогнозами на 2013 рік. Дефіцит бюджету пропонується утримати на рівні 3,2% ВВП, граничний обсяг державного боргу на рівні 30,6% ВВП, інфляцію – в межах 5-6%.

Це показники економіки, у якій геть нічого не відбувається. Мабуть, ми чогось не помічаємо.

Але ж заявлено, що буде підвищуватися конкурентоспроможність.

"Урядом уже реалізовано для цього значну кількість заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату та бізнес-середовища, в тому числі із дерегуляції підприємницької діяльності", - наголошується в програмі.

Отже, де, на думку Кабміну, ще необхідно додати?

Серед запропонованих заходів слід відзначити створення Банку розвитку, про який йшла мова і в попередніх версіях програми.

За задумкою, ця установа повинна залучати довгострокові зовнішні інвестиції для підтримки та розвитку пріоритетних сфер економіки. А ще не виключено, що банки будуть наповнювати за рахунок емісії НБУ. Для початку роботи в 2013 році Верховні Раді буде запропоновано розглянути законопроект "Про державний банк розвитку".

Простими словами, задумка така. Державна установа бере купу грошей у борг, і потім роздає кредити на проекти, які є найбільш важливими. Ми не можемо стверджувати, що це непрацюючий механізм. Навпаки, завдяки йому післявоєнна Германія піднялася з колін. Але то німці, і автор цього механізму до кінця життя носив одні й ті самі штани. В Україні такого не може бути.

Ще невідомо, хто саме буде контролювати цей банк, і за яким принципом він буде розподіляти залучені ресурси. Але напевно, що одним з першим кроків цих людей буде купівля нових Range Rover'ів на отримані відкати.

Існує велика вірогідність, що левову частину коштів отримають Нацпроекти, якими опікується Володислав Каськів. Його започаткування, що мали фінансувати приватні інвестори, тепер будуть реалізовуватися за державний кошт.

А найбільшим полем для дерибану стане комунальна сфера. До речі, у цьому напрямку також існують Нацпроекти.

Прогнозні обсяги фінансування Державної програми активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки, млрд грн

Є лише одна важлива річ. Комунальні реформи не є окупними. Тому що гроші можна витратити, але не існує механізму їх повернення до бюджету. Обленерго, облгази вже є приватними. Залишилося приватизувати водоканали та ТЕЦ. Отже, за державні гроші зроблять поліпшення "для дяді".

Банк розвитку має всі шанси стати такою собі універсальною "годівницею" для обраних. Яка згодом збанкрутує, та залишить по собі мільярди боргів, які буде змушена взяти на себе держава.

Таке вже було. Свого часу в Україні існувала установа, яка залучала з усього світу валюту, і потім роздавала на начебто пріоритетні проекти. Керував цією установою Роман Шпек, що сьогодні є поважним банкіром. Врешті решт, установа розвалилася, гроші повертати ніхто навіть не думав. Не обійшлося без криміналу – за дивних обставин загинув колишній заступник Шпека, а сам очільник надовго переїхав до Брюселю.

Згодом, усі забули про той ганебний досвід, і ось ми маємо чергову спробу погратися у дорослі ігри. У які гратися в Україні просто неможна, і це доводить досвід підготовки до Євро-2012. Чемпіонат вже давно минув, коли у грудні 2012 причетні до нього структури розмістили євробонди на сотні мільйонів доларів. Куди пішли гроші, невідомо.

Які є гарантії, що кошти Банку розвитку будуть витрачені за призначенням? Жодних. А гроші просто величезні.

Це ще не все. Програма декларує, що рівень дефіциту бюджету складе не більше 3,2% ВВП. І це правда, тому що видатки будуть фінансуватися у інший спосіб.

В даний час уряд готує програму масштабного фінансування проектів під держгарантії. Мова йде десь про 50 млрд грн.

Але що таке гарантії, особливо якщо їх спрямувати на комунальну сферу? Це означає, що витрати не ляжуть на видаткову частину бюджету в цьому році, і не відіб'ються на показнику дефіциту бюджету-2013. Дефіцит бюджету-2013 у розмірі 3,2% - це цілком реально.

Але ці борги нікуди не зникнуть. Вони перетворяться на витрати майбутніх періодів. Тобто, ми з вами будемо через кілька років платити за те, що "мальчікі" витратять просто зараз.

Може, ми просто песимісти? Та ні. Більша частина проектів, які планується фінансувати під держгарантії, не є окупними – дивіться наведену вище таблицю та власне текст програми. Ну як може окупитися реконструкція шкіл і дитячих садів?

Є ще більш хитрі операції. На початку 2013 року - аж до 26 лютого - "Укравтодор" розміщував облігації під гарантії 2012 року! Він зумів зібрати 7,2 млрд грн, які записуються "заднім числом" на 2012 рік.

Тобто, цього року будуть витрачатися начебто гроші минулого року. Показники дефіциту бюджету-2013 та держборгу при цьому начебто не постраждають. Але так само нам доведеться через рік-другий платити за те, що витратить на свою передвиборчу кампанію Віктор Янукович.

Цього року країна побачить масштабне будівництво доріг. 46 мільйонів "лохів" будуть спостерігати, як влада працює. А той факт, що дороги будуватимуться в борг з їхнього ж карману – це фантазії нудних критиканів. Які проти того, щоб в Україні були дороги.

Дуже мило виглядає обіцянка, що "сума додаткових надходжень залежатиме від рівня підвищення інвестиційної активності". Це вкрай цікава обіцянка, тому що податківці та митники мають щомісячні плани по збору доходів, які зобов'язані виконувати. А краще - перевиконувати. Невже уряд зібрався нарешті відмовитися від практики планування збору податків, і збирати їх по факту?

Апофеоз пихатості нового уряду – у наступному формулюванні: " Започаткування роботи Групи високого рівня з питань оцінки стану фінансового ринку". Це що за група така? Хто туди увійде? Ті люди, які розтратили резерви НБУ і загнали економіку в рецесію? У чому тоді високий рівень цих панів?

Неважко побачити за цим формулюванням тих людей, які влаштували пану Арбузову титул "найкращого центрального банкіра Східної Європи".

Знижувати адміністративні бар'єри для розвитку підприємництва планується через запровадження сервісів дистанційного обслуговування та скорочення видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Детінізацію економіки Кабмін планує перемогти серією заходів, найбільш неймовірним з яких є запровадження електронних держзакупівель. Відповідні законопроекти уже розроблялися неодноразово, але на етапах розгляду вони чомусь виявлялись нежиттєздатними.

Можна лише вітати такі заходи, як заборона зарахування зустрічних однорідних вимог між торговими та капітальними операціями, або заборона вексельної форми розрахунків для імпортних операцій без увезення товарів на територію України.

Але де одвічне питання про припинення відтоку капіталу на Кіпр? Де намір визнати Кіпр офшорною зоною? Зараз ця країна, через яку працюють усі олігархи, в українському законодавстві не визнана офшором. А значить, до неї не застосовується жорсткий режим обліку проведених операцій. Сергій Тігіпко обіцяв розібратися з кіпрським питанням - не зробив. Новий уряд мабуть визнав за краще цією темою взагалі не займатися.

В програмі також згадується і трансферне ціноутворення, за контролем над яким передбачалося залучити до бюджету близько 20 мільярдів гривень за рахунок ФПГ. Тепер же мова йде лише про 500 мільйонів гривень. Мабуть, могутнє лобі олігархів вже зробило все можливе, аби вони не платили податки, і продовжували виводити прибутки до офшорів чи споріднених структур.

Нарешті, геть не дивує наявність суто чиновницьких див. Зокрема, "визначення переліку показників розвитку малого та середнього підприємництва шляхом затвердження форми паспорту регіону та запровадження його в дію".

Така фішка припускає витрачання бюджетних грошей на виготовлення папірців, в яких немає жодної потреби. Точно за тим же принципом, пан Попов хотів витратити в Києві приблизно 80 млн грн на паспорти вулиць. Краще б дороги зробив.

Блок другий. Підтримка національного виробника і реалізація політики імпортозаміщення

Ще жоден з урядів України так не "лягав під олігархів".

Одна справа задарма продавати державне майне. І зовсім інша – фінансувати олігархів з бюджету. Це вже принципово вищий рівень цинізму.

Про підтримку національного виробника, як відомо, ледве не на кожному засіданні згадує прем'єр-міністр Микола Азаров, зачитуючи з папірця всі ті ж "затерті" постулати.

Втім, він ніколи не казав, що для цього держава повинна надавати металургам держгарантії на 10 млрд  грн для модернізації та переоснащення. Саме така сума на відповідні цілі закладена в програмі терміном на 2 роки – 2013-2014 роки.

Металургам – мається на увазі переважно Рінату Ахметову, який є майже монополістом у цій сфері. Як відомо, "АрселорМіттал" та "ІСД" не відчувають до себе тієї лояльності діючої влади, яку відчувають "Метінвест" та "ДТЕК" найбагатшого українця.

Виникає відверте питання. Навіщо ж тоді було проводити приватизацію, якщо сьогодні власники металургійних підприємств нездатні самі вирішувати свої проблеми? Чи держава збирається все життя підтримувати ті активи, якій їй уже давно не належать?

І чому на це мають витрачатися ті гроші, які могли піти на підвищення пенсій чи зарплатні лікарів?

І не треба вказувати, що США та Європа фінансують свої компанії. Так, фінансують. Але в США та Європі компанії не є монополістами, що отримують на цьому величезний зиск, та не виводять весь прибуток до офшорів.

Зрештою, це не всі "подарунки".

Підприємства ГМК автори програми також пропонують звільнити від сплати ввізного мита при імпорті необхідного для модернізації обладнання. Тут також не без Ріната Леонідовича.

Більше за металургів теоретично на розвиток можуть отримати хіба що аграрії. Ряд програм, які пропонуються в документі – від підтримки хмелярів і ягідників до відновлення меліоративної системи країни – можуть коштувати близько 13 мільярдів гривень.

Проте, чи дійдуть гроші до адресата?

Галузь останні роки стрімко розвивається, але явно не за рахунок державної підтримки чи, наприклад, активного розвитку фермерства.

Тут слід звернути увагу на низький рівень обізнаності селян щодо можливостей одержання ними державної допомоги за рахунок здешевлення отриманих кредитів.

Складний процедурний механізм і непрозорість її отримання, унаслідок чого основна маса вітчизняних товаровиробників, які такої підтримки потребують, залишаються поза її межами.

Що ж казати про ефективність державної політики, коли допомогою користуються лише 10% агропідприємств із загальної кількості тих, хто потребує такої допомоги.

Тон в аграрному комплексі зараз задають агрохолдинги, і в саме вони є основними ріціпієнтами бюджетних коштів. Хоча великі підприємства в АПК цілком можуть впоратися і самі. Тут таке ж саме питання, як і до металургів.

Блок третій. Розвиток високотехнологічних перспективних секторів

Ну куди в наші часи без високих технологій?

А ви знали, що збирання китайських машин є високими технологіями?

Ласкаво просимо до найбільш "проривного" пункту програми Сергія Арбузова.

В цьому розділі "перспективних" одержувачів державної допомоги теж достатньо. Зрештою, деякі з них сьогодні насправді не можуть обійтися без підтримки.

У цьому розділі зібрані усі норми щодо підтримки вітчизняних автовиробників, які (нагадаємо) апріорі вигідні підприємствам Таріела Васадзе та Петра Порошенка.

Автомобілебудування теж пропонують тягнути за рахунок масових держзамовлень. Так, в програмі пропонується подумати масовим виробництвом українських автівок для суспільних потреб – автомобілі швидкої медичної допомоги, пожежні авто, пошуково-рятувальні та інші.

Хоча вітчизняний автопром, напевно, не був би проти, якби на їх машинах їздили усі урядовці, а то останнім часом закупки держслужбовцями автівок неодмінно потрапляють у "топ"-теми марнотратства.

Не відмовляється Кабмін і від ідеї реанімувати сільськогосподарське машинобудування, щоб довести імпортозаміщення техніки хоча б до 20%.

Оновлення автопарку "Укрпошти" є одним з найнахабніших проектів дерибану. Як відомо, ця структура є найбільшим державним замовником пального для свого величезного парку автівок. Уявіть, з яким творчім натхненням можна витратити 120 млн грн, які закладені на цю мету.

Дійсно, можна вітати програму з підтримку авіавиробника "Антонова". Це дійсно високі технології, які чудом залишилися в нашій країні, і нехай вони насправді розвиваються.

Цікавою та дійсно корисною є ідея змусити служби та підрозділи Державної служби надзвичайних ситуацій, Міноборони, МВС, МОЗ, Мінінфраструктури та Мінагрополітики оновлювати парк авіатехніки за рахунок вітчизняного продукту.

Можливо, тоді ще і президенту варто літати на українських літаках, а не на  Airbus А-319-115XCJ з позолотою і мармуром? Принаймні, така пропозиція була б слушною. Звісно, подивимось, як підтримка авіавиробників працюватиме в житті.

Серед інших секторів, які пропонується хоч якось підтримувати, присутні також ракетно-космічна галузь, оборонно-промисловий комплекс, суднобудування та фармацевтика.

З кожним випадком треба розбиратися окремо. За красивим фасадом майже напевно "зашиті" інтереси якогось видатного бізнесмену – можливо, "сімейного".

Блок четвертий. Структурні реформи  у стратегічних секторах.

Треба було назвати цей розділ "Де заробимо ми". На відміну від попередніх розділів, де зароблять наближені до "Сім'ї" олігархи.

Стратегічно важливими автори програми вважають державний сектор, інфраструктуру і зв'язок, паливно-енергетичний комплекс ЖКГ і будівництво.

Останні дві галузі, не дивлячись на своє значення, сьогодні більше нагадують "бідних родичів", яким співчувають і яких розуміють, але допомогти не можуть. Це дійсно так.

Вдуматися тільки: за два роки чиновники обіцяють винайти для програм будівництва в 2013-2014 роках більше 32 млрд грн за рахунок залучення інвесторів і точених вливань ресурсів з бюджету, хоча в останні роки держава не могла акумулювати і десятої частини від цієї суми.

Зараз на квартирному обліку в Україні більше мільйона сімей, які розраховують на краще житло. Проте, власні квадратні метри і досі є недосяжною розкішшю для молоді, та й не тільки для них.

Отже, це соціально вигідний проект. Той, хто почне будувати житло для людей, напевно увійде до історії як благодійник. Він же "добрий цар".

Виходячи з програми, саме цим буде займатися "Сім'я". Тим більше, що у будівництві найлегше "втратити" мільярди.

У цьому окремому випадку, шанси ЖКГ отримати прогнозні обсяги фінансування на 2 роки (2013-1014) на рівні 25 мільярдів гривень не виглядають ілюзорними. Звісно, знайдуть не все, бо гроші не з'являються невідомо звідки. Мабуть, уряд вже рахує гроші МВФ – ще не отримані, і навіть не обіцяні.

Але що означатимуть навіть 25 мільярдів? Їх не вистачить на "комуналку" всієї країни, яка потребує сотень мільярдів. Вони означатимуть побудову світлого майбутнього в окремих "потьомкінських дєрєвнях". Саме туди буде приїжджати президент з урядом, і буде вказувати пальцем на те, що влада робить для людей.

А для тих, кому не пощастить потрапити до такої "дєрєвні", приготували інший подарунок. Влада пропонує дозволити приватизацію... кімнат у гуртожитках. А що? Люди отримають власне житло, і дякуватимуть за це Віктору Федоровичу.

Чи ви проти щастя людей?

Розділ п'ятий. Збільшення обсягів експорту українських товарів 

Насправді, тут не про експорт.

Цей розділ присвячений тому, як Україна вчергове не вирішила - чи вона йде до Європи, чи вона йде до Росії.

Документ щиро пропитаний реверансами у бік як Європи, так і РФ.

З одного боку, ось таке: "5.2. Укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, включаючи тимчасове набуття чинності положеннями щодо створення зони вільної торгівлі. 5.3. Виконання Порядку денного асоціації Україна – ЄС".

Цікаво, Європа в курсі, що вона вже повинна підписати цю угоду? А то якщо ні, треба до неї донести. Арбузов сказав, що треба - доведеться виконувати.

А якщо без жартів, це декларативна фіксація "неросійського" ​​вектора в розвитку України. Тобто, відмова від Митного союзу, що саме по собі символічно.

Але вже наступний пункт звучить так: "5.4. Забезпечення функціонування повномасштабної зони вільної торгівлі СНД та покращення доступу українських товарів та послуг на ринки СНД".

Це називається "і нашим, і вашим", або "візантійщина". Тобто, уряд в одному пункті заявляє про європейський вектор розвитку, а в наступному клянеться у вірності Росії.

А ось і потенційно корупційний механізм.

"5.5.2.  Прийняття законодавчого акту щодо запровадження механізмів державної фінансової підтримки експорту".

Яким чином буде надаватися підтримка експорту? Основні статті експорту - метал і хімічна продукція. У перекладі - Рінат Ахметов і Дмитро Фірташ. По суті, уряд Сергія Арбузова (ой, Миколи Азарова) робить реверанси в бік олігархів.

Схоже, "Сім'я" відмовилася від планів відбору власності в найбагатших людей країни, і перейшла від напруженості до поцілунків. Якщо ж держава почне фінансувати експортерів, це вже буде наступна стадія глибоких інтимних відносин.