Державні шахти розберуть "свої"

Минулого тижня Верховна рада виділила 2,2 млрд грн на підтримку державних вугледобувних підприємств.

Законопроект "регіонала" Владислава Лук’янова передбачає, зокрема, здешевлення кредитів для технічного переоснащення шахт та оновлення основних фондів.

В результаті державні гроші осядуть на рахунках фірм, що традиційно постачають обладнання шахтам або здійснюють їхню модернізацію.

Серед них підприємства, що контролюються родиною президента Віктора Януковича (так званою Сім'єю), лідером Партії регіонів Олександром Єфремовим, "регіоналом" Юрієм Іванющенком та найбагатшою людиною України Рінатом Ахметовим.

Вже зараз кажуть, що це гроші на передвиборну кампанію Партії регіонів. Проте, є й інша версія. Річ у тім, що влада вирішила реставрувати шахти за 2,2 млрд грн за півроку до їх приватизації, а головні вигодонабувачі - Ахметов і "Сім'я".

Як роздаватимуть шахти

Приватизація вуглепрому почнеться у 2013 році, хоча планувалася на 2012 рік.

Схоже, в уряді вирішили залишити собі щось на наступний рік, оскільки наразі триває адресна приватизація енергетики та облгазів. Можливо, скинути з державних пліч вуглепром Кабмін вирішив 2013 року через осінні парламентські вибори.

22 червня голова Фонду держмайна Олександр Рябченко заявив, що приватизація вуглевидобувних підприємств буде проходити "за новою для України процедурою". Збиткові шахти продадуть за символічну ціну - 1 грн, а змагання між покупцями буде полягати у тому, хто більше вкладе в розвиток підприємств.

О.Рябченко. Фото noviny.su

Звісно, ця схема ненова. В середині 1990-х років її активно застосовували, щоб безкоштовно отримати державні підприємства. Сумний досвід показав: нові власники, які обіцяли вкласти мільйони доларів у розвиток об'єктів, натомість доводили їх до банкрутства і розпилювали на металобрухт.

"Я починав керувати фондом при цій схемі. Вона дозволяє забрати об'єкт за мінімальну ціну під обіцянки, які потім ніхто не виконує. Я прийшов, коли останні обленерго продавалися за цією схемою. Скільки тоді було скандалів! Ми тоді цю "лавочку" прикрили", - розповів колишній голова ФДМ Олександр Бондар.

Зараз, схоже, її вирішили відродити, щоб "потрібні люди" безкоштовно розподілили між собою близько 170 державних шахт.

Наразі в Міненерговугілля готується перелік вугледобувних підприємств, що підлягають приватизації. Неформально шахти поділять на дві групи: ліквідні і ті, що віддаватимуть за одну гривню.

За словами Рябченка, прибуткові об’єкти продаватимуться "на конкурентних засадах на аукціонах, і хто більше заплатить, той і буде там господарювати".

Неконкурентні шахти продаватимуть на інвестиційних аукціонах. "Їх сенс у тому, що саме підприємство буде продано за 1 грн, але змагання йтиме за те, хто більше вкладе у його розвиток", - підкреслив Рябченко.

У фонді дають зрозуміти, що не варто очікувати від продажу державних шахт великих надходжень до держбюджету.

Ліквідні вуглевидобувні підприємства підуть з молотка з дисконтом. Наприклад, якщо шахту не вдалося продати з першого разу, то на наступному аукціоні стартову ціну буде знижено на 30%, у випадку ж третьої спроби - на 50%. Після трьох невдалих спроб шахта буде запропонована інвесторам за одну гривню.

"Треба, щоб це було чітко узаконено аж до введення кримінальної відповідальності, бо цих проектів намалюють скільки захочуть, а потім шахти за одну гривню заберуть і розбіжаться", - прокоментував екс-міністр вугільної промисловості Віктор Полтавець.

Є ще один цікавий момент стосовно майбутньої приватизації. На державних шахтах знаходяться так звані перехідні залишки продукції. Це видобуте непродане вугілля.

Його обсяги, за останніми даними, становлять 400 тисяч тонн. Це вугілля коштує 858 грн за тонну, всього - 343,2 млн грн. Можливо, напередодні приватизації перехідні залишки будуть навіть більшими, і вони знайдуть нового власника за кілька гривень.

Як шахти зробили збитковими

Відразу виникає риторичне запитання: якщо близько 80% шахт збиткові, то скільки з них буде продано за одну гривню, а скільки закрито?

За словами Бондаря, шахти дотувалися ще з радянських часів. Частина з них справді збиткові, але скільки саме - велике питання.

Офіційно 80% з них збиткові, і начебто продати їх буде нелегко навіть за одну гривню та інвестиції в розвиток підприємства. В такому випадку зовсім неліквідні об’єкти доведеться закрити, що не сподобається електорату у вугледобувних регіонах.

Законсервована шахта. Фото Vadim Mahorov

"Говорити, що 80% шахт безнадійно збиткові, звичайно, не можна. Однак сказати, скільки саме шахт збиткові - неможливо через непрозорість функціонування галузі", - переконаний старший аналітик ІК Dragon Capital Денис Саква.

За його словами, існує значна асиметрія в доступі до інформації про роботу шахт, про їх реальні фінансові показники, що знижує інтерес до них з боку іноземних інвесторів.

Його колега, старший аналітик ІК "Арт капітал" Дмитро Ленда, додає, що причина збитковості українських шахт полягає в складних геологічних умовах видобутку, застарілому обладнанні та шахрайстві окремих керівників підприємств.

Значна частка з цих 80% шахт доведена до збитковості штучно за допомогою менеджерів, відданих вугільним олігархам. Парадоксально, але в Україні шахті працювати у збиток вигідніше, адже збитки покриває держава.

З економічної точки зору коксівне вугілля українського випуску є неякісним та малопридатним для формування шихти для коксохімічного виробництва.

"Це вугілля часто примушують викуповувати адміністративними засобами, тому ціна на нього повинна бути нижчою за більш якісний російський продукт. Схожа ситуація і з енергетичним вугіллям. Його ціна для України є адекватною, але трохи нижчою за європейську з врахуванням меншої якості", - додає Ленда.

Тобто шахти ще можуть бути прибутковими, якщо зняти адміністративні обмеження. Сьогодні ж державні шахти продають вугілля ДП "Вугілля України", а те - споживачам. Модель передбачає регулювання цін на вугілля державою. Проте ціни завжди нижчі за ринкові, і приватним компаніям продавати вугілля через ДП не вигідно.

Відтак розглядається можливість впровадження біржової торгівлі вугіллям: чим вища калорійність вугілля - тим воно дорожче.

Разом з приватизацією шахт буде продано комунальну теплоенергетику, збільшено тарифи на комунальні послуги і розширено внутрішній ринок споживання вугілля - від ТЕС і металургії до ТЕЦ і котелень, які працюють на дорогому газі або мазуті. Тобто перехід теплоенергетики на вугілля збільшить попит і ціну на нього.

"Вугіллю України" в процесі лібералізації ринку палива загрожує ліквідація. В уряді планували ліквідувати його до 2013 року. Керівництво ДП, розуміючи, що правила гри будуть змінені, вирішило диверсифікувати свої ризики.

Зокрема, як зазначається в повідомленні Азербайджанського фонду заохочення експорту та інвестицій Azpromo, "Вугілля України" розглядає можливість експортувати кам'яне вугілля в цю країну.

Поки не зрозуміло, чи залишаться державні асигнування на компенсацію вартості вугілля. Наразі щорічні дотації сягають мільярдів гривень. Велика частина цих коштів розкрадається. Відразу після набуття Україною незалежності це були менші кошти, але на них зробили свої перші мільйони чимало нині відомих донецьких бізнесменів.

У 2011 році дотації з держбюджету становили 6,7 млрд грн. Зокрема, собівартість тонни палива у 2011 році, за даними Міненерговугілля, становила 1 тис грн, а ціна - 630 грн. Тобто державна дотація становить майже 300 грн за тонну.

Система дотування державного видобутку вугілля притягує і добре організовані групи, що контролюють нелегальні шахти - "копанки". Регіональна влада про них знає, але ніяк не перешкоджає їх діяльності.

Копанка. Фото frankensstein.livejournal.com

Центральна влада лише декларує боротьбу з копанками. Це пов’язано з тим, що через нелегальний видобуток вугілля, який часто контролюється високими посадовцями, виводяться державні дотації на видобуток вугілля.

Схема виглядає так: шахта отримує дотації з бюджету, але видобуває менше вугілля, ніж зобов’язана, а різницю між задекларованими обсягами видобутку і фактичними компенсує, закуповуючи вугілля у копанок.

Хто створить конкуренцію Ахметову

"Питання лежить у площині ціни. За більш привабливі активи підприємці будуть згодні заплатити більше, за другорядні - менше. До того ж, найбільш привабливі активи вже приватизовані. Частина держшахт обов’язково знайде свого покупця", - міркує Ленда.

Це ринковий підхід, який працює у нормальній ринковій економіці. Однак такої в Україні нема. Швидше за все, у 2013 році українці знову побачать приватизаційну кампанію за сценарієм розпродажу енергетики: все - в конкретні руки.

"Думаю, що для СКМ це все і робиться, тому що у них більшість шахт і так є. А це вони просто заберуть "за так" за новою схемою, бо не хочуть платити гроші", - каже один з відомих експертів у сфері приватизації.

На його думку, конкурувати з Ахметовим не наважиться ніхто. "Ніхто не спробує. Це виключено у цій системі. Вже визначено, хто купує, інакше би вони не виставлялися", - каже експерт. Хіба що це буде хтось міцніший за Ахметова, наприклад, "Сім'я".

Отже, претендентом номер один є "Дтек" - енергетичний холдинг Ріната Ахметова. Ця структура вже експлуатує "Дтек Павлоградвугілля", "Дтек Добропіллявугілля", "Дтек Свердловантрацит", "Дтек Ровенькиантрацит" та шахти "Дтек шахта "Комсомолець Донбасу" і ТДВ "Шахта “Білозерська".

Р.Ахметов. Фото УНІАН

Найбільші вугледобувні підприємства "Дтек Свердловантрацит" і "Дтек Ровенькиантрацит" Ахметов взяв у концесію на 49 років 2011 року. Крім того, його холдинг з кінця 2010 року орендує "Добропіллявугілля". Термін оренди - теж 49 років.

Це вже майже приватна власність, бо до закінчення концесії будуть немолодими вже діти Ахметова. Не виключено, що найбагатша людина України захоче купити ці підприємства. Закон про приватизацію державних шахт дозволяє йому це зробити.

Ахметов також цікавиться шахтами ДП "Донецька вугільна енергетична компанія". Наразі він неформально контролює це ДП через її керівника Сергія Лозовського. Він працював на шахті "Комсомолець Донбасу", яка належить Ахметову.

Про намір придбати три шахти цього державного підприємства - "Трудовську", "Південнодонбаську-3" та імені Скочинського - Дтек заявила у квітні 2012 року.

Цікаво, скільки Ахметов запропонує за ці шахти. У червні він завершив придбання трьох шахт і однієї збагачувальної фабрики в Росії. Вартість угоди не повідомляється, але аналітики оцінили угоду 40-50 млн дол або 320-400 млн грн за курсом НБУ.

Втім, ціна трьох шахт ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" навряд чи буде високою. По-перше, державне майно продається з дисконтом. По-друге, закон про приватизацію державного вуглепрому не передбачає врахування промислових запасів підприємств, що виставляються на продаж.

"Економічна правда" звернулася за коментарями до "Дтек". Замість відповіді виданню порекомендували взяти цитати представників холдингу з відкритих джерел.

Другими після Ахметова учасниками приватизації вважаються куратори "Вугілля України" Юрій Іванющенко на прізвисько "Юра Єнакієвський" та його бізнес-компаньйон Іван Аврамов.

Партнери захочуть придбати ДП "Антрацит" в Луганській області. За даними "Ділової столиці", з 2010 року Іванющенко та Аврамов його контролюють, а близька до них фірма "УГК-2000" два роки регулярно перемагала у тендерах, які проводить ДП.

Крім того, вугілля з "Антрациту" збагачується на фабриці "Нагольчанська", яка входить в "Луганську вугільну компанію" Іванющенка та Аврамова.

Також Іванющенко з Аврамовим можуть претендувати на ДП "Луганськвугілля", яке очолює близький до них Олександр Чепурний.

Водночас, чи будуть враховані інтереси Іванющенка при приватизації - питання відкрите. Останнім часом він втратив свій вплив, про що говорять самі "регіонали".

І, нарешті, "сім'я"

Інтереси родини Януковичів у вугільній галузі також беззаперечні.

О.Янукович. Фото Сегодня

Преса писала, що структурам, пов’язаним із старшим сином президента Віктора Януковича Олександром, належить асоціація "Донбаський розрахунково-фінансовий центр". Вона контролює "Калінінську" та "Узлівську" збагачувальні фабрики і Донбаський збагачувальний комбінат.

Як відомо, 2011 року лише "Центренерго" купило у ДРФЦ 1,47 млн тон вугілля. Сума угоди становила 1 415 млн грн. Крім того, асоціація отримала підряд ДП "Вугілля України" на постачання палива на 949 млн грн. Також ДРФЦ вигравала тендер ДП "Селидіввугілля" вартістю 80 млн грн на збагачення палива.

Якщо "сім'я" зацікавиться державними шахтами, то вони цілком можуть купити їх разом з Ахметовим. Існує багато прикладів успішного бізнес-партнерства Януковичів з найбагатшою людиною України. Та й замаскуватися простіше.

Водночас, як повідомляють ЗМІ, близькі до Олександра Януковича люди вже готуються до приватизації шахт.

Навесні 2012 року ТОВ "Паливно-енергатичний капітал" Олександра Січінави, який очолював наглядову раду Всеукраїнського банку розвитку Януковича, створило ТОВ "Південнодонбаська №1", ТОВ "Шахта "Росія" і ТОВ "Шахта1-3 Новогородовська".

Ці назви дублюють назви шахт "Селидівугілля" ("Росія", "1-3 Новогородовська", "Україна", "Курахівська") та підприємство "Південнодонбаське №1".

Створення дублюючих назв в історії українського поглинання держмайна є класичним прийомом. Його, зокрема, використовували Рінат Ахметов та Дмитро Фірташ.

Металургійним холдингам - ІСД, "Арселор Міттал Кривий Ріг", "Донецьксталь" - будуть цікаві шахти, що видобувають коксівне вугілля. Якщо метзавод має установку з вдування пиловугільної суміші, щоб зменшити споживання газу домнами, йому знадобиться й енергетичне вугілля для приготування цієї суміші.

Не оминуть увагою державні шахти також дві українські компанії, що торгуються на Варшавській фондовій біржі.

Перша з них - Coal Energy, яка належить кіпрській Lycaste Holdings Limited Віктора та Марини Вишневецьких, друга - Sadovaya Group Олександра Толстоухова.

Ці компанії, перш за все, звертатимуть увагу на ліквідні активи, оскільки залучають кошти інвесторів на зовнішніх фондових біржах.

Серед учасників приватизації може з'явитися жінка. Прізвище Наталії Королевської асоціюється з видобутком вугілля, хоч вона й заперечує причетність до бізнесу.

Зокрема, Королевську вважають близькою до ВАТ "Львівська вугільна компанія". Ця компанія виграє мільйонні тендери ДП "Львіввугілля" - єдиного великого вугледобувного об’єднання західної України.

Н.Королевська. Фото ukrday.com

За даними сайту "Наші гроші", чоловік Королевської Юрій Солод у 2004-2006 роках входив до складу засновників кількох луганських компаній, які володіють акціями ВАТ "Львівська вугільна компанія".

Пізніше ці фірми були перереєстровані на Дмитра Візирського, офшорну компанію "Мадейра Лтд" і Віктора Іллічова. У 2008-2012 роках "Львівська вугільна компанія" отримала державні підряди на переробку вугілля на 901,21 млн грн.

Отже, мрія Королевської може втілитися, коли "Львівугілля" виставлять на продаж.

Іноземних інвесторів не буде

Сподіватися на прихід іноземців у вугільний сектор марно, адже в Україні відсутній прозорий і конкурентний ринок вугілля. Крім того, шахти, будучи власністю держави, традиційно для України контролюються фінансово-промисловими групами.

На думку старшого радника ЄБРР Антона Усова, іноземний капітал зацікавиться українським вуглевидобутком лише за умови незалежності судової системи, зменшення податкового та іншого адміністративного тягаря на компанії.

"Корупція і рейдерство також можуть відігравати негативну роль у рішенні про інвестиції", - додав він.

В ЄБРР, наприклад, ЕП повідомили, що банк, як і раніше, не цікавиться вугільною галуззю України, незважаючи на пропозиції від власників шахт.

"В тому, що нам пропонували як потенційні проекти, ми не побачили нічого путнього. Причин кілька: неприйнятні, з точки зору репутації та методів ведення бізнесу, власники, високий ризик, пов'язаний з охороною праці, неадекватність власного і позикового капіталу і використання неапробованих технологій", - сказав Усов.

Коментар експерта

Михайло Волинець, депутат парламенту від БЮТ, лідер Незалежної профспілки гірників України, голова Конфедерації вільних профспілок України.

М.Волинець. Фото Главред

Зрозуміло, що перед виборами потрібно будь-яким шляхом накопичити кошти для забезпечення виборчої кампанії Партії регіонів. У 2011 році виділили 1,2 млрд грн, і віддали "відкату" 60%.

До бюджетних коштів, які направляються на галузь, зокрема, серйозний стосунок має пан Єфремов (Олександр, лідер фракції Партії регіонів у парламенті. - ЕП).

Тендери, згідно із законодавством, повинні були проводитися 45 днів, а там за п'ять днів потрібно було підготувати всі документи. Так вони генеральних директорів шахт зробили заручниками, і тепер в будь-який момент їх можна перевіряти і судити, або вони будуть виконувати все, що буде потрібно владі.

З іншого боку, зараз потрібно трішки заспокоїти шахтарів: ситуація у вугільній галузі складна, і вона складалася протягом всіх років незалежності. Галузь грабували, не вкладали інвестиції. Особливо відчутно це в державному секторі.

Підтримка дійсно потрібна, але інша річ, де ці гроші будуть використані. В мене є великі побоювання, що це також буде використано для вимивання бюджетних коштів.

Шахти до стану збитковості доводилися два десятиліття, і в деяких колах цікавляться не стільки видобутком вугілля, скільки отриманням доступу до вугільних запасів.

В Західній Європі вугільних запасів вистачить на 50 років, в Україні розвіданих запасів вистачить на 400 років. Зараз через закон про приватизацію намагаються за 1 гривню чи трохи дорожче забрати шахти, законсервувати запаси, а потім в зручний момент вигідно продати закордонним інвесторам.

Вугільна галузь все одно потребує підтримки. Варто виходити з точки зору енергетичної безпеки держави, щоби ми не стали залежними, як від нафти та газу.

В розрізі запасів нафти, газу та вугілля, останнє займає більше 95%. Шахти вже побудовані. Залишається вкласти невеликі кошти, щоб їх розвивати і залишати шахтарям робочі місця. Вугільна галузь дотаційна в усьому світі.

Якби в Україні вдалося подолати корупцію, то більшість збиткових державних шахт відразу стали б прибутковими. Однак діючу схему контролюють ФПГ.

Ринок нелегального видобутку вугілля сягає 5 млн тонн. До нелегального бізнесу шахт має стосунок структура сина Януковича ДРФЦ. "Дах" всьому цьому на місцях надає прокуратура. Там і кримінальні елементи залучені. Це вугілля крадене з копанок, державних шахт і збагачувальних фабрик.