Фірташ і Коломойський зекономлять на податках

Представники видобувних компаній в Україні нерозривно пов’язують збільшення видобутку вуглеводнів із зниженням податкового навантаження. Часто вони стверджують, що великі податки - це найбільша проблема на шляху до здобуття енергетичної незалежності держави. Причому , вони достатньо конкретні у своїх міркуваннях.

Так, наприклад заступник директора ДК ”Укргазвидобування” Олексій Нестеренко стверджує, що в минулому році компанія сплатила на 2 млрд грн більше податків до державного бюджету, ніж в минулому.

”За такої фіскальної політики неможливо говорити про розвиток компанії. На ці гроші можна було б збудувати 75 свердловин, які при середніх показниках збільшили б видобуток на 1 млрд куб газу, і підвищили прибуток компанії щорічно в межах 600 млн грн”, - заявив він на 3-му ”Українському енергетичному саміті”, який було організовано Інститутом Адама Сміта в Києві.

Але, схоже, пан Нестеренко дещо приховав від слухачів. Він не міг не знати, що з 13 січня 2012 року набрав чинності законопроект ”Про внесення змін до податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів”, який було прийнято 22 грудня 2012 року. Цей закон виявився занадто лояльним до видобуваючих компаній.

Цим законом були проіндексовані всі податки та збори, включаючи акцизи на пальне. Згідно задуму двох авторів, було заплановано збільшити на 8,9% не лише податки на кінцевого споживача, а  і податок, що стосується безпосередньо видобувних компаній - рентну плату на видобуток корисних копалин.

Зокрема, спочатку передбачалося, що буде збільшено ренту на видобуток нафти - з 2141,86 до 2383,89 грн за тону, тобто на 11,3%. На ту ж саму величину мали зрости ціни промислових виробників.

Як пояснювали автори законопроекту, це ”дозволить забезпечити відповідність розмірів ставок податків і зборів інфляційним процесам в економіці, та надасть можливість отримання додаткових надходжень до Зведеного бюджету України”.

Диво, але потім від планів підвищити ренту відмовились. Ставка рентної плати не була проіндексована на 11,3% (до 2383,89 грн за тону), і залишилася на рівні минулого року, тоді як ціни на нафту зросли за минулий рік майже на 40%, в середньому до $110 за барр.

Щоб зрозуміти, що відбулося, приведемо формулу обчислення ренти. Вона виглядає наступним чином:

Рентні платежі за видобуток нафти = обсяг видобутку Х ставка рентної плати Х коригуючий коефіцієнт

Обсяг видобутку – це фактичний показник, який досить складно приховати. А ось дві інших складові депутати змінили.

Завдяки народному депутатові Юрію Кармазіну (НУНС), пункт про індексацію ренти так і не було прийнятий в остаточній редакції. Саме його поправка завадила проіндексувати ставку рентної плати для видобуваючих компаній (друга складова формули). Він запропонував залишити ставку рентної плати на рівні минулого року. Це дивно тому, що саме пан Кармазін вважає себе борцем за справедливість.

Але він був не єдиним, хто запропонував бонуси для видобувних компаній. Народний депутат Юрій Каракай (Партія регіонів), який прагнув індексувати податки для споживачів на 8,9% та виробників на 11,3%, у день голосування несподівано вніс правку, яка суттєво полегшила ”важку долю” нафтовиків.

Він зосередився на третій складовій формули ренти – так званому коригуючому коефіцієнті. Технічно, він відзеркалює коливання світового ринку нафти, щоб бюджет завжди отримував гідні гроші. Коригуючий коефіціент щомісячно обчислюється Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, і представляє собою дріб:

коригуючий коефіцієнт = середньомісячна ціна на нафту на Лондонській біржі/базова ціна

Базова ціна береться з Податкового кодексу, де вона закріплюється щороку. Саме на цьому показнику зосередився Каракай.

З моменту запровадження коефіцієнту у 2007 році, базова ціна дорівнювала 560 грн. Але з подачі нардепа напередодні другого читання це значення змінили на $100 США за курсом НБУ. Це призвело до різкого зниження коригуючого коефіцієнту в перші два місяці поточного року. І, як наслідок, - до зменшення розмірів відрахувань до бюджету.

Що виграли від цього нафтовидобувні компанії?

Якби правка Каракая не була прийнята, то в січні і лютому коригуючий коефіцієнт склав би 1,566 та 1,699 відповідно. Але після затвердження поправки його показники склали лише 1,0991 та 1,1903. Відповідно, ціна на нафту у світі зростає, але нафтовики зменшили відрахування до бюджету.

На графіку, наведеному нижче, роздвоєння нижчої кривої демонструє різницю в розмірах платежів та надходженнях від рентної плати. Таким чином, зараз, із зростанням світових цін на нафту, видобувні українські компанії  отримали додатковий дохід за рахунок недовнесення платежів до бюджету.



Таким чином, рентні відрахування в 2012 році знижуються. Українські видобувні компанії (а серед них дві найбільші – державні ”Укрнафта” та ”Укргазвидобування”) отримали мільярдні пільги.

Все б добре, якщо б зиск мала держава, і якщо б державні компанії вклали гроші у розвиток нових родовищ. Але обидві компанії - ”Укрнафта” та ДК ”Укргазвидобування” – хоча і є формально державними, але фактично контролюються двома олігархами, а саме Ігорем Коломойським та Дмитром Фірташем відповідно.

Виходить, що одночасно зі зростанням світових цін на нафту і нафтопродукти, компанії, які займаються видобутком в Україні, стали сплачувати менше податків. А це є штучним збільшенням їх прибутків, саме про яке казав пан Нестеренко.

Давайте простежимо, як далі два олігархи використовують отриману податкову пільгу. У випадку з двома найбільшими компаніями, далі видобута ними нафта продається на вітчизняні НПЗ – які також перебувають у державні власності, але контролюються зовсім не державними структурами.

”Укрнафта” продає на Кременчуцький НПЗ, що контролюється групою ”Приват” – тобто, тим самим Коломойським. А ДК ”Укргазвидобування” переробляє сировину на Шебелінському ГПЗ, діяльність самої ДК входить до сфери інтересів пана Фірташа. Тобто, дві найбільші видобувні компанії та виробники нафтопродуктів отримують податковий дисконт. Але власникам автомобілів вони продають паливо за звичайною ціною. Це створює для них великий прибуток.

Якщо припустити, що обсяги видобутку державних ПАТ ”Укрнафта” та ДК ”Укргазвидобування” залишаться на рівні минулого року (2 269 тис тонн та 685,3 тис тонн відповідно), а в середньому по року коригуючий коефіцієнт складатиме 1,147 (як за перші два місяці поточного року),  то вони сплатять до бюджету 1,7 млрд грн та 5,6 млрд грн відповідно.

Хоча мали б сплатити набагато більше. Якби ставки рентної плати були проіндексовані до 2383,89 грн за тонну, а коригуючий коефіцієнт залишився би на рівні минулого року (середнє значення 1,55), то платежі двох компаній сумарно збільшились би на 3,6 млрд грн.

Якщо розрахувати обсяги відрахувань за нинішньою та минулорічною системою, то можна наочно побачити різницю у розмірах платежів до бюджету.

Насправді, прибутки можуть бути ще більшими, якщо ціни на нафту протримаються на рівні не нижче $120 за бар.

На цьому фоні достатньо смішно виглядає те, що влада шукає  мільярди гривень на виконання передвиборчих і соціальних обіцянок. Зокрема, на останні соціальні ініціативи президента потрібно від 8 до 16 млрд грн.

Серед можливих шляхів пошуку грошей для ”соціалки” лунають податок на багатство, податок на нерухомість та навіть гроші від легалізації зарплат. Але жодного разу не пролунала очевидна пропозиція – збільшити податкове навантаження на найбільш рентабельні видобувні галузі.

Може, секрет в тому, що весь малий бізнес можна чіпати, а близьких до влади олігархів - ні?