Українська правда

Лічильники не врятують ЖКГ

Науковці вже давно розробили методи енергозбереження та енергоефективності, але влада про це не знає і просить науковців зробити те, що вже зроблено. Уряд живе у паранормальній економіці і шукає для неї спеціалістів з паранормальних явищ.

Науковці вже давно розробили методи енергозбереження та енергоефективності, але влада про це не знає і просить науковців зробити те, що вже зроблено. Тому не зовсім зрозуміло, про яку реформу ПЕК та ЖКГ говорить влада – тобто що і як, власне, реформується?

Керівник проекту Єдиної державної системи моніторингу енергоресурсів та послуг ЖКГ Анатолій Любаревич підозрює, що Кабінет міністрів живе у паранормальній економіці і шукає для неї спеціалістів з паронормальних явищ.

Днями прем'єр-міністр Микола Азаров заявив про важливiсть пошуку нетрадицiйних нових напрямiв у вiтчизнянiй науцi. Під час церемонiї вручення державних премiй в галузi науки i техніки він підкреслив, що основними завданнями, якi нинi стоять перед нею, є насамперед пошук рiшень для пiдвищення енергоефективностi, вирiшення проблем енергозбереження та в галузi альтернативних видiв палива. Гадаю, чимало українських науковців ці слова зачепили за живе.

Адже такі рішення вже знайдені.

Та проблема в тому, що саме влада не дає впроваджувати здобутки у життя.

Енергоефективність досягається через прозорий балансоутворюючий ринок з рівним доступом всіх учасників. Зводяться баланси, ціни диференціюються і приводяться до середньоринкової уніфікованої по території країни.

Це - загальнодержавне питання, яке не може бути вирішене окремим відомством, місцевою владою чи громадянином. У цьому випадку не потрібно передбачати кошти у бюджетах всіх рівнів, адже це питання суб’єктів господарювання незалежно від форми власності. Так працюють всі країни з ринковою економікою.

Термін енергозбереження тут слід відокремити від енергоефективності, бо це питання стосується виключно суб`єктів господарювання, незалежно від форми власності. Переходячи на ринкові відносини, держава створює лише умови для них. Вона визначає для підприємств ПЕК та ЖКГ граничний рівень рентабельності, а вони самі передбачають (за рахунок кінцевих споживачів) рівень інвестиційної складової, що дорівнює 50-60% кредитної банківської ставки. Цього достатньо для їх модернізації та конкуренції на рівних умовах з іншими учасниками ринку, включаючи альтернативні джерела.

Лише так можна позбутись економічно неефективного перехресного субсидування, кредитування та інших пільг з бюджетів всіх рівнів. Тобто досягти повної монетизації. За цими принципами працюють всі розвинені країни світу.

Ситуація ж у ПЕК і ЖКГ залишається критичною не через низьку енергоефективність, відсутність енергозберігаючих технологій, високу ціну на імпортований газ, малий відсоток використання будинкових чи квартирних лічильників.

Аби керувати об'єктом будь-якої природи (технічної, біологічної, соціальної) слід мати можливість спостерігати за ним (вимірювати) з необхідною повнотою, деталізацією і частотою, планувати зміни, ефективно впливати на нього, планувати й прогнозувати зміни. Якщо хоч одна з цих умов не виконується, то це вже не наука, а ворожіння та алхімія.

Фахівці Інституту економіки та прогнозування, Інституту кібернетики імені Глушкова Національної академії наук та Інституту науково-практичних розробок комплексних систем давно вже розробили Єдину державну систему моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та оплати за паливно-енергетичні ресурси і житлово-комунальні послуги (ЄДСМ).

Ця система забезпечує безперервний нагляд за станом справ у паливно-енергетичному комплексі та комунальних комплексах, централізує збір інформації. Поки що різні міністерства здійснюють лише моніторинг окремих видів палива, енергії та послуг.

У державі існує певна розбіжність щодо енергетичних потоків, обумовлених відсутністю єдиного інформаційного джерела щодо енергетичного балансу, різними форматами балансів окремих енергоносіїв, неузгодженістю роботи органів виконавчої влади щодо формування енергетичного балансу.

ЄДСМ унеможливлює отримання від споживача коштів за неспожиту продукцію. Адже при змінних обсягах поставок газу, опалення, гарячої і холодної води та інших житлово-комунальних послуг за них нараховується оплата без прив'язки до фактичного споживання.

Використовуються затверджені норми і тарифи в таких одиницях, як літр/людина, кубічний метр/людина, квадратні метри. Виходить, що я на базарі куплю картоплю дорожче, якщо скажу, що в мене родина з трьох осіб, ніж якщо я одинак.

Навіть лічильники, на встановлені яких нині наполягають чиновники, не рахують гігаколорій. Дали непросушений газ - лічильник втричі швидше крутиться. Йде холодна вода замість гарячої - він все одно рахує. Калорійності нема - кружка води замість 15 хвилин закипає за 40.

Адже в собівартості тепла і гарячої води 47% - газ, 19% - електроенергія, 12% - холодна вода. Теплові мережі не платять постачальнику газу за неспожитий енергоносій, тоді як споживачі платять за холодні батареї і відсутність гарячої води, тепла за пред’явленими до сплати платіжкам на м2 чи особу.

І це - головна причина небажання створити прозорий балансоутворюючий ринок енергоресурсів та ЖКГ.

Виходить, чим вища в нас ціна на енергоносії, тим нижча якість послуг (тепло, гаряча вода, холодна вода і водовідвід).

Навіть якщо у кожній квартирі лічильник поставити, нічого не зміниться, адже за затратною моделлю буде доведено, що споживачі витратили більше, ніж показав лічильник, і вартість послуги буде збільшено. У 1990-ті у галузі енергетики був запущений маховик затратної економіки: чим більші затрати, чим більша вартість первинних енергоносіїв, тим більше виграють виробник продукції чи послуги.

Такі ж одиниці, як гігікалорії та гривні дозволяють створити ринкові відносини. Якщо встановити відповідні сервери, телеметрію тощо, зафіксувати відповідні ціни до об`єму, то буде баланс. А це - можливість створити середньоринкову ціну, уніфікувати її.

Президент Віктор Янукович каже, що треба уніфікувати тарифи на енергоресурси та комунальні послуг і в цьому. Президента підтримують науковці, а чиновники кажуть, що це неможливо.

Справді, неможна узяти окремо Запоріжжя і уніфікувати під нього тариф. Там у споживанні електроенергії та інших ЖКП населення складало 12% від всіх інших категорій споживачів, а тепер через спад промисловості – 20%. А в Івано-Франківській області - 65%. Та при зведенні балансу можливо досягти середньо ринкової (уніфікованої) ціни на всій території України.

Така розроблена система вирішує головне для нашої економіки питання - енергетичний баланс. Держава має зменшити собівартість економіки. Без цього неможливо провести жодної реформи - економіка неефективна, і неплатіжеспроможні громадяни.

За непрямими розрахунками науковці показали, що у нашій віртуальній економіці енергоємність уже сягає 85% в структурі вітчизняного ВВП - краще зупинитися й нічого не робити.

І тут справа не стільки в відсутності модернізації підприємств, скільки у приписці у енергетичній та житлово-комунальних сферах. За радянських часів була планова економіка, ресурси коштували копійки, і енергетичний баланс раз на 5 років зводили, аби вирахувати зміну частки зарплати, долю ЖКГ, транспортних витрат тощо.

Потім ми стали країною з перехідною економікою. Нині у енергетиці та ЖКГ нема ані планової, ані ринкової економіки.

Необхідні ринкові стосунки. Енергетичні компанії та ЖКГ в Україні - це природні монополії. Тоді як у Європі через ринковий механізм відокремлено виробництво, транспортування, постачання та споживання, тобто виконується основна умова ринку: попит – пропозиція і ціна – якість та рівний доступ всіх його учасників.

В нас монополіст може прийти лічильник відкрутити. У разі наявності ринка це має робити співробітник іншої структурної одиниці по відповідним нормам та стандартам.

Влада повинна стимулювати подібні проекти. Тим більше, що згідно з Програмою економічних реформ на період 2010-2014 роки та дорученням президента України "Щодо запобігання негативному впливу на економіку України значного зростання цін на імпортований природний газ", реформа енергетичного сектору є одним з пріорітетних напрямків державної політики.

Ніби й зацікавленість є. Скажімо, на розширенному засіданні комітету з економічних реформ 28 вересня 2010 року Янукович підтримав ініціативу Інституту економіки та прогнозування НАН (академік Валерій Геєць) щодо розробки законопроекту про впровадження в Україні ЄДСМ. Він доручив опрацювати його у відповідних робочих підгрупах комітету.

Президент Національної академії наук України Борис Патон надіслав Президенту Віктору Януковичу законопроект, опрацьований в Кабміні. Хоча, нажаль, близько дев’яти доручень прем’єр-міністра з приводу ЄДСМ так і не були виконані через відсутність контролю за їх виконанням.

Втім, темпи впровадження реформ залишають бажати кращого

Маючи подібні механізми пiдвищення енергоефективностi і при цьому не використовуючи їх, влада говорить про те, що науковцям слід шукати нові напрями. То, може, пан Азаров хотів би створити паралельну академію наук? Тоді - хіба що паранормальну. Адже у паранормальній економіці тільки спеціалісти з паронормальних явищ і можуть допомогти.

ЖКГ