Недержавний пенсійний фантом

Багатостраждальна пенсійна реформа в Україні - це лише перший акт драми. Другий акт покаже, хто саме буде управляти чималими пенсійними коштами.

Сучасні світові тенденції свідчать, що так званий другий рівень пенсійної системи - лише тимчасовий вихід. Згодом держава або забере всі кошти собі, або відмовиться від пенсійних виплат.

Світові тенденції

На перший погляд, стан і динаміка пенсійних активів провідних економік світу не викликає занепокоєння.

Динаміка активів найбільших пенсійних ринків світу

Джерело: "Цінні папери України"

Проте не все так однозначно - ситуація стрімко змінюється. Поки Україна тупцює на місці, деякі країни встигли не тільки широко впровадити другий рівень пенсійної системи, але й повернутися до державного перерозподілу пенсій.

У квітні 2011 року парламент Польщі фактично ліквідував другий рівень пенсійної системи. Уряд мотивував рішення тим, що кошти накопичувальної системи використовувалися неефективно, і їх слід повернути в управління держави.

Однак справжня причина згортання пенсійних реформ у Польщі, які були розраховані до 2040 року, в іншому. Законодавство встановило дуже жорсткі правила роботи недержавних пенсійних фондів - НПФ. Наприклад, вони не могли вкладати кошти за кордоном. Правила роботи НПФ в Україні не менш жорсткі.

І головне - щоб убезпечити внески громадян, НПФ зобов'язали інвестувати не менше 60% своїх фондів у цінні папери з низьким ризиком, тобто в облігації, а найнадійніші облігації, звичайно, державні. Фактично держава фінансувала дефіцит пенсійного фонду, позичаючи кошти в НПФ.

Отже, поляки вирішили не перекладати гроші з одної кишені в іншу і відмовитися від реформ, не дочекавшись їх завершення. А тепер варто глянути на структуру інвестицій українських НПФ в частині держоблігацій у нижній таблиці. Буде цікаво.

В Угорщині 1 грудня 2010 року уряд оголосив практично націоналізацію обов'язкових пенсійних накопичень, відкладених громадянами з 1998 року.

Причому уряд вирішив, що працівники, які до 1 квітня 2011 року не повідомили письмово про бажання зберегти свої активи в приватному управлінні, будуть вважатися такими, які погодились на повернення коштів під управління держави.

Втім, такі без перебільшення революційні зміни пенсійної системи не викликали у поляків жодних протестів. Їм байдуже. Економічно активні громадяни Польщі розраховують не на державу, не на пенсії, а винятково на себе.

Більше того, співавтор польської пенсійної реформи Марек Гура вважає, що завдяки високому рівню життя громадяни повинні бути готові працювати до 70 років. Так що 65 - ще небагато, і українським реформаторам є на що рівнятися.

Тепер про США. Центр бостонського коледжу з пенсійних досліджень стверджує, що розміри пенсійних фондів країни різко скоротилися, і дефіцит оцінюється 6,6 трильйона доларів.

Більше того, на грані банкрутства - кілька американських штатів: Каліфорнія, Нью-Йорк, Мічиган, Нью-Джерсі. Невеличкий штат Нью-Джерсі заборгував тільки у пенсійні фонди більше 59 мільярдів доларів.

Різке здешевлення пенсій і навіть їх втрата у випадку банкрутства фонду створює серйозні соціальні проблеми, які можуть бути вирішені лише за рахунок бюджету. Це змусить уряд поміняти пенсійну систему, що призведе до її одержавлення, причому заснованому не на накопичувальному, а на перерозподільному принципі.

Протилежні процеси - у Росії. Заступник міністра охорони здоров'я і соціального розвитку Воронін недавно запропонував негайно вивести пенсійні фонди із системи обов'язкового страхування та зробити їх добровільними.

Мовляв, в Росії достатньо розумні люди, які здатні вирішити, куди їм спрямовувати свої відрахування: в солідарну систему чи в недержавні пенсійні фонди. Цю норму пропишуть у стратегії розвитку пенсійної системи до 2050 року. Отже, в Росії держава хоче повністю усунутися від пенсійного забезпечення громадян.

За даними Світового банку, система примусових пенсійних накопичень введена лише в 29 з 252 країн. Серед них нема жодної країни-лідера, яка би входила у велику "вісімку" чи у велику "двадцятку". За словами, Вороніна, багато країн, де примусова система була запроваджена, вже розчарувалися у ній та демонтують її.

До речі, стан одного з найбільших приватних пенсійних фондів Росії НПФ "Соціум" продовжує погіршуватися. Тривають суди. Фонд перебуває під загрозою банкрутства і винен 40 мільйонів рублів контрагентам.

Українські перспективи

Наприкінці 2010 року 47% загальних пенсійних активів у світі було вкладено в акції, а 33% - в облігації. Частка коштів становила 1%, і 19% активів було інвестовано в інші інструменти. Така структура активів залишилася майже незмінною порівняно з 2009 роком.

Інвестиційний портфель - об'єкти інвестування активів українських НПФ, 31 грудня 2010 року

Джерело: Держфінпослуг

На першому місці - державні цінні папери. Отже, фінансові ризики НПФ залежать від фінансових ризиків держави. На початку 2009 року ризики дефолту сягали 90%, сьогодні - 4-5%, а що буде завтра? Гаряча дискусія вже почалася.

На другому місці - депозити. Чи потрібний українцю посередник для того, щоб покласти гроші на депозит? До того ж, банки пропонують так звані пенсійні вклади, дохідність за якими на 0,5-1% вища, ніж за звичайними депозитами.

Акції українських емітентів? Так, на пенсійні гроші розраховує фондовий ринок. Можливі мільярдні надходження допоможуть вирішити питанні ліквідності цінних паперів і потенційно стимулюватимуть ринок та внутрішні інвестиції.

Однак всі більш-менш ліквідні акції українських емітентів десятою дорогою обходять вітчизняний фондовий ринок, надаючи перевагу, наприклад, варшавському фондовому майданчику.

Українські корпоративні облігації - теж не панацея. Під час кризи проблема з корпоративними облігаціями виникла у багатьох інвесторів, у тому числі - НПФ. Емітенти не мали змоги виплатити власні зобов'язання. У 2009 році у розпал кризи в облігації підприємств було інвестовано 10,34% пенсійних активів НПФ.

Залишилися банківські метали. Це вже надійніше, бо цей ресурс має хоч якусь реальну цінність, і після чергової фінансової кризи, яка відбудеться швидше, ніж українець прийде до НПФ за своєю пенсією, світ може повернутися до золотого стандарту. Втім, мізерна питома вага металевих активів не врятує НПФ.

За українським законодавством, НПФ не можуть гарантувати своїм вкладникам будь-якого, навіть мінімального доходу, не кажучи про перекриття річної інфляції. В умовах української економіки за 20 років чи швидше інфляція може сягнути 100%, і всі заощадження людей перетворяться на пил.

Отже, нести гроші в НПФ - повне безглуздя. Держфінпослуг та НБУ нічим не допоможуть. Це підтвердять вчорашні вкладники кредитних спілок і банків та інвестори фінансових компаній на ринку нерухомості. НПФ чекає та ж доля.

Можна зрозуміти обурення такою "непрофесійною" логікою деяких провідних інвестиційних компаній, які плекають надії на свої кишенькові НПФ. Кращого джерела для фінансових спекуляцій годі шукати: вкладники фондів спільного інвестування можуть хоча б швидко вивести свої гроші, а з НПФ - уже ні.

В недалекій перспективі чергова фінансова криза або реформа призведуть до того, що НПФ не повернуть гроші у будь-якому випадку. І ще не відомо, чи буде існувати в той час Україна на політичній мапі світу.

НПФ - це гра в одні ворота. Людям варто брати приклад з поляків, які сподіваються тільки на власні сили.