Мічені Нобелем: виборець Деніел МакФадден
"Економічна правда" продовжує рухатися до 1969 року, коли був названий перший лауреат Нобелівської премії з економіки - найпрестижнішої галузевої відзнаки, заснованої на честь 300-річчя Банку Швеції.
Три останні нариси розповіли про володарів нагороди 2001 року. Сьогодні на редакційному календарі - 2000 рік.
Того року премії отримали два американські економісти - Деніел МакФадден і Джеймс Хекман. Спочатку - про першого з них.
Деніел МакФадден отримав нагороду "за розробку теорії та методології аналізу дискретного вибору". Як завжди, за ширмою професійного сленгу - актуальні теми.
Сфера наукових інтересів
Основні риси, які допомогли МакФаддену досягти вершин економічної науки, закладалися з дитинства. Мати майбутнього лауреата викладала математику у школі, а батько мав феноменальну пам'ять і зібрав велику домашню бібліотеку.
Сім'я МакФадденів жила на віддаленій фермі, тому основним способом відпочинку було читання. Не дивно, що хлопець в 16-річному віці склав вступні іспити до Міннесотського університету, а в 19 років - отримав диплом бакалавра з фізики.
Початок наукової кар'єри Деніела не мав нічого спільного з економікою. Студентом він працював у космічній лабораторії професора Джона Вінклера, проектуючи рентгенівський телескоп і чи не перший транзисторний комп'ютер для телеметрії. Навчаючись на магістратурі, хлопець зацікавився гуманітарними науками.
У 1958 році він став аспірантом і молодшим науковим співробітником в галузі соціальної психології. Разом із старшими колегами МакФадден провів низку експериментів щодо поведінки учасників повторюваної гри "дилема в'язня" та досліджував вплив антидепресантів на соціальні відносини.
Молодий вчений розробляв математичні моделі стосовно проблеми вибору, спілкуючись із знаним фахівцем з теорії ігор Леонідом Гурвічем, який теж працював у Міннесотському університеті.
У 1960-х роках МакФадден розробив так звану мультиноміальну логіт-модель, яку використав для прогнозування ефективності будівництва транспортних ліній у Каліфорнії на основі аналізу даних щодо вибору місцевими жителями способу приїзду на роботу. Успіхи у цій царині принесли вченому міжнародне визнання.
Більшість його наукових публікацій стосуються використання в економічній теорії статистичних даних, зібраних на мікрорівні. Вчений скрупульозно аналізував інформацію, уникаючи будь-яких узагальнених цифр.
У 1991 році МакФадден заснував Економетричну лабораторію при Каліфорнійському університеті Берклі. Там він вдосконалював статистичні розрахунки для вирішення прикладних економічних завдань.
МакФадден - член Економетричного товариства та Академії мистецтв і наук США. Американська економічна асоціація та Економетричне товариство нагородили його медалями. Нобелівські 4,5 мільйона шведських крон МакФадден віддав фонду East Bay Community для популяризації освіти і мистецтва.
Як не дивно, у вільний від роботи час нобелівський лауреат займається сільським господарством, вирощуючи на продаж виноград, оливки та інжир. "Фермерська робота прояснює розум, а виноградник - найкраще місце для доведення теорем", - пише МакФадден в офіційній автобіографії.
Суть вчення лауреата
Наукові досягнення МакФаддена сприяли підвищенню точності економічних досліджень, оскільки вчений зумів привернути увагу до мікроданих економістів-теоретиків, які часто мислять "масштабними" категоріями - ВВП, бюджет, інфляція.
Так, найдрібніше рішення людини про вибір бренда пива в п'ятницю ввечері певним чином впливає на структуру споживчого кошика та розподіл грошових потоків в економіці.
Якщо врахувати усю сукупність дискретних, тобто незалежних один від одного, виборів українських пивоманів, вийде значно точніша економічна картина стану пивної галузі, ніж на основі загальних даних офіційної статистики чи навіть фінансових звітів компаній-виробників.
Вчені і до МакФаддена усвідомлювали важливість мікроданих для економічної науки. Однак вони цілком слушно для свого часу заявляли про технічні обмеження, які перетворювали збирання та обробку мікроданих на надзвичайно трудомістке завдання.
Для практичних цілей теоретикам доводилося прирівнювати усіх учасників ринку до "людини економічної", яка здатна здійснювати винятково раціональний вибір. Вчені домовилися вважати, що кожен клієнт супермаркету братиме з полиці лише ту пляшку, в якій поєднання ціни і якості максимізуватиме корисність продукту.
На основі цього припущення будувалися складні моделі, які щось пояснювали і прогнозували. Однак практика неодмінно призводила до похибок. Розходження життя з теорією часто було настільки великим, що дискредитувало саму теорію.
Щоб уникнути проблем, пов'язаних з раціоналістичною концепцією "людини економічної", МакФадден вирішив вивчати реальних людей - їх вподобання, звички і переконання, які впливають на дискретний вибір, що має економічні наслідки.
Вибір роботи, супутника життя, кількості дітей - це лише кілька прикладів можливого дискретного вибору, від якого залежить економічний стан індивіда, а в сукупності з дискретними виборами інших осіб - розвиток усієї економіки.
Кожен з цих виборів часто позбавлений раціональності і відбувається під впливом комплексу причин, далеких від логічного способу мислення.
МакФаддена не зупинила складність процесу вибору.
Вчений, на відміну від попередників, які основну увагу приділяли економічним факторам прийняття рішень - бюджету грошових і часових ресурсів, враховував неекономічні мотиви психологічного характеру, які раніше вважалися умовно однаковими для всіх учасників економічного процесу і, в кращому випадку, задавалися серією "середньостатистичних" коефіцієнтів у кривій корисності.
Процес вибору
Джерело: Бен-Аківа, МакФадден
Розвиток електронно-обчислювальної техніки у 1960-х роках зробив можливим математичне дослідження варіації попиту на задані товари серед різних людей і відійти від концепції середньостатистичного споживача.
МакФадден здійснив успішну спробу математично врахувати силу дії ключових факторів на економічний вибір. Спираючись на психологічні дослідження процесу вибору, він розробив мультиноміальну логіт-модель, згідно з якою існує певна ймовірність вибору людьми одного з наданих їм варіантів.
Ця модель дозволила визначити, як споживчий попит на певний вид транспорту залежатиме від існуючого набору варіантів. Першим прикладом її використання було будівництво швидкісної залізниці на узбережжі Сан-Франциско.
МакФадден вдосконалив процес транспортного планування, дослідивши фактори, які визначають індивідуальний вибір способу пересування місцевих жителів при пересуванні на роботу. Одні люди надавали перевагу авто, інші добиралися пішки, а решта була готова використовувати залізницю.
Завдяки цій моделі вдалося точно спрогнозувати відсоток людей, які оберуть той чи інший вид транспорту після таких змін, як підвищення цін на пальне, зростання доступності залізничних станцій, продовження тривалості життя. Таким чином, МакФадден першим запропонував методологію аналізу дискретного вибору.
Вивчаючи вибір, зроблений споживачами, він вивів оціночну функцію корисності, яка адекватно описувала їх поведінку. Розділивши опитаних людей на групи за віком, соціальним статусом і рівнем достатку, МакФадден отримав можливість розпізнати більше факторів, які впливали на результат їхнього вибору.
Такі мікродані виявилися значно кориснішими, ніж загальна кількість прихильників будівництва швидкісної залізниці.
Впровадження результатів досліджень
Хоча модель МакФаддена була розроблена для вирішення транспортних проблем, її можна застосовувати для інших цілей. Вчений використовував свої методи при дослідженні вибору житла та освіти, аналізі попиту на енергію та зв'язок.
МакФадден також розробив економетричні методи оцінки виробничих технологій і дослідження факторів, які визначають потребу компаній в капіталі та робочій силі.
У 1990-х роках вчений доповнив методологію імітаційними моделями, які дозволяли базувати дослідження на більш загальних припущеннях. Зростання потужності комп'ютерів забезпечило практичну придатність методів. Як наслідок, моделювання дискретного вибору набуло більшої реалістичності та точності.
Важливим науковим здобутком нобелівського лауреата є вдосконалення умовної оцінки вартості природних ресурсів. На його авторських методах ґрунтується сучасна література з економіки природокористування.
Завдяки методиці МакФаддена були обчислені втрати національного багатства внаслідок техногенної катастрофи біля берегів Аляски у 1989 році через поширення нафтової плями, спровокованої аварією танкера Exxon Valdez.
Після отримання Нобелівської премії МакФадден і далі плідно працює. На його сторінці в інтернеті - десятки статей. Вони присвячені американським реформам у сферах соціальної безпеки та медичного страхування, а також моральному ризику, орієнтованій на клієнта охороні здоров'я та розвитку інтернет-технологій.
Ці дослідження підтверджують вміння МакФаддена поєднувати економічну теорію з економетричними методами при вивченні важливих соціальних проблем.
Досьє лауреата
Деніел МакФадден народився 1937 року в Ролі, штат Північна Кароліна, США.
Після навчання в Міннесотському університеті та Массачусетському технологічному інституті працював у Піттсбурзькому, Чиказькому, Массачусетському університетах та Каліфорнійському університеті в Берклі.
Брав участь у проектах приватних і державних установ, зокрема в Національному бюро економічних досліджень та Національному науковому фонді.
Фахівець з мікроекономічного аналізу, економічного моделювання, демографії та теорії вибору.