Українські корови підуть під ніж?

Поголів'я корів в Україні 2011 року може різко скоротитися.

Нова схема державних дотацій, закладена в Податковому кодексі зменшує бюджетну підтримку власників молочної худоби у 1,5-2 рази.

Це скоротить пропозицію молока на ринку та викличе чергове подорожчання молочної продукції, побоюються переробні підприємства.

Куди ділися молочні ферми

Стандартне українське молочне господарство - одна-дві корови, за якими доглядають  пенсіонери. Тримати більше корів вони не мають ані сил, ані грошей.

Послугами ветеринарів господарства користуються рідко, а на завод здають лише залишки продукції. Селянське молоко низької якості, оскільки зберігається у неналежних санітарних умовах, відповідно, використовується заводами, здебільшого, у технічних цілях або для випуску сухого молока.

Частка великих ферм, які у 1990 році вирощували 86% великої рогатої худоби, у 2007 році скоротилася до 34%. І навпаки - частка населення зросла з 14% до 66%.

Звичайно, це відбулося не за рахунок успіхів у продуктивності, а через знищення колгоспних ферм. За  відсутності державної підтримки поголів'я великої рогатої худоби у країні за 20 років скоротилося уп'ятеро, а молочних корів - утричі.

Поголів'я великої рогатої худоби, 1990-2010 роки, тисяч голів

* - січень-листопад

Джерело: Держкомстат

Виробництво молока за 20 років скоротилося більш ніж удвічі - до 11 мільйонів тонн у 2010 році. Удвічі впало і споживання - до 9 мільйонів тонн.

Виробництво молока, 1990-2010 роки, тисяч тонн

Джерело: Держкомстат

Корови підуть на пенсію

В цих умовах держава вирішила піти на безпрецедентний крок - змінити нинішню схему державної допомоги. Мовляв, переробні підприємства часто ухиляються від сплати податків.

Зараз молочні підприємства не платять ПДВ в бюджет, а повертають його селянам залежно від кількості зданого молока. Так селяни мають додаткові 30 копійок на літрі. У кодексі ж написано, що з 1 січня 2011 року заводи платитимуть податок у бюджет, а звідти він буде розподілятися серед власників корів.

Причому допомогу отримуватимуть не лише ті, хто здаватиме молоко на заводи, а всі власники корів. Не братиметься до уваги і продуктивність тварин.

Гроші зможуть отримати лише господарі зареєстрованих корів. Щоб внести всіх тварин до реєстру, знадобиться щонайменше півроку. Відповідно, за цей період допомога буде заморожена. На реєстрацію потрібні кошти, а їх у бюджеті нема.

Та й самі дотації передбачені не щомісячно, а двічі на рік, що призведе до вимивання грошей у населення. Селяни змушені будуть брати кредити для закупівлі комбікормів та утримання худоби або згортати своє господарство.

Водночас, ті, хто тримають корову для себе, отримають ще й доплату, яка не стимулюватиме їх продавати молоко. А ті, хто живуть за рахунок його продажу, втратять усі стимули до розвитку через складність процесу отримання дотацій.

За прогнозами Українського клубу аграрного бізнесу, від нової схеми допомоги власники худоби втратять 2,5 мільярда гривень. Тепер аграрій отримуватиме 1400-1600 гривень дотації, тоді як від продажу молока має 2000-3000 гривень.

Молоко стало золотим

Експеримент з переходом на адресні дотації вже був, і, на думку переробних підприємств, він ледь не призвів до краху молочного господарства.

У листопаді 2009 році був скасований закон про підтримку молочного і м'ясного скотарства, а нового не написали. Як наслідок, вже у грудні Держказначейство заблокувало рахунки з видачі дотацій виробникам м'яса і молока.

Ситуацію погіршила холодна зима. Утримувати корів стало важко, внаслідок чого селяни перестали продавати молоко заводам. Як наслідок, навіть відновлення попередньої схеми дотацій не змогло зупинити зростання закупівельних цін. Бажаючих продавати молоко було небагато.

Відтак у 2010 році його роздрібна ціна підскочила з 1,5-1,8 гривні за літр до 3,2-3,5 гривні за літр, а сировина євро-класу - до 4,4-4,5 гривні за літр.

Молоко вищого ґатунку дійшло до позначки 40 євроцентів за літр, ставши дорожчим, ніж у ЄС, де воно коштує 20-25 євроцентів за літр. Закупівельні ціни не падали навіть влітку, коли люди пасли худобу і не витрачали гроші на корми.

"У 2010 році склалася нестандартна ситуація: у серпні закупівельні ціни на молоко вищого ґатунку виросли на 20%, а вже у листопаді - впали до 4 гривень. Причина у тому, що молокозаводи влітку намагалися запастися сировиною, тому і збільшували ціни. Восени вони стали їх знижувати, бо покупці виявилися неготовими до нових цін і скоротили споживання", - відзначала експерт Українського клубу аграрного бізнесу Інна Ільєнко.

Справді, молокопродукти були одним з лідерів із зростання цін 2010 року. Літр молока у магазинах подорожчав на 27%, сир і масло - на 40%.

Закупівельні ціни на молоко, Україна і ЄС, гривень за тонну і євро за тонну

Джерело: Український клуб аграрного бізнесу

З 1 січня 2011 року закупівельні ціни можуть обвалитися. Через нову схему дотацій з ринку піде багато ферм, бо вони не зможуть окупити витрати. Худоба піде "під ніж", а перекіс у бік виробництва молока населенням буде ще більшим.

В умовах дефіциту товару може зрости ввезення сухого молока і молокопродуктів з-за кордону. Приміром, імпорт білоруського масла у 2009 році виріс удвічі.

Бізнес не вкладає у молоко

Молочні компанії не хочуть інвестувати у розведення власної худоби, хоча й витрачають багато коштів на придбання дорого молока. Розведення корів може принести прибуток лише на п'ятий рік. Будівництво і утримання ферми європейського зразка обійдеться хазяїну у 7 тисяч євро на одне коров'яче місце.

"До кризи молочні компанії планували будувати власні агрокомплекси, але потім відмовилися від цих проектів. Деякі заводи домовляються з постачальниками, зокрема, дають пільгові кредити на розвиток ферм", - зазначила Ільєнко.

Однак дозволити собі кредитування можуть лише багаті компанії. Звичайні молокозаводи таких грошей не мають. Частина з них сама потребує дешевих позик, оскільки не витримує конкуренції з великими молочними гравцями.

Сільське населення тим більше не може розвивати молочні ферми. У більшості людей не це нема ні грошей, ні ліквідної застави для кредитів.

"У сільських підприємців превалюють "короткі" інвестиції, один-два роки. Зароблені гроші витрачаються на споживання: треба купити машину, прилаштувати дітей в інститут. Кошти швидко закінчуються. "Довгі" інвестиції чи сімейний бізнес у тваринництві поширені слабо", - вважає експерт Олексій Жолудь.

Попри усі перестороги представників переробної промисловості, новий порядок виплат дотацій власникам корів може не лише не скоротити виробництво молока, а й збільшити його, переконані селяни - власники однієї-двох корів.

Як з психологічної, так і з економічної точок зору, отримання селянином двічі на рік певної суми коштів у вигляді державної дотації є більш привабливим і суттєвим, ніж майже непомітна 30-копієчна доплата за проданий літр молока.

Така допомога справді може стримати вирізання корів селянами, а за умови систематичних виплат упродовж кількох років - і наростити поголів'я.