Мічені Нобелем: економ-психолог Деніел Канеман
"Економічна правда" продовжує шлях від 2010 року до 1969 року, коли був названий перший лауреат Нобелівської премії з економіки - найпрестижнішої галузевої відзнаки, заснованої на честь 300-річчя Банку Швеції.
Зробивши у жовтні зупинку заради знайомства з нобелівськими щасливцями-2010, потяг "Економічної правди" рушив далі. Провівши поглядом 2003 рік, він під'їхав до чергової станції.
Лауреатами найвищої нагороди у сфері економіки за 2002 рік стали вчені, які перевірили на практиці теоретичні постулати науки про господарські відносини.
Деніел Канеман, на відміну від свого колеги Вернона Сміта, прийшов до більш революційних висновків. Вони перевернули з ніг на голову попередні уявлення про економічні процеси і викликали хвилю гострих дискусій.
Річ у тім, що ізраїльський науковець відкрив нову точку зору на економіку, використавши для своїх досліджень низку психологічних та соціологічних методів.
Поєднавши теорію ймовірності з досягненнями психології, Деніел Канеман вніс суттєві корективи у вивчення мислення і поведінки людей за умов невизначеності. Як виявилося, економічні рішення людей часто бувають досить далекими від раціональності, а тверезий розрахунок рідко зустрічається на практиці.
Сфера наукових інтересів
Дитячі роки Канемана пройшли в окупованій німцями Франції, звідки він повернувся до Ізраїлю одразу після Другої світової війни. Закінчивши школу у 1951 році, почав вивчати психологію та математику в Єврейському університеті.
У 1954 році Канеман служив лейтенантом, а пізніше працював у військовому відділі, де відбирав кандидатів для офіцерських навчань. Одним із завдань було виявлення лідерських здібностей військових, а також оцінка їх стійкості до стресу.
Саме тоді майбутній лауреат зрозумів, наскільки ненадійні прогнози, побудовані на основі психологічних тестів. В екстремальних ситуаціях поведінка найкращих за паперами офіцерів часто виявлялася менш раціональною порівняно з їх колегами.
Цей парадокс Канеман назвав "ілюзією достовірності", який через десятиліття міцно закріпився у науковій термінології. Розробивши нову систему психологічного підбору кадровиків, що ґрунтувалася на конкретних фактах з цивільного життя опитуваних, Деніел Канеман повернувся до Єврейського університету.
Пізніше молодий учений опановує тонкощі психології та філософії в американському університеті Берклі, отримує звання професора і знову повертається викладати в Єрусалим.
Найбільш плідним періодом життя Канемана була співпраця з Амосом Тверські, що розпочалася наприкінці 1960-х років і привела до фундаментального прориву в розумінні ймовірнісного мислення людей та особливостей прийняття рішень.
Канеман і Тверські публікують ряд наукових праць, найвідоміша з яких - "Теорія перспектив: прийняття рішень в умовах ризику" - з'явилася в економічному журналі "Економетрика" у 1979 році. Вчені довели, що людський мозок помиляється у вирішенні найпростіших завдань з оцінки ймовірностей майбутніх доходів та втрат.
"Якби ту статтю надрукували у психологічному, а не економічному виданні, навряд чи я отримав би нобелівську премію з економіки", - жартує Канеман.
Суть вчення лауреата
Ізраїльський професор у своїх працях методично доводить, що у більшості людей переважає непроблематичне мислення та інтуїтивна поведінка, заснована на власному суб'єктивному досвіді і загальних стереотипах.
Інтуїтивне мислення, за Канеманом, дуже подібне до сприйняття. Обидва процеси є швидкими, автоматичними та здійснюються без особливих зусиль. Втім, як інтуїтивне, так раціональне мислення за змістом різняться від простого сприйняття, оскільки можуть охоплювати не лише теперішній, а й майбутній часи.
Наприклад, людина, яку в дитинстві вкусила собака - сприйняття, у дорослому віці боїться наслідків контакту навіть з цуценятами - інтуїтивне мислення, навіть тоді, коли розум доводить абсурдність трагічного результату - раціональне мислення.
Інтуїтивний апарат людини автоматично генерує думки, що мають сильне емоційне забарвлення, їх важко аналізувати, контролювати чи змінювати.
Вони часто витісняють раціональні думки, оскільки першими приходять в голову, створюючи раптове відчуття, схоже на мислений образ. Інтуїтивні судження зазвичай напряму відображають ці відчуття без будь-якого залучення розумового апарату, який працює значно повільніше і вимагає набагато більших зусиль.
Свої висновки Канеман ілюструє експериментом, що проводився серед респондентів, яким давали прочитати таке резюме.
"Лінді 31 рік, вона незаміжня, завжди говорить те, що думає, інтелектуально обдарована. Лінда отримала економічну освіту. Будучи студенткою, глибоко цікавилася питаннями дискримінації і соціальної справедливості, а також брала участь у демонстраціях проти використання атомної енергії".
Після цього людям показували список з восьми можливих спеціальностей і пропонували вгадати, ким найімовірніше працює Лінда. Більшість відповідала, що Лінда "касир в банку, задіяна у феміністичному русі", а не просто "касир у банку".
Логіка опитуваних йшла врозріз з теорією ймовірності, оскільки касирів-феміністок порівняно з усіма касирами набагато менше, а докази, що Лінда є феміністкою, у резюме відсутні. Учасники мислили інтуїтивно, ґрунтуючи відповіді не на фактах, а на стереотипах і відносній схожості опису з попередньою інформацією про Лінду.
Таким чином, Канеман виявив ефект доступності: люди у своїх оцінках часто покладаються на ідеї, які першими спадають на думку. І хоча доступність таких думок не завжди означає їх доречність, вони впливають на економічні рішення.
Немало пенсіонерів і студентів досі обирають політиків, які обіцяють підвищення пенсій і зарплат, незважаючи на невідворотну інфляцію, яка "з'їсть" надбавку.
Вивчаючи фактори, які викликають доступність інтуїтивних думок, учений розглядає ефект закріплення, який полягає в схильності мозку базувати логічні міркування на спонтанно утвореній основі. Часто при оцінці проблеми у людей виникає інтуїтивний "якір", який визначає подальший хід думок і обмежує вибір.
Для прикладу, Канеман пропонує розшифрувати два рядки рукописних знаків.
Наступним фактором, який впливає на здатність людей мислити тверезо, є ефект рамкового мислення. Він виникає у випадку, коли різний опис однієї проблеми впливає на особливості її вирішення. Силу "рамок" демонструють фігури внизу.
Один з маленьких квадратів видається яскравішим, ніж інший. Насправді вони однакові, різниця - лише у контексті.
Інший приклад - три відра води. Зліва - гаряча вода, справа - холодна, посередині - тепла. Спочатку пропонується занурити руки у крайні відра, після чого одночасно - у центральне. Лівій руці здаватиметься, що вода холодна, а правій буде гаряче.
Найдивовижніше, що завдяки таким простим експериментам Канеман створив новий напрям науки - поведінкову економіку. Психологічні методи своїх досліджень вчений доповнив розрахунковим апаратом теорії ймовірності.
Він довів, що прірва між математичною логікою і фактичними міркуваннями більшості людей набагато більша, ніж можна собі уявити.
Людям важко оцінювати ймовірності у щоденній практиці. Незначна зміна в описі ситуації призводить до зміни сприйняття альтернатив. Навіть професійні математики, які добре знають теорію ймовірності, рідко використовують свої знання на практиці, надаючи перевагу емоціям та стереотипному мисленню.
Класичним прикладом обмеженого мислення є кейс "Азійська хвороба".
"Країна готується до боротьби з невідомим азійським вірусом, що може вбити 600 людей. Пропонуються дві альтернативні програми боротьби з хворобою. Перша дозволить врятувати 200 людей. При реалізації другої програми є ймовірність 1 до 3, що врятується 600 людей, і ймовірність 2 до 3, що ніхто не виживе".
За такої постановки проблеми більшість респондентів обрала "гарантований" перший варіант. Наступній групі людей завдання презентували в іншому світлі.
"При реалізації першої програми гарантовано буде 400 смертей. При реалізації другої є ймовірність 1 до 3, що виживуть усі, і 2 до 3, що помре 600 людей.
Більшість опитуваних вибрали ризикований другий варіант, хоча обидві програми, за теорією ймовірності, є рівнозначними за наслідками. Таким чином, люди, свідомість яких була сконцентрована на втратах, виявилися готовими ризикнути, тоді як ті, що відчули гарантію спасіння, відмовилися приймати ризик.
Схильність людей до уникнення ризику при виграшах і прийняття його при програшах має істотний вплив на економічні процеси.
Інвестори на ринку цінних паперів часто готові ризикувати і тримати акції, що падають. При цьому та сама людина буде достроково продавати цінні папери, які зростають в ціні, щоб гарантовано отримати грошовий дохід.
Канеман пояснює цей феномен просто: радість від отримання додаткових 100 доларів значно менша порівняно з втратою такої ж суми. Один і той же підприємець буде набагато щасливішим, якщо збільшить дохід з 1 000 доларів до 1 100 доларів, ніж коли знизить з 4 000 доларів до 3 000 доларів.
Людський мозок зорієнтований на вимірювання відносних величин, а не абсолютних. А це, у свою чергу, визначає економічні рішення, які, з точки зору раціоналістичних теорій, мали би бути зовсім інакшими.
Впровадження результатів досліджень
Замість теорій прийняття рішень, заснованих на очікуваній корисності, Канеман і Тверські запропонували "теорію перспективи", згідно з якою нормальна людина не здатна правильно оцінювати майбутні вигоди в абсолютному виразі.
Вона сприймає їх лише порівняно з певним загальноприйнятим стандартом, намагаючись, у першу чергу, уникнути погіршення свого становища. Поведінкова економіка Канемана виявилася практичною дисципліною. Вона пояснила багато нераціональних вчинків, яким не було місця у концепції "людини економічної".
На думку лауреата, ігнорування економічною теорією болісних відчуттів людей при втратах чи помилкових рішеннях суттєво віддаляє її від реальності. Влада, у свою чергу, повинна частково прислухатися до ірраціональної поведінки населення.
За словами Канемана, державна політика, яка відображає лише суспільне обурення, є безглуздою та абсурдною, однак політика, що взагалі його не враховує, неприйнятна для народу. Державна політика має бути чутливою до невдоволення мас, однак не повинна дозволяти йому домінувати.
Хоча початкові роботи Канемана були скептично сприйняті науковою спільнотою, через кілька десятиліть дослідницька праця дала свої плоди. Сьогодні поведінкові фінанси стали потужним напрямом науки, а психологічні концепції та експериментальні методи - невід'ємною складовою сучасних економічних вчень.
Досьє лауреата
Деніел Канеман народився 1934 року в Тель-Авіві, столиці сучасного Ізраїлю. Після захисту докторської дисертації з психології в Берклі працював лектором у єрусалимському Єврейському університеті, університеті Британської Колумбії в Канаді, Каліфорнійському та Прінстонському університетах США. Фахівець з психології, соціальної політики і поведінкових фінансів.
Економісти про Канемана: Михайло Довбенко, Ілля Файбісович