Меморандум України та МВФ. Повний текст

"Економічна правда" публікує Меморандум між МВФ та Україною та лист на адресу фонду, підписаний Миколою Азаровим, Володимиром Стельмахом та Федором Ярошенком.

Його разом з неповним перекладом меморандуму опублікував Національний банк України.

З повною англійською версією меморандуму та аналізом основних положень документу можна ознайомитися тут.

Можна шукати в текстах Меморандуму з МВФ манну небесну і ознаки порятунку. А можна розглядати по суті, відповідаючи на кілька ключових питань. "Економічна правда" спробували зробити саме так.

Запитання перше: "Що нам дало співробітництво з МВФ?"

Відповідь тільки така: "перечекали". Пік кризи офіційно визнаний в минулому, економіка відновлюється з усіма наслідками. На головне питання "хто рятівник України?" Є недвозначна відповідь - МВФ. Ну, і Господь Бог трохи.

У чому відбувся порятунок, вважають за краще не говорити. "Все не рухнуло" - головний підсумок стабілізуючого впливу МВФ. Те, що економіка обвалилася на третину, а держава набралася боргів в обмін на обіцянку не діяти - вже дрібниці.

"Позиція державних фінансів послабилася, рівень інфляції, незважаючи на низхідний тренд, залишається одним із найвищих у регіоні, обсяги банківських кредитів застигли на незмінному рівні під тиском з боку непрацюючих позик, оскільки банки намагаються уникати підвищеного ризику, а зовнішнє фінансування залишається жорстко обмеженим, причому на середньо-термінову перспективу припадають суттєві суми виплат за зовнішніми боргами. До останнього часу проведення ключових реформ було призупинено", - перераховані "успіхи" України під чуйним керівництвом МВФ.

"Збережи нас боже від друзів, а з ворогами розберемося самі" - ця мудрість дуже добре описує підсумки майже дворічної програми України з МВФ.

Питання друге: "Навіщо ми МВФ?"

Судячи з того, що фонд задоволений відсутністю результатів, можна робити висновки про його справжні інтереси.

Згадайте початок року. МВФ крутив носом, і не давав нашій країні жодного позитивного сигналу. Він явно вичікував, чим же закінчиться зміна влади в країні.

Мабуть, не секрет, що Фонд активізувався після того, як до України проявили зайву увагу росіяни. Не випадково наша країна стала другою у світі за розміром отриманої допомоги від МВФ, хоча стратегічно ми аж ніяк не робимо погоди, ані в Східній Європі, ані на території колишнього СРСР.

Отже, інтерес до нашої країни суто геополітичний. У головах стратегів, які дають вказівки МВФ, Україні приготована роль буфера між "дикою" Росією і більш-менш цивілізованою Європою. Сфери впливу, інструменти стримування і таке інше.

Новий український уряд і НБУ попалися на гачок, про який говорилося ще в кінці 2008 року. Взявши перші мільярди, Україна протягом довгих років не зможе їх віддати. Ставши заручником отриманих грошей, вона змушена буде виконувати будь-які вимоги МВФ, а реально - тих, хто керує політикою фонду.

Можна назвати це теорією змови, а можна побачити простий механізм, який працює за послідовністю А-В-С.

Україна програла двічі.

Перший раз - отримавши удар від кризи і абсолютно нелогічних дій попереднього уряду. Другий - у момент, коли скористалася запропонованою "допомогою", і тут же втратила самостійність в управлінні своєю економікою на роки вперед.

В цих умовах новому президентові та уряду Миколи Азарова можна було лише зійти з розуму, і спробувати вирвати Україну з кризи самотужки.

Це обіцяло б міжнародний скандал, критику з боку МВФ і, головне, необхідність придумати і втілити щось неординарне.

Але, очевидно, ні вміння, ні бажання йти на таке у них не було. Набагато простіше зробити вигляд страждальців, і простягнути руку за допомогою Фонду. І в цьому Януковича і Азарова дорікнути не можна.

Їм належало взяти й утримати владу в країні, а влаштовувати при цьому сміливі економічні реформи означало б йти на невиправданий ризик. Ось спочатку утримаємо владу, а потім можна і реформи - такий нормальний порядок речей з точки зору управління.

Інша справа, що "потім" реформ вже не буде. І це вони теж прекрасно розуміють.

Створені всі умови, щоб не було соромно "забити" на економіку. Хто просить у МВФ вважається не боягузливим жебраком без клепки в голові, а тим, хто відчуває потребу в експертній підтримці та тимчасових розривах десь там.

А геополітика означає, що варто було Україні тільки попросити, і їй вже заздалегідь усе дасться. І поки є поруч Росія, буде даватися.

Питання третє: "У чому полягає стабілізуючий вплив МВФ?"

Судячи з заяви української сторони, вона згодна продовжувати ту ж економічну політику, яка призвела до "успіхів", перерахованих вище.

"Стратегія проведення економічної політики зосереджуватиметься на проведенні довгочасних реформ та політики, спрямованої на консолідацію державних фінансів, відновлення здорової роботи банківського сектору, та розробці більш ефективної бази для проведення монетарної політики, спрямованої на забезпечення стабільності внутрішніх цін та утримування більш гнучкого обмінного курсу.

Для досягнення таких цілей ми проводитимемо реформи і здійснюватимемо інституційні перетворення, у тому числі у сфері оподаткування та політики щодо видатків, реформу пенсійної системи, реформу енергетичного сектору, а також вживатимемо заходів задля посилення незалежності центрального банку та оздоровлення банківської системи", - пообіцяли партія і уряд.

Ці дії гарантують Україні роль європейського "Гондурасу". Замість швидких механізмів, які можуть вивести молоду економіку на темпи зростання хоча б відсотків 7-10 на рік, влада згодна на повільне і конвульсивне виповзання з економічної ями протягом довгих років.

Знову ж таки, соромно не буде. Наші хлопчики в Brioni будуть їздити на уклін до Вашингтона, і з року в рік розповідати, які чудові ідеї приготував нам МВФ цього разу.

І завдяки цим ідеям Україна вже через ... років стане потужною і красивою.

Нічого, жити можна.