Юрій Костенко: дипломат і теоретик

"Економічна правда" разом з відповідями кандидатів продовжує публікувати власний редакційний аналіз.

Даний аналіз коментує другу частину відповідей кандидата в президенти від Української народної партії Юрія Костенко стосовно галузевої економіки.

З аналізом першої частини відповідей кандидата можна ознайомитися тут.

Блок 5. Паливно-енергетичний комплекс

Енергетична концепція, відтворена у програмі Юрія Костенка, за своїм змістом схожа на ті цілі, які проголошує Секретаріат президента.

Проте, є кілька відмінностей. Експерти кандидата замовчують, що внаслідок реформування "Нафтогазу" його контракти з "Газпромом" скасовано не буде.

У відповідях не запропоновано навіть такого примарного варіанту вирішення цієї проблеми, який просуває Секретаріат: мовляв, слід пояснити Росії, що контракти не вигідні їй самій.

Окрім того, у тезах Юрія Костенка нічого не сказано про можливість допуску на ринок України іноземних, зокрема російських, газотрейдерів. Можна припустити, що кандидат не знає, як при лібералізації ринку гарантувати цей аспект енергетичної безпеки.

У відповідях, присвячених вугільній галузі, повторюються нереалізовані ідеї багатьох попередніх урядів. Зокрема, закриття збиткових шахт, приватизація тимчасово збиткових компаній, перехід на дотації за тонну проданого вугілля.

Блок 6. Промислова політика

Ще менше визначеності у Юрія Костенка у секторі промислової політики. Схоже, його бачення сконцентроване у тавтологічній цитаті: "Державна промислова політика повинна полягати у встановленні цілей державної промислової політики".

До перспективних напрямків розвитку сектора увійшли практично усі дієздатні галузі, окрім хіба що хімічної.

Відповідаючи на конкретне питання про відновлення внутрішнього попиту на металургійну та хімічну продукцію, кандидат зазначає, що уряд може досягти цієї мети через сприяння інфраструктурним та енергозберігаючим проектам.

Однак очевидно, що ці заходи не підтримають хімічні, особливо азотні, заводи. Для стимулювання внутрішнього попиту на їх продукцію можна, наприклад, здешевити кредити для сільського господарства.

У відповідях присутні загальні слова про пріоритет наукоємної продукції, але згадано про це, скоріше, для годиться, оскільки належної уваги даному питанню не приділено.

Блок 7. Агросектор

Відповідаючи на питання про стратегічний курс українського сільського господарства, Юрій Костенко виявив свої найкращі дипломатичні здібності.

Він вирішив не обирати між двома варіантами розвитку сектора - американською та франко-голландською моделями.

Як відомо, перша передбачає державну стратегію стимулювання розвитку великих господарств, друга акцентує увагу на розвиткові малих і середніх фермерських господарств сімейного або кооперативного типу.

Політик вважає за потрібне, з одного боку, дбати про конкурентоспроможність виробництва, а отже, про стійкість великих підприємств, а з іншого - не забувати про соціальну сферу села, що неможливо без розквіту фермерства.

"Україна приречена комбінувати різні елементи тих чи інших моделей, які є найбільш адекватними у нашій ситуації", - стверджує кандидат в президенти.

Чи можливо досягнути такого поєднання, і якщо так, то якими шляхами? У цьому сенсі перелік більш ніж скупий і зводиться переважно до політичних тез.

У першу чергу, Костенко невдоволений прописаними у законодавстві критеріями відбору постачальників при проведенні інтервенцій.

"Доступ до державних грошей мають не ті, хто цього більше потребує, а ті, хто вміє сильніше штовхатися плечима", - справедливо обурюється він.

Однак при цьому він забуває, що його фракція НУ-НС входить до урядової коаліції і може вдосконалити закони, а політично близький президент - миттю їх підписати.

Зрештою, до повноважень парламенту належить і визначення аграрної політики, яке здійснюється через призначення керівництва Мінагрополітики та інших галузевих відомств.

Констатуючи, що розвиток сільського господарства країн Східної Європи значною мірою субсидується ЄС, Костенко шкодує: Україні не варто сподіватися на такі кошти через "владні сварки нинішньої так званої еліти".

Однак чи зараховує себе політик до цієї еліти? У будь-якому випадку, він як народний депутат міг би узяти і на себе відповідальність якщо не за розпалювання цієї ворожнечі, то принаймні за її викорінення чи бодай мінімізацію.

Не менш дипломатичною є відповідь кандидата на питання про надання землі статусу товару. "Можна говорити про перспективу продуманого і зваженого введення земельних ділянок в економічний обіг", - стверджує Юрій Костенко.

Що сталося з вітчизняними правоцентристськими партіями, які завжди чітко декларували принаймні дві тези: демократія і ринкова економіка, а отже, і приватна власність на землю?

Зауваживши, що у парламенті є достойні законодавчі ініціативи, Костенко переконаний: вносити їх на розгляд депутатів не варто, бо "комуністичні догми дивним чином поєднуються з олігархічними інтересами".

Так є у Верховній раді демократична коаліція чи ні?

Блок 8. Інфраструктура

У висвітленні своїх позицій щодо розвитку інфраструктурних проектів України автор застосував "старий багаж" попередніх напрацювань. На жаль, про шляхи поліпшення становища державної інфраструктури сказано небагато.

По-перше, у програмі кандидата в президенти не визначені джерела фінансування проектів до "Євро-2012".

По-друге, пропозиція поєднати можливості державного та приватного бізнесу не нова. Обговорення цього питання почалося з дня проголошення України та Польщі господарями форуму, і більшість пропозицій була пов'язана з концесійною схемою. На жаль, кандидат не оприлюднив свого бачення з цього питання.

По-третє, у тезах Юрія Костенка немає відповіді на питання, як залучити інвестиції в умовах кризи, коли бізнес скорочує витрати.

По-четверте, кандидат мало говорить про законодавчі зміни, які сприяли б розвитку бізнесу, зменшили ризики інвестора або закріпили поділ цих ризиків між державою та інвесторами.

Загальна оцінка може звучати так: автор перелічив існуючі проблеми, але не вказав, як їх подолати.

Блок 9. ЖКГ

Реформування житлово-комунального господарства Юрій Костенко відносить до найважливіших проблем економічної політики.

Відзначивши, що перебудова сектора є болісним питанням, оскільки воно не тільки економічне, а й соціальне, Костенко критикує попередні уряди, очевидно, й ті, у яких працював сам, за неспроможність жорстко навести лад у галузі.

На думку Костенка, реформа ЖКГ має вестися, передусім, на законодавчому рівні. Закони мають визначити права і обов'язки органів влади, мешканців квартир та їхніх об'єднань, врегулювати питання оренди прибудинкових територій, розмежувати функції оптових продавців води, тепла, газу та електроенергії.

Кандидат також вважає за необхідне створити фонд фінансування капітального ремонту та реконструкції багатоквартирних будинків і пропонує механізм реалізації такого проекту. Джерело фінансування - пільгові 15-20-річні кредити НБУ.

Для приведення у належний стан по всій країні будинків та внутришньобудинкових мереж з постачання води, тепла, електроенергії та ліфтів потрібно щонайменше 350-400 мільярдів гривень у цінах 2008 року, пише Костенко.

Однак він нічого не говорить про те, як позначиться спрямування центробанком таких сум на макроекономічних показниках - стабільності фінансового сектора країни та рівні інфляції.

Аналіз "Економічної правди" не є істиною в останній інстанції, а є лише суб'єктивним поглядом авторів та редакторів "ЕП".

Автори: Артем Захарченко, Іван Коваль, Дмитро Дєнков