Коломойський побореться за ОПЗ з росіянами
Українські олігархи таки складуть конкуренцію "Газпрому" у боротьбі за Одеський припортовий завод.
За даними джерела "Економічної правди" в уряді, окрім афільованої з "Газпромом" компанії "Сибур", заявки на участь у конкурсі з продажу державних 99,567% ОПЗ подали також компанія "Нортіма", що входить до групи "Приват" Ігоря Коломойського, та фірма "Фрунзе-Флора", яку нещодавно купив російський бізнесмен Костянтин Григоришин.
Причому, за інформацією джерела, "Нортіма" представлятиме на конкурсі не лише Ігоря Коломойського, але й бізнесмена Олександра Ярославського.
"Тепер ми проведемо аналіз пакетів документів, і тоді зможемо встановити, наскільки вони відповідають вимогам. Але я сподіваюся, що все буде гаразд", - сказала "Економічній правді" прес-секретар ФДМ Ніна Яворська.
Українські фінансово-промислові групи зрештою відмовилися від блокування конкурсу з продажу ОПЗ, яке ініціював Коломойський. Хоча умови аукціону є сприятливими, перш за все, для "Сибура", українські олігархи пристали навіть на це.
Минулого тижня "постріли" "Привата" пролунали одразу з кількох боків. Майже одночасно проведення конкурсу з продажу ОПЗ заборонили президент Віктор Ющенко, а також суди за позовами Валентини Семенюк-Самсоненко та підконтрольного Олександру Ярославському черкаського "Азоту".
"Я вирішив не брати участі у такому конкурсі. Якщо інші учасники куплять його на таких умовах, які зараз пропонуються, - ну то на здоров'я. Нехай вони й думають, як такі умови виконувати", - говорив Ярославський у коментарі "Економічній правді" 19 вересня.
Бізнесмен не виявив бажання коментувати позов свого підприємства щодо призупинення конкурсу. "Це не я, це юристи так сформулювали", - пояснив він.
Таким чином, скидалося, що подача позову не була власною ініціативою групи Ярославського, а від його імені у судах діяв "Приват".
Зрештою, на конкурс українські олігархи таки пішли разом. Очевидно, інвестори повірили у владу Юлії Тимошенко над судами.
Постанову Окружного адміністративного суду прем'єр прокоментувала досить цинічно, по суті визнавши свою здатність впливати на судову систему. "Усе скасуємо через апеляційний суд", - сказала вона "Українській правді".
Отже, ціна продажу ОПЗ таки може суттєво вирости порівняно з початковими 4 мільярдами гривень. А якщо покупцем виявиться не "Сибур", то майбутньому власникові доведеться працювати в непростих умовах.
Зокрема, умови приватизації ОПЗ передбачають забезпечення підприємства газом за цінами, "що кореспондуються з відпускними цінами на хімічну продукцію".
"Це дуже розмита і, на мій погляд, економічно необґрунтована вимога. Їй важко відповідати. Таким чином, вона є дискримінаційною", - вважає старший аналітик ІГ "Сократ" Дмитро Хорошун.
Зрозуміло, що найкращі можливості для забезпечення такої вимоги має "Сибур". Аналітик зазначає, що експорт газу з Росії за неринковими цінами неможливий без спеціального контракту з "Газпромом" або "Газпромекспортом".
"Можливо, "Сибур" або інший російський покупець зможуть обґрунтувати свою відповідність цій вимозі. Можливо, у майбутньому постачати газ за неринковими цінами будуть "Укрнафта" і лівійці, хоча зараз юридичних і технічних підстав та можливостей для цього нема", - переконує експерт.
Кабмін може, звісно, послатися на свій дозвіл хімічним підприємствам закуповувати газ напряму у нерезидентів. Однак за три місяці дії відповідної постанови вона, як і прогнозувала "Економічна правда", не знайшла реального втілення. Отже, віднайти дешеву сировину для виробництва аміаку потенційним українським покупцям ОПЗ буде складно.
Окрім того, згідно з умовами конкурсу, потенційні його учасники повинні довести виробництво аміаку та карбаміду до проектного рівня, отримати найближчими роками значні прибутки і встановити зарплати, аналогічні до зарплат європейських хімічних заводів.
У позові черкаського "Азота" зазначалося, що в умовах кризи такі умови виконати неможливо. Однак Дмитро Хорошун вважає ці умови не такими вже й фантастичними.
"По-перше, я очікую посилення попиту на добрива. По-друге, можливо, гривня і інші валюти сильно девальвують відносно реальних товарів. Тобто, не виключено, що через три роки долар буде 5,05 гривні, євро - 7 гривень. А аміак може до того часу коштувати 3 тисячі доларів за тонну, у кілька разів більше за рекордні 800 доларів", - зазначає експерт.
Таким чином, номінальні доходи і прибутки ОПЗ, за словами експерта, можуть стати у кілька разів більшими за нинішні.
"У чому я не впевнений, так це в обсягах транспортування і перевалки аміаку, які покупець має якось забезпечити. Хоча ринок добрив і аміаку відновиться незабаром, але обсяги їх транспортування і перевалки залежать не лише від стану ринків, але і від дій інших компаній", - додає експерт.
Таким чином, російські фірми, які переважно користуються перевалочним комплексом ОПЗ, зможуть, за бажання, заблокувати його роботу, і тоді стане імовірною реприватизація.
Так чи інакше, учасники конкурсу, в тому числі "Газпром", серйозно ризикують. Окрім можливих проблем з виконанням інвестзобов'язань, будь-який переможець може наразитися на оскарження результатів аукціону, адже кожен з нинішніх покупців ОПЗ звичний до довгих судових баталій.
Окрім того, всі учасники ідуть на аукціон самостійно, і у них може не вистачити коштів, передбачених умовами конкурсу. А створити консорціум з колегами постфактум, продавши частину приватизованого майна, буде складно, адже умови продажу забороняють відчужувати завод протягом п'яти років. І це також збільшує шанси "Сибура" на перемогу.
Судові ж слухання, ініційовані минулого тижня "Приватом" щодо скасування конкурсу, призвели лише до одного: у конкурсі не взяв участь європейський консорціум, організований норвезьким хімічним концерном Yara.