Росія скуповує нафтові активи України

Український ринок роздрібної торгівлі нафтопродуктами входить у нову фазу перерозподілу власності. Загрузлі у банківські кредити незалежні оператори намагаються якнайшвидше розпрощатися з АЗС, які стрімко дешевшають.

Чергова "жертва" кризи - донецька компанія "Вік-Ойл", яка найближчим часом готується продати власну брендову мережу "Укртатнафта" російсько-британській "ТНК-ВР" за 50 мільйонів доларів.

Небувала кількість поглинань на ринку роздрібних мереж за останні півроку має просте пояснення. Свого часу їх власники вибрали тактику агресивного захоплення ринку, будівництва нових комплексів, що вимагало значних і, як правило, позичених коштів. Втім, фінансова криза внесла у ці плани суттєві корективи.

Вартість роздрібного бізнесу почала падати разом з ринком - подешевшала земля, зменшився попит на бензин. При цьому через девальвацію гривні майже вдвічі подорожчали взяті свого часу кредитні зобов'язання. Більшість власників зіткнулася з необхідністю позбавлятися активів.

Першою ластівкою стала "Альфа Нафта", господарі якої 2008 року продали свою мережу ANP з 500 АЗС групі "Приват", начебто намагаючись врятувати свій найбільший актив - "Укрпромбанк". Сьогодні вже достеменно відомо, що саме дотування нафтового бізнесу колишніх власників стало однією з причин краху цієї банківської установи.

Необхідність розраховуватися за зовнішніми боргами - причина продажу частки акцій західноукраїнського концерну "Галнафтогаз", якому належить мережа ОККО. Акціонером компанії стане Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), який придбає за 50 мільйонів доларів 22% акцій.

Свого часу експерти досить скептично поставилися до цієї угоди, адже вся мережа ОККО була оцінена лише у 227 мільйонів доларів, що складає близько 840 тисяч доларів за автозаправну станцію. Однак зараз, на тлі подальшої стагнації ринку і можливої девальвації гривні, ці цифри виглядають більш ніж пристойно.

Про намір донецької компанії "Вік-Ойл" продати свій головний актив - роздрібну мережу "УТН-схід" (114 АЗС під брендом "Укртатнафта") говорили давно. Серед потенційних покупців називали російський "Лукойл". Але угода не відбулася начебто через неузгодженість ціни. Після цього домовлятися с донецькою компанією вирішила "ТНК-ВР".

Що змусило "Вік-Ойл" активізувати перемовини с потенційними покупцями, точно не відомо. Ймовірніше за все, ті ж причини - неможливість обслуговувати зовнішні борги і намагання власників рятувати інші напрямки бізнесу.

Свого часу "УТН-Схід" робила ставку на будівництво АЗС, для чого активно залучала кредити. З іншого боку, відомо, що власник "Вік-Ойл", Міжрегіональний інвестиційний союз, реалізує низку будівельних проектів, в тому числі і в столиці, які вимагають коштів.

За оцінками аналітиків компанії UPECO, ціна угоди може скласти до 50 мільйонів доларів.

"Наразі середня ціна АЗС складає близько 850 тисяч доларів. Це еквівалентно 95 мільйонам за всю мережу. Однак, скоріш за все, реалізується не весь пакет акцій, адже близько 27% у статутному фонді "ВІК-ойлу" контролює портфельний інвестор - чеський інфестфонд PPF Investment. Його позиція щодо угоди наразі невідома. Окрім цього, компанія має пасиви, які оцінюються десь у 200 мільйонів гривень", - стверджують аналітики компанії.

Стратегія росіян: налітай - подешевшало!

Якщо інформація про придбання мережі "Вік-Ойлу" компанією "ТНК-ВР" підтвердиться, угоду можна назвати більш ніж вдалою для російсько-британського холдингу. Після не надто успішного проекту із створення джобберської мережі "ТНК" на кілька років фактично згорнула експансію на внутрішньому ринку, обмежуючись хіба-що відкриттям декількох власних "брендових" комплексів.

Однак 2009 року "танкісти" вирішили поводити себе агресивніше. Місяць тому "ТНК-ВР Холдинг" на зборах акціонерів збільшив інвестиційну програму на 400 мільйонів доларів до 3,4 мільярда. При цьому головна ставка робиться саме на придбання нових активів.

Не обійшов цей процес і Україну. На початку 2009 року "ТНК" стала власником мережі "Золотий Гепард" (36 АЗС). Купівля мережі "УТН-Схід" дозволить впритул наблизитися до лідерів ринку. Крім того, нещодавно "ТНК-ВР" консолідувала майже 100% Лисичанського НПЗ, викупивши 25-відсоткову частку у свого давнього партнера - українського олігарха Віктора Пінчука.

Аналітики оцінили угоду у 150 мільйонів доларів, що також свідчить про падіння вартості українських нафтових активів. Раніше Лисичанский НПЗ оцінювався щонайменше у 1 мільярд доларів, а отже 25-відсотковий пакет мав коштувати близько 250 мільйонів.

Нова стратегія "ТНК" навряд чи залишиться непоміченою іншими російськими компаніями. Стабільний інтерес до українських мереж проявляють й інші гравці, наприклад, той же "Лукойл".

Більшість експертів сходяться на думці, що найближчими роками на ринку нафтопродуктів відбудеться остаточий перерозподіл власності. Гравці середньої руки, "затиснуті" дорогими кредитами і необхідністю рятувати інші види бізнесу, віддадуть мережі більш потужним компаніям, швидше за все, з російським корінням.

Наразі повторюється сценарій з нафтопереробними активами, найпотужніші з яких - Кременчуцький, Одеський та Лисичанський НПЗ - протягом 1990 років через фінансову скруту опинилися в руках російських структур.

Чи відреагує на це держава?