Всі проекти "південних" газопроводів - "Набукко", "Південний потік" та "Білий потік" - є суто політичними, тобто, розігруються тими чи іншими міжнаціональними альянсами, щоб послабити монополію постачальника або транзитера.

Проте не слід забувати, що рано чи пізно один із цих проектів стане врешті й економічним - коли настане час пустити додаткові обсяги газу зі сходу до південно-західної Європи.

А, за словами експертів, такі обсяги знадобляться після остаточного закінчення кризи, вже за 5-10 років.

Зокрема, чимало гнівних політичних промов в Україні викликала озвучена в Сочі домовленість російського та італійського прем'єрів збільшити пропускну спроможність "Південного потоку" з 31 до 63 мільярдів кубометрів, і одночасно скоротити проектну вартість з 25 до 8,6 мільярда євро.

Справді, сумарна пропускна спроможність "Північного" та "Південного" потоків - 118 мільярдів кубометрів - більше, ніж 117 мільярдів, прокачаних Україною 2008 року.

Однак балтійський газопровід більше нашкодить білорусько-польським газогонам, спрямованим до північної Європи, і слабко вплине на український транзит, спрямований у центр і на південь Європи.

Що ж до "Південного потоку", то навіть якщо його справді буде введено в експлуатацію 31 грудня 2015 року, він лише на деякий час частково спустошить українську "трубу", допоки прогнозоване зростання споживання газу в Європі не виправить цю ситуацію.

Через те експерти погоджуються, що сочинська ініціатива є скоріше відповіддю на празький самміт, на якому тиждень тому Європейський Союз, Туреччина, Грузія, Азербайджан та Єгипет домовилися розвивати проект "Набукко".

"Сьогодні Росія не проявляє колишньої настирливості в енергетичній політиці. Путін уже не заперечує проти газопроводу "Набукко", і перейшов у фазу конкуренції двох проектів", - коментує член комітету Верховної Ради з ПЕК, радник прем'єр-міністра Олександр Гудима.

За словами Володимира Омельченка, провідного експерта енергетичних програм Центру Разумкова, Росія зараз намагається наблизити вартість "Південного потоку" до вартості "Набукко", яка, нагадаємо, складає 7,9 мільярда євро при потужності 31 мільярд кубометрів газу на рік з терміном реалізації до 2014 року.

"Росія може піти навіть на якесь зменшення вартості і економічні втрати для того, щоб більше пов'язати Європу своїми мережами. Не заробивши на будівництві, вони компенсують ці втрати за рахунок домінування на ринку", - пояснює експерт.

"Ми є свідками того, як "Північний потік", який ще не будується, вже тричі змінював свою проектну вартість. У Чорному морі шлях довгий, і говорити про остаточну вартість немає сенсу. Ціна деколи збільшується у два-три рази", - додає Гудима.

У цілому експерти погоджуються, що будівництво "Південного потоку", навіть після сочинського засідання, залишається на рівні політичних декларацій. Так само, як і газопровід "Набукко", для якого досі не знайдено стабільної сировинної бази, і це відлякує потенційних інвесторів, незважаючи на міжнародні домовленості.

"Споживання в Європі в час кризи впало на 40%. Ще більше ускладнює ситуацію для росіян політика ЄС щодо будівництва терміналів зрідженого газу і газопроводу "Набукко". Тому єдині, хто може інвестувати в цю требу, це російські банки, а також Італія, адже Берлусконі має там дуже велику владу", - вважає Омельченко.

Щоправда, згідно з повідомленнями "Газпрому", збільшити потужність "південної труби" першими запропонували італійці, які розраховують на покупців у всій південній Європі. А маркетинг палива "Газпром" та італійський монополіст ENI планують здійснювати спільно.

Однак це призведе лише до посилення конкуренції на об'єднаному енергетичному ринку Європи, але аж ніяк не гарантуватиме попиту.

Україні ж варто покластися на європейську енергетичну стратегію, вважає Гудима.

"Євросоюз визначився, що наразі для них є важливою українська ГТС, а на п'яти-шестирічну перспективу вони хочуть розвивати "Набукко". Для Києва важливо зважити, що існує газопровід з України через Румунію на Туреччину, який стане непотрібним після спорудження "Набукко". Таким чином, його можна буде використовувати для диверсифікації постачань в Україну", - коментує депутат.

Іншими словами, нинішній південний напрям транспортування газу, який, до того ж, планується модернізувати згідно з березневими брюссельськими домовленостями, можна буде запустити у зворотному напрямку. Таким чином, Україна отримає азербайджанський газ на додачу до російського, а у випадку сприятливої кон'юнктури зможе навіть перекачувати його до центральної Європи.

Втім, думки України в питанні організації південного газотранспортного коридору поки що ніхто не питає. Достеменно зрозуміло одне: реалізація українсько-грузинського проекту "Білий потік" знову почала відставати від конкуруючих проектів, підтриманих міжнародними альянсами.