Євро проти кризи чи криза проти Євро?

Почнемо з того, що саме по собі проведення Євро на кризу аж ніяк не впливає. Скажімо, будувати дороги нам слід було вже давно, і потрібні вони не лише до чемпіонату.

Україна - держава транзитна. І, зволікаючи надалі з прокладанням автошляхів європейської якості, ми ризикуємо втратити цей потенціал. Те ж можна сказати і про і аеропорти, готелі, стадіони та спортивні бази.

Тож твердження типу: "Євро-2012 допоможе Україні вийти з кризи" свідчить лише про те, що нашим чиновникам потрібен зовнішній наглядач, типу УЕФА, щоб почати бодай щось суттєве робити задля покращення інфраструктур у будь-якому секторі.

З іншого боку, наглядач тепер є, і він дійсно може допомогти зрушити з мертвої точки те, від чого роками відмахувались і на державному, і на місцевому рівнях.

Але повернімося до антикризових можливостей футбольного чемпіонату 2012 року. В Міністерстві економіки підрахували, що на всі підготовчі роботи потрібно 160 міліардів гривень. Безперечно, під натиском такого обсягу вливань в економіку країни жодна криза не встоїть. Особливо якщо гроші використовуються справді за призначенням. Але на сьогодні цих грошей немає. І чи будуть вони завтра - впевнено сказати не може ніхто.

За словами заступника міністра економіки Юрія Вітренка, цьогорічний план "європідготовки" в частині державних видатків профінансовано на 100%, місцевих - на 80%. З держбюджету на підготовчі заходи виділено понад 4,5 мільярди гривень, а з місцевих бюджетів - 2,5 мільярди. Держава за свою частину видатків ручається. Але ця частина - щонайбільше третина від того, що потрібно.

За чиновницьким планом, загалом до 2012 року з держбюджету слід виділити на розбудову інфраструктури 27,5 мільярдів гривень. Це - 17,3% усіх підрахованих витрат. Сума цілком досяжна, як для держави.

Місцеві бюджети мають викласти за цей же час 22,9 мільярдів. Ось тут уже важче. Принаймні без обіцяного урядом "податку на багатство" (на елітну нерухомість). Але викрутитись можна. Все ж таки, мова йде про найбільші українські міста з чималими кошторисами. Частка ж місцевих бюджетів в фінансуванні Євро - 14,3%.

Та найголовніше, що 109,5 мільярдів гривень - майже сімдесят відсотків усіх коштів, які потрібні на своєчасну та якісну підготовку й проведення Чемпіонату - держава розраховує отримати від інвесторів. Вкладати ж вони не поспішають, і найближчим часом ситуація навряд чи зміниться: умови для інвестування не створено.

"Не прийнято ще жодного закону, який міг би допомогти нам в організації такого процесу, як залучення інвестицій чи спрощення дозвільних процедур... Це, в тому числі, доповнення до закону про концесії, це ті необхідні зміни, які б дозволили запровадити механізм державно-приватного партнерства і врешті залучити інвестиції", - заявив цього тижня журналістам заступник міністра у справах сім'ї, молоді та спорту Ростіслав Карандєєв.

Та навіть якщо весь необхідний пакет Верховна Рада прийме на найближчому пленарному тижні, сподіватися на повноводні ріки інвестицій не варто. Адже є досвід впровадження закону про концесії.

За десять років його дії принаймні у будівництво доріг жоден приватний долар не потратив. І немає впевненості, що законодавчі новації, які розглядаються в контексті Євро, не спіткає така сама доля. Тим більше в умовах кризи.

Показовими тут є останні події довкола будівництва готелів. За програмою підготовки до Євро, їх має бути зведено понад 300. На сьогодні, за словами заступника голови Нацагенції з підготовки до Євро-2012 Євгена Вілінського, будівництво заморожено на 80% таких обєктів. Головні причини, на його думку, - економічна криза та складність отримання дозволів.

Та є й інші підстави для того, що саме готелі будуються найповільніше. Всі вони мають фінансуватися стовідсотково коштами інвесторів. Розробники програми підготовки до Євро виходили з того, що ці проекти прибуткові, тож держава не повинна вкладати в них жодної копійки. Самі ж інвестори, схоже, в їх прибутковості не впевнені.

"Наші бізнесмени зараз вивчають досвід Португалії з проведення футбольного чемпіонату. Португальці були в такому ейфоричному стані, набудували п'ятизіркових готелів, понаприймали вболівальників. Але Чемпіонат завершився, місяць пройшов, і готелі стоять порожніми, - зазначив у бесіді з журналістами вже згаданий Ростислав Карандєєв. - Готелі в колишніх приймаючих містах на сьогодні пропонують номери по 40 - 50 доларів. А це - п'ятизірковий суперякісний номер з відповідним обслуговуванням".

Україну може спіткати така ж доля. Інвестори розуміють: чекати і після чемпіонату такого-сякого прибутку від об'єктів, побудованих до Євро, можна хіба що в Києві. В інших містах просто немає такої бізнес-активності, яка б дозволила заповнювати номери після 2012 року.

І якщо, наприклад Львів чи Одеса можуть викрутитись за рахунок туризму, то про Дніпропетровськ або Харків цього не скажеш. Чи зміниться щось менш ніж за чотири роки - питання до влади, яка, врешті, і відповідальна за формування бізнес-середовища.

Подібні перепони можна знайти для кожного з 21 завдання, які закладено в програмі підготовки до Єврочемпіонату. І якщо чиновники та політики не знайдуть уже найближчим часом відповіді на питання: "як привабити інвесторів", понад 100 міліардів коштів, необхідних для підготовки до Євро, треба буде шукати в закордонних банках.

А це може лише поглибити економічні негаразди в державі. Врешті, борги треба віддавати, та ще й з відсотками. А це знов - підвищення податків та скорочення соціальних виплат. Тож, чи стане Євро антикризовим?