Казахи склали конкуренцію росіянам за українські уранові родовища

На початку березня Віктор Ющенко відвідав Казахстан.  Розмова там велася про перспективи співпраці в царині спільної розробки українських уранових активів. Проте ця інформація не набула розголосу, хоча стало відомо, що казахський капітал готується до потужної експансії в Україну. Заступник голови Національного банку Казахстану Медет Сартабаєв у коментарях ЕП повідомив, що "національний оператор КазахАтомПром розвивається потужними темпами, і плани стосовно інвестування у нього великі". Помічники Сартабаєва підтвердили, що під час візиту Ющенка справді говорили про перспективи спільного видобутку урану в Україні.

Схоже, казахи мають шанс потіснити росіян на українському ринку. В червні 2007 року під час відвідин Києва керівником Росатому Сергієм Кириєнком прозвучала відверта заява про намір російської сторони розробляти Новокостянтинівське родовище урану, запасів якого вистачить Україні на сотні років. Тоді голова атомного відомства сказав про готовність "помінятися з Україною активами атомно-промислового комплексу". І це викликало негативну реакцію з боку команди президента Віктора Ющенка, адже уранова залежність посилила б і без того потужну енергетичну залежність України від Кремля.

Чому казахи, а не росіяни?

Справді, є вагомі чинники, які свідчать про те, що Україна схильна зупинити свій вибір на співпраці з казахами, а не з росіянами. Концерн "КазахАтомПром" належить до переліку восьми компаній світу, які контролюють 80% видобутку урану. В цьому списку казахи значно випередили російського монополіста - компанію "ТВЕЛ", досі єдиного постачальника ядерного палива для українських АЕС.

Водночас Україна також може стати повноцінним гравцем на світовому ринку урану, адже входить у десятку країн, які володіють найпотужнішими запасами цієї сировини.

Сприяє налагодженню нашої співпраці з казахами ще й той чинник, що влітку 2007 року компанія "КазахАтомПром" придбала у японської Toshiba 10% акцій американської Westinghouse - світового лідера з виробництва ядерного палива та будівництва АЕС. Вартість цієї угоди - 540 млн дол. Цілком очевидно, що створення згаданого альянсу вплине на розвиток атомної енергетики України. Цілком імовірно, що Україна прискорить спільне з казахами виробництво ядерного палива для АЕС, використовуючи для цього технології Westinghouse.

Американська альтернатива російським паливним касетам уже успішно випробувана на реакторах Південно-Української АЕС - фінансування проекту здійснював американський уряд. Саме тому днями наш національний оператор - НАЕК "Енергоатом" - підписав контракт із Westinghouse на постачання палива для трьох із тринадцяти енергоблоків АЕС протягом 2011-2015 років (але на комерційних умовах).

Американці планують доправити до України як мінімум 630 паливних касет, чого вистачить для перезавантаження паливом трьох енергоблоків Підвенно-Української, Рівненської та Хмельницької АЕС протягом 5 років. Але ядерне паливо для начинки цих касет закуповуватиме сам Енергоатом на світових ринках - у того виробника, який продасть дешевше. Тож не виключено, що паливо матиме російське походження, якщо коштуватиме дешевше.

У коментарях ЕП директор Департаменту ядерної енергетики та атомної промисловості Мінпаливенерго Наталія Шумкова підтвердила, що сьогодні вартість російського палива для України на третину нижча, ніж на світових ринках (нині на спотовому ринку 1 кг урану коштує 190 дол.).

А ще краще, якщо ядерну начинку для паливних касет американці вироблятимуть повністю з української сировини. І для цього є всі необхідні умови. Поставивши за мету забезпечити енергетичну безпеку України, влада зробила ставку на розвиток атомної енергетики. Таким же шляхом ідуть більшість країн, які розвиваються.

За даними МАГАТЕ, до 2015-го року не менше чверті всієї генерованої на планеті електроенергії припадатиме на атомні електростанції. Енергетична стратегія України до 2030-го року головну роль теж відводить атомній енергетиці. Виробництво струму ядерними блоками має зрости понад удвічі - до 220-ти мільярдів кіловат-годин щорічно. Для цього необхідно подвоїти потужності АЕС.

Для втілення цих грандіозних планів в Україні є всі передумови: запасів урану та цирконію, необхідних для виготовлення паливних касет, нам вистачить на сотні років. За цим показником Україна посідає шосте місце в світі. Але поки що потреби вітчизняних АЕС забезпечуються лише на третину.

А тому до 2015 року уряд пообіцяв повністю забезпечити потребу вітчизняних АЕС власним ураном. Але для цього треба втричі збільшити його видобуток. І хоча запасів ядерної сировини у нас більш ніж достатньо, є чимало запитань, як освоїти цей золотий запас, адже в державній скарбниці на це коштів не вистачає.

Розсекречені уранові копальні

Щоб заохотити інвесторів укладати гроші у видобуток урану, минулого року уряд зняв гриф секретності з перших дев'яти родовищ. Відомо також, що у Смолинській шахті щороку видобувають 650 тисяч тонн уранової руди, в Інгульській - 450 тисяч. Цих обсягів не досить, щоб повністю завантажити потужності Гідрометалургійного заводу у Жовтих Водах. Вказаний завод створений із метою виробництва урану для атомної бомби - програму координував сам Берія.

В 1959 році отримали першу партію концентрату урану у вигляді закису-окису урану (в концентраті природного урану міститься лише 0,711% корисної речовини - ізотопу U 235. Після його збагачення в Росії частка урану збільшується до 2-6% - у залежності від типу паливних касет, тобто ТВЕЛів).

Науковці Східного гірничозбагачувального комбінату (СхідГЗК) розробили програму розвитку урановидобувної промисловості. Для втілення програми "Ядерне паливо" потрібно понад 25 млрд грн, із яких майже 16 млрд - на видобуток та переробку урану. Реалізуючи програму, експлуатацію шахт планують продовжити ще на 25 років. Головне, необхідно залучити інвесторів, готових укладати кошти.

Вигідність ухваленої стратегії цілком очевидна, адже лише дві уранові копальні за своїм енергетичним еквівалентом дорівнюють третині вугільного потенціалу Донбасу. Концерн із видобутку й переробки уранової руди - "СхідГЗК" - наприкінці 2007 року почав масштабну модернізацію. Цьогорічні інвестиції в оновлення Гідрометалургійного заводу і двох діючих уранових шахт - Смолинської та Інгульської - планують на рівні 260 млн гривень.

Як повідомляв Олександр Щербаков, директор Гідрометалургійного заводу (завод входить до складу СхідГЗК), іде заміна обладнання для подрібнення руди, реконструюють відділення вилуговування, сорбції. Модернізація уранових копалень та переробка відвалів дадуть змогу продовжити їхній ресурс роботи.

Модернізація заводу дозволить збільшити його продуктивність відсотків на 40. У планах - із 2015-го збільшити обсяг виробництва до 2,5 тисяч тонн двоокису урану. Нині ж заводу не вистачає сировини, а тому його потужності не завантажені на повну силу - завод щороку продукує 830 тонн природного урану, переробляючи приблизно 800 тисяч тонн руди, хоча його потужності розраховані на переробку 1,5 млн тонн. Щоб опанувати такі обсяги, потрібно залучати інвесторів. Суттєве збільшення видобутку очікується за рахунок запуску Новокостянтинівського родовища урану - до 2011 року планується запустити перший пусковий комплекс, а до 2013 року - вийти на проектну потужність.

Поступово шахти, що діють, будуть переобладні імпортною технікою нового покоління, а це дозволяє підривати гранітні скелі без участі людини-підривника. СхідГЗК уже придбав для своїх шахт сучасну прохідницьку техніку (бурову каретку), обладнання для буріння свердловин без участі людини. Але цього не достатньо. За словами Наталії Шумкової, "ефективність уранового виробництва України в 100 разів нижча, ніж на прогресивних уранових підприємствах за кордоном. Це зумовлено тим, що в Україні використовують стару зношену техніку та є недоліки в управлінні галуззю".

Стрімке зростання світової ціни на уран змушує Україну прискорити власне виробництво ядерного палива для АЕС. Щоб накреслені плани не залишилися на папері, потрібна належна підтримка з боку влади. Боротьба за уранові активи, численні кадрові ротації в галузі можуть назавжди поховати мрію про енергетичну незалежність України.