"Фабрика дипломів"-2: "пластиковий" бізнес під крилом Міносвіти

Менеджери дипломної схеми знайшли цілковите і правильне розуміння "тендерного питання" й у освітянської команди Станіслава Ніколаєнка та його заступника Шинкарука. Вже третій рік поспіль під наказом про призначення лояльних до схеми керівників держпідприє

Минулого тижня ЕП уже писала про наміри Тендерної палати за допомогою чиновників підзаробити на освіті. Йшлося про потенційну схему керівників вітчизняного освітнього відомства. Втім, схеми заробітку, що вже діють, не менш цікаві. Це, наприклад, стосується добре відомих пластикових дипломів.

Тендери на монопольне виготовлення документів у Міністерства освіти майже десять років поспіль виграє одна і та сама структура. В результаті маємо найвиразніший симптом напівтіньової чиновницької схеми: маловідома фірма щороку отримує сотні мільйонів гривень.

Тінь породжує тінь – паралельно в Україні розцвітає бізнес із продажу дипломів, які нічим не відрізняться від оригіналів. А це - підстава для підозр, що і ті й ті документи виготовляють в одному місці.

Дипломний монополіст

Тендер на друкування дипломів проводить спеціально створене підприємство при Міносвіти – дочірнє підприємство "Центр дослідження прикладних інформаційних технологій" (ДП "ЦДПІТ"). А структура, яка його виграє, має на диво схожу назву - ЗАТ "Науково-дослідний інститут прикладних інформаційних технологій" (ЗАТ "НДІПІТ").

Виграний тендер спрямовує на приватну структуру не менше 50 млн грн тільки за виготовлення документів про отримання вищої освіти. Із вказаної суми – 35 млн – це фінанси на виготовлення державних дипломів, які щорічно прописують у бюджеті окремою статтею. Інша частина суми – гроші від приватних вищих навчальних закладів, котрі зобов’язані урядовою постановою "Про документи про освіту та вчені звання" друкувати дипломи винятково через державне підприємство, що, у свою чергу, шукає підрядника серед приватних фірм.

Економіка такого друку є надзвичайно прибутковою. Послуги з виготовлення одного диплома від незмінного підрядника коштують державі і приватним закладам освіти вельми недешево - 25 грн. Власне, це максимальна вартість диплома, встановлена постановою "Про документи про освіту та вчені звання " на рівні 1,5 неоподаткованих мінімумів.

Працівники кількох поліграфічних комбінатів, до яких ЕП звернулася з проханням оцінити собівартість дипломів, запевнили: виготовлення одного документа обходиться виробнику максимум у 5-6 грн.

Окрім документів про освіту, ДП ЦДПІТ завдяки замовленню також монопольно опікується друком усіх атестатів та навчальної документації суворої звітності. А це збільшує фінансовий потік на суму понад сто мільйонів гривень.

Схожість назв приватного і державного підприємств, як виявилося, не випадкова. Обидва розташовані за тією ж адресою – м. Київ, вул. Смілянська, 4. Згідно з нашими джерелами, державне підприємство орендує приміщення у свого підрядника. Та цим зв’язки між господарюючими суб’єктами не вичерпуються.

ЕП вдалося встановити наявність тісних зв’язків між керівником державного підприємства та його приватним контрагентом. Зокрема, нинішній директор Центру дослідження прикладних інформаційних технологій Андрій Іванисенко є засновником ТОВ "Медконтур". Співзасновником цих підприємств є Юлій Єсаулов, він же – нині директор ЗАТ "Науково-дослідний інститут прикладних інформаційних технологій".

Є всі підстави вважати, що "хрещеним батьком" вдалої схеми є Михайло Згуровський, колишній міністр освіти і незмінний ректор Київського "політеху". За нашою інформацією, його прізвище є серед засновників фірми з виробництва дипломів. Поява ж схеми датується 1997 роком, коли Михайло Згуровський обіймав посаду міністра освіти. Тож спочатку були сформовані правові засади майбутнього прибуткового бізнесу через постанову КМУ "Про документи про освіту та вчені звання", де передбачили створення держпідприємства, яким став "Центр дослідження прикладних інформаційних технологій".

Перші три роки приватним контрагентом новоствореного держпідприємства було ЗАТ "Асоціація Україна", з 2000 року незмінний контрагент держпідприємства – ЗАТ "НДІПІТ". Обидві структури є спорідненими. Головним акціонером ЗАТ "Асоціація Україна" був такий собі громадянин Валентин Прокоф’єв. Він же є одним із засновників нинішнього переможця освітянських тендерних процедур.

Власне, пролонгація контракту і доля щорічного тендеру залежить винятково від волі топ-чиновників. Відбувалися революції, міністри і їхні помічники змінювалися, а схема існувала. Яскраве свідчення того, що її організатори вміло підшуковували підхід до чергової влади.

Менеджери дипломної схеми знайшли цілковите і правильне розуміння "тендерного питання" й у освітянської команди Станіслава Ніколаєнка та його заступника Шинкарука. Вже третій рік поспіль під наказом про призначення лояльних до схеми керівників держпідприємства стоїть підпис міністра.

Варто також звернути увагу на метаморфози із приміщенням держпідприємства ДП "ЦДПІТ". Із його створенням будинок на Смілянській, 4 передали на його баланс, а "Асоціація Україна", відтак і ЗАТ "Науково-дослідний інститут прикладних інформаційних технологій", орендували в ньому приміщення. В 2000 році останнє викупило приміщення у освітянського підприємства, яке нікуди не пішло із будівлі, а почало винаймати офіс у колишніх своїх орендарів.

Фальшиві дипломи змінюють прописку… в інтернеті

Взагалі, у сфері виробництва дипломів в Україні зараз відбувається щось надзвичайне. Виготовлення дипломів у формі чиновницького міжсобойчика має ще одну досить цікаву грань. Бо розвивається на тлі розквіту такого нелегального виду діяльності, як продаж дипломів про отримання освіти. Дипломи і атестати може придбати будь-хто, навіть особа, що жодного разу не переступала поріг навчального закладу. Якість документів настільки висока, що викрити підробку не можуть навіть експерти.

Приміром, минулого року зусиллями УБОЗ у процесі продажу вилучили диплом Київського політехнічного університету, який був замовлений на сайті www.diplomy.com.ua та зовсім не відрізнявся від справжнього.

Це відразу порушило питання про невисокий ступінь захисту та можливу причетність до цих дипломів людей із вибудуваної системи виготовлення документів про освіту. Переконливої відповіді поки що ніхто не дав – ні з боку МВС, ні освітянського монополіста. Останній узагалі уникає уваги громадськості...

Що ж до минулорічного інциденту – не тільки нікого не покарали, але й самі дилери дипломів спокійно і без перешкод продовжують справу. Хіба що їм довелося змінити адресу: замість закритої diplomy.com.ua переїхали на dip-lom.com.ua. Спритники усвідомили урок спілкування з УБОЗ – тепер дипломи висилають покупцям поштою.

Життєздатність кримінальної схеми попри публічні скандали можна пояснити лише наявністю у власників "дипломної фабрики" глибоких коренів у освітній і не тільки сферах.

P.S. Ккерівництво НДІ Прикладних інформаційних технологій обіцяло "ЕП" надати свої коментарі з приводу ситуації найближчими днями.

На першій сторінці продавці дипломів розкривають свої конкурентні переваги

Продавці дипломів обіцяють "ідентичну оригіналу якість" і відповідність оформлення документів стандартам Міносвіти