"Дурні" та "дороги". Трагічна арифметика Дніпропетровського вибуху

Через півтора місяці після того, як один із житлових будинків перетворився на колективну братську могилу, Україна дізналася про справжнього винуватцем трагедії. Це - "дороги", або зношені частини газорозподільних потужностей. Та "дурні", або помилка персоналу підприємства, що обслуговує газотранспортні мережі.

Третя причина, про яку майже не говорять, – гроші. Саме їх відсутність і стала причиною зношеності газових мереж, а також відтоку кваліфікованих кадрів, що мали би наглядати за їх станом.

Гірка ж іронія долі полягає в тому, що відсутність коштів не звільнила від їх сплати – дніпропетровська трагедія вже обійшлася в 160 млн грн – це разів у десять більше, ніж вкладення в мережі "Дніпрогазу" за останні десять (!) років. Якщо Україна не почне уникати передумов трагедій, то в найближчому майбутньому вони можуть стати буденністю.

На сороковини дніпропетровської трагедії комісія, котра розслідувала причини вибуху, надала громадськості свої висновки щодо причин аварії. Ними стали несправності в контрольно-запобіжних приладах та недбалість газовиків. Про результати розслідування комісії повідомив голова Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду Сергій Сторчак.

На зношеність газогонів відразу ж почали кивати представники компанії "КЕС-холдинг", дочка якої "Газекс" є власником "Дніпрогазу". За їхніми даними, більше 10% газорозподільчих газогонів, або близько 30 тис. кілометрів, в Україні потребують негайної заміни. В компанії вважають, що для цього потрібно витратити 4 млрд дол., а в найближчі 10 років – ще 10 млрд доларів.

Скласти враження про те, як працює зношена дніпропетровська газорозподільна система, можна за висновками державної комісії, що здійснювала перевірку стану газових мереж по всій Україні. За даними чиновників, найбільше порушень в роботі газорегулювальних пунктів по всій Україні зафіксовано саме на мережах Дніпропетровська. Зокрема, було виявлено близько 150 випадків несправності запірно-запобіжних клапанів та запобіжно-скидних клапанів.

У вкрай незадовільному стані перебуває інфраструктура газових об’єктів – виявлено 43 несправностей дверей та вікон. На 88 ГРС відсутні решітки на вікнах. Тобто для зловмисника потрапляння на їхню територію – питання двох-трьох хвилин. А ще на 370 ГРС було відсутнє світло, на 192 – опалення.

Дані вражають, адже виявляється, що потенційна небезпека тільки в одному Дніпропетровську криється чи не в кожному другому газорегулювальному пункті!

Джерело: Результати перевірок Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду

Часткове пояснення стану ГРС знаходимо у капітальних інвестиціях в газове господарство Дніпропетровська – за останні вісім років, за даними "Нафтогазу", у мережі міста було інвестовано аж 16,7 млн грн.

У 2007-му витрати на модернізацію становили мізерну суму в 1 млн грн. Щоб зрозуміти, наскільки це мало, потрібно знати, що на капітальну реконструкцію або прокладку 1 кілометра газорозподільних мереж необхідно в середньому 300-400 тис. грн, а таких мереж на балансі "Дніпрогазу" – близько 6,5 тис. км.

Утім, значна кількість несправностей є окрім всього сигналом украй низької професійності працівників. Або їх недбалості. Власне, версія професійної недолугості з’явилась також від самого початку і навіть була озвучена низкою високопосадовців.

З ними погодилися і експерти комісії із розслідування причин катастрофи. За висновками комісії, 80 % фахівців, що працюють на підприємстві з газопостачання м. Дніпропетровська, мають низьку кваліфікацію і незначний досвід роботи. Крім низької якості, вкрай низькою є й кількість персоналу міськгазу. Як установила комісія, персонал, який обслуговує газове господарство, був скорочений майже втричі - з 1500 до 690 осіб.

Причину втечі працівників із галузі знаходимо знову у грошах, точніше у надто низьких заробітних платах. За даними НАК "Нафтогазу", формальна середня заробітна плата на "Дніпрогазі" становить трохи більше 1300 гривень. Але це разом із керівництвом, менеджерами, економістами.

Працівники, які, власне, опікуються станом ГРС та труб, ледве "дотягують" до тисячі гривень. Можливо, це й непогано - як на якесь провінційне містечко, але в одному із найдорожчих міст України із такою зарплатнею людина приречена ледве зводити кінці з кінцями. Тим паче, що наявний бум на досвідчених працівників технічних професій і знайти нову роботу із вищою платнею такому працівнику не складно. Тож без перегляду підходів до матеріального забезпечення навряд чи можна зупинити тенденцію до зниження професійного рівня газовиків та вимивання із галузі кваліфікованих кадрів.

Так чи так, коли ми починаємо говорити про проблеми газовиків, мовимо про фінанси. Точніше, про їх брак у галузі. Причина – більш-менш відома – вкрай низькі тарифи на газ, особливо внутрішнього видобування. Зрозуміло, що й будь-які розмови про пошук необхідних для модернізації галузі коштів будуть залишатися просто порожніми балачками, допоки український споживач платитиме ціну, яка в 11 (!) разів менша середньоєвропейської і навіть не дотягує до російської.

Навряд чи правильно зводити дискусію про шляхи поліпшення роботи українських газових мереж лише до грошей. Пошук джерел фінансування модернізації має стати тільки початком розмови. Основне - це їх коректне використання.

А воно можливе лише за умов, коли газове господарство являтиме собою не напівтаємне коло вибраних, а прозору бізнес-систему, яка працює на засадах саморегуляції. Втім, це вже тема окремого матеріалу або навіть цілої низки матеріалів, які, сподіваємося, з’являться вже у найближчому майбутньому не тільки на сторінках нашого сайту.