Віктор Ющенко: Нинішня схема імпорту газу сумнівна з точки зору етики – інтерв’ю

У розпал післявиборчого єднання парламентських сил Віктор Ющенко знайшов час для того, щоб виразити свою позицію щодо питань енергетичної безпеки. Безумовно, серед них найважливішою є проблема газового постачання, яка із наближенням Нового року вже традиційно лоскоче нерви українцям.

Утім, президент України не виказував ніякого хвилювання з приводу того, що буде з газом у наступному році. Ба більше – охоче розказував про плани радикального і швидкого реформування схеми постачання палива в Україну у найближчому майбутньому.

Схоже, що внаслідок запропонованих Ющенком змін, легендарний посередник – швейцарська корпорація "РосУкрЕнерго" – може виявитися зайвим. Не виключено, що стане непереливки і "Укргаз-Енерго", головному трейдеру на внутрішньому ринку країни. Схоже, президентом міцно заволодів дух одержавлення газового ринку.

- Вікторе Андрійовичу, коли йдеться про перехід на прямі контракти з російською стороною щодо газопостачання, які ініціативи слід висувати Україні? Як оптимально побудувати схему імпорту газу?

- Я би тут визначив 3-4 ключові позиції для України, що включають прозорість розрахунків, ринкові відносини, безпеку транзиту та реорганізацію внутрішнього ринку.

Перша з них – це перехід на просту, ясну, а значить прозору схему забезпечення поставок і розрахунків.

Мова йде про детінізацію в цьому секторі, у значній мірі. Коли ми говоримо про прямі поставки, йдеться не тільки про цінову оптимізацію, а й про ясний, прозорий публічний процес, зрозумілий для кожного.

Думаю, що і з російського, і з українського боку на сьогодні є мало фахівців, які можуть пояснити нинішню механіку розрахунків (за газ, що імпортується та реалізується в Україні - "ЕП"). І тому виникає дуже великий публічний сумнів у доцільності існування - навіть з етичної точки зору - цієї схеми.

- Що має лягти в основу визначення цінових параметрів в угодах щодо постачання блакитного палива?

- На мою думку, слід рухатися до формулювання ринкових відносин між покупцем і продавцем. Ми виходимо із того, що питання ціни на газ має бути прогнозованим. Тому воно повинно носити високий статусний рівень і не належить тільки до політики господарюючих суб'єктів.

Ми перебуваємо, я би сказав, у взаємній політиці перехідного періоду. І ми розуміємо, що тут взаємна коректність повинна бути дуже чинно дотримана. Ми виступаємо за формулювання прозорої моделі ціни на газ, транзит, збереження газу будь-яким постачальником та власником газу.

Сьогодні Україна має найбільший транзит газу в Європі. Безумовно, ціна газу в 135 доларів за 1 тис. кубів на кордоні також не є оптимальною, і вона буде рухатися.

Тариф на обслуговування збережень газу в українських підземних сховищах потребує окремого коментаря, а також окремих правових та економічних обґрунтувань.

Тому один із важливих моментів у цих відносинах - закріпити на високому політичному рівні наше спільне бажання впровадження максимально глибокого ринкового принципу організації цих відносин.

- Якою має бути ідеологія нових газових стосунків щодо транзитної політики?

- Я переконаний, що безпека самого транзиту – це третій важливий принцип для України (серед ключових позицій стосовно переходу на прямі контракти - "ЕП"). Ми виходимо із того, що чітка двостороння політика щодо виробництва і поставок вимагає в тому числі і формування дуже чітких гарантій - зокрема з боку України - виконання транзитних зобов’язань.

Усі спекуляції, які, як ви звернули увагу, виникають, тою чи іншою мірою, в той чи інший час ставлять під якийсь сумнів виконання Україною цієї функції.

Це не є коректним стосовно тих зусиль, які докладає українська сторона зі свого боку, і це наносить велику шкоду українській діловій репутації.

Тому ми говоримо, що в цьому контексті ця позиція повинна бути, я би сказав так, бездоганно зафіксована.

- Які мають бути зміни в регулюванні внутрішнього ринку блакитного палива?

- Думаю, для України - це питання окремої уваги, щоб не допустити некоректної монополізації - як загальнонаціональних поставок газу на території України, так і некоректного монопольного володіння певними структурами внутрішнього ринку, які паралельно займаються загальнонаціональними поставками і поставками через внутрішніх операторів для українських споживачів.

Для нас ця тема дуже чутлива, тому перехід на прямі стосунки в даному питанні, я думаю, у кожне із перелічених вище чотирьох зауважень внесе зовсім іншу ясність.

І це буде спонукати до серйозної реорганізації в майбутньому і тарифної політики, і організації внутрішнього ринку, і роботи наших ключових учасників внутрішнього газового ринку.

Тут виникає, я би сказав із практики останнього року-півтора, дуже багато питань стосовно доцільності тих змін, які уряд зробив. Він повинен взяти відповідальність за таку організацію, але разом із тим ми не повинні бути сьогодні осторонь із точки зору оптимізації перш за все внутрішнього ринку.

- Чи можливо означити строки, в рамках яких будуть відбуватися зміни у газових взаєминах із Росією?

- Я переконаний, що ми пройдемо найближчими днями політичну полеміку із російською стороною щодо переходу на прямі поставки. Думаю, найближчими днями ми поставимо крапку в питанні цінової політики як на газ у 2008 році, так і стосовно тарифу на транзит.

Складним "домашнім завданням" стає питання реорганізації внутрішнього газового рику. Власне кажучи, саме це я мав на увазі, коли сьомого вересня підписував відповідний указ щодо оптимізації газового ринку в Україні.

В контексті бюджету-2008 нам треба закласти низку в тому числі і фінансових посилів, як справитися з тими негативними явищами, які є сьогодні в бюджеті НАК "Нафтогаз України" і транзитних структурах України. Адже є проблема бюджетних стосунків, у тому числі і попередніх років, яка, на жаль, нинішнім урядом не була врахована, і, на мій погляд, це велика помилка.

Багато питань, нереалізованих у частині діяльності окремих операторів, у тому числі "РосУкрЕнерго", і "Укргаз-Енерго", розподіл фінансових результатів, який не здійснений за підсумками попереднього року (я маю на увазі щодо "УкрГаз-Енерго").

Це, я б сказав, значно гальмує фінансовий розвиток провідної нафтової компанії України ("Нафтогаз України" - "ЕП").

Тема обслуговування боргів, кредитів, розрахунків за кредитами - це все багатомільярдні позиції, які треба зібрати в один бюджет, бюджет "Нафтогазу", а з іншогої боку – узгодити їх із національним бюджетом 2008 року для того, щоб ми ці питання оптимізували.

- А як щодо приватизації "Нафтогазу"? Як ви взагалі ставитеся до цієї ідеї, наприклад, до часткової приватизації 25% акцій корпорції?

- Я сказав би таким чином: для того, щоб говорити про іншу модель власності цього підприємства, нам треба навести лад на самому ринку, а також у балансі цього підприємства. Це питання можна піднімати після того, як там буде наведено елементарний лад.

Тільки тоді це буде оптимальне рішення. Говорити про приватизацію "Нафтогазу" до цього - це значить ослаблювати державні позиції у контексті ролі цієї структури на внутрішньому газовому ринку.