Зміна керівництва "Укртатнафти" - татари програли. Чи виграла Україна?

В п’ятницю, 19 жовтня, як повідомляла "ЕП", відбулася несподівана зміна керівництва ЗАТ "Укртатнафта", до якої входить найбільший в країні Кременчуцький нафтопереробний завод. Керманичем підприємства знову став його колишній керівник Павло Овчаренко - згідно рішення суду, яким визнавалося незаконним його звільнення із посади в 2004 році. Попередній керівник в особі Сергія Глушка та представники татарських акціонерів жорстко відреагували на зміну керівництва НПЗ, назвавши її не інакше як рейдерським захопленням. Але головні інститути держави в особі уряду та канцелярії Президента не солідаризувалися із такими оцінками та показово дистанціювалися від конфлікту. І в даному випадку така стратегія на користь нового менеджменту "Укртатнафти". Скидається на те, що повернення Павла Овчаренка, - черговий крок в боротьбі за відновлення втраченого контролю над НПЗ з боку української держави.

Нагдаємо, в п’ятницю, о 9.00 до воріт Кременчуцького заводу прибули люди приватної охоронної фірми. Після невеликої сутички із охороною підприємства, в якій, на щастя, ніхто не постраждав, прибульці завели в кабінет голови правління Павла Овчаренка. Останній прибув у супроводі адвоката та двох судових виконавців – сумського апеляційного суду та Крюківського районного суду Кременчуга Полтавської області. Перший мав на руках постанову суду про оскарження рішення Наглядової Ради ЗАТ "Укртатнафти" про звільнення Павла Овчаренка з посади Голови Правління. Другий – постанову суду про механізм реалізації постанови апеляційного суду. Юридичний зміст всієї операції, таким чином, зводився до виконання цих постанов.

Вказані рішення і були продемонстровані міліції, яка прибула на виклик охоронців заводу. Міліціонери, серед яких було майже все керівництво УМВС, замість вимоги охорони припинити перебування на території заводу Павла Овчаренка та його супроводу, наказала залишити територію НПЗ самій охороні - представникам охоронної фірми "Буг". Через деякий час після прибуття МВС близько 30 чоловік цієї фірми було виведено із території заводу озброєними автоматами Калашникова правоохоронцями.

Через деякий час після появи Павла Овчаренка на підприємство завітав губернатор Валерій Осадчий. Незважаючи на те, що предмет розмови із новим керівником НПЗ Осадчий журналістам не повідомив, відсутність різких, засуджуючих заяв говорить сама за себе. Як мінімум, обласна влада не наважилася втручатися, як максимум - вдалася до мовчазного схвалення змін на НПЗ.

Не забарився із гострими заявами лише колишній керівник НПЗ Сергій Глушко, який на момент проникнення до свого колишнього кабінету знаходився закордоном у відрядженні. Сергій Глушко звинуватив Павла Овчаренка та МВС у силовому захопленні підприємства. В унісон з ним прозвучала заява прем’єр-міністра Татарстану та за сумісництвом голови ради директорів ЗАТ "Татнєфть" Рустама Мінніханова, в якій стверджується, що зацікавлені особи скористалися політичною невизначеністю та за допомогою псевдоюридичних підстав захопили контроль над заводом.

Апеляція до невизначеної ситуації з вуст представника татарської сторони мала би сенс, коли б в Україні був параліч влади. Насправді цього нема. Скоріш за все в ній просто дещо різняться оцінки ситуації на найбільшому вітчизняному НПЗ. А ситуація на цьому підприємстві за безроздільного господарювання Глушка та "Татнєфті" складалась аж ніяк не на користь держави.

В 1995 році СП "Укртатнафта" створювалося на паритетних засадах між українською та татарською стороною. Але бути частковим власником найбільшого і на той час найбільш сучасного нафтопереробного комплексу України не входило в плани татарських акціонерів. Вони прагнули максимально контролювати бізнес.

В червні 1999 році в "Укртатнафті" відбулася зміна акціонерів, до їх складу за допомогою сумнівної оборудки з векселями були введені дві офшорні компанії – американська SEA GRОUP International inc та швейцарська "AmRUZ TRADING AG", в яких опинилося понад 18% акцій ЗАТ. Наразі доведеним є факт, що ці компанії контролюються татарською стороною.

Так, за нових умов вони вирішили, що тепер можна не виконувати взятих на себе зобов’язань при створенні СП. Мова йде про постачання на завод 8 млн. тонн нафти щорічно – за весь час найбільший об’єм поставок не перевищував 5,2 млн. тонн нафти на рік, що призвело до постійного недовантаження потужностей Кременчуцького НПЗ та далося взнаки фінансовим результатам його діяльності. Завдяки цьому було поховано ідею товарного насичення ринку нафтопродуктів України з ціллю вберегти його від сезонних коливань, яка була одним із лейтмотивів при створенні СП. Власне, цьогорічні плани уряду по створенню стабілізаційного запасу знову наштовхнулись на протидію менеджменту "Укртатнафти", якому, природно, більше до душі робота підприємства у режимі ринкових спекуляцій, аніж виконання соціальних зобов’язань української влади.

"Татнєфтівське" хазяйнування на найбільшому підприємстві вітчизняної нафтопереробки не було позначено вкладенням коштів у його модернізацію. Незважаючи на постійні заяви татарських акціонерів про плани масштабної модернізації, єдина нова технологічна установка на заводі за його 12-річну новітню історію була введена в дію в 2001 році. До речі, тоді завод очолював нинішній міністр ПЕК Юрій Бойко, який теж демонстративно усунувся від участі у конфлікті.

Та найбільш показовими є фінансові результати господарювання на Кременчуцькому НПЗ – тут татари зробили все, щоб переорієнтувати фінансові потоки вітчизняного гіганта на свою користь. Фінансова окупація відбулася за схемою перенесення прибутку на постачальників та продавців ресурсу. Цікаво, що прибуток ЗАТ "Укртатнафта" почав стрімко зменшуватись після звільнення в 2004 році Павла Овчаренка за ініціативи тодішнього голови Наглядової Ради "Укртатнафти" Равіля Муратова. Павла Овчаренка було важко запідозрити в нелояльності до татарських акціонерів, втім, було прийнято рішення на його місце призначити більш лояльного Сергія Глушка.

За його керівництва прибуток ЗАТ "Укртатнафти" впав із 120 млн. грн. в 2004 році до 20 млн. грн. у 2006 році.

Згідно оприлюднених на прес-конференції Павлом Овчаренком даних вже в 2007 за підсумками 3-х кварталів НПЗ отримав збиток в 127 млн. грн., а вже до кінця року очікувана сума збитку може сягнути 400 млн. грн. В 2004 році оборотні кошти підприємства складали 100 млн. грн., наразі їх дефіцит складає 300 млн. грн., в результаті чого підприємство рішенням попереднього керівництва нещодавно було переведено на архаїчну "давальницьку" схему роботи.

Як спрогнозував Павло Овчаренко, в результаті місячний оборот компанії має шанси впасти з 1,5 млрд. до 150 млн. грн. на рік. За словами нового керівника НПЗ, всі оприлюднені дані отримані із облікової ERP системи SAP R-3, на впровадження якої підприємство ще за його попереднього керівництва витратило 8 млн. дол.

Натомість стрімко зросли прибутки контрагентів підприємства, які виявилися афілійованими із татарською стороною та менеджментом НПЗ.

Так, компанія "Новойл", що реалізовує нафтопродукти Кременчуцького НПЗ, заробила в 2006 році аж 100 млн. грн. Це стало можливим виключно завдяки демпінговим цінам, за якими підприємство нафтопереробки здійснювало відпуск нафтопродуктів "Новойлу". Приблизно такі ж результати діяльності продемонструвало підприємство "Укртатнафта-центр", яке постачало на Кременчуцький завод нафту за завищеними цінами.

За даними Павла Овчаренка різниця цін від ринкових, а отже, маржа посередників складала 20-30 дол. на тонні.

Сумної слави здобуло МЧП "Авто", яке, за даними перевірок, поставило на НПЗ 530 тис. тонн нафти без сплати податку на додану вартість. Цього посередника пов’язують із колишнім головою правління "Укртатнафти" Сергієм Глушко та екс-депутатом-перебіжчиком від БЮТ Володимиром Зубиком. Діяльність ще однієї компанії "Газтрейд", яку теж відносять до сфери відання цих панів, наразі вивчають в рамках кримінальної справи у зв’язку з підозрами не тільки в ухиленні від сплати податків, а й від ввізного мита на ресурс – тобто контрабанді.

За словами Павла Овчаренка, збитки держави від неотриманих податків в результаті вищевказаного з весни цього року складають 941 млн. грн.

Звичайно, масштабне вимивання ресурсів із підприємства протягом довгого часу не могло реалізовуватися без прикриття із високих кабінетів. Таким прикриттям для татарського менеджменту надовго став віце-прем’єр з питань ПЕК Андрій Клюєв. До речі, він єдиний з українських високопосадовців, який наважився назвати зміну керівництва ЗАТ "Укртатафти" рейдерським захопленням.

Цікаво, що таке управління фінансами могло мати ще одну ціль, яку озвучив поновлений керівник підприємства Павло Овчаренко. За інформацією, яку він оприлюднив у листі на ім’я Президента Віктора Ющенка, генпрокурора Олександра Медведька та в.о. голови СБУ Валентина Наливайченка, планувалася "сіра приватизаційна схема" Кременчуцького НПЗ.

Так, за словами Овчаренка, у його розпорядженні знаходяться документи, які свідчать про наявність великої кредиторської заборгованості НПЗ в 3,7 млрд. грн. перед комерційними структурами. Овчаренко зауважив, що заборгованість була створена штучно задля отримання повного контролю над підприємством через "боргову приватизацію". Як стверджує керівник нафтопереробного підприємства, структури-кредитори контролюються татарськими акціонерами та лобіюються Андрієм Клюєвим. Серед таких структур було названо ТОВ "Теіс", якому підприємство винне 1 млрд. 330 тис. грн.

Окремі фінансові показники ЗАТ "Укртатнафта"

Дані, надані Павлом Овчаренком (екс-головою правління ЗАТ "Укртатнафта", відновленим на посаді).

Довідково:

01.10.2004 – перша звітна дата після звільнення П.Овчаренка з посади Голови Правління ЗАТ "Укртатнафта"

01.10.2007 – остання звітна дата після заміни С.Глушка на П.Овчаренка на посаді Голови Правління ЗАТ "Укртатнафта"

Про реалістичність подібного плану може свідчити нещодавно боротьба за передачу пакету акцій ЗАТ "Укртатнафти" від "Нафтогазу" в управління Фонду держмайна. Як відомо, цю ідею просував Андрій Клюєв та майже довів до реалізації завдяки відповідному урядовому рішенню, яке своїм указом зупинив Віктор Ющенко.

Нинішню зміну менеджменту на НПЗ слід розглядати в якості продовження протистояння зацікавлених сил намаганням татарських акціонерів прибрати до рук величезний нафтопереробний комплекс. Та зміна менеджменту – лише позиційна перемога українських акціонерів. Закріпити її вони зможуть, якщо буде введено так званий антикризовий менеджмент з фінансового оздоровлення підприємства, і якщо правоохоронці заведуть кримінальні справи щодо зловживань на підприємстві, а також буде анульовано ваучерне "розмивання" пакету акцій з уставного фонду заводу.

"ЕП" вдалося дотелефонуватися до Сергія Глушка, який пообіцяв дати інтерв'ю з приводу подій на "Укртатнафті" найближчим часом.