На Банковій готують ліцензійну амністію

Секретаріат Президента розробив пропозиції щодо внесення змін до низки законодавчих актів. Вони передбачають скасування обов'язкового ліцензування цілого ряду видів господарської діяльності.

Як йдеться в документі, що знаходиться в розпорядженні "ЕП", Секретаріат пропонує, зокрема, скасувати ліцензування операцій з металобрухтом. На думку авторів, у розроблених Мінпромполітики ліцензійних умовах відсутні спеціальні вимоги до осіб, які займаються заготівлею, зберіганням і переробкою металобрухту, а також спеціальні характеристики використовуваного при цьому встаткування. Таким чином, зазначена діяльність не загрожує життю й здоров'ю громадян, навколишньому середовищу й безпеці держави, роблять висновок у Секретаріаті. Що ж стосується описаних у ліцензійних умовах вимог до табличок з назвою підприємства, розміру букв - те це свідчить про формальний підхід. Іншими словами, не про безпеку держави і людини турбується Мінпромполітики, а про наповнення держбюджету за рахунок плати за ліцензії, підкреслюють у Секретаріаті. Хоча що в цьому поганого для держбюджету й громадян України, не зовсім ясно.

Однак крім втрати бюджетних надходжень від ліцензування, які теоретично, принаймні, можна перекрити з інших джерел, залишається ще одне важливе питання. А саме - яким чином держава зможе впливати на діяльність госпсуб'єктів, що займаються металобрухтом, у випадку реалізації президентських ініціатив. Так, в уряду залишається право квотування або повної заборони експорту металобрухту. Крім того, місцеві держадміністрації можуть обстежити підприємство на предмет дотримання вимог закону "Про металобрухт" і скласти акт. А що далі, якщо, припустимо, будуть виявлені порушення? Відповідно до діючих норм підприємство в такому випадку можна позбавити ліцензії, це зробить його діяльність незаконною. А от як бути, якщо зникне ліцензування?

Слід також зазначити, що порушення можуть бути різними. Може розмір букв на табличці не відповідати ліцензійним умовам, а може... і дозиметр зашкалювати від радіації, що випромінює складований на площадці метал.

Щорічно на металургійних комбінатах України реєструються випадки вибухів артилерійських снарядів тощо, які потрапляють у печі разом із іншим металобрухтом. На щастя, дотепер обходилося без жертв.

Крім того, є ще одна проблема, з якою зіштовхуються насамперед енергетики й залізничники. Мова йде про масові розкрадання металу з ліній електропередач. Які вже прямо стосуються питань безпеки держави й окремо взятого громадянина. Як і боєприпаси, як і радіоактивний метал.

Виходить, що на Банковій або просто випустили з уваги настільки важливі аспекти, або свідомо не врахували їх на догоду якимсь лобістським інтересам. Причому і те, й інше однаково погано.

Одночасно в Секретаріаті пропонують скасувати ліцензування виготовлення ювелірних виробів, торгівлю ними, а також збір і первинну обробку лому дорогоцінних металів і каміння. Аргумент той же - відсутність у даному виді діяльності яких-небудь факторів, що несуть потенційну загрозу для громадянина й держави. Знову ж, ліцензійні умови не містять вимог до кваліфікації суб'єктів, устаткуванню й використовуваним приміщенням. Крім того, всі ювелірні вироби в Україні повинні мати відбиток державного пробірного клейма. А це саме по собі, без допомоги ліцензування, унеможливлює влучення на ринок неякісних виробів, роблять висновок у Секретаріаті.

Тут з авторами законопроекту можна погодитися. Також не позбавлена здорового глузду пропозиція скасувати ліцензування топографо-геодезичних і картографічних робіт. В обґрунтуванні вказується, що такі роботи, що мають загальнодержавне значення й у результаті яких можуть бути отримані відомості, що становлять держтаємницю, не можуть проводитися без дозволу СБУ. Тому наявність або відсутність ліцензії не має значення. Як, втім, і для поштової діяльності: пересилання перекладів, простих і реєстрованих листів, бандеролей і посилок вагою до 30 кг. Тут ліцензування також пропонується скасувати.

Крім цього, таким, що не потребує ліцензії, на Банковій хочуть зробити розведення свійських тварин (котів, собак, а також екзотичних і декоративних видів) у племінних розплідниках, дресирування собак і підготовку фахівців у даній сфері. Цю ініціативу можна залишити без коментарів. Як і пропозицію скасувати ліцензування виробництва автомобілів і автобусів. Справа в тому, що автомобілі й автобуси в Україні підлягають обов'язковій сертифікації. "Тобто автомобіль буде протестований на предмет безпеки й вийде на ринок тільки після того, як буде на 100% відповідати держстадартам. А виходить, ліцензування самої виробничої діяльності є нелогічним і безпідставним", - відзначають автори законопроекту.

В документі міститься ще одна сумнівна пропозиція - відмовитися від ліцензування фізкультурно-оздоровчої й спортивної діяльності. Як такої, що не загрожує життю й стану навколишнього середовища. Тим часом крім цих безумовно важливих факторів треба розглядати ще й морально-етичні аспекти. Наприклад, чи може працювати з дітьми, підлітками людина, що замість педагогічної освіти має, припустимо, дві судимості. Або наскільки безпечні для здоров'я заняття під керівництвом людини, що не має базових знань про особливості й можливості людського організму, про організацію тренувального процесу.

Екс-голова Держкомпідприємництва, а нині заступник міністра регіонального розвитку Олександра Кужель вважає, що операції з металобрухтом - не той вид госпдіяльності, де треба відмовлятися від ліцензування. "Це просто хтось лобіює свої інтереси" - сказала Кужель, коментуючи "ЕП" ініціативу президентського Секретаріату. На її думку, інтереси бізнесу в сфері металобрухту не ущемляються, оскільки обов'язковість ліцензування поширюється на всіх учасників ринку. "Ніхто від цього не має преференцій", - підкреслила чиновниця.

Інша справа, що ліцензійні умови необхідно виписувати так, щоб уникнути двозначних трактувань, які в підсумку можуть створити корупційні можливості для чиновників, відзначила Кужель.

За її словами, в Україні проблемою для бізнесу є не ліцензування як таке, а сам порядок одержання ліцензій. "У ряді штатів США ліцензію повинен мати кожний сантехнік або перукар. Але це не є проблемою. Він відправив по електронній пошті мінімальний набір необхідних документів і все. Спрацював так званий заявочний принцип", - вважає пані Кужель.

І дійсно, проблема в більшості країн не в потребі численних папірців, які регламентують діяльність суб’єктів ринку, але в ступені забюрократизованості чиновницьких апаратів, через який отримання дозвільних папірців стає проблемою державного масштабу.