Як держава "Дніпроенерго" втратила

Наприкінці серпня бізнес-імперія Ріната Ахметова розширилася. Фактично він отримав контроль над найбільшим в Україні виробником електроенергії - компанією "Дніпроенерго", в яку входять три теплові електростанції: Запорізька, Криворізька й Придніпровська. Контроль отримано у звичний для донецької групи впливу спосіб – через тіньову приватизацію. Нагадаємо, таким саме чином у 2001-2002 роках створювалося "Східенерго" - інша складова нинішньої імперії Ахметова, яку тоді контролював нинішній віце-прем'єр, тодішній голова комітету ВР з питань ПЕК Андрій Клюєв.

Зараз цю компанію теж контролює Ахметов, теж через ДПЕК. І саме цей факт дає можливість прогнозувати: якщо на то буде політична воля - Антимонопольному комітету буде досить легко довести порушення правового поля через акумулювання в одних руках понад 10% товару, що виробляється в країні.

Але, спочатку трохи історії – як власне створювалися передумови для усунення держави від контролю за компанією. З 2001 р. "Дніпроенерго" перебуває в банкрутстві, а з кінця 2003 - у санації.

Ціна питання – мільярд гривень

Борги "Дніпроенерго", як й іншої генерації, утворилися в другій половині 1990-х рр., коли неплатежі за електроенергію були звичайним явищем. Український енергоринок влаштований таким чином, що гроші споживачів ідуть ланцюжком: енергопостачальні компанії – оптовий покупець-продавець усієї вітчизняної електрики "Енергоринок" - виробники електроенергії. Платіжний баланс на той час складався, як ми пам’ятаємо, з боргів та вексельних зобов’язань. Споживачі не платили "Енергоринку", "Енергоринок" – генерації, а генерація - постачальникам палива й обладнання, підрядникам та бюджетам усіх рівнів. Відтак, станом на 2000 рік, коли розрахунки за електроенергію в Україні почали поліпшуватися, всі енергетичні компанії нагромадили мільярдні борги.

В 2001 році борг "Енергоринку" перед "Дніпроенерго" (дебіторська заборгованість) складав близько 3 млрд. грн., що перевищувало її кредиторську заборгованість майже на 1 млрд. грн. У затвердженому реєстрі кредиторів були зафіксовані борги вже в 1,3 млрд. грн. (тобто майже 700 млн. грн. були списані або погашені). На сьогодні погашена ще частка боргів, яких загалом залишилося порядку 1 млрд. грн. При цьому – увага! – майже 800 млн. грн. з них – це борги перед Мінфіном та Держрезервом. Мінфіну енергетики заборгували близько 250 млн. грн., Держрезерву – порядку 570 млн. грн. При цьому заборгованість Держрезерву протягом тривалого часу оскаржувалася в судах, але без особливого успіху.

Цікаво, що такі борги енергетичних компаній уже тричі стали підставою для тіньової приватизації. Зокрема, навесні 2001 р. за борги були продані три електростанції, що входили до складу генеруючої компанії "Донбасенерго". Відчуття ірреальності того, що відбувалося тоді, не минуло й досі. Для багатьох держструктур, що мають саме пряме відношення до енергетики, тодішній продаж був цілком несподіваним. Обурений був уряд, Національна комісія регулювання електроенергетики, Фонд держмайна, керівництво якого прямо заявило, що електростанції продані за ціною металобрухту. Опікувалася цим питанням і Генеральна прокуратура. Однак не надто затято - винних так і не знайшли. Однак вже у 2002 на ринку з'явилася компанія "Східенерго", що й до сьогодні експлуатує ці три електростанції. Тоді її пов'язували з Андрієм Клюєвим (нині віце-прем'єром, тоді народним депутатом, головою профільного комітету ВР з питань ПЕК). Сьогодні "Східенерго" влилася в ДПЕК Ріната Ахметова.

На тлі цього скандального продажу був прийнятий ініційований президентом Кучмою закон, що заборонив в ряді випадків примусову реалізацію майна державних підприємств і господарчих товариств із держчасткою не менш 25 відсотків. Це стосувалося більшості енергетичних компаній. Однак банкротити їх ніхто не забороняв.

Зменшилися, але не щезли

Кінець 2003 - 2004 рік видалися для "Дніпроенерго" досить важкими. У грудні 2003 "Дніпроенерго" потрапила під санацію. Вже на початку наступного року експертні оцінки свідчили: процес незворотній. Санації супроводжувалися скандалами. Однак жодних серйозних наслідків вони не мали.

Крім того, в 2004 році була створена НАК "Енергетична компанія України", що сконцентрувала електроенергетичні активи, котрі на той час залишилися в держави. А на початку 2005 року тодішній голова "ЕКУ" Олег Дубина повідомив, що компанії вдалося зупинити прийняття плану санації. Можливо, свою роль зіграла помаранчева революція.

Але вже в лютому 2005 р. був призначений новий керуючий санацією, у травні був затверджений і погоджений з усіма інстанціями черговий план санації. Тоді ж після довгих митарств був ухвалений закон про погашення старих боргів підприємств ПЕК – він надав інструмент для списання принаймні частки боргів та узгодження кредиторки з дебіторкою. Відтак борги "Дніпроенерго" зменшилися. Зменшилися, але не зникли.

2006 рік позначився для економіки приходом на ключові пости донецької групи. Не стала виключенням й електроенергетика. Всі ключові посади тут - НКРЕ, НАК "ЕКУ", ДП "Енергоринок" - зайняли висуванці "донецьких". І саме в грудні 2006 року було оголошено про залучення до санації інвесторів. Комітет кредиторів затвердив інвесторами підприємства Ахметова - "Шахту "Комсомолець Донбасу" і "Павлоградвугілля", що по суті працюють з "Дніпроенерго" в одному технологічному ланцюжку. Енергетики кажуть, що "Павлоградвугілля" свого часу будувалося під Запорізьку ТЕС, "Комсомолець Донбасу" - під Криворізьку.

Далі - розроблені, погоджені й затверджені зміни до плану санації, суть яких - проведення додаткової емісії акцій "Дніпроенерго" в обмін на інвестиції.

Хто винен …

Цікаве питання: куди дивилися інші члени Кабміну, котрі, скажімо так, перебувають в таємній чи явній конфронтації з пеківським віце-прем'єром Клюєвим, чи не завше прислухаються до Ахметова. Куди дивилося Мінпаливенерго? Малоцікавою пропозиція емісії здавалася і для НАК "ЕКУ", де у випадку вторинної емісії держчастка генеруючої компанії скорочується з 76,04% (що давало їй повний контроль) до 50%+1 акція, яких недостатньо, оскільки необхідний для проведення загальних зборів кворум - 60%.

Однак, коли говорить важка артилерія, дипломати мовчать. Тож перешкоджати проведенню додаткової емісії ніхто намірів не мав. У цьому переконує постанова "Питання ухвалення рішення про проведення додаткових емісій акцій, їхній викуп державою або внесення додаткових внесків у статутні капітали господарчих товариств" №797, видана 6 червня цього року. В ній чітко говориться, що для голосування представником держави на загальних зборах акціонерів господарчого товариства під час розгляду питання про проведення додаткової емісії достатньо розпорядження КМУ. Постанова видана відповідно до закону "Про управління об'єктами державної власності".

І дійсно, уже 13 червня (дивна оперативність!) КМУ видав розпорядження (№407-р), у якому погодився із пропозицією Мінпаливенерго про голосування представником держави - НАК "ЕКУ" на загальних зборах акціонерів "Дніпроенерго" за проведення додаткової емісії простих іменних акцій. Ціль - відновлення платоспроможності відповідно до плану санації.

У розпорядженні йшлося, що додаткова емісія здійснюється на суму 51 млн. 85 тис. 850 грн. з урахуванням номінальної вартості кожної акції - 25 грн. Після проведення додаткової емісії розмір пакета акцій, що належить державі, не може бути меншим за 50%+1 акція.

Варто сказати, що в постанові щодо прийняття рішень про додаткову емісію визначається і порядок викупу акцій вторинної емісії. В документі йдеться, що КМУ ухвалює рішення щодо викупу акцій додаткової емісії у випадку наявності передбачених для цих цілей коштів у державному бюджеті. Тобто якщо таких коштів немає, рішення про викуп бути прийнятим не може. Але виникає питання – як може уряд санкціонувати проведення додаткової емісії, що розмиває держчастку в стратегічно важливому об'єкті, усвідомлюючи, що бюджетних коштів на викуп акцій немає (див. Держбюджет-2007)?

Якщо ви на швидку руку напередодні узаконили такі свідомо антидержавницькі рухи, навіщо залишили в тій самій постанові рядок про благу мету викупу державою акцій додаткової емісії, який здійснюється, зрозуміло, для забезпечення інвестиційної привабливості акцій, що належать державі?

… і що робити?

Але то, так би мовити, питання моралі. Нормативно-правова база ж підігнана під потреби в даному випадку ДПЕК. Втім і тут, як-то кажуть, є нюанс. Згаданий вище закон щодо погашення старих боргів підприємств ПЕК ("Про заходи, спрямовані на забезпечення стабільного функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу") встановлює, що до закінчення процедури погашення заборгованості господарський суд не розглядає клопотання про визнання підприємства-боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (стаття 4.2). За чинним документом процедура погашення старих боргів діє до 1 січня 2008 р.

Тобто реально оголосити "Дніпроенерго" банкрутом можуть не раніше Нового року. Але парламент уже двічі продовжував термін дії процедури погашення боргів, двічі ж вносячи в закон відповідні поправки. Наприкінці вересня пройдуть вибори у Верховну Раду, і з початку її каденції (якщо нічого екстремального не станеться) в депутатів залишиться з півтора місяці, аби в черговий раз продовжити строк погашення боргів.

Принаймні, допоки мораторій працює, сенсу влаштовувати додаткову емісію із залученням недержавних інвесторів на підконтрольне державі підприємство немає. Працююче більш-менш підприємство, яке не погрузло в судових тяганинах із кредиторами, оскільки останні здебільшого представляють власне державу.

Для бажаючих позмагатися за державні інтереси, нагадаємо ще один нюанс - статтю №34 Закону "Про господарчі товариства", що прямо й однозначно заборонила випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю.

І нарешті, незрозуміла методика підрахунку – яку саме кількість акцій повинні одержати інвестори в обмін на задекларовані інвестиції? Причому це не є зрозумілим не лише для автора чи редакції "ЕП", але й опитаним енергетикам, юристам і навіть спеціалістам фондового ринку. "Там нема чого аналізувати, просто віддали державну власність у приватні руки", - спересердя відрізав один з них.

За деякими оцінками фондовиків, ринкова вартість 25% пакета акцій такої компанії як "Дніпроенерго" складає близько 2 млрд. грн. А з огляду на те, що це другий за значимістю пакет після контрольного, у випадку конкурсного продажу його ціна була б ще вищою - за нього можна було б одержати порядку $500 млн.

"Такі рішення, у результаті яких держава втратила частину контролю над компанією, свідчать про те, що нинішній топ-менеджмент не в змозі управляти компанією, розписався у власній неспроможності і віддав компанію в приватні руки. При цьому навіть не прикрившись відкритою приватизацією", - так прокоментував ситуацію заступник секретаря РНБОУ Юрій Продан.

Дехто вважає, що в це питання слід було б втрутитися Антимонопольному комітетові. Адже якщо говорити про конкурентний сектор виробництва електоенергії - теплові електостанції, що працюють за ціновими заявками, то виходить, що в одних руках (прямо або опосередковано) сконцентровано більше 10% одного виду продукції. Адже ДПЕК вже й без того належить "Східенерго", частка якого у 2006 році склала 22,95%. "Дніпроенерго" ж генерує майже 9% всієї електроенергії в Україні, а серед конкурентних теплових електростанцій (потужності, що працюють за ціновими заявками) – 19,1%.

Але в антимонопольному законодавстві чіткого визначення товарних ринків в енергетиці немає. Тому доведеться довести, що електрику, яка продається за ціновими заявками, тобто – вироблену на маневрових потужностях, слід вважати окремим товаром від інших видів генерації – скажімо, базової атомної, яка продається вже за зовсім іншим тарифом. Це легко зробити серед фахівців електроенергетиків, але досить важко у налаштованому упереджено нефаховому середовищі.

Дійсно, ряд опитаних фахівців не вважають ситуацію з "Дніпроенерго" однозначною, незворотною, натякаючи, що після парламентських виборів новий уряд може щось відіграти назад. Що ж, один прецедент в Україні є. Він називався "Криворіжсталь". Але в енергетиків є інший зворотній приклад. Це - три електростанції "Донбасенерго", які ніхто назад так і не повернув. У тому числі й помаранчева влада.

Рішення РНБО, уведене в дію указом Президента від 2 серпня цього року, поставило перед урядом і Фондом держмайна завдання забезпечити збереження в держвласності об'єктів ПЕК, що визначають енергетичну безпеку держави, а також вжити вичерпних заходів, щоб не допустити позаприватизаційне відчуження об’єктів держвласності в ПЕК, у тому числі шляхом здійснення додаткової емісії акцій акціонерних товариств. Можливо, найближчим часом слід чекати чергового указу – про зупинення дії рішень уряду, що узаконюють додаткову емісію "Дніпроенерго", з відповідним зверненням до Конституційного суду? По факту грати легше та безпечніше, аніж на упередження?

Довідково: 27 серпня цього року відбулися загальні збори акціонерів "Дніпроенерго", що затвердили всі рішення, необхідні для виконання плану її санації зі змінами, запропонованими інвесторами - підприємствами корпорації "Донбаська паливно-енергетична компанія" ("ДПЕК", Донецьк), погодженими комітетом кредиторів і затвердженими судом.

Зокрема, збори акціонерів ухвалили рішення щодо приєднання ТОВ "Інвестиційне товариство", засновниками якого є ВАТ "Павлоградвугілля" і ВАТ "Шахта "Комсомолець Донбасу", до ВАТ "Дніпроенерго". Відтак "Дніпроенерго" отримає від "Інвестиційного товариства" 1,051 млрд.грн., які мають бути спрямовані на погашення кредиторської заборгованості енергетичної компанії, що обумовлює виведення підприємства з процедури санації. Крім того, за повідомленням прес-служби "Дніпроенерго", інвестори взяли на себе зобов'язання інвестувати не менш 1 млрд. грн. у модернізацію, реконструкцію, ремонт основних фондів і фінансування соціальних програм "Дніпроенерго". Статутний фонд "Дніпроенерго" при цьому збільшується до 149 млн. грн. шляхом додаткової емісії акцій.

Таким чином, інвестори - ВАТ "Павлоградвугілля" і ВАТ "Шахта "Комсомолець Донбасу", що входять у ДПЕК, одержать контроль над 34,243% акцій "Дніпроенерго". Частка Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" скоротиться до 50%+1 акція.

Акції акціонерів, що не брали участь у голосуванні або не підтримали відповідні рішення, у випадку їхнього бажання товариство зобов'язане викупити за ціною 1592 грн. 38 коп за акцію.

Паралельно з цією подією стало відомо, що кіпрська компанія DTEK Holdings Limited (це власник пакетів акцій підприємств, що входять у ДПЕК) до загальних зборів акціонерів "Дніпроенерго" сконцентрувала близько 15% акцій ВАТ і стала його найбільшим недержавним акціонером. Після ж зборів стало зрозуміло, що обидві компанії з однаковою фонемою "ДПЕК" будуть контролювати трохи більше 44% акцій "Дніпроенерго". .