Що означають газові ініціативи Ющенка?

Коли ця стаття була вже опублікована, виявилося, що російські "Вєдомості", на основі інформації яких було зроблено представлений нижче аналіз, викривили інформацію, отриману від Ющенка. Таким чином, загроза різкого підвищення цін на газ відкладається.

Прямі контракти із "Газпромом" можуть коштуватимути кінцевому українському споживачу до більш ніж 300 доларів за тисячу кубометрів, що майже майже на рівні Німеччини чи Іспанії. "Нафтогаз" виграє на ставці транзиту, але українські споживачі щорічно втратять декілька млрд. дол. Буде створено додаткові стимули для будівництва газогонів в обхід України.

Президент Віктор Ющенко має намір ініціювати відмову від компанії Росукренерго, яка поставляє газ на Україну та перехід на прямі контракти з одночасним збільшенням ставки транзиту українською територією. З такою пропозицією він має намір звернутися до Володимира Путіна на зустрічі в Сочі, яка запланована 15-20 серпня, про що український глава держави розповів російському виданню "Вєдомості".

Віктор Ющенко добре розуміє, що у випадку переходу на прямі поставки призведе на подорожчання палива. Але сподівається "поборотися" за незначне подорожчання, бо, на його думку, якою він поділився із "Ведомостями" в останній озвученій ціні (235 доларів) є політична складова.

Росіяни неодноразово повторювали, що відмова від "Росукренерго" і перехід на прямі контакти із "Газпромом" буде означати відмову від середньоазійського газу, замість якого Росія запропонує російський вже за європейськими розцінками.

Останні заяви про європейську ціну для України, яка, на його думку на додаток має доплачувати ще 15% за роки, коли Росія начебто "дотувала" Україну дешевим газом. І подібні заяви свідчать про те, що Росія буде діяти жорстко, будучи не налаштована втягуватися у довгі ігри з визначення ціни.

Росіяни натякають, що максимум, на який Україна може сподіватися – це скидка у вигляді відмови від 15% "податку на історичну несправедливість". Тобто знову маємо ціну в 235 доларів на кордоні з Україною.

З урахуванням ПДВ, цільових надбавок, транспортування та маржі трейдерів український споживач буде вимушений платити за паливо до 300-350 доларів. Що відповідає нинішнім цінам Німеччини чи Іспанії.

Ціни на природний газ для промисловості в країнах Європи в першому півріччі 2007 року

Дані Євростату

Аргументи, які наводяться Президентом в захист своєї ініціативи, можуть робити честь політику ліберальної спрямованості, але навряд чи будуть до вподоби українським споживачам.

Віктор Ющенко зазначив, що підвищення цін буде вигідним для промисловості, тому що дозволить їй підвищити конкурентоспроможність. (Втім, роздуми президента про газову "шокову терапію" у вустах президента виглядають дивно як на людину що на початку 2006 року усіляко хизувалася "найнижчою" ціною на паливо і "прозорість існуючої схеми").

Ціна в 230 доларів за 1000 куб. метрів за умови прямої закупівлі у "Газпрому" 55 млрд. кубів за приблизними розрахунками обійдеться Україні в 5,5 млрд. доларів додаткових витрат.

Але в Україні крім промисловості є ще бюджетні сектори. Вони потребують той таки імпортований газ і характеризується вкрай низькою платоспроможністю. Теоретично ліберальну тезу про підвищення конкурентоспроможності можна застосовувати надзвичайно енерговитратних ЖКГ та комунального господарства. Та потрібно собі добре уявляти прірву боргів, у яку скотиться галузь, яка й так вуха в цих боргах. Зрозуміло, що цей тягар в кінці кінців призведе до значного підвищення тарифів.

Прихильники відмови від існуючої моделі постачання природного газу завжди посилаються на можливість підвищення вартості транзиту у відповідь на підвищення ціни газу на вході до вітчизняної ГТС. Дійсно, якщо ціна газу в 2008 за умови зміни такої моделі буде орієнтуватись на європейські розцінки, Україна може виставляти ціну за транзит за середньоєвропейськими ставками – 2,8 – 3,5 долари за транспортування 1000 куб. метрів газу відрізком магістральної труби в 100 км.

Підвищення ціни на транзит має один позитивний аспект. Це збільшення доходів НАК "Нафтогаз України", який отримає більше доходів від транспортування газпромівського газу у напрямку Європи. Транзит російського газу в Європу при збереженні нинішніх його об’ємів таким чином дасть можливість Україні заробити близько 1,8 млрд. доларів на рік.

Потрібно мати на увазі, що і досягти верхнього цінового параметру за транспортування навряд чи вийде, враховуючи ступінь зносу та відсутність масштабних інвестицій в українську трубу, яка будувалася ще за часів СРСР.

За таких умов наполягати на найвищій ціні навряд чи знайде розуміння не тільки в Росії, а й у Європі, оскільки це буде суперечити поширеній європейській методі, за якої ціна газу визначається інвестиціями в будівництво та оновлення ГТС та її ступенем її зносу. Тобто чим більше інвестовано в трубу, тим більше можна просити – однак у України тут навряд чи найдуться достатні аргументи. Нескладно передбачити, що подібна вимога України буде джерелом постійних закидів російського сусіда у недотриманні європейських стандартів.

Втім, навіть сам ефект від підвищення тарифу навряд чи буде довготривалим. Росія декларує агресивні плани з приводу побудови обхідних газопроводів навколо України.

Висока транзитна ціна стане додатковим стимулом для зменшення транзитних потоків через Україну та пошуку обхідних шляхів транспортування газу. Тут доречно згадати задекларований намір "Газпрому" та італійської "E.ON" збудувати газопровід "Південний потік" із російської компресорної станції "Береговая" на чорноморському узбережжі по дну Чорного моря до Болгарії, звідти – по дну Адріатики на південь Італії, а також в сторону Австрії та Словенії.

Наразі ініціатори припускають, що в результаті аналізу економічної ефективності вони взагалі відмовляться від цього маршруту. Підвищення транзитних розцінок в Україні надасть сторонам додаткових аргументів для втілення проекту в життя. Особливо якщо мати на увазі, що на фінансування своєї частки будівництва для "Газпром" витратить суму, яку він фактично додатково заробить за півтора роки на продажу дорогого газу до України.

Будівництво "Південного потоку" буде означати остаточну відмову розглядати українську ГТС основним транзитером газпромівського газу в Європу. Теоретично, в результаті появи нового транспортного шляху у тієї ж «Росукренерго» з’являється можливість перенаправити більшість туркменського газу через нову трубу.

В гранично негативному сценарії, внаслідок сумарна втрата транзиту Україною може сягнути до 60 млрд. кубометрів, тобто половини від нинішніх об’ємів. У цьому випадку для українській ГТС загрожує повна "труба" у вигляді відсутності як коштів, так і мотивів для її модернізації.

Як треба?

Слід зауважити, що Ющенко ще не оголосив подробиці щодо своїх намірів. Остаточні висновки можна буде зробити, коли президент розкриє всі свої "газові карти".

Автор не є прихильником "Росукренерго", і виступає за найшвидшу заміну цієї компанії на ту, яка запропонує більш вигідні умови постачання блакитного палива в Україну.

На жаль, поки що основним об’єктом дискусії все ще виступають цінові параметри транзиту та вартості газу. Однак президенту, якщо вже він надумав реформувати створену за його сприяння схему поставок газу в Україну, слід було б діяти за зовсім іншими принципами. Потрібно вимагати від Росії симетричної політики в галузі доступу до трубопроводів та родовищ. Тобто Україна має давати РФ вільний доступ до своїх транспортних потужностей та право інвестувати у видобуток в Україні, і навпаки.

Це дасть українцям можливості самим інвестувати в видобуток газу в Сибіру, і транспортувати паливо в Україну для своїх потреб. Наразі ця можливість штучно відсутня через російське законодавство, а Україна ж допускає Росію до транзиту і не чинить жорстких перепон для інвестицій у видобуток на своїй території.

Такий підхід є загальноприйнятим у світовій енергетиці. Ющенко не повідомив нічого, що б давало привід сподіватися на застосування загаданої стратегії. Тому можна підозрювати, що нові ініціативи президента можуть вилитися лише у спробу переділити сфери впливу у газовому секторі.