Політичні уроки сільськогосподарських криз

Посуха цього літа на руку політтехнологам. Вони знають, як грати на фобіях українців, у генетичній пам'яті котрих ще лишилися згадки про голодомори. Посуха також чимось бажана для чиновників, які розпоряджаються державними коштами на підтримку сільського господарства.

Уряд, вірогідно, активніше допомагатиме постраждалим від непогоди регіонам, і додаткова копійчина впаде в кишеню тим можновладцям, які будуть цю допомогу розподіляти. Тема продовольчої безпеки буде звучати часто і густо, і багатьом політикам буде непереливки.

Хабароємність посухи

Ющенко наганяє жаху: у листі до Януковича президент вказав на можливість загострення ситуації, що склалася на ринку зерна в країні через вкрай несприятливі погодні умови.

В рамках продуктової паніки уряд вже приготувався захищатися. Він уже кинувся забороняти експорт зерна, до завершення формування державних і регіональних запасів зерна в обсягах, установлених урядом на 2007/2008 маркетинговий рік.

Хто-хто, а чиновники без хліба не лишаться: "Мінфін має внести для затвердження проект виправлень у держбюджет-2007 для збільшення на 100 млн. грн. його витрат на формування державного продовольчого резерву Аграрним фондом в 2007 році. Уряд розгляне також можливість виділення коштів з резервного фонду держбюджету", - сказано у повідомленні уряду.

Що ж до політичного аспекту, то Азаров уже превентивно закликав не спекулювати на темі посухи. "Я б утримався від яких-небудь оцінок того, що відбувається. Достатнього того, що уряд тримає цю ситуацію під контролем", - відзначив він.

За словами першого віце-прем'єра, обсяг втрат урожаю від посухи, за попередніми розрахунками, становить 10-15% від посівних площ. "Це небезпечна й серйозна цифра, але вона не критична для АПК", - завірив він.

Але Азаров – далеко не єдиний приклад грубого втручання у економіку. Навряд чи тема продовольчих посух обійде і Юлію Тимошенко, яка запам’яталася широко розпіареними зерновою, цукровою та м'ясною "кризами".

Нафтогазовий слід

За інформацією "ЕП", на днях у руки її противників може потрапити козир. Цілком можливо, буде винесене рішення по карній справі щодо зловживань із державними коштами та ухиленням від сплати податків аграрниками, які були задіяні урядом Тимошенко у таємничій схемі з закупівлі у 2005 році партії цукру. Чи був закуплений солодкий товар, поки що невідомо, але вже встановлено, що внаслідок оборудки Державний бюджет недоотримав більше 100 млн. гривень.

Довідково. У серпні 2005 р. газеті "Бізнес" вдалося розкрити масштабну аферу, пов'язану з ввезенням в Україну 148 тис. т очеретяного цукру-сирцю (див. №31 від 01.08.05 р., стор. 18-21). Афера стала можливою після підписання прем’єр-міністром Юлією Тимошенко Розпорядження Кабміну №274-р від 20.07.05 р. Відповідно до документу, НАК "Нафтогаз України" повинна була перерахувати $33,5 млн. ДП "Укрспецпостач", а також виступити поручителем за ДП "Укррезерв" перед Укрексімбанком ще на $42 млн. Хоча у розпорядженні про це не згадувалося, малося на увазі, що відповідні кошти мали б піти на закупівлю цукру-сирцю за кордоном. Одночасно розпорядження зобов'язало ДПА надати "Нафтогазу України" розстрочку із сплати податкових зобов'язань на суму, еквівалентну $75,5 млн. Тобто, для вирішення проблеми дефіциту цукру на ринку гроші повинна була виділити компанія, яка забезпечує Україну газом. Газета "Бізнес" ще у серпні 2005 р. спрогнозувала, що втрати бюджету від операцій з цукром можуть досягнути $70 млн. Перевірки щодо виявлених журналістським розслідуванням фактів розпочалися лише після приходу Віктора Януковича (що, втім, досить природно). Внаслідок проведених ДПА перевірок двох головних учасників схеми (в ній були задіяні ще і цукрові заводи), які закінчилися зимою 2007 року, ДП "Укррезерв" разом з штрафними санкціями донараховано 95,2 млн. грн. податкових зобов’язань, а ДП "Укрспецпостач" – ще 37,4 млн. грн. В обох випадках були порушені карні справи за фактами ухиляння від сплати податків (ч.3 ст. 212 Кримінального Кодексу). При цьому по одній з них не без допомоги впливових осіб припинили проведення слідчих дій, а іншу закрив сам суд – її поновили лише після скарги податківців.

Тепер, напередодні виборів, справа з великою ймовірністю може бути доведена до логічного кінця. Але сама історія показує, що уряд Тимошенко розглядав державну компанію НАК "Нафтогаз України" в якості "власної кишені", на яку не гріх повісити якісь "цукрові" борги. У іншому випадку складно пояснити, на підставі яких нормативних документів компанія, метою якої є видобування та транспортування енергоносіїв, повинна перераховувати кошти на закупівлю цукру-сирцю.

І це - стиль багатьох урядів.

Подібні рішення Кабміну наочно демонструють практику "ручного управління" економікою країни. Наслідки такого "управління" - м'ясна, бензинова і, нарешті, цукрова кризи, які стрясали Україну протягом 2005 року.

Мабуть, Азарову і компанії також варто подумати, до чого призведе посилення втручання держави у сільське господарство. Адже виробники зерна постраждають від заборони на вивезення зерна, і багато хто з них, не змігши продати збіжжя за високою ціною на зовнішніх ринках, можуть збанкрутіти.

Наразі погане фінансове становище НАКу суттєво ускладнює позиції України у переговорах із визначення ціни імпортного природного газу на наступний рік. Фінансовий стан сільського господарства не настільки очевидний, але не набагато кращий. Вже йдуть розмови про пролонгацію кредитів та інші пільги, оскільки справи кепські.

Розгрібати наслідки "ручного управління" будь-якою галуззю, чи то нафтогазовою при Юлії Тимошенко, чи то сільським господарством у 2006-му при Азарові, коли заборонили експорт зерна, прийдеться ще багатьом наступним поколінням керівників. І Україні пощастить, якщо нинішній уряд не буде чіпати ні державні підприємства, ні виробників сільського господарства.