За борги держави відповість приватний бізнес

Нещодавно представники великого вітчизняного бізнесу отримали черговий шанс усвідомити нульовий рівень захищеності своїх активів в Україні. Поглиблено їхній досвід з легкої руки молдовського бізнесмена В’ячеслава Платона, якого поінформовані спостерігачі називають другом сина президента республіки Олега Вороніна.

Наприкінці квітня гібралтарська фірма Remington Worldwide Limited (опосередковано належить пану Платону) вдалась до спроби зняти $5 млн. з кореспондентських рахунків одного з найбільших українських банків – АППБ "Аваль". Відповідне рішення прийняв ще в лютому цього року Дніпровський районний суд Києва, задовольнивши клопотання офшорки щодо визнання дійсним на території України рішення молдовського суду (Кеушанського району) ще від 26 квітня 2004 р.

Нагадаємо, що Remington має лише непрямі претензії до "Авалю". Судове провадження відкрито проти НАЕК "Енергоатом", за яким з 2002 року числиться борг у 123,05 млн грн. (Саме у 2002 році Remington викупив борг у російської компанії "Електрокерамика"). П’яту частину боргу й намагалися списати з коррахунків банку.

За даними джерел "ЕП", в активну фазу протистояння перейшло недавно – до спроб зняти гроші з рахунків банку молдовська сторона вдалась лише з 27 квітня. Закінчилися вони нічим.

"Заднім числом банк "Аваль" звернувся в Дніпровський райсуд, котрий 24 квітня скасував свою лютневу постанову", – стверджують джерела. За їхніми даними, таке рішення було обґрунтовано тим, що грошові претензії Remington до "Енергоатому" були задоволені ще в грудні 2003 р. Апеляційним судом Києва, який тоді надав дозвіл на примусове виконання на території України постанови Арбітражного суду Санкт-Петербурга від 24 грудня 2002 р. про стягнення 123,05 млн. грн. з НАЕК "Енергоатом".

Звісно, це рішення Апеляційного суду Києва не виконане, адже "Енергоатом", знаходячись уже четвертий рік у штучній процедурі банкрутства, має мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Між тим, аналітики прогнозують, що Remington може звернутися з оскарженням останнього квітневого рішення Дніпровського райсуду до Апеляційного суду Києва, аби все ж таки стягнути з "Авалю" $5 млн.

Варто нагадати, що "Аваль" постраждав не першим. До нього у 2003 р. за тією ж схемою легалізації в Україні судових рішень Молдови і Росії було вирішено списати $4,8 млн. з кореспондентських рахунків ВАТ АКБ "Промінвестбанк" (в якому також обслуговується "Енергоатом") у рахунок погашення загальної суми боргу. Але тоді "Промінвестбанку" вдалося довести незаконність такого рішення.

Наступним став "Укрексімбанк". В жовтні 2005 р. В’ячеслав Платон домігся постанови Господарського суду Мінська про стягнення з державного банку $12 млн. (теж погашення частини боргів "Енергоатома"). На цій підставі московським судовим приставом-виконавцем була підписана постанова про порушення відповідного виконавчого провадження.

За словами одного з учасників процесу, ці гроші вже практично були списані з рахунків "Укрексімбанку", але в останній момент інтереси української держави захистив тодішній прем’єр-міністр України Юрій Єхануров. Він звернувся до своїх російського і білоруського колег Михайла Фрадкова і Сергія Сидорського з проханням сприяти в попередженні "незаконного оволодіння коштами українського суб’єкта господарювання".

Тепер, випробувавши на міцність українську банківську систему, Remington Worldwide Ltd ініціює, за даними "ЕП", аналогічні дії у відношенні цілого ряду великих українських підприємств – учасників електроенергетичного ринку.

Серед них – енергопостачальні компанії в Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській областях, а також ДМК ім. Петровського й Алчевський металургійний комбінат – підприємства Віталія Гайдука та групи "Приват".

На сьогодні є всі підстави побоюватися, що більшість з цих підприємств опиняться віч-на-віч з офшорною структурою та не завжди неупередженою судовою системою. Вкрай важко прогнозувати, що урядовці єдиним фронтом виступлять на захист тих приватних компаній, які не належать до сфери впливу окремих представників "коаліційного" уряду.

Адже окрім разового втручання в перебіг конфлікту прем’єра Єханурова, за п’ять років судової тяганини жодна відповідальна структура не прийшла на допомогу атомному монополісту. "Допомога" держави за часів попереднього керівництва компанії обмежилася лише наполегливими порадами Служби безпеки України (порадами, які, зрозуміло, мали характер наказу) не сплачувати за борговими зобов’язаннями, оскільки це, мовляв, несе загрозу нацбезпеці.

Нинішній керівник НАЕК "Енергоатом" Андрій Деркач, який має "поважну" гебістську освіту, міг би скористатися своїми зв’язками та поставити крапку в довгограючому конфлікті. Якщо, звісно, він збирається виконувати доручення братів Клюєвих щодо корпоратизації та подальшої приватизації "Енергоатому". Але, здається, його дії обмежуються лише необтяжливим "переведенням стрілок". В даному випадку – на металургійні заводи та енергопостачальні компанії.