Лукойл залишає одеську гавань

ВАТ "ЛУКОЙЛ – Одеський нафтопереробний завод", що входить до групи компаній "ЛУКОЙЛ" (РФ), заявив про свій намір продати належні йому 310 994 акцій (близько 4%) у ЗАТ з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл", що контролює Одеську нафтогавань. За акції ЛУКОЙЛ просить не менше 3 109 940,00 грн., що відповідає їх номінальній вартості.

Згідно з даними ДКЦПФР, станом на 15 січня 2007 року більше 80% "Синтез Ойл" сконцентрувала швейцарська компанія Transit Holding S.A. Аналітики відносять її до сфери впливу бізнесмена Ігоря Коломойського – співвласника групи "Приват".

Спостерігачі та учасники фондового ринку майже на 100% певні, що покупцями цього пакету стануть структури, близькі до пана Коломойського. Багато експертів вважають, що метою можливої передачі ЛУКОЙЛом своїх акцій за номінальною вартістю власнику контрольного пакету є закріплення лояльних стосунків із власниками Одеської нафтогавані, які у перспективі гарантують право "першої ночі" при використанні її потужностей.

Одеський НПЗ з серпня 2005 року було зупинено для проведення докорінної реконструкції вартістю $350 млн., за прогнозами ЛУКОЙЛу завод має поновити свою роботу в кінці третього – на початку четвертого кварталу поточного року.

Слід зазначити, що за два роки вимушеного "простою" ситуація у нафтопереробній галузі кардинально змінилася. Після відкриття кордонів для імпортних нафтопродуктів вітчизняні НПЗ значно погіршили свої фінансові показники.

Мало не єдиним джерелом покращення свого становища у найближчій перспективі для заводів стали операції з експорту мазуту до Європи в опалювальний період. Однак і тут заводам довелося зіткнутися з певними труднощами. Майже весь обсяг мазуту іде за кордон морем, однак несприятливі погодні умови і складний графік руху у проливі Босфор створюють довгі черги, що може мати згубні наслідки.

Так, в кінці 2006 та на початку 2007 року через неможливість вивозу мазуту Кременчуцький НПЗ був ним буквально "залитий". В результаті частину потужностей для зберігання високооктанових бензинів довелося переоснастити під цей вид палива. З аналогічними проблемами зіткнулися й інші виробники.

Тому роль портів та нафтогаваней у експортній політиці заводів постійно росте. Одеський НПЗ виходить з реконструкції якраз напередодні "високого" мазутного сезону в Європі, а враховуючи, що власники, швидше за все, захочуть повернути свої інвестиції якнайшвидше, можна з високою вірогідністю припустити, що цей НПЗ візьме участь у мазутних ігрищах.

А це означає, що йому необхідний гнучкий та чіткий графік відвантажень. Враховуючи, що хоч Одеський НПЗ і знаходиться в Одесі, до моря йому, чесно кажучи, далекувато, та й резервуарний парк у нього не такий великий, а об'єми нафтових баз Одеської нафтогавані та їхня безпосередня близькість до танкерів можуть стати дуже доречними для ЛУКОЙЛу.

І це далеко не всі переваги лояльності з боку власників "Синтез Ойл", однак навіть вони надають доволі серйозні конкурентні переваги ЛУКОЙЛу порівняно з іншими гравцями.

Виходячи з цього всього, можна вважати цілком схожим на правду такий варіант розвитку подій. Тим паче, що обидві сторони отримують конкретну вигоду. ЛУКОЙЛ – не менше ніж 3,1 млн. грн. за свої акції та конкурентні переваги з використання нафтогавані. Структури, близькі до Ігоря Коломойського – збільшення свого контрольного пакету, а як наслідок – більшу його вартість при його можливому продажу.