Міттал знову прагне української руди

В четвер, 22 лютого у Кривому Розі член ради директорів гірсько-металургійного комбінату "Міттал Стіл Кривий Ріг" Франк Паннір заявив, що комбінат не припиняє боротьбу за Криворізький гірсько-збагачувальний комбінат окислених руд (КГЗКОР).

Крім того, "Міттал Стіл" веде переговори з ММК ім. Ілліча та корпорацією ІСД про створення консорціуму для участі в проекті з добудови комбінату. Наразі ані ІСД, ані ММК ім. Ілліча не прокоментували заяву Панніра.

Румунський козир Міттала

Аналітики вважають, що КГЗКОР для Міттала – мета в Україні мало не настільки ж пріоритетна, як "Криворіжсталь". На думку експертів об'єднання "Металургпром" одною з цілей приходу британського інвестора в Україну є отримання контролю над гірськорудними активами для забезпечення сировиною своїх підприємств у Східній Європі, в першу чергу, в Румунії.

І, можливо, саме румунська влада, яка не приховує своєї симпатії до компанії Лакшмі Міттала як до власника майже усієї румунської металургії, може стати основним каменем спотикання для консорціуму "Металоінвест-Смарт", якому на даний момент українська влада віддала право реалізовувати проект з добудови КГЗКОРу.

Румуни формально мають майнові права на КГЗКОР, і від їх позиції залежить успішність намірів Усманова і Новинського, власників "Металоінвесту" та "Смарт-груп".

На даний момент українська держава має намір перекласти переговори з іноземними учасниками будівництва на інвестора, і якщо Румунія заблокує пропозиції "Металоінвесту" та "Смарт-груп", не можна виключати і перегляду урядової постанови.

"Дружня" родина металургів

Комбінату "Міттал Стіл Кривий Ріг" (МСКР) сам Бог велів зайнятися КГЗКОРом. І стосунки з румунами налагоджені, і запаси сировини для роботи КГЗКОРу готові. У відвалах Новокриворізького гірсько-збагачувального комбінату, який зараз знаходиться у складі МСКР, окисленої руди вистачить.

А ось ІСД та ММК ім. Ілліча у якості партнерів з добудови КГЗКОРу мають і плюси, і мінуси. З одного боку, ні ті, ні інші не мають своєї сировинної бази і кровно зацікавлені у доступі до майбутньої продукції КГЗКОру. Руда потрібна обом, як повітря – адже зараз та сама ІСД купує її утридорога у далекій Латинській Америці.

З іншого боку, ІСД почала переговори з компанією Усманова про співробітництво аж до можливого об'єднання активів. Навряд чи Тарута та Гайдук зараз особливо готові змагатися з "Металоінвестом" у боротьбі за КГЗКОР. Крім того, сировина Лебединського та Михайлівського ГЗКів, що вже працюють під керівництвом Усманова, більш прибавлива, ніж майбутня продукція КГЗКОРу – вона, принаймні, уже є тут і зараз. А ММК ім. Ілліча у якості альтернативи участі в проекті по КГЗКОРу може розглядати спільне з "Запоріжсталлю" будівництво Приазовського ГЗКу.

Але найцікавіше в тому, що "Міттал Стіл Кривий Ріг" може вибрати в проекті добудови КГЗКОРу найнеочікуванішого союзника.

Є версія, що "Металоінвест" та МСКР уже не є запеклими конкурентами. На думку аналітика компанії "Конкорд-Капітал" Андрія Гостіка, не можна виключати домовленість Міттала та Усманова у добудові КГЗКОру. Гостік вважає, що може відбутися ряд подій, які вплинуть на наміри зацікавлених сторін. Наприклад, результати оцінки можуть показати, що привабливість об'єкта менша, ніж очікував інвестор. Тоді "Міттал Стіл Кривий Ріг" може продовжити боротьбу і спробувати домовитись з "Металоінвестом".

І дійсно, союз з МСКР може допомогти "Металоінвесту" та "Смарт-груп" домовитися з румунською стороною, і якщо румунська проблема стане основною для Усманова та Новинського, то слід очікувати з їхнього боку зацікавленості у співробітництві з меткомбінатом Лакшмі Міттала.

Приклад об'єднання Mittal Steel та Arcelor показує, що якщо знаходяться умови, які задовольняють обидві сторони, то співпрацювати і знаходити спільну мову можуть і найбільш безкомпромісні у недавньому минулому конкуренти.

Довідка

Будівництво КГЗКОРу почалося у 1983 році за участі СРСР, Румунії, Чехословаччини та НДР, при цьому основна частина майбутньої продукції комбінату призначалася для потреб партнерів СРСР по соціалістичному табору.

Після розпаду СРСР будівництво комбінату було припинено (завершено близько 70% необхідних робіт) і комбінат разом з цілим містечком Долинська мертвим вантажем повиснув на державному бюджеті. Держава не могла не тільки добудувати комбінат, але і підтримувати у належному стані вже збудовані потужності. Крім того, Румунія та Словакія вимагали відшкодування своєї участі у проекті або добудови комбінату.

У 2003 році влада України вирішила продати свою частку КГЗКОРу (складає 56,4%), а найбільш зацікавленим покупцем виступила компанія Лакшмі Міттала LNM Group (в кінці 2004 року, об'єднавшись з американською International Steel Group Inc, ця компанія переіменувалася у Mittal Steel). "Помаранчева революція" перервала переговори з продажу, новий уряд їх продовжив, але Міттал уже не був безумовним фаворитом.

У жовтні 2006 року Мінпромполітики провело інвентаризацію комбінату, але, на думку першого заступника міністра з промполітики Дмитра Колесникова, вона не виявила справжньої вартості активів підприємства, адже ряд об'єктів передано на баланс КГЗКОРу без індексації вартості, з цінами радянських часів. На думку Міністерства, для початку реалізації проекту необхідна оцінка ФДМ реальної вартості активів КГЗКОРу. У жовтні ФДМ обрав компанії для проведення оцінки, які до теперишнього часу продовжують цю роботу.