Чому пішов у відставку глава "Нафтогазу"?

21 лютого, після тижневого тайм-ауту, уряд задовольнив заяву голови НАК "Нафтогаз України" Володимира Шелудченка про звільнення за власним бажанням. Шелудченко врешті-решт добився свого і з полегшенням залишив корабель – "Нафтогаз", який впевнено йде на дно.

Першу спробу залишити посаду голови правління НАКу Шелудченко зробив ще восени 2006 року. Тоді він сподівався знайти союзника в особі прем'єра Віктора Януковича, якого він спробував попередити про сповзання в економічну прірву найпотужнішої компанії України завдяки політичній стратегії, обраній міністром палива та енергетики Юрієм Бойком. Проте вердикт прем'єра був однозначним: роби, що каже міністр.

Друга спроба завершилася успіхом. За словами Віктора Януковича, "одна з основних причин звільнення – проблеми зі здоров'ям". Але в це ніхто не вірить.

Цілком зрозуміло, що досвідчений фахівець газової галузі Володимир Шелудченко, перебуваючи під тиском керівництва Мінпаливенерго, не захотів брати на себе відповідальність за згубні наслідки нафтогазового занепаду, зумовленого не одним лише зростанням ціни на газ.

Шлях до банкрутства

Наближені до галузі експерти стверджують, що екс-голова відмовився візувати розпорядження міністра Юрія Бойка про створення дочірнього підрозділу ДК "Газ України" – компанії "Укргазмережа".

До складу цієї компанії передано балансову вартість всіх державних газорозподільних мереж, крім шести західноукраїнських, які відкрили справжню війну проти намірів міністра Бойка відібрати у них право користування газорозподільними мережами.

По-друге, Шелудченко як професіонал не міг погодитися з тим, що наприкінці минулого року міністр Бойко видав письмове розпорядження про закупівлю технологічного газу (для забезпечення роботи газоперекачувальних агрегатів "Укртрансгазу" та облгазів), але закупити не в НАК "Нафтогаз України", а в "Укргазенерго" по ціні $130 за тисячу кубометрів.

При цьому ставка транзиту залишилася незмінною – $1,6 за транспортування тисячі кубометрів газу на 100 км. А відтак, і "Укртрансгаз", і облгази не отримали додаткових джерел для покриття різниці між ціною $130 і $95.

Ця різниця виникла тому, що в газовій угоді з Росією на 5 років, підписаній у січні 2006-го, визначено, що при ціні газу $95 тариф на його транспортування має становити $1,6 (а раніше при ціні газу $50 тариф був $1,09).

Ціна у 2007-му зросла до $130, а про тариф – на радість росіянам – "забули". Якщо дисбаланс між ціною і тарифом не буде відрегульовано, він стане одним з головних чинників для визнання банкрутами газотранспортних та розподільчих мереж. Щороку Україна витрачає 6-7 млрд кубометрів технологічного газу, який, власне, забезпечує перекачування російського газу до країн Європи по території України. Тому, коли ціна газу зросла до $130, необхідно було підняти і транзитну ставку, наприклад, до $2.
Колишній керівник донецьких розподільних газових мереж Володимир Шелудченко не захотів брати на себе відповідальність за штучно створений дисбаланс у розрахунках з транспортувальниками. Фахівці стверджують, що він відмовився візувати розпорядження міністра, а відтак, їхні стосунки лише продовжили загострюватися.

Каменем спотикання між Юрієм Бойком і Володимиром Шелудченком стала також і урядова постанова №1729 від 12 січня 2007 року, згідно з якою ні "Укртрансгаз", ні облгази тепер не отримують кошти, зібрані зі споживачів газу. Адже тепер плата за газ і послуги за його транспортування надходять на рахунки СП "Укргазенерго", а потім пропорційно розподіляються між усіма газовими постачальниками.

"Тобто, з одного боку "Укртрансгаз" і облгази стають боржниками "Укргазенерго", купуючи технологічний газ по $130, а з іншого – не отримують кошти за послуги від СП "Укргазенерго", адже завжди будуть боржниками СП за технологічний газ. Ця схема напряму веде до банкрутства "Укртрансгазу" і розподільчих мереж. Схема надзвичайно небезпечна, вона межує з енергетичною безпекою держави", – каже народний депутат, екс-голова НАКу Олексій Івченко, якого ще рік тому звинувачувала вся Україна у зраді національних інтересів, адже його підпис стоїть на знаменитій угоді в ніч з 3-го на 4-те січня 2006 року.

Що і хто далі?

Володимир Шелудченко був ярим противником газової схеми, запровадженої зусиллями Олексія Івченка та екс-міністра Івана Плачкова. Створене згідно з підписаною рік тому угодою СП "Укргазенерго" (НАК "Нафтогаз України" і швейцарською "РосУкрЕнерго") фактично відібрало платоспроможний ринок у НАК "Нафтогаз України".

До кінця минулого року новий оператор постачив промисловим підприємствам України 30 мільярдів кубометрів газу (загалом Україна споживає 76 млрд кубометрів). Цьогорічні обсяги зростуть більш ніж наполовину.

Завдяки запровадженій схемі ринок газу в Україні повністю переформатований, в результаті у компанії "Нафтогаз України" залишився традиційний боржник – тепло-комунальний сектор. За підсумками минулого року НАК заборгував постачальнику туркменського газу – швейцарській "РосУкрЕнерго" – $630 млн.

Борги довелося гасити за рахунок іноземних кредитів. Але вже за перші два місяці цього року комунальники наростити борги за газ ще на 1 млрд грн, гасити які компанії "РосУкрЕнерго" також доведеться за рахунок запозичень. Звісно, що це прямий шлях до банкрутства, і тому Володимир Шелудченко протестував проти такого сценарію.

Розуміючи фінансову безвихідь НАКу, Володимир Шелудченко протестував проти політики уряду щодо посилення податкового навантаження на нафтогазову галузь. За пропозицією уряду, закон про бюджет на 2007 рік передбачає зростання ставки рентної плати за видобуток нафти, газу та газового конденсату.

Крім того, згідно з законом, цього року НАК повинен погасити податкову заборгованість в обсязі 2,64 млрд гривень, що накопичилася за попередні роки (загальна сума 3,7 млрд грн). Загальна сума платежів "Нафтогазу" до бюджету цього року перевищить 14 млрд грн, що складає понад 26% валового доходу компанії. Звісно, це збільшить дефіцит обігових коштів НАКу, а тому погіршить фінансові показники компанії.

Цілком очевидно, що Володимир Шелудченко не бачить перспектив цієї галузі, а тому не хоче відповідати за провал намічених планів розвитку.

На кінець минулого року обсяг консолідованого кредитного портфеля НАКу вже перевищив $2,5 млрд, з яких частка кредитів, отриманих в банках-нерезидентах, становить 95%. Фінансовий план "Нафтогазу" на 2007 рік, узгоджений з органами влади, передбачає залучення нових кредитів на суму до 3,3 млрд грн, які підуть на погашення старих позик, причому майже 2,8 млрд з цієї суми планується залучити на зовнішніх ринках.

Водночас "Нафтогаз" не планує залучати кредити для погашення боргів за газ, що з'являться цього року перед "Росукренерго". А вони-таки з'являться, адже рівень розрахунків комунального сектору за газ в розпал опалювального сезону різко впав. І поки політики з'ясовують, хто винен в економічно не виправданому зростанні тарифів, і обіцяють їх знизити, платежі продовжують скорочуватися.

Лише за 2 місяці з початку року борги комунальників за газ зросли на мільярд гривень.

Нового керівника для "Нафтогазу" Віктор Янукович чи Микола Азаров призначать з огляду на те, що він буде спроможний поповнити державну скарбницю за рахунок запланованих податків з НАКу. А тому головний критерій вибору – досвід роботи у фінансовій сфері, але з енергетичним ухилом. Скоріше за все, це буде людина перших керівників уряду, але аж ніяк не Юрія Бойка.