Релокація та держпідтримка
[ 2 ]
Для машинобудівників, як і для всіх виробників, з початком повномасштабної війни постало питання безпеки для виробничих майданчиків та працівників. Тому, за словами Іллі Жемелінського, з 2022 року десятки машинобудівних підприємств почали відкривати виробничі майданчики за кордоном.
Якщо у 2022 році часткова релокація виробництва за кордон була насамперед питанням безпеки майданчиків і працівників, а також виживання бізнесу – через різке падіння внутрішнього ринку та небажання іноземних клієнтів ризикувати, замовляючи продукцію в Україні, – то у 2023–2024 роках ситуація суттєво погіршилася через стрімке зростання собівартості.
Зростання вартості робочої сили, простої виробництва через відключення електроенергії, високі тарифи на енергоносії та використання генераторів безпосередньо впливають на собівартість продукції.
"І це означає, що Україна почала втрачати виробничий потенціал. Інвестиції пішли не в Україну, а в Європу. Крім того, продовжився «витік мізків», тому що деякі спеціалісти релокувались разом з виробництвом", – наголосив він.
Водночас у 2024–2025 роках ця тенденція в сегменті агромашинобудування почала сповільнюватися через відновлення державної підтримки під час придбання техніки українського виробництва. Згідно з цією програмою, українські аграрії можуть отримати компенсацію у розмірі 25% вартості вітчизняних машин.
"Коли держава припиняє підтримку вітчизняного виробництва, наслідки швидко відчувають і фермери, і економіка загалом: аграрії втрачають компенсації на інвестиції, заводи скорочують виробництво або переносять його за кордон, а країна – робочі місця, податки та частину ВВП. Згодом ринок стає залежним від імпорту, конкуренція слабшає, а ціни на техніку зростають – сценарій, який уже пережили багато європейських країн. Натомість наявність сильного національного виробника дозволяє утримувати конкурентні ціни та залишати додану вартість усередині країни, що особливо критично в умовах війни та економічного тиску", – зазначає Ілля Жемелінський.
За його словами, без програм підтримки національного виробника тенденція перенесення виробництв до Європи лише посилюватиметься. Для прикладу, вартість вузькопрофільних фахівців у тій же Румунії сьогодні в окремих випадках уже нижча, ніж в Україні.
"Тоді виникає логічне питання: чи варто українському виробнику утримувати виробничі майданчики в зоні воєнного ризику з вищою собівартістю, якщо те саме можна робити в Європі – з податковими пільгами та нижчими витратами?" – зауважує Жемелінський.
Водночас державна підтримка – це не лише дотації, а передусім інвестиції, які дають мультиплікативний ефект для всієї економіки.
"За нашими розрахунками, кожен 1 млрд грн державних інвестицій у програму компенсацій після реалізації проєктів повертається до бюджету приблизно на 1,5 млрд грн у вигляді податків і суміжного економічного ефекту.
Компанія Variant Irrigation (ТОВ «Варіант Агро Буд») брала участь у формуванні цієї програми – зокрема в розрахунках, які враховували можливість кожного фермера підвищувати врожайність у різних регіонах. Тому це не просто підтримка бізнесу – це інструмент, який реально працює на економіку країни", – зазначає Данііл Шуфані, власник групи компаній
Variant Group.